Самооцінка молодших школярів

ВИСНОВОК

Вивчаючи  наукову літературу було з’ясовано, що самооцінка є невід'ємною частиною самосвідомості людини. Самооцінка-це знання людиною самої себе і ставлення до себе в їх єдності. Центральної характеристикою будь-якої особистості є «Я-концепція». Самооцінка визначається як складне динамічне особистісне утворення, особистісний параметр розумової діяльності. Найголовнішою особливістю самооцінки молодшого школяра є її високий рівень. Дана особливість-це вікова норма для даного періоду розвитку особистості.

Також в роботі були описані умови формування адекватної самооцінки, згідно яких психологи  стверджують, що почуття власної  значущості, самоцінності виникає у  дитини за умови позитивного прийняття  її батьками і педагогами, і за умови  чіткого й послідовного формуванню вимог до неї, поваги до її індивідуальності. Характер ставлення дитини до себе залежить від стилю виховання, якого дотримуються батьки, від гармонійності внутріродинних взаємин, повноти сім’ї, і старшинства серед дітей. Виявлено, що основними джерелами становлення цієї особистісної підструктури є оцінка результатів своєї діяльності самою дитиною, а також порівняння себе з іншими. Крім того важливим чинником на перших етапах розвитку здатності до самооцінювання є оцінні судження інших людей, значущих для дитини.

Узагальнюючи  відомості і визначення поняття  самооцінка, можна зробити наступні висновки про її природу: 1) самооцінка – структура динамічна і на початку шкільного навчання зберігає досить високу пластичність; 2) базова самооцінка – фундамент для розвитку конкретної самооцінки. Ці моменти  мають стати відправними пунктами у роботі педагога, який одним із завдань своєї взаємодії з  учнями вбачає розвиток у них адекватної здорової самооцінки, яка є поєднанням спокійної впевненості в собі з помірною самокритичністю.

Також важливо  зазначити те, що у молодшому шкільному  віці вже оцінюють інтелектуальні, соціальні й фізичні можливості дитини. У наслідок цього школа  стає джерелом вражень, на основі яких починається розвиток самооцінки дитини. Тут її досягнення та невдачі фіксуються і стають публічними. Це ставить перед необхідністю прийняти дух оцінного підходу, який з тієї пори пронизуватиме все життя. Отже надзвичайно важливими є методи і засоби взаємодії з дитиною молодших класів. З першого класу доцільно розвивати інтерес до самого процесу праці, заохочувати щонайменші прагнення до самовдосконалення. А згодом доцільно поступово привчати дітей оцінювати не тільки своє ставлення до роботи а й кінцевий результат. У молодшому шкільному віці діти погано розуміють значення оцінок, і тому в вважають, що лагідний дотик і підбадьорювальні ситуації мають позитивний ефект та вплив на дитячу самооцінку.

Прибічники  розвивального навчання справедливо  зазначають, що самооцінка починається  там, де дитина сама бере участь у ’’виробництві’’ оцінки, тобто у виробленні її критеріїв та їх застосуванні до різних конкретних ситуацій. Оскільки розвиток справжньої самооцінки починається з реалістичних оцінок дітьми своїх умінь, результатів своєї діяльності і конкретних знань.

Навчальна діяльність є одним з найважливіших факторів, який впливає на формування самооцінки молодшого школяра, тому вчитель  початкових класів повинен знати  психологічні особливості молодших школярів та враховувати індивідуальні  особливості самооцінки в навчальному  процесі. 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Ананьєв Б.Г. Людина, як предмет пізнання. – К.: Знання, 1978. – 356 с.
2. Бернс Р. Розвиток «Я-концепції» та виховання. - М.: Прогрес, 1986. – 270 с.
3. Ельконін Д.Б. Введення в психологію розвитку. - М.: Тривола, 1994.- 285 с.
4. Ковальчук І. Почуття власної гідності // Дошкільне виховання. – 1995 – №2. – С. 7.
5. Ліпкіна А.І. Самооцінка школяра. - М., Прогрес, 1980. – 180 с.
6. Пеньковська Н. Роль самооцінки у формуванні особистості дитини // Психолого-педагогічний практикум. – 2002 - №10. – С. 5-8
7. Понамаренко Т.  Комплексно у взаємозв’язку // Дошкільне виховання. – 1995 – №9. – С. 6-7
8. Роджерс К.Р. Погляд на психотерапію. Становлення людини. - М.: Прогрес, 1994. - 305 c.
9. Савчин М. В. Вікова психологія : навч. посіб. – 2-ге вид., стереотип. / М. В. Савчин, Л. П. Василенко. – К. : Академвидав, 2009. - 360 с.
10. Столін В.В. Самосвідомість особистості. - М., Просвещение, 1983. - 324 с.
11. Титаренко Н. Види заохочення та активізації школярів // Початкова школа. – 2000 - №9. – С. 20- 21
12. Хайруліна В. Безоціночне навчання у початкові школі // // Початкова школа. – 2000 - №9. – С. 19
13. Амонашвили Ш. А. Размышления о гуманной педагогике. – М.: Издательский Дом Шалвы Амонашвили, 1995. – 496 с.
14. Цукерман Г. А. Оценка без от метки. – М.: Педагогический Центр ’’Єксперемент’’, 1999. – 133 с.