Завдання підприємства в охороні праці

 Власник зобов’язаний  за свої кошти організувати  проведення попереднього (при прийнятті  на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників:

 — зайнятих на важких  роботах;

 — роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці, або роботах, де є потреба у професійному доборі;

 — щорічного обов’язкового  медичного огляду осіб віком до 21 року.

 Здійснення медичних  оглядів покладається на медичні  заклади, працівники яких несуть  відповідальність згідно з законодавством  за невідповідність медичного  висновку фактичному стану здоров’я  працівника. Перелік професій, працівники  яких підлягають медичному огляду, термін і порядок його проведення встановлюються Міністерством охорони здоров’я України за погодженням з Департаментом державного нагляду за додержанням законодавства про працю.

 Власник має право  притягнути працівника, який ухиляється  від проходження обов’язкового  медичного огляду, до дисциплінарної  відповідальності і зобов’язаний  відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати. Власник на прохання працівника або за своєю ініціативою організовує позачерговий медичний огляд, якщо працівник вважає, що погіршення стану його здоров’я пов’язане з умовами праці. За час проходження медичного огляду за працівником зберігається місце роботи (посада) і середній заробіток.

Власник зобов’язаний надавати інформацію та звітність про стан охорони праці, інформувати працівників  про стан охорони праці, причини  аварій, нещасних випадків і професійних  захворювань та про заходи, яких вжито для їх усунення та для забезпечення на підприємстві умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог.

 Слід знати також  обов’язки працівника щодо виконання  нормативних актів про охорону праці.

 В свою чергу працівник зобов’язаний:

• знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;
• додержувати зобов’язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства;
• проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди;
• співробітничати з власником у справі організації безпечних і нешкідливих умов праці, особисто вживати посильних заходів з усунення будь-якої виробничої ситуації, яка створює загрозу його життю чи здоров’ю людей, які його оточують, і навколишньому природному середовищу, повідомляти про небезпеку своєму безпосередньому керівникові чи іншій посадовій особі.
• всі працівники при прийнятті на роботу і в процесі роботи проходять на підприємстві інструктаж (навчання) з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, про правила поведінки при виникненні аварій згідно з типовим положенням, затвердженим Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.

 Працівники, зайняті на  роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, мають проходити попереднє спеціальне навчання і один раз на рік перевірку знань відповідних нормативних актів про охорону праці. Перелік таких робіт затверджується Департаментом державного нагляду за додержанням законодавства про працю. Посадові особи згідно з переліком, затвердженим Департаментом до початку виконання своїх обов’язків і періодично один раз на три роки проходять у встановленому порядку навчання, а також перевірку знань з охорони праці в органах галузевого або регіонального управління охороною праці з участю представників органу державного нагляду та проф- спілок. Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці, забороняється. У разі незадовільних знань з питань охорони праці працівники повинні пройти повторне навчання. На прохання працівника проводиться додатковий інструктаж з питань охорони праці.

 Розглянемо служби  охорони праці на підприємствах, організаціях, їх права та обов’язки. Згідно з Типовим положенням про службу охорони праці, служба охорони праці створюється власником або уповноваженим ним органом на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та видів їх діяльності для організації виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям у процесі праці. Служба охорони праці входить до структури підприємства, установи, організації як одна з основних виробничо-технічних служб. Ліквідація служби охорони праці допускається тільки в разі ліквідації підприємства.

 На підприємствах (у  виробничих або науково-виробничих  об’єднаннях) при чисельності  працівників від 51 до 500 осіб включно (невиробнича сфера від 101 до 500) службу охорону праці має представляти один спеціаліст. На підприємствах, де використовуються вибухові матеріали чи сильно діючі отруйні речовини, в такій службі має бути два спеціалісти.

 Розрахунок чисельності  працівників служб охорони праці  на підприємствах з числом працівників понад 500 осіб здійснюється за формулою:

Згідно з Типовим положенням про службу охорони праці*1, служба охорони праці виконує такі завдання:

 а) забезпечення безпеки  виробничих процесів, устаткування, будівель і споруд;

 б) забезпечення працівників  засобами індивідуального та колективного захисту;

 в) професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці, пропаганди безпечних методів праці;

 г) вибору оптимальних  режимів праці та відпочинку  працівників;

 д) професійного добору  виконавців для визначених видів робіт.

 До основних функцій  служби охорони праці належать  опрацювання ефективної цілісної  системи управління охороною  праці, сприяння вдосконаленню  діяльності в цьому напрямку  кожного структурного підрозділу і кожної посадової особи; проведення оперативно-методичного керівництва роботою з охорони праці та ін.

Спеціалісти з охорони  праці мають право видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов’язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці, вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують нормативів з охорони праці; зупиняти роботу виробництв, дільниць, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва в разі порушень, які створюють загрозу життю чи здоров’ю працівників; надсилати керівникові підприємства подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці.

 Відповідно до ст. 26 закону, на підприємстві з кількістю працівників 50 і більше осіб рішенням трудового колективу може створюватися комісія з питань охорони праці. Комісія є постійно діючим консультативно-дорадчим органом трудового колективу та власника і створюється з метою залучення представників власника та трудового колективу (безпосередніх виконавців робіт, представників профспілок) до співробітництва в галузі управління охороною праці на підприємстві, узгодженого вирішення питань, що виникають у цій сфері.

Рішення про доцільність створення Комісії, її кількісний та персональний склад, термін повноважень ухвалюється трудовим колективом на загальних зборах (конференції) за поданням власника, органу самоврядування трудового колективу та профспілкового комітету (комітетів).

 Комісія формується  на засадах рівного представництва осіб від власника та від трудового колективу.

 До складу Комісії  від власника включаються спеціалісти  з безпеки і гігієни праці, виробничої, юридичної та інших служб підприємства, від трудового колективу рекомендуються працівники основних професій, уповноважені трудових колективів з питань охорони праці, представники профспілки (профспілок).

 Основними завданнями  комісії є:

 — захист законних  прав та інтересів працівників у сфері охорони праці;

 — підготовка на основі аналізу стану безпеки та умов праці на виробництві рекомендацій власнику та працівникам щодо профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань, практичної реалізації принципів державної політики в царині охорони праці на підприємстві;

 — узгодження шляхом  двосторонніх консультацій позицій  сторін у вирішенні практичних  питань у сфері охорони праці  з метою забезпечення поєднання  інтересів держави, власника та  трудового колективу, кожного працівника, запобігання конфліктам;

 — вироблення пропозицій  щодо включення до колективного  договору окремих питань з  охорони праці та використання  коштів фонду охорони праці  підприємства.

• звертатися до власника чи уповноваженого ним органу, органу самоврядування трудового колективу, профспілкового комітету (комітетів) з пропозиціями щодо регулювання відносин у сфері охорони праці;
• створювати робочі групи з числа членів Комісії для вироблення узгоджених рішень з конкретних питань охорони праці з залученням до їх складу на договірній основі за погодженням сторін відповідних фахівців, експертів, інспекторів державного нагляду за охороною праці;
• одержувати від окремих працівників, служб підприємства, профспілкового комітету (комітетів) інформацію, необхідну для виконання функцій і завдань, передбачених Типовим положенням;
• встановлювати ступінь вини потерпілого в порядку, що визначається трудовим колективом за поданням власника та профспілкового комітету, при вирішенні питання про розміри одноразової допомоги, коли нещасливий випадок стався внаслідок невиконання потерпілим вимог нормативних актів про охорону праці і факт наявності його вини встановлено комісією з розслідування нещасних випадків;
• здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства з питань охорони праці безпосередньо на робочих місцях, забезпеченням працівників засобами колективного та індивідуального захисту, змиваючими та знешкоджуючими засобами, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою та за станом використання санітарно-побутових приміщень тощо;
• знайомитися з будь-яким матеріалом з питань охорони праці, аналізувати стан умов і безпеки праці на підприємстві, виконання відповідних програм і колективних договорів;
• вільного доступу на всі дільниці виробництва та обговорення з працівниками питань охорони праці;
• делегувати своїх представників для участі: у розв’язанні разом з представниками державного нагляду за охороною праці конфліктів, пов’язаних з відмовою працівника виконувати доручену роботу з мотивів небезпечної для його здоров’я чи життя виробничої ситуації на підприємстві, де відсутня профспілкова організація; в обговоренні питань охорони праці власником або уповноваженим ним органом, профспілковим комітетом чи органом самоврядування трудового колективу (за погодженням з цим органом).

 Комісія має право:

Комісія здійснює свою діяльність згідно з планами, що розробляються  на квартал, півріччя чи рік і затверджуються нею.

 З метою залучення широких кіл працівників до здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про охорону праці на виробництві, створення дієвих систем управління охороною праці відповідно до Закону України «Про охорону праці» на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності та видів їх діяльності створюється інститут уповноважених трудового колективу з питань охорони праці.

Однією з основних складових  системи управління охороною праці  є контроль за охороною праці, і від  того, наскільки він чітко виконується, залежить стан охорони праці на підприємстві.

  Контроль буває двох  видів:

 — технічний, якщо його об’єктами є предмети праці (продукція, технічна документація), засоби праці (обладнання, інструменти), трудові процеси;

 — соціальний, якщо його об’єктом є діяльність людини.

Розглядаючи види контролю за охороною праці, слід визначити, що контроль буває поточним, оперативним  або періодичним.

 Поточний контроль  проводиться щозмінно до початку і в процесі роботи. Полягає в перевірці готовності виконавців до трудової діяльності, відповідності та додержання умов праці та вимог безпеки на робочих місцях і дільницях під час виконання трудових і виробничих процесів. Він здійснюється керівниками дільниць, організаторами робіт, виконавцями.

Оперативний контроль проводиться  протягом другого тижня кожного місяця. Він полягає в перевірці організаційно-технічного забезпечення безпеки праці на відповідність нормативним вимогам.

Періодичний контроль проводиться  щоквартально протягом четвертого тижня, полягає в перевірці управлінського, організаційного, технічного забезпечення безпеки праці на відповідність нормативним вимогам. Він здійснюється в кожному підрозділі спеціалізованими комісіями на чолі з головними спеціалістами і за участі керівника підрозділу, інших спеціалістів.

 Залежно від характеру  та обсягу контролю передбачаються  такі види перевірок:

 1) перевірка нормативних умов — це контроль умов праці на робочих місцях і дільницях, технологічних та виробничих місцях та процесів на відповідність нормативним вимогам, а саме: додержання правил та норм безпосередніми виконавцями, забезпеченість інвентарем, стану робочих місць і дільниць тощо. Він здійснюється на виконавчому рівні;