Завдання підприємства в охороні праці

Створення цілком безпечних  та здорових умов праці є одним  з найважливіших завдань, що стоять перед державою. Виконання цього  завдання нерозривно пов’язано з удосконаленням методів управління охороною праці на виробництві.

 В умовах ринкових відносин в роботі підприємств з охорони праці великого значення набувають такі фактори:

• економічна зацікавленість власника (керівника) в одержанні максимального прибутку, зменшенні витрат на штрафні санкції, ремонт пошкодженого устаткування, відшкодування шкоди потерпілим;
• необхідність постійного підвищення якості і конкурентоздатності продукції, що можливо лише за сприятливих і безпечних умов праці;
• моральна і юридична відповідальність власника за нещасні випадки і відшкодування збитків потерпілим та їхнім сім’ям;
• моральна відповідальність власника перед трудовим колективом за створення гуманних умов праці;
• необхідність зміцнювати позиції підприємства на ринку серед вітчизняних і зарубіжних конкурентів;
• необхідність підносити продуктивність праці й віддачу кожної затраченої людино-години, збільшувати відсоток прибутку по відношенню до вкладених інвестицій, підвищувати ефективність використання людських, матеріальних і фінансових ресурсів;
• забезпечення досягнення перспективних цілей підприємства, що неможливо без підвищення рівня охорони праці.

Названі фактори чинять певний моральний і матеріальний тиск на власника підприємства, що змушує його постійно і систематично займатися питанням охорони праці. Однак цей тиск, як і приписи державних інспекцій та численні нормативні акти, самі по собі не дадуть ефекту, якщо власник не буде озброєний механізмом зменшення рівня виробничого ризику, тобто науково-обґрунтованою системою управління охороною праці (СУОП) на підприємстві.

 Управління охороною  праці на підприємстві є складовою частиною, підсистемою загальної системи управління підприємства, бо лише за високого рівня охорони праці може бути забезпечене ефективне виконання завдань, що стоять перед підприємством, і досягнення високих економічних результатів.

 Управління являє собою  сукупність дій, спрямованих на  підтримання та поліпшення функціонування об’єкта відповідно до існуючої програми чи мети функціонування.

 В процесі управління  орган управління отримує певну  інформацію про стан об’єкта  управління та стан навколишнього  середовища, в якому він перебуває. На основі цієї інформації виробляється рішення, за яким здійснюється вплив на об’єкт управління.

 Метою управління охороною  праці є забезпечення безпеки,  збереження здоров’я та працездатності  людини під час трудової діяльності. Мета управління може бути досягнута шляхом виконання певних функцій управління:

1. Організація і координація  робіт з охорони праці;

2. Аналіз і оцінка стану  умов праці;

3. Планування робіт з  охорони праці;

4. Стимулювання забезпечення  високого рівня охорони праці;

5. Контроль стану охорони  праці.

 Потрібно зазначити,  що управління охороною праці  має включати виконання таких  основних завдань:

• навчання працівників безпеці праці та пропаганда питань охорони праці;
• забезпечення безпеки виробничого обладнання;
• забезпечення безпеки виробничих процесів;
• забезпечення безпеки будівель та споруд;
• нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці;
• забезпечення працівників засобами індивідуального захисту;
• забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку працівників;
• організація лікувально-профілактичного обслуговування працівників;
• санітарно-побутове обслуговування працівників;
• професійний відбір працівників за певними спеціальностями.

При виконанні зазначених завдань власник (уповноважений  ним орган) має керуватися такими статтями як 153, 160, 161, 163—168 Кодексу Законів  про працю України, Законом України  «Про охорону праці», а також нормативними актами з перелічених питань, розробленими, затвердженими відповідними органами та зареєстрованими в установленому  порядку в Державному Реєстрі міжгалузевих та галузевих нормативних актів про охорону праці, ствердженому наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 6 лютого 1995 року № 12.

Особливу увагу слід звернути на принципи організації та функціонування системи управління охороною праці  на підприємстві.

 Система управління  охороною праці (СУОП) конкретного  підприємства повинна розроблятися з урахуванням особливостей його виробничої діяльності і вписуватися в існуючу структуру та схему управління підприємством в цілому, де органи (суб’єкти) управління діяльністю підприємства одночасно є й органами (суб’єктами) управління охороною праці. Зокрема, суб’єктами управління є відповідні служби, відділи, посадові особи; об’єктами управління — діяльність функціональних служб і структурних підрозділів щодо забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на робочих місцях, виробничих ділянках, у цехах і на підприємстві в цілому.

  Управління охороною  праці включає виконання ряду  основних завдань і певних  функцій. Основне цільове завдання  роботи підприємства в галузі охорони праці може бути сформульоване як необхідність створення передумов для формування на виробничій території професійно безпечного та екологічно чистого простору.

 Комплексний підхід до розв’язання проблем у галузі охорони праці реалізується на основі принципів:

• спрямованості системи управління на реалізацію цільових завдань;
• безумовного пріоритету професійної та екологічної безпеки щодо інших категорій господарської діяльності, підкріпленої фінансовими та матеріальними ресурсами;
• партисипативності управління, тобто масової участі всіх працівників підприємства в заходах із забезпечення професійної та екологічної безпеки, а також реалізації заходів працеохоронного характеру та управлінських впливів на всіх рівнях і стадіях виробничих і трудових процесів;
• принципу ненульового ризику, тобто усвідомлення необхідності підготовки виробництва й організації дій на випадок нестандартної (надзвичайної) ситуації;
• соціальної та економіко-цільової оцінки наслідків припустимих дій та рішень, які приймаються на основі прогнозування ризику й усунення джерел потенційної небезпеки;
• достовірності, повноти й оперативності зовнішньої та внутрішньої інформації, доведення її до кінцевої ланки всього управлінського ланцюга по вертикалі та горизонталі;
• експрес-реагування на інформацію, яка надходить: оперативна оцінка й аналіз ситуації, вироблення, прийняття та виконання управлінських рішень, спрямованих на усунення професійної та екологічної небезпеки, причин її виникнення;
• безперервності функціонування системи навчання, яка забезпечує достатню професійну компетентність менеджерів і працівників у галузі охорони праці та інженерної екології;
• безперервності контролю (нагляду) за дотриманням нормативних вимог на виробничих ділянках та робочих місцях;
• економічної мотивації й обопільної відповідальності всіх працівників (адміністрації, посадових осіб і робітників) — учасників трудових процесів на підприємстві — за створення й дотримання нормативних умов, забезпечення професійної та екологічної безпеки.

Контроль за рівнем охорони  праці та станом об’єктів управління здійснюється на основі принципу «безперервності» за допомогою «методу відхилень», згідно з яким управлінські рішення  приймаються за наявності і залежно  від ступеня відхилень контрольованих критеріїв і показників від нормативних (допустимих) значень.

 З цією метою проводиться  збір інформації про фактичні  значення рівнів виробничих факторів  і показників (критеріїв) безпеки  праці; порівняння їх з установленими  нормами та вимогами; оцінка величин  і аналіз причин відхилень  фактичних значень виробничих  чинників і показників від тих, що необхідні; прийняття, реалізація оперативних рішень, спрямованих на ліквідацію відхилень фактичних значень від тих, що необхідні, й досягнення поставленої мети.

З метою систематизації роботи з охорони праці бажаним є розроблення технологічної схеми управління цією діяльністю на підприємствах. Користуючись схемою як алгоритмом, керівник підприємства (підрозділу, служби охорони праці) послідовно перевіряє виконання завдань і функцій управління охороною праці. Це дає можливість системно та комплексно вирішувати всі питання охорони праці, підвищувати її ефективність, зменшувати виробничий ризик.

Управлінська технологія — це комплекс методів, засобів і  процедур, які забезпечують прийняття  і реалізацію раціональних управлінських  рішень. На підставі посадових інструкцій з охорони праці для виконання типових завдань (контроль, інструктаж, навчання тощо) повинні бути розроблені і детально відпрацьовані стандартні процедури, алгоритми, формати, комп’ютерні програми, інструкції з прийняття і реалізації управлінських рішень у подібних стандартних ситуаціях.

 Організація роботи  в царині охорони праці полягає  у виборі і формуванні такої  структури управління охороною  праці на підприємстві, яка б якнайкраще відповідала меті створення безпечних та сприятливих умов праці.

 Об’єктом управління  охороною праці є діяльність  функціональних служб та структурних  підрозділів підприємства, спрямована на забезпечення безпечних та здорових умов праці на робочих місцях, виробничих ділянках, у цехах та підприємстві в цілому.

 Організація та координація  робіт у галузі охорони праці  має передбачати формування органів  управління охороною праці, встановлення  обов’язків та порядку взаємодії  осіб, які беруть участь в управлінні, а також прийнятті і реалізації  управлінських рішень.

 Управління охороною  праці на підприємстві здійснює керівник підприємства, а в структурних підрозділах управління здійснюють відповідні керівники підрозділів.

 Слід знати обов’язки  та права посадових осіб щодо питань охорони праці.

 Зобов’язання, права  та відповідальність посадових  осіб за виконання покладених  на них функцій щодо питань  охорони праці мають розглядатися  в посадових інструкціях, форма  яких розроблена Держнаглядохоронпраці  та узгоджена з Державним комітетом  по стандартизації, метрології та  сертифікації та Головним архівним управлінням при Кабінеті Міністрів України.

 Слід звернути увагу  на те, що згідно зі статтею  17 Закону України «Про охорону  праці», власник зобов’язаний створити  в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.

 З цією метою власник забезпечує функціонування системи управління охороною праці, для чого:

• створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують функціонування системи охорони праці;
• розробляє за участі профспілок і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів з охорони праці, впроваджує прогресивні досягнення з охорони праці;
• забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, і виконання профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;
• організовує проведення лабораторних досліджень умов праці, атестації робочих місць на відповідність нормативним актам про охорону праці;
• розробляє і затверджує положення, інструкції, інші нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підпри- ємства;
• здійснює постійний контроль за додержанням працівниками технологічних процесів, правил та вимог щодо охорони праці;
• організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з фахівцями галузі охорони праці.

В разі відсутності в нормативних  актах про охорону праці вимог, які необхідно виконати для забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на певних роботах, власник  зобов’язаний вжити заходів, що забезпечать безпеку працівників.

 У разі виникнення  на підприємстві надзвичайних ситуацій і нещасних випадків, власник зобов’язаний вжити термінових заходів для допомоги потерпілим, залучити при необхідності професійні аварійно-рятувальні формування.

 У колективному договорі (угоді, трудовому договорі) сторони  передбачають забезпечення працівникам  соціальних гарантій у галузі  охорони праці на рівні, не  нижчому за передбачений законодавством, їхні обов’язки, а також комплексні  заходи з досягнення встановлених  нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійним захворюванням і аваріям.