Особливості розвитку та формування професійних інтересів у старшокласників

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 Психологічні особливості старшокласника

1. Характеристика учбово-професійної діяльності старшокласників
2. «Я-концепція» як фактор особистісного та професійного самовизначення старшокласників
3. Особливості розумової діяльності у ранній юності

РОЗДІЛ 2 Особливості розвитку та формування професійних інтересів у старшокласників

2.1. Орієнтація старшокласників на професійну діяльність

2.2. Місце мотивації у свідомому виборі професії

2.3. Особливості формування професійних інтересів, нахилів і здібностей РОЗДІЛ 3 Підготовка молоді до вибору професії в сучасних умовах ВИСНОВОК

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність теми. Соціально-економічні зміни у нашій державі зумовлюють необхідність удосконалення традиційних форм і методів підготовки учнівської молоді до самостійного вибору майбутньої професії.

При цьому слід зважати на те, що сучасний ринок праці потребує висококваліфікованих працівників в обраній ними сфері професійної діяльності, які здатні до гнучкого ділового реагування, вміють самостійно приймати рішення щодо вибору напряму подальшого професійного зростання та вчасно коректувати власні життєві плани й цілі.

Проблема профорієнтаційної роботи з молоддю в сучасних умовах є однією з гостро актуальних не тільки з точки зору розв'язання власне виробничих завдань, але передусім якнайповнішого розкриття творчого потенціалу кожної людини. Гуманізація цілей навчання і виховання підростаючого покоління, що становить собою магістральну лінію перебудови в сфері народної освіти, передбачає всебічний розвиток особистості вихованців, вияв ними творчості, ініціативи і самостійності, зокрема при виборі майбутньої професії. На цьому ґрунті загострюється потреба у вивченні обдарувань учнів, їх інтересів та схильностей, а також дослідження умов, за яких ці інтереси та схильності перетворюються на дієві мотиви професійного самовизначення.

Старший школяр знаходиться на порозі вступу в самостійне життя. Перед учнями старшого шкільного віку виникає необхідність самовизначення, вибору свого життєвого шляху, як завдання першорядної життєвої важливості. Вибір професії становиться психологічним центром ситуації розвитку старших школярів, створюючи в них своєрідну внутрішню позицію Для того щоб успішно проводити роботу з профорієнтації, важливо знати, які установки й особистісні особливості того або іншого учня.

Ця тема конкретизується у дослідженнях проблем формування активності, ініціативності, відповідальності, творчості, дисциплінованості, самостійності та інших необхідних ринку праці особистісних характеристик учнівської молоді в сучасних соціокультурних умовах (І. Бех, Д. Закатнов, О. Кононко, В. Кузь, М. Левківський, Н. Побірченко, В. Постовий, Г. Пустовіт, В. Сидоренко, В. Синявський, Є. Павлютенков, М. Тименко, Б. Федоришин, К. Чорна та ін). Сучасні дослідники пропонують вирішення означених проблем за рахунок удосконалення зовнішніх умов життєдіяльності школярів. Визначальними для уточнення нами структури готовності старшокласників до самостійного вибору майбутньої професії стали запропоновані І. Бехом у виховному процесі категорії “ставлення” та образ “Я” як мета формування і розвитку особистості учня.

З-поміж усіх інших, також праці, в яких самостійність є спеціальним предметом дослідження. Це дослідження: П. Виноградова, І. Лернера, Н. Моцик, П. Підкасистого, Г. Ткачука (виявлення ефективних умов, шляхів і засобів самостійної пізнавальної роботи учнів); М. Дідори, І. Дідуся, Н. Кухарєва, І. Паюл, Л. Піменової З. Пономарьова, П. Ростовецької, В. Сидоренка, М. Тименка, Ю. Янотовської (розвиток самостійності в різноманітних видах діяльності школярів); М. Гарунова, А. Усової, Н. Чиканцева (визначення змісту, способів і форм організації самостійної роботи учнів); Л. Божович, Н. Дмитрієвої, Е. Фарапонової, Г. Щукіної (психолого-педагогічних основ формування самостійності школярів).

Саме тому, актуальність окресленої проблеми, недостатня її розробка педагогічної наукою та нагальна потреба сучасного соціально-економічного середовища й зумовили необхідність вибору теми дослідження: “Формування професійних інтересів у старшокласників”.

Об'єкт дослідження - процес формування професійного визначення учнів.

Предмет дослідження - професійна орієнтація старшокласників.

Мета дослідження - уточнення термінів і понять, що входять в поле формування професійних інтересів та професійної орієнтації, а також теоретичне обґрунтування шляхів оптимізації профорієнтаційної роботи зі старшокласниками в сучасних умовах.

Реалізація мети, поставленої в дослідженні, передбачала вирішення таких завдань: - аналіз наукових джерел з питань профорієнтаційної роботи учнів;- теоретичне обґрунтування сутності і змісту процесу професійного самовизначення старшокласників; - визначення педагогічних умов профорієнтації учнів старшого шкільного віку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1 Психологічні особливості старшокласника

1.1. Характеристика учбово-професійної діяльності старшокласників

Учбово-професійна діяльність є основним видом діяльності старшого школяра. Нова соціальна позиція старшокласника змінює для нього і значущість учіння, його завдань та цілей. Старші школярі оцінюють навчальний процес з точки зору того, що він дає для їх майбутнього. У них, в порівнянні з підлітками, зростає інтерес до учіння. Це пов’язано з тим, що утворюється нова мотиваційна структура учіння, відбуваються зрушення у мотиваційній сфері їх діяльності.

Мотивація зумовлюється свідомо поставленою метою і носить довільний характер.

Мотиваційна сфера учіння включає в себе:

- мотиви пов’язані із  самовизначенням і підготовкою  до самостійного життя (орієнтація  на майбутнє, на віддалені перспективи  і цілі займає провідне місце, є досить дієвою);

- широкі соціальні мотиви (прагнення стати повноцінним  членом суспільства, переконання  щодо практичної значущості науки, переконання щодо зростання спроможності  конкурувати на ринку праці  за рахунок власної компетентності  та ерудованості);

- інтерес до змісту  і процесу навчання (з’являється  інтерес до методів наукового  дослідження, до самостійної пошукової  діяльності з метою роз’язання складних завдань – діяльність Малих академій).

Старшокласники добре розуміють значення навчання для майбутньої трудової діяльності, для продовження навчання у вищих навчальних закладах, здобуття спеціальності, для життя.

Така пізнавальна мотивація може поширюватись на усі предмети, на цикл певних предметів чи на окремий предмет. Вибірковість пізнавальних інтересів старших школярів часто пов’язана з життєвими планами, які сприяють формуванню учбових інтересів. Характерне взаємопроникнення широких соціальних і пізнавальних мотивів [4,с.85].

Особливості мотивації учбової діяльності старшокласників виявляються і в їхньому ставленні до шкільних оцінок. Старшокласники глибоко оцінюють ерудицію та глибокі знання, які виходять за межі шкільної програми, підручників.

Мотивами навчання старшокласники можуть виступати:

1. Інтерес до загальної  позитивної успішності, який пов’язаний  з бажанням успішно закінчити  школу чи розширити свою обізнаність  і виявляється в однаковому  інтересі до всіх дисциплін, які  викладаються в школі.

2. Поєднання загального  інтересу з вибірковим інтересом  до того чи іншого навчального  предмета, що стосується обраної  спеціальності або з яких доведеться  складати вступний іспит до  вузу.

У старшому шкільному віці встановлюється тісний взаємозв’язок між професійними і учбовими інтересами. Вибір професії сприяє формуванню учбових інтересів, старші школярі починають цікавитися тими предметами, які їм потрібні у зв’язку з вибраною професією.

Створюються сприятливі умови для ознайомлення учнів з психологічною характеристикою професій, тобто з тими вимогами, які висуваються до уваги, мислення, характеру та інших психологічних особливостей людини у тій чи іншій професії [6,с.23].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. «Я-концепція» як фактор особистісного та професійного самовизначення старшокласників

Демократизація та гуманізація загальної середньої освіти обумовлюють необхідність модернізації існуючих та пошуку нових підходів до педагогічного забезпечення процесу усвідомленого вибору молодою людиною майбутньої професії. Аналізуючи психолого-педагогічні дослідження, можна констатувати необхідність розв’язання проблеми професійного самовизначення старшокласників якраз  у контексті проблеми їх особистісного самовизначення.

Соціальні зміни, що відбулися в українському суспільстві, а також новітні досягнення психолого-педагогічної науки потребують перегляду та переосмислення підходів до вирішення проблеми професійного самовизначення школярів, зокрема - пошуку форм та методів активізації цього процесу.

Основою професійного самовизначення є знання учня про світ професій, сформований образ “Я”, вміння зіставляти знання про себе та про професійну діяльність тощо. Тому форми та методи профорієнтаційної роботи із школярами повинні бути спрямованими в першу чергу на самопізнання та розвиток вміння здійснювати аналіз інформації про професії. Особливої актуальності ця проблема набуває із впровадженням у загальноосвітній школі профільного навчання, оскільки вибір учнем профілю навчальної спеціалізації можна розглядати як вибір напряму майбутньої професійної діяльності.

Старшокласники знаходяться на порозі вступу в самостійне трудове життя. Перед ними постають фундаментальні завдання соціального і особистісного самовизначення. Юнака та дівчину повинні хвилювати багато серйозних питань: як знайти своє місце в житті, вибрати справу у відповідності зі своїми можливостями і здібностями, у чому сенс життя, як стати справжньою людиною та багато інших [10,с.50-52].

Психологи, що вивчали питання формування особистості на даному етапі онтогенезу, пов’язують перехід від підліткового до юнацького віку з різкою зміною внутрішньої позиції, яка полягає в тому, що спрямованість у майбутнє стає основною спрямованістю особистості і проблема вибору професії, подальшого життєвого шляху знаходиться в центрі уваги інтересів, планів старшокласників.

Виходячи з  вище сказаного можна зробити такі висновки:

1) особистісне самовизначення  як психологічне явище виникає  на межі старшого підліткового  і раннього юнацького віку;

2) потреба в особистісному  самовизначенні являє собою потребу  у формуванні системи, у якій  сконцентровані уявлення молодої  людини як про себе (Я-концепція), так і про оточуючу дійсність;

3) особистісне самовизначення  лежить в основі процесу самовизначення  в старшому підлітковому та  юнацькому віці і визначає  розвиток всіх інших видів  самовизначення, у тому числі  і професійного;

4) Я-концепція є одним  з факторів професійного самовизначення  старшокласника.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3. Особливості розумової діяльності у ранній юності

Л.Божович відзначала, що “немає жодної інтелектуальної операції в пізнавальній діяльності старшого школяра, якої не було б у підлітка”. Справді, і підліток, і старшокласник міркують поняттями, використовують різноманітні мислительні операції, логічно запам’ятовують, проте в останніх є помітні зрушення.

Загальні розумові здібності у молодої людини віком 15-16 років уже сформувалися і тому не спостерігається такого швидкого їх росту, як у дитинстві. Та вони продовжують удосконалюватись. Важливим аспектом психічного розвитку в ранньому юнацькому віці є інтенсивне інтелектуальне дозрівання, у якому провідну роль відіграє мислення [3,с.89].

Це відображається у наступних позитивних якісних змінах:

1. Учні переходять до  вищих рівнів абстрагуючого і узагальнюючого мислення (більш усвідомлено і міцно оволодівають логічними операціями).

2. Знання перетворюються  в систему знань, які є основою  формування світогляду та переконань; мислення стає системним.

3. Наявна потреба в  науковому обґрунтуванні та доведенні  положень, думок, висновків з опорою  на логічні докази. Зростає роль  наукових гіпотез, пошукових міркувань. Особливістю розвитку логічного  мислення є його дедуктивно-гіпотетичний  спосіб (реальне розкривається в  можливому: можливе постає як  сукупність гіпотез, які вимагають  по черзі доведення чи перевірки. Непідтверджені гіпотези відкидаються, а підтверджені переходять з  розділу можливого у розділ  реальної дійсності).

4. Процес міркування стає  економнішим і продуктивнішим (краще  контролюється процес міркування, здійснюється перехід від розгорнених  до згорнених його форм).