Поняття і чинники політичної ідентифікації
Творческая работа, 23 Декабря 2012, автор: пользователь скрыл имя
Описание работы
На сучасному рівні розвитку психології найбільш популярними є три підходи до розгляду поняття ідентифікації:
1) ідентифікація – як один із механізмів міжособистісного сприймання, поряд із рефлексією та стереотипізацією.
2) ідентифікація як синонім самоідентифікації – центральний елемент самосвідомості, що пов’язаний із відповіддю на питання “Хто Я?” із фіксацією свого становища в системі суспільних зв’язків.
3) ідентифікація як показник рівня розвитку групи.
Работа содержит 1 файл
Творча робота.doc
— 112.00 Кб (Скачать)
Висновки
Огляд основних підходів до вивчення проблем ідентичності як в загальному теоретичному просторі, так і у більш вузькому фокусі дослідження відносин влади і політичної поведінки дозволяє виділити наступні концепти ідентичності та ідентифікації:
- Ідентифікація як спосіб формування власного „Я” через ототожнення з іншою людиною або групою, що приймається за зразок або є значущою (вітально необхідною) для особистості, а також шляхом віддзеркалення, спостереження та імітації розглядається в широкому колі теоретичних підходів.
- Класичний психоаналітичний підхід пропонує сприймати ідентифікацію як механізм проявлення симпатії та любові до значущих об’єктів. Однакове ставлення (любов, прив’язаність) до одного об’єкту є основою формування масової політичної поведінки. Неодмінною складовою цього процесу є перенесення (екстерналізація) Я-ідеалу на політичного лідера. Солідаризація з членами своєї групи виникає як наслідок синхронної екстерналізації Я-ідеалу на одну й ту саму особистість (лідера).
- Концепт ідентифікації вивчається й в якості багатофункціонального захисного механізму, який лежить в основі формування Супер-Его людини, проявляється через інтроекцію об'єкту тривоги та „ідентифікації з агресором”, через проективні механізми і передовсім проекція провини, має патологічні форми – такі, як проективна ідентифікація.
- Сучасні психоаналітичні дослідження пропонують сприймати ідентифікацію як один з механізмів особистісного зростання через інтеріорізацію (прийняття, привласнення) окремих, більш продуктивних, властивостей інших осіб.
- Численними є концепції, що розглядають безперервний процес формування ідентичності через комунікацію, взаємодію, соціальну і само- категорізацію, навчання і прийняття ролей.
- Часто акцентується увага на амбівалентному характері ідентифікації, яка проявляється і як емпатія по відношенню до себе подібних, і як бажання суперництва з ними. Ідентичність водночас є і встановленням, і стиранням кордонів між собою та іншими.
- Термін ідентичність використовується для описання певного способу організації досвіду, світоглядної системи людини, ціннісного та ідеологічного вибору.
- Е. Еріксон запропонував розглядати ідентичність не лише як центральний процес у формуванні особистості, а побачив паралелі між етапами становлення людини і соціуму. На його думку усі соціальні інститути – релігія, ідеологія, правосуддя тощо – є продовженням дилем ідентичності.
- Розповсюдженим є погляд на ідентичність як на адаптивний механізм, націлений на встановлення просоціальних відносин і необхідний для розвитку людської цивілізації.
- Нарешті цікавим є підхід до вивчення ідентичності як способу задоволення базисних потреб особистості: в самозбереженні, самоствердженні, самовираженні, в захисті, включенні в соціум, відлучення від нього тощо.
Список літератури
- Вілсон Е. Українці: несподівана нація / Пер. з англійської. – К.: К.І.С., 2004. – 552 с.
- Миненков Г. Концепт идентичности: перспективы определения/ http://www.belintellectuals.
com/discussions/?id=68) - Аффиляция и власть/Под. Ред. В.Е. Карпова. – Кировоград, 2007. – 235 с.
- Фрейд З. Психология масс і анализ человеческого Я. – СПб.:Азбука-классика, 2009. – 192 с.
- Фрейд А. Психология Я и защитные механизмы. – М.:АСТ:Астрель, 2008. – 160 c.
- Мак-Вильямс Н. Психоаналитическая диагностика: понимание структуры личности в клиническом процессе. – М.: Класс, 2007. – 476 с.
- Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис. - М.: Прогрес, 1996. - 344 с.
- Гнатенко Е.В., Павленко В.Н. Идентичность: философский и психологический анализ. – Киев, 1999. – 466 с.
- Резнiк О.С. Полiтична самоiдентифiкацiя особистостi за умов становлення громадянського суспiльства. – К.: IC НАНУ, 2003. – 184 с.
- Фрейд З. Недовольство культурой/ Фрейд З. Психоанализ, религия, культура. – М.:Ренессанс, 1992. – 296 с.
- Одайник В. Психология политики. Политические и социальные идеи Карла Густава Юнга. – СПб.: Ювента, 1996. – 368 с.
- Юнг К.Г. Психология бессознательного. – М.: Харвест, 2003. – 400 с.
- Дяткин Ж. Хорватский галстук. Нарциссизм малых различий и процесс цивилизации/Французская психоаналитическая школа (под ред. Жибо А., Россохина А.В.). – СПб.:Питер, 2005. – 576 с.
- Тепляков Н.Н. Психосемантический анализ политического выбора в период оранжевой революции. – Одесса, 2008. – 232 с.