Історія книги

3.2. Апарат книги

Всередині книги чітко виділяються:
- основний текст твору, заради поширення і читання якого видається книга;
- додатковий текст, що примикає до твору, але в нього не входить, тобто додатки, документи, довідкові таблиці, редакції, варіанти основного тексту;
- допоміжний (службовий) текст - так називаний апарат книги.

В апарат книги входять:

      апарат, що несе інформацію (вихідні зведення на титульному листі, обороті титулу, кінцевій смузі, що являють собою короткі основні дані, що характеризують книгу);

      пошуковий, довідково-допоміжний апарат книги (зміст, зміст, покажчики предметів, імен і т.д., чи списки покажчики ілюстрацій, колонтитули);

      що пояснює, науково-допоміжний апарат (вступна стаття, передмова, післямова, коментарі і примітки);

      бібліографічний апарат (бібліографічні посилання, списки літератури, покажчики).

Вихідні дані

Склад обов'язкових для всіх організацій вихідних даних, які формують апарат книги, який інформаційно-оповіщає, визначений державним стандартом (ДСТ 7.4-95. Видання. Вихідні зведення). Там же позначені і найбільш примітні місця книги, де елементи вихідних зведень варто розміщати, а також приведені вказівки, як їх оформити щонайкраще.

Відповідно ДО ДЕРЖСТАНДАРТУ 7.4-95 існують загальні вимоги до вихідних зведень:
1) розташовувати вихідні зведення тільки на тих місцях, що встановлені для них стандартом;
2) приводити дубльовані в різних місцях книги елементи в однаковій формі (без розбіжностей), крім тих випадків, коли розходження встановлене стандартом;
3) не допускати розбіжностей у змісті і формі вихідних даних зведень, загальних для томів, випусків, частин книги в кожнім з них.

Зміст, допоміжні покажчики

У змісту три основні задачі:
1) довідково-пошукова - спростити і прискорити розшук основних частин книг (глав, розділів, статей, розповідей, приміток, додатків і т.д.);
2) інформаційно-пояснювальна - дати читачу загальне представлення про тематичний зміст книги, про структуру одного чи ряду добутку, а також для того, щоб допомогти читачу швидко відновити в пам'яті прочитане;
3) рекламно-пропагандистська - затягти читача, підсилити інтерес до книги, що переглядається, викликати бажання прочитати її.

Основні вимоги до змісту - можливо велика його повнота. Дрібні заголовки, так пропускаються часто в змісті - це путівник по книзі, необхідний читачам. Головна задача допоміжних покажчиків - допомогти тим, хто використовує книгу вибірково, а не читає її всю, швидко розшукати усередині суцільного тексту зведення про цікавляче його обличчі, події, предметі, темі і т.д.

Покажчик - це пошуковий апарат, путівник по відносно дрібних елементах змісту книги. Найчастіше його будують за абеткою. Покажчик перетворює книгу у своєрідний словник. Відсилаючи до сторінок, де міститься інформація об цікавлячому читача об'єкті, він перебудовує текст книги, не доторкаючись до нього.

У допоміжних покажчиків дві основні функції:
- довідково-пошукова - покажчик допомагає швидко знаходити в книзі інформацію про предмет, який цікавить читача,;

- довідково-орієнтуюча - покажчик повідомляє, про які предмети, обличчя і т.д. можна знайти інформацію, у даній книзі.

Основні вимоги до покажчиків:

      максимальна повнота відображення змісту книги;

      пошуковість заголовків (ставити на перше місце слово, по якому найбільш ймовірний пошук);

      дотримувати послідовність рішень у побудов покажчик;

      точність адресних посилань;

      строге дотримання алфавітного порядку;

      попередження (поміщати на початку покажчика попередження для читача з поясненням принципів, по яких складений покажчик).

Колонтитул - довідковий рядок над текстом сторінки (іноді збоку), що визначає зміст сторінки: який добуток якого автора на ній надруковане в збірнику; який параграф якої глави - у моновиданні; яка стаття в словнику; про яку подію, предмет, обличчі мова йде - у мемуарах.

Колонтитули бажані в збірниках статей: у складних за структурою і співпідпорядкованістю заголовках довідників. Вони обов'язкові в словниках, де пошук ведеться за алфавітом заголовків.

Колонтитул, що відбиває зміст тексту сторінки, дозволяє читачу швидко знаходити фрагменти на конкретну приватну тему, переглядаючи текст, а не вчитуючись у нього.

Передмова, вступна стаття, післямова, примітки і коментарі

Передмова - це попередження читачів про те, що їм треба взяти до уваги, читаючи, чи вивчаючи переглядаючи книгу. Передмова чаші усього містить матеріали: а) про значення теми книги; б) про особливості змісту і форми чи добутку видання; в) про джерела твору; г) про принципи добору матеріалу; д) про принципи побудови добутку і книги; е) про перемінні і неосвітлені проблеми і теми (щоб читач не розраховував на те, чого в книзі немає); ж) про відмінності від книг на ту ж чи близькі теми.

Передмову не слід плутати з вступом - вступною частиною твору автора, де починає розкриватися його тема.

Вступна стаття - це відносно самостійний твір, у якому широко трактується творчість чи автора видаваний добуток як частина цієї творчості заради того, щоб допомогти читачу краще, глибше, тонше сприйняти зміст книги, розібратися в її складностях, познайомитися з її історією, читацькою долею і змінами в оцінках. Вступна стаття особливо необхідна в книгах складних, у змісті яких нелегко розібратися без додаткових зведень, а також у ті, що тлумачаться дуже по-різному.

Післямова - по меті воно близько до вступної статті і відрізняється від її тим, що поміщено за текстом книги (або видавець не хоче впливати на читача до знайомства з творчістю автора, або саме тлумачення творчості автора і його добутків неможливо без гарного знання його читачем, або потрібно доповнити матеріали новими і свіжими даними).

Примітки і коментарі - це чи пояснення доповнення до основного тексту, коли він може бути не зрозумілий читачем у всьому обсязі і чи тонкості зрозумілий перекручено. Різниця між цими термінами в тім, що примітка - це коротка довідка до слова (словам), а коментарі - тлумачення добутку в цілому з тієї чи іншої сторони (історико-літературної, текстологічної, видавничої і т.д.) чи його фрагментів.

Іноді примітки і коментарі до фрагментів тексту йдуть в одному ряді, тоді цю частину апарата краще озаглавити "Примітки і коментарі".

По місцеву розташуванні примітки і коментарі можуть бути внутрітекстові, поміщені між рядками основного тексту, але виділеними з нього шрифтом і заголовками: "Примітки" чи "Примітка"; підрядковими (під основним текстом, унизу смуги); затекстовими (наприкінці книги, після основного тексту). Підрядкова примітка нерідка називають виноскою, але виноска більш широкий термін; їм позначають будь-який службовий текст, поміщений унизу смуги: бібліографічне посилання, переклад іншомовного тексту і примітка.

Бібліографічні посилання, списки літератури, покажчики

Бібліографічні посилання - опису джерел цитат, запозичень, що згадуються в літературі, що рекомендується, які диктуються змістом тексту з його фрагментом (знаками чи виносок винесень, прізвищ автора і роком видання); прикнижкові бібліографічні списки і покажчики - тематичні відібрані описи джерел, зв'язані з текстом.

Бібліографічний апарат виконує двох задач:
1) довідкову - дає можливість читачам знайти джерела цитат, запозиченні, обговорювані автором у тексті роботи;
2) інформаційну - знайомить читача з літературою на тему книги, рекомендує йому літературу для заглибленого вивчення освітлюваної в книзі теми чи проблеми, відсилає читача до робіт, запитань, яких торкаються в книзі, освітлені більш повно і докладно, популярно і науково.

Обсяг списку залежить від читацької адреси книги: короткий - для масового читача, повний - для фахівців.

У наукових і навчальних книгах обов'язкові посилання на джерела цитат і, як правило, необхідний список літератури на тему добутку, але не використаної, котра містить багато зайвих для читача робіт, а тієї, що складає активний фонд для вивчення теми. Науково-популярні і навчальні книги без рекомендаційних списків літератури не можуть повною мірою виконати свою просвітню місію.

Бібліографічний опис у посиланнях і списках (покажчиках) повинне бути складене за правилами, установленим бібліографічними стандартами.

3.2  Основні деталі книги.

Основні  деталі, що  утворюють  книгу – це  друковані  листи. У кінцевому своєму  вигляді  друкований  лист  утворює  зошит.  Число  сторінок  у  такому  зошиті  залежить  від  обраної  долі  паперового  листа  або,  інакше  кажучи,  від  того,  скільки  разів  і  в  якій  послідовності  буде  зігнутий  паперовий  лист  для  отримання  зошита.  Такі  зошити  містять  у  собі   16  або  32,  рідше  8, 12, 24  сторінки.

Книжковий  блок – так  в  поліграфії називають  майже  готовий  екземпляр  видання,  який  залишилось  лише  з’єднати  з  палітуркою  чи  обкладинкою.  Це  комплект  з’єднаних  між  собою зошитів  або  листів,  які  складаються  з  сторінок  та  інших  деталей  майбутнього  видання.

Книжкові   блоки  можуть  відрізнятися  за  способом  комплектування,  за  видом  форзаца,  способом  зшивання,  обробці  корінця,  відсутністю  або  присутністю  капталу, присутністю  або  відсутністю  закладки,  способів  обробки  зрізів. Книжковий  блок  для  палітурки  може  бути  скомплектований  у  залежності  від  об’єму  книги,  підборкою  або  вкладкою.  Останній  вид  використовується  дуже  рідко – для  мало об’ємних  видань

Книга  має  такий  складовий  елемент  як  каптал.  Він  представляє  собою  міцну  шовкову  чи  бавовняну  стрічку  шириною  12-16 мм. З  товстим  кольоровим  краєм.  Каптал  наклеюють  на  корінець  книги  біля  нижнього  та верхнього  зрізу.  Призначення  капталу – закріплення  верхніх  та  нижніх  країв  зошитів,  що  складають  книжковий  блок.  У  той  же  час  каптал  слугує  як  прикраса  книжного  блока.

Палітурки,  в  залежності  від  матеріалу,  що  для  них  використовується, діляться  на  декілька  видів.  Згідно  з  прийнятою  класифікацією  їх  дев’ять  (див.  додаток  № 3).  Найбільше  книг  випускається  в  палітурках  №5  та №7,  вони  вважаються  найкращими. [12, с. 76-78]

Край  палітурки,  що  виступає  за  зріз  книжкового  блоку  називається кант.  Палітурка  з  кантом  на  відміну  від  зрізаного (тобто  без  канта )  надійніше  захищає  блок  від  пошкоджень.

Говорячи про палітурку  необхідно згадати про лист, що закріплює та з’єднує палітурку з книжковим блоком – це  форзац.  Існує задній і передній форзаци. У  залежності  від  об’єму  видання,  цільового  призначення,  способу  комплектування  книжного  блока  розрізняють наступні  види  форзаців:  приклеєний,  пришивний  та  накидний.

Форзац  потрібен  не  лише  для  скріплення  блока  із  палітуркою,  він  ще  є  засобом  оформлення  книги.  Тому  форзац  може  виготовлятися  з  чистого  паперу (білого  чи  кольорового) ,  на  ньому  може  бути  віддрукований той  чи  інший  малюнок.

При виготовленні книги, важливу роль у розміщенні тексту та ілюстрацій відіграє елемент без якого  жодна книжка не може існувати – це верстка.

Верстка  має  багато  визначень,  по-перше,  верстка – виробничий  процес  монтажу  всіх  елементів  сторінки  видання  в  смугу. По-друге, версткою  називають  також  тип  комплектування  ілюстрацій на  смузі.  Таких  типів  виділяють  декілька:

а) відкрита верстка, при якій  ілюстрація  розміщується  зверху  або  знизу  смуги  або  в  одному  з її  кутів;

б) закрита верстка:  текст  прикриває  ілюстрацію  зверху  і  знизу;

в) смугова  верстка:  ілюстрація  повністю  займає  смугу;

г) глуха  верстка:  ілюстрація  з  усіх  сторін  прикрита  текстом;

д) верстка  з  виходом  ілюстрацій  за  поля так,  що  поля  немає зовсім;

е) верстка  з  ілюстраціями на  полях;

є) комбінована  верстка:  поєднуються  різні  типи верстки ( відкрита верстка  з закритою і т.д.)( ілюстроване  доповнення -  див. додаток №2).

У середині книги, окрім сторінок з текстом є: авантитул, титул, контртитул, а в деяких випадках шмуцтитул та фронтиспис[1]. Окрема смуга книги також ділиться на ряд елементів.

Окрім її основи - текстових рядків та ілюстрації – на смузі можуть бути колонцифри, колон лінійки, колонтитули, сигнатура та норма.

Крім цих елементів, книга може мати ілюстрації на вкладних сторінках, що друкуються окремо від тексту і вкладаються у відповідних місцях книжки (без урахування спільної нумерації сторінок).

Кожна  старанно  оформлена  книга  має  в  собі  апарат  видання.  Це  своєрідні  тексти, що доповнюють  видання,  для допомоги  читачеві  у  користуванні  ним (довідково – допоміжний  апарат  видання)  і  краще  зрозуміти  його  зміст (науково – довідковий  апарат  видання).

До  довідково – допоміжного  апарату  відносяться: 

1.      зміст,

2.      покажчик,

3.      колонтитули, 

4.      анотація,  

5.      реферат.

До науково – довідкового  апарату  входять: 

1. вступна  стаття  ( розповідає  про  життя  та  творчість  автора  або  характеризує  твір  та  допомагає  читачеві  розібратися  у  деяких  незрозумілих  йому  фактах),
2. передмова  автора,  редактора  чи  видавництва  ( розповідає  про  джерела  чи  інші  особливості  створення  цього  твору),  післямова (коментарі  чи  примітки), 
3. бібліографічні  посилання  (опис  творів  друку,  джерела  цитат), 
4. книжкові  бібліографічні  списки  та  покажчики  (допомагають  читачеві  звернутися  до  літератури,  що  розширить  та  поглибить  знання  в  предметі,  якому  присвячене  видання).