Психофізіологічні аспекти конституції

МЕЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Придунайська філія

 

 

 

 

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

 

 

 

 

 

з дисципліни:  антропологія

 

на тему: «Психофізіологічні аспекти конституції»

 

 

 

 

 

 

Виконала студентка: ІІ курсу

групи Ф241-3-12 Б2Пс

Бережинська Олена Павлівна

Викладач: Литвин Н.Л.

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2012  
ПЛАН

Вступ……………………………………………………………………...3

1. Конституції та фізіологічні особливості …………………………...4
2. Конституція та психологічні особливості………………………......4

Висновки………………………………………………………………….7

Література………………………………………………………………...8

 

 

 

ВСТУП

Конституція людини це сукупність функціональних та морфологічних особливостей організму, що склалися на основі спадкоємних і набутих властивостей і визначають реактивність організму на різні впливи. Будова та функціональні особливості організму в різних людей якоюсь мірою можуть бути подібними, що дозволяє говорити про типи конституції людини. Частіше конституція людини визначається за статурою — сукупності зовнішніх ознак: зріст, вага, ступінь розвитку мускулатури і підшкірного жирового шару, пропорційність окремих розмірів тіла, що встановлюються антропометричними вимірюваннями.

Біологічна  сутність людини характеризується трьома головними феноменами: досить стабільною будовою тіла, фізіологією життєвих функцій та метаболізмом, що є лабільним і динамічним феноменом, і розумом, свідомістю — психологічним феноменом. 

 

 

 

 

Конституції та фізіологічні особливості

У світовій літературі вкрай мало даних із фізіологічних  особливостей окремих типів конституції. Вважається, що в чоловіків найбільш високий рівень окисних процесів властивий грудному і грудно-м'язовому типам, якщо використовувати схему і термінологію В.В. Бунака, низький рівень — черевному та черевнево-м'язовому. У жінок найбільш високий рівень окисних процесів спостерігається в астенічного й атлетичного типів статури, низький — у мезопластичного та еурипластичного. Швидкість кровотоку і тривалість затримки дихання в чоловіків і жінок у різних конституціональних групах приблизно однакові, тобто не зв'язані з типом статури.

При вивченні гормональних факторів формоутворення було встановлено, що в жіночих групах усі фракції  естрагенів характеризуються більш  високими показниками в представників  пікнічноморфного варіанту порівняно  з астеноморфним. Останньому типу, очевидно, у цілому властивий знижений рівень екскреції статевих стероїдів. Так, у юнаків грудного типу в середньому майже вдвічі менший показник екскреції загальних 17-кетостероїдів порівняно з їхніми однолітками, що належать до м'язового типу. Дівчатка дигестивного типу в пубертатний період виявляють випередження темпу розвитку за ваговими ознаками статевої формули порівняно з астеноморфним варіантом, тобто їм властивий гіпергонадизм.

Систолічний тиск у чоловіків, так само як і вміст  холестерину в сироватці, у представників черевного типу значно вищий, ніжу грудного та м'язового, причому це співвідношення спостерігається в представників різних етнотериторіальних груп.

 

Конституція та психологічні особливості

Проблема співвідношення психологічних характеристик і особливостей статури найбільш детально розроблена Е.Кречмером і К.Шелдоном. Розуміючи під характером суму можливих реакцій людини, у тому числі прояв волі, афекту, а також включаючи в нього інтелект і з огляду на два типи темпераменту: циклотимічний і шизотимічний, Е.Кречмер поставив у відповідність особливості пікнічної конституції з циклотимією, а особливості астенічної конституції — із шизотимією. У здорової людини пікнічної статури виявляються риси хворого маніакально-депресивним психозом (циклотимія). Навпаки, у здорової людини астенічної статури шизотемічний характер, що виражається в стриманості, потаємності, неконтактності, інтровертрованості, що відповідає рисам хворого шизофренією. При цьому, на думку Е.Кречмера, зв'язки особливостей конституції з психікою в крайньому ступені виявляються лише в хворих, у здорових індивідів цей зв'язок прихований.

Більш детальні матеріали з цієї проблеми, оброблені  методами статистичного аналізу, надав К.Шелдон. Він урахував особливості темпераменту, обумовлені спадкоємними факторами, і визначив залежність між ознаками будови тіла й ознаками темпераменту, а також зв'язок між типами темпераменту і сомаотипами. Ним були виявлені позитивні зв'язки між ендоморфією та висцеротонією (такими ознаками темпераменту, як любов до комфорту, бажання похвали, легкість у спілкуванні з людьми. товариськість і м'якість, прагнення бути з людьми у важку хвилину); між мезоморфією та соматотонією (набором таких ознак, як любов до пригод, емоційна черствість, агресивність і наполегливість у стані сп'яніння, тяга до дії у важку хвилину); між ектоморфією та церебротонією (набором таких ознак, як нетовариськість, потаємність, емоційна стриманість, стійкість до дії алкоголю, тяга до самітності у важку хвилину).

Були запропоновані  різні теорії, що пояснюють зв'язок між соматотипами і темпераментами. Відповідно до генетичної теорії, гени, що обумовлюють соматотипологічні  особливості, визначають також і темперамент людини. Відповідно до іншої теорії, ще в дитячому віці індивід усвідомлює свої конституціональні переваги і в подальшому розвитку реалізує їх.

У різний час  різними авторами отримані результати, як підтверджують, так і заперечують дані Е.Кречмера і К.Шелдона. Було, наприклад, показано, що індивіди з вираженими мезоморфними особливостями більш активні, енергійні і з більш розвинутими просторовими здібностями порівняно з іншими типами. Кар'єру кадрового військового частіше вибирають індивіди з мезоморфними особливостями, тоді як на історичний та філологічний факультети університетів частіше вступають екоморфи.

  Була звернена увага на ту обставину, що не можна будь-яку психічну властивість особистості співвідносити з тілесними особливостями, тому що такий підхід не може бути прийнятий у психології. В індивідуально-психічних властивостях особистості варто розрізняти два боки: динамічний і змістовний. В основі останнього лежать складні системи умовно-рефлекторних зв'язків, які утворюються в індивідуальному досвіді особистості, і тому не можна, наприклад, установлювати зв'язок між «ніжністю» тканин і рівнем словникового запасу в людини. Динамічний бік залежить не тільки і не стільки від індивідуального досвіду особистості, скільки від уроджених індивідуально-типологічних особливостей типу вищої нервової діяльності.

Дослідження, що стосуються залежностей між психологічними властивостями і соматотипами, зазнавали  критики також за випадковий вибір  ознак, що характеризують статуру, за малу надійність тестів, що використовуються психологами, і глобальну оцінку психологічних властивостей, неврахування деяких зв'язків, але в цілому реальність відмінностей між атлетоїдним і церебральним типами за психологічними властивостями можна вважати встановленою. Так, церебральному типу властиве превалювання гальмових процесів у корі великих півкуль при стійкості підкіркових центрів, а в астенічного типу спостерігається велика виснаженість кори та підкіркових центрів. Визначені морфологічні типи не можуть бути інтерпретовані як «вищі» чи «нижчі» у порівнянні один з одним. Високою соціальною цінністю можуть володіти дуже різні типи нервової діяльності, зокрема й «слабкий». Необхідно також враховувати, що встановлені залежності, хоча вони досить обґрунтовані, правильні лише статистично і тому не можуть забезпечити надійних прогнозів поведінки окремих людей.

 

Висновки

 

За сучасними  поглядами, типи конституції людини — це типи груп людей, які мають комплекс більш-менш однакових спадкових і набутих протягом індивідуального життя ознак (морфологічних, фізіологічних, біохімічних, психічних), які зумовлюють особливості життєдіяльності та реактивності організму.

Тісно пов'язані  з вивченням типів конституції  людини дослідження, які дають змогу  на підставі деяких антропометричних даних з'ясувати кількісне співвідношення основних компонентів (жирова, м'язова і кісткова тканини) тіла людини, тобто її соматотип. На базі сучасних досліджень побудовано значну кількість типологічних схем, створено нові типи конституції. При цьому встановлено кореляційну залежність між основними компонентами тіла, розроблено методи визначення тих компонентів, які є причиною зміни маси тіла під впливом різних чинників: ступеня й характеру фізичної активності, складу й кількості їжі, тривалості перебування в екстремальних умовах (наприклад, у космосі) тощо. Типи конституції мають також певну кліматогеографічну залежність. Подальше вивчення конституціональної типології потребує популяційно-генетичного підходу.

Тіло людини і його окремі органи в нормі, тобто  коли немає порушень життєдіяльності  організму, мають значну мінливість. Від цієї нормальної мінливості треба відрізняти вади розвитку (аномалії) та різні патологічні стани, які супроводжуються, як правило, різкими, а іноді й несумісними з життям організму порушеннями. Важливе значення в розвитку вад мають спадковість, а також гострі та хронічні отруєння вагітної жінки (праця в умовах шкідливого виробництва).

 

СПИСОК  ЛІТЕРАТУРИ

 

1. М.Ф.Юрій, Антропологія, нав.посібник, Київ, Дакор, 2008, ст.91-94;
2. Рогінський Я.Я., Левин М.Г. Антропологія. М.: Ізд. МГУ, 1978,           ст. 33-40; 
3. Хрісанфова Е.Н., Перевізників І.В. Антропологія. М.: Ізд. МГУ, 1991, ст. 10-15;
4. Васильчук М.В., Медвідь М.К., Сачков Л.С. Збірник нормативних документів з безпеки життєдіяльності, Київ – 2000, 211 ст.;
5. Дубицький А.Е. Медицина катастроф М. 1994, 405 ст.;
6. Лозниця В.С. Психологія та педагогіка – Київ, ЕксОб, 2000, 321 ст.;
7. Співак В.Л. Біологія – Харків, Весна, 2010, ст. 48-51.