Договір дарування

Сутнісними  ознаками договору дарування є такі: а) безоплатність; б) збільшення майна  обдаровуваного; в) зменшення майна  дарувальника; г) вичерпний перелік  способів дарування.

Під безоплатністю  розуміється відсутність зустрічного  надання з боку обдаровуваного. Вплив  ознаки безоплатності на правову  регламентацію договору дарування  знаходить свій вияв у встановленні додаткових прав для дарувальника та у зменшеній відповідальності сторін порівняно з відплатними договорами.

Збільшення  майна обдаровуваного є безпосередньою метою договору дарування. Воно здійснюється за рахунок передання обдаровуваному майна або майнового права, які  є предметами договору дарування. Не існує договору дарування за відсутності  збільшення майна обдаровуваного.

Зменшення майна  дарувальника проявляється у втраті майна зокрема речей або майнових прав, що були відчужені обдаровуваному. За цією ознакою можливе відмежування договору дарування від інших безоплатних договорів чи правочинів. Так, наприклад, немає дарування там, де здійснюється страхування життя на користь третьої особи, адже збільшенню майна останньої не відповідає зменшення майна страхувальника.

Вичерпний перелік  способів дарування - ознака, що випливає з легального визначення договору дарування  та його законодавчого регулювання. Зокрема, дарування вчинюється переданням у власність обдаровуваного речей  та майнових прав.

Таким чином, юридична характеристика договору дарування  свідчить про те, що він: за своєю  типовою належністю є договором, спрямованим на передачу майна у  власність; безоплатним; може бути одностороннім  договором або договором, який не має зобов'язального характеру; може бути реальним, консенсуальним, а в  деяких випадках формальним договором (укладеним з моменту його нотаріального  посвідчення та/або державної  реєстрації).

РОЗДІЛ 2. ЕЛЕМЕНТИ ДОГОВОРУ ДАРУВАННЯ ТА ПОРЯДОК ЙОГО УКЛАДЕННЯ

2.1 Предмет  договору дарування

Умови договору дарування залежно від конкретної законодавчої конструкції можуть бути класифіковані на загальні і спеціальні. Загальні притаманні будь-якому договору дарування, спеціальні - окремим договорам  дарування.

До загальних  належать умови щодо:

а) предмета договору дарування;

б) безоплатності  передання предмета договору.

До спеціальних  істотних умов належать:

1) строк або  відкладальна обставина за договором  дарування з обов'язком передати  дарунок у майбутньому через  певний строк (у певний термін) або у разі настання відкладальної  обставини; 

2) а) зміст  обов'язку на користь третьої  особи; 

б) умова  про особу, на користь якої встановлюється обов'язок за договором дарування  з обов'язком обдаровуваного на користь  третьої особи;

3) мета для  досягнення якої надано пожертву  за договором про пожертву.

Предметом договору дарування може бути будь-яке майно (як індивідуально визначені речі, так і речі, визначені родовими ознаками), не вилучене з товарообороту  і яке може бути у власності  особи, якій воно дарується.

Предмет договору дарування як правочину має складну  структуру та утворюється двома  об'єктами. Перший (юридичний) - дії дарувальника, другий (матеріальний) - майно, що передається  обдаровуваному. Дії дарувальника обмежуються  переданням майна у власність. До матеріального об'єкта дарування  належать рухомі й нерухомі речі, а  також майнові права, що існують  або виникнуть в майбутньому. Майнове право як предмет договору дарування може виступати як у  виді зобов'язального права, так  і у виді речового права на чуже майно. Але з усіх речових прав на чуже майно предметом договору дарування можуть бути лише емфітевзис та суперфіцій, як такі, що можуть відчужуватися  окремо від речі.

Там, де предметом  дарування виступає право вимоги щодо третьої особи, слід застосувати  окремі положення цесії.

Згідно ст. 718 ЦК України дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші  та цінні папери, а також нерухомі речі. Дарунком можуть бути також майнові  права, якими уже володіє дарувальник, або які можуть виникнути в  майбутньому.

Щодо нерухомого майна існують певні вимоги: підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню  та державній реєстрації.

Стосовно  валюти, як об'єкта даного договору, то під нею розуміються грошові  знаки у вигляді банкнотів, казначейських  білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є  законним платіжним засобом на території  України, а також вилучені з обігу  або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові  знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, внески в банківських  та інших кредитно-фінансових установах  на території України.

Відповідно  до Закону "Про цінні папери і  фондову біржу" цінними паперами є грошові документи, що засвідчують  право володіння або відносини  позики, визначають взаємовідносини  між особою, яка їх випустила, та їх власником, і передбачають, як правило, виплату доходів у вигляді  дивідендів або процентів, а також  можливість передання грошових та інших  прав, що випливають з цих документів, іншим особам. Серед видів цінних паперів за законодавством України  розрізняють акції, облігації підприємств, векселі, казначейські зобов'язання, ощадні сертифікати, приватизаційні папери, інвестиційні сертифікати та ін.

Предметом договору дарування можуть бути майнові права. Останні можуть мати зобов'язальну  і речову природу. Речові правовідносини відрізняються від зобов'язальних своїм об'єктом, на який спрямована діяльність суб'єктів.

При даруванні  можуть існувати обмеження для набуття  права власності громадянами  на окремі види майна. Так, Постановою Верховної Ради від 17.06.1992 р. "Про  право власності на окремі види майна" був затверджений перелік видів  майна, що не може перебувати у власності  громадян, громадських об'єднань, міжнародних  організацій та юридичних осіб інших  держав на території України. До цього  переліку входить: зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї, і боєприпасів до неї, а також  спортивної зброї і боєприпасів  до неї, що купуються громадськими об'єднаннями  з дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна військова  техніка, ракетно-космічні комплекси; вибухові речовини й засоби вибуху; всі види ракетного палива, а також  спеціальні матеріали та обладнання для його виробництва; бойові отруйні  речовини; наркотичні, психотропні, сильнодіючі  отруйні лікарські засоби (за винятком отримуваних громадянами за призначенням лікаря); протиградні установки; державні еталони одиниць фізичних величин; спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації [7].

Отже, предметом  договору дарування може бути будь-яке  майно (як індивідуально визначені  речі, так і речі, визначені родовими ознаками), не вилучене з товарообороту  і яке може бути у власності  особи, якій воно дарується. Предмет  договору дарування як правочину  має складну структуру та утворюється  двома об'єктами. Перший (юридичний) - дії дарувальника, другий (матеріальний) - майно, що передається обдаровуваному.

2.2 Сторони  договору дарування

Сторонами у  договорі дарування можуть бути як громадяни, так і юридичні особи, а в певних випадках - держава, Автономна  Республіка Крим і територіальні  громади (ст. 720 ЦК України). Укладення  договорів дарування громадянами  має здійснюватися з додержанням  загальних правил цивільного законодавства  про їх дієздатність. Крім того, сімейне  та цивільне законодавство України  встановлює додаткові гарантії захисту  осіб, які перебувають під опікою або піклуванням. Так, опікун не має  права без дозволу органів  опіки і піклування укладати угоди, а піклувальник - давати згоду на їх здійснення, якщо вони виходять за межі побутових. Такими угодами, зокрема, є  договори, що підлягають нотаріальному  посвідченню і спеціальній реєстрації, відмова від належних підопічному  майнових прав, поділ майна тощо.

Юридичні  особи виступають сторонами у  договорі дарування в межах своєї  спеціальної дієздатності. Саме ці особи зумовлюють особливий інтерес  в світлі спроби закласти в установчі  документи право юридичної особи  здійснювати дарування. Цікавим  в цій ситуації має стати установчий договір, оскільки, з одного боку, буде закладено мету - отримання прибутку, а з іншого - право дарувати. Тут, на погляд авторів, все ж таки необхідно  додержуватись принципів поділу юридичних осіб на підприємницькі і  не підприємницькі. Останні можуть здійснювати дарування, оскільки в  основі їх діяльності не повинна знаходитись  мета - отримання прибутку. В усякому  разі при зростанні кількості  різноманітних фондів та непідприємницьких  організацій, загальний рівень життя  населення погіршується. Тому в основі діяльності підприємницьких структур має бути сплата податків, а держава  має дбати про соціальне забезпечення населення. При цьому законодавство  не містить будь-яких обмежень щодо прийняття юридичними особами дару. Водночас безоплатне відчуження майна (у тому числі й за договором  дарування) вони мають здійснювати  відповідно до вимог їхніх статутів та законодавчих актів. Підприємницькі товариства можуть укладати договір  дарування між собою, якщо це прямо  передбачено в їхніх статутних  документах. Відповідно до ЗУ "Про  господарські товариства" для акціонерних  та товариств з обмеженою відповідальністю, товариств з додатковою відповідальністю установчими документами є статут та установчий договір, а для повних та командитних товариств - установчий договір [5].

Крім того, відповідно до ст. 43 Господарського кодексу  України підприємці мають право  без обмежень самостійно здійснювати  будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом, а відповідно до ст. 133 цього кодексу господарська діяльність може здійснюватися також  на основі інших речових прав (права  володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України. Таким чином, підприємства можуть здійснювати  передачу свого майна на основі договору дарування на рівні з фізичними  особами, з урахуванням певних особливостей.

Аналізуючи  ж інших суб'єктів, які вправі здійснювати дарування, а саме: фізичні  особи, держава Україна, Автономна  Республіка Крим, територіальна громада, потрібно звернути увагу лише на той  аспект, що для таких суб'єктів, яким є держава, обов'язково має зазначатись  механізм реалізації повноважень на дарування. Це положення також стосується територіальної громади, оскільки для  прийняття рішення про дарування  від імені цих суб'єктів повинен  існувати чіткий механізм узагальнення волі його суб'єктів.

Договір дарування  допускає його укладення за посередництвом представника дарування, не належить до правочинів, що мають укладатися особисто. Існують певні вимоги щодо представництва. Представник повинен діяти лише на підставі довіреності виданої  довірителем (дарувальником). Представник  укладає договір дарування щодо того майна, яке вказано в довіреності. Відповідно до ст. 245 ЦК довіреність  укладається в формі, в якій відповідно до закону має укладатися правочин, тобто у письмовій формі належить укладати довіреність, якщо представником  або довірителем (дарувальником) є  юридична особа; якщо вартість майна  щодо якого представник уповноважений  укладати договір дарування, перевищує  у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів  громадян. Неоподаткований мінімум  складає 17 гривень, отже довіреність  укладається у письмовій формі  якщо її предмет оцінюється більше ніж 340 гривень.

Довіреність на укладання договору дарування, у  якій не встановлено імені обдаровуваного, є недійсною.

У тексті довіреності  мають бути зазначені місце і  дата її складання (підписання), прізвища, імена, по батькові (повне найменування юридичної особи), місце проживання (місцезнаходження юридичної особи) представника і особи, яку представляють, а в необхідних випадках і посаду, яку вони займають. У довіреностях на ім'я адвокатів зазначаються їх статус та членство в адвокатському  об'єднанні (якщо адвокат є членом адвокатського об'єднання [19].

2.3 Форма  та специфіка укладення договору  дарування

Форма правочину - це спосіб вираження волі учасників  угоди. Одним із способів є усний  правочин. При такій формі письмовий  документ не складається. Характерною  особливістю усного правочину є  збіг двох стадій - укладення і виконання. Усна форма характерна для реального  договору дарування. В усній формі  укладаються договори дарування  речей особистого користування та побутового призначення. Критерієм віднесення предметів до зазначеної категорії  є мета їх використання (особисте або  побутове), відносно невелика цінність.

Усна форма  договору за Цивільним кодексом передбачена  для дарування речей особистого користування та побутового призначення. Письмово укладається договір дарування  майнового права та договір дарування  з обов'язком передати дарунок у майбутньому. У разі недодержання форми такі договори є недійсними. Договір дарування нерухомої речі укладається письмово і посвідчується нотаріусом. Договір дарування рухомих речей, які мають особливу цінність, укладається письмово. Законодавець не визначає критеріїв віднесення речі до такої, що має особливу цінність. Водночас дарування цінних рухомих речей може здійснюватися усно, оскільки коментовані правочини не є нікчемними. Передання такої речі за усним договором визнається правомірним, якщо судом не буде встановлено незаконності заволодіння нею з боку обдарованого (ст. 719 ЦК).