Психологія молодшого школяра (зрілого дитинства)

   Основними чинниками  становлення грамотності молодших  школярів є:

   1) збагачене писемним  мовленням оточення (наявність дитячих  книжок, журналів тощо; сімейні читання  вголос; письмо під диктування  батьків; можливість ознайомитись  із значенням незрозумілих слів, фраз під час самостійного  читання);

   2) збагачене усним  мовленням середовище (зразки мовлення  дорослих; розмови з дорослими,  однолітками в сюжетно-рольових  іграх; можливість збагачення  словникового запасу; доступ до  необхідної інформації про значення  слів);

   3) набуття досвіду  (ігри; повсякденне життя; дослідження  природи);

   4) досвід символічної  репрезентації (театральні вистави;  малювання і живопис; музика  і танці);

   5) експериментування  з писемним мовленням (написання  повідомлення, листа);

   6) проба сил у  читанні (читання напам'ять; читання  з контекстними підказками; пошук  писемної форми почутого слова).

   Розвиток навичок  читання і письма у молодших  школярів є складним процесом, який залежить від соціокультурного  контексту. Діти набувають основ  грамотності, взаємодіючи з батьками, братами, сестрами, вчителями, однолітками,  а також у процесі роботи  з комп'ютером, перегляду телепередач.  Характер цих взаємодій і їх  роль у розвитку грамотності  школяра можуть бути різними.  Батьки найбільше долучаються  до цього процесу завдяки постійному  спілкуванню з дітьми, а не  тільки завдяки спеціальним заняттям  з ними. Як свідчать дослідження,  школярі по-різному реагують на  активні заняття читанням зі  своїми однолітками і вчителем. Якщо педагог допомагає дитині  в процесі організованого навчання  набувати нових знань і навичок,  необхідних для того, щоб навчитися  читати та писати, то взаємодія  з однолітками дає змогу в  невимушеній обстановці обговорювати  проблеми, ділитися своїми думками,  переживаннями. Працюючи з однокласниками, школярі більше розмовляють, ніж  під час роботи з учителем. Загалом, соціальні взаємодії  дітей створюють більше передумов  для набуття грамотності, ніж  спеціальне оволодіння елементами  усного та писемного мовлення.

   Опанування письма  і читання у початкових класах  відкриває додаткові можливості  для подальшого розвитку лексичного, граматичного і стилістичного  аспектів мовлення дитини. У молодшому  шкільному віці інтенсивно розвивається  внутрішнє мовлення, яке є важливим  механізмом розумової діяльності. Виявляється воно під час розв'язування  різноманітних завдань, мисленого  планування, запам'ятовування тощо.

   Розвиток загального  інтелекту молодшого школяра.  Основними ознаками розвитку  інтелекту молодшого школяра  є якість знань, уміння застосовувати  їх на практиці, орієнтування  в матеріалі, самостійне набування  знань, знаходження нових способів  навчальної роботи, темп і легкість  засвоєння нового матеріалу, міцність  запам'ятовування, самостійне формулювання  запитань, що логічно випливають  з відомих у задачі співвідношень,  знаходження можливих способів  розв'язування нетипових завдань.

   Формування інтелекту  зумовлюється розвитком певних  показників психічних процесів: точності зорового, слухового і  дотикового сприймання; повноти  й детальності описування картини,  яку учень бачить уперше; способів  свідомого запам'ятовування нового  матеріалу (групування, самоконтролю  — під час заучування); здатності  зауважувати помилки, неточності  в міркуваннях ровесників; гнучкості  мислення, що виявляється у доцільному  варіюванні способів дій, легкості  й швидкості переходу від міркування, що спирається на реальні або  зображені предмети, до мислення  з опорою на графіки, схеми,  числові і буквені формули;  словесно-логічного мислення.

   Розумовий розвиток  учнів початкових класів має  суттєві індивідуальні відмінності,  які виявляються в удосконаленні  загальних і спеціальних здібностей, прискоренні темпу роботи. В одних  дітей краще розвинуті мислительні,  в інших — мнемічні чи перцептивні  компоненти інтелекту. Серед молодших  школярів трапляються учні з  тимчасовим затриманням розумового  розвитку. Під час виконання навчальних  завдань їм доводиться долати  неабиякі труднощі, тому в процесі  організації навчання необхідний  індивідуальний підхід до дітей.  Щоб вони могли краще вчитися,  потрібно більше часу відводити  на первинне сприймання навчального  матеріалу, сприяти належному  формуванню усного й писемного  мовлення учнів, підтримувати  їхню впевненість у власних  інтелектуальних силах.

   Цілісний розвиток  інтелекту у молодшому шкільному  віці відбувається за такими  напрямами:

   1) засвоєння й активне  використання мови як засобу  мислення. Цей напрям пов'язаний  із розвитком мовлення дітей,  активним його використанням  під час розв'язування різноманітних  завдань. Важливо навчити їх  роздумувати вголос, словесно відтворювати  думки і вербалізовувати (виражати  в словах) процес та отриманий  результат розв'язування задач  і виконання вправ;

   2) поєднання і взаємозбагачення  всіх видів мислення: наочно-дійового, наочно-образного, словесно-логічного.  З цією метою дітям пропонують  завдання, для розв'язування яких  необхідні одночасно і практичні  дії, і вміння оперувати образами, поняттями, висловлювати судження  на рівні логічних абстракцій;

   3) виокремлення підготовчої  та виконавчої фаз розв'язання  завдання. На підготовчій фазі  здійснюють аналіз його умов  і виробляють план, на виконавчій  реалізують його практично. При  цьому обов'язкова перевірка отриманого  результату.

   Якщо за будь-яким  із цих напрямів виникають  труднощі, проблеми, це означає, що  інтелектуальний розвиток дитини  відбувається однобічно.

   Отже, молодший шкільний  вік є періодом інтенсивного  психічного та особистісного  розвитку. Новоутворення, що виникають  у цей час, навчальна діяльність  створюють передумови для переходу  молодшого школяра до підліткового  періоду.