Антидемпінгове регулювання

3. АНТИДЕМПІНГОВА ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

Безумовно, приєднавшись до СОТ, ми виконали одне із ключових стратегічних завдань державної політики. Українські підприємства, здійснюючи зовнішньоекономічну діяльність, відчули себе в новій ролі, але водночас зіткнулися із жорсткою конкуренцією на зовнішніх ринках.

Аналіз наслідків набуття  державою членства в СОТ для української  економіки важко зробити з  огляду на негативний вплив світової рецесії, яка занурила економіки  всіх країн у кризу.

Криза, яка почалася у 2008 році, на нашу думку, підкреслила важливість і гнучкість проведення реформ в усіх сферах економіки, що підтримують ринкові відносини, особливо у секторі захисту національних торгових інтересів. Це не обов'язково означає посилення антидемпінгового регулювання, але свідчить про підвищення якості такого регулювання, що базується на національних ідеях.

У ситуації, що склалась на сьогодні, для забезпечення спроможності України 

проводити ефективну  торгову політику, яка б захищала інтереси українських виробників в умовах глобалізації світової економіки, доцільно здійснювати аналіз антидемпінгової ситуації в країні та відповідно до його результатів формувати та удосконалювати антидемпінгове регулювання. Тим більше, що такий підхід повністю відповідає стратегічному курсу України на інтеграцію з ЄС. Тому метою статті є огляд і аналіз антидем-пінгової діяльності в Україні в сучасних економічних умовах (тобто в умовах членства в СОТ, європейських орієнтирів і фінансово-економічної кризи).

Демпінг, згідно з національним законодавством, – це ввезення на митну територію країни імпорту товару за цінами, нижчими від порівнянної ціни на подібний товар у країні експорту, що заподіює шкоду національному товаровиробнику подібного товару [1, ст. 1]. Проте, як правило, мотиви демпінгової діяльності фірми відхиляються від початкових (продаж нижче собівартості, що призводить до одночасного збільшення прибутку) і є агресивними. Тому приєднання до СОТ надасть потенційну можливість ефективно діяти на рівних умовах з іншими учасниками організації. Якщо Україна за-лишатиметься в ролі пасивного спостерігача, ні про який вплив на хід і результати будь-яких переговорів (в тому числі щодо євроінтеграції) не може бути і мови. Тому нашій державі необхідно брати безпосередню участь у формуванні системи торговельного захисту, що не суперечить ні міжнародним нормам, ні національним інтересам, на правах повноцінного партнера організації.

Проаналізувавши історію  світової антидемпінгової практики, можна помітити, що демпінг величезного поширення набував у кризові роки. Саме тоді, коли загострювалась проблема збуту на внутрішньому ринку, не в повному обсязі використовувались

виробничі потужності та відповідно недотримувались прибутки, експорт за демпінговими цінами допомагав підтримати внутрішні ціни на стабільному рівні.

У сучасних умовах слід очікувати  подібного збільшення антидемпінгових розслідувань, що спостерігається. Протягом 2008 р. кількість антидемпінгових розслідувань зросла на 40 % (208 ініційованих справ [2]) і більшість із них завершилась введенням антидемпінгового мита.

У розпал світової фінансово-економічної  кризи, коли міжнародний товарообіг зменшується, уряди країн вдаються до захисних заходів своєї економіки, особливу увагу приділяючи антидемпінгу. Застосування країнами антидемпінгових заходів з проте-кціоністським характером в як нетарифних бар’єрів обмеження імпорту та збільшення частки національного виробництва є одним з ефективних кроків виходу з кризових явищ певної галузі. Так, за даними Європейської Комісії, ЄС протягом 2009 р. ініціювало 15 антидемпінгових розслідувань [3], а за два перші місяці 2010 р. ініційовано ще

три нові справи [4].

Україна, як повноправний член СОТ, не залишається осторонь цих процесів. Започаткування діалогу Україна – ЄС з використання інструментів торговельного захисту, надання консультаційної допомоги українським виробникам, більш відверте інформування щодо намірів Комісії, а також перспектив проведення окремих антидемпінгових розслідувань і переглядів – усе це варто відзначити як зміну ставлення до української сторони з боку служб ЄК, до компетенції яких входять питання торговельного захисту.

Міжвідомча комісія  з міжнародної торгівлі України є одним із центральних органів виконавчої влади, які проводять антидемпінгові розслідування [1, ст. 3]. З моменту приєднання України до СОТ МКМТУ, розглянувши скарги заявників, відповідно до

Закону України  «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», ініціювала відносно іноземного демпінгового імпорту 4 антидемпінгових розслідування, з яких одне триває [5], а саме щодо імпорту в Україну половин і четвертин курей свійських, а також ніжок та їх частин із Сполучених Штатів Америки та Федеративної Республіки Бразилія від 06.03.2009 р. (рішення № АД - 200/2009/4402-40).

За даними таблиці 1, в  Україні щодо іноземних товарів  чинними залишаються 16 антидемпінгових  заходів з 13 країн.Дані третьої колонки  таблиці 1 та міністерства вказують на те, що після приєднання до СОТ Комісією було: вжито 4 остаточні антидемпінгові заходи (нітрат амонію з РФ, вироби, виготовлені з чорних металів з КНР, молочна кислота з КНР, полотно трикотажне ворсове з КНР і Кореї, та шприци); продовжено дію 3 антидемпінгових заходів (стрілкові переводи та плити деревно-волокнисті (ДВП) з РФ, плити деревно волокнисті з Білорусі).

Розглянемо справу-перегляд антидемпінгових заходів щодо ДВП  з РФ. Оскільки щодо цього товару термін дії антидемпінгових заходів закінчувався 08.2009 р., Міністерство економіки розглянуло звіт Комісії, де було встановлено, що російські підприємства імпортували товар в Україну за демпінговими цінами. Разом із цим рівень цін імпорту в Україну товару, який було вироблено в Російській Федерації, без сплати антидемпінгового мита був нижчим за собівартість і ціну продажу товару національного

товаровиробника на внутрішньому ринку України.

Таблиця 1 – Чинні антидемпінгові заходи щодо імпорту товарів в  Україну

За умови такого рівня  цін імпорту в Україну товару походженням з РФ, антидемпінгові заходи давали змогу усувати заподіяння шкоди вітчизняному виробникові. Вирішено продовжити дію антидемпінгових заходів шляхом сплати остаточного антидемпінгового мита, встановленого за ставкою в розмірі 31,58 % з 02.2010 по 02.2015 р. [7].

З вищенаведених даних  можна побачити, що Україна робить перші кроки у сфері торгового захисту своїх інтересів. Проте і Україну «штурмують» на зовнішніх ринках, ініціюючи антидемпінгові розслідування. Через різні рівні розвитку та територіальні масштаби країн недоцільно порівнювати Україну та ЄС. Доцільно лише переймати досвід європейських ініціатив і прагнень у сфері торгового захисту. За даними Мініс-терств економіки України станом на 1.04.2010 р., наведеними в таблиці 2, проти української продукції проводяться 3 антидемпінгові розслідування з РФ, Канади та Ісламської Республіки Пакистан.

Таблиця 2 – Перелік  розслідувань, які проводяться щодо української продукції

Кількість чинних обмежувальних  заходів щодо української продукції  становить 29, з них 6 заходів застосовано ЄС, що відображено в таблиці 3.

З наведеного вище можна  побачити, що більше половини всіх розслідувань припадає на продукцію металургійної та хімічної галузей України. На жаль, у товарній номенклатурі вітчизняного експорту немає нічого унікального. Це сировинний експорт. А металургійні чи хімічні виробництва є в багатьох країнах. І логічним є те, що кожна країна захищає свої інтереси.

Порівнюючи дані таблиці 3 і 1, бачимо, що кількість чинних обмежувальних заходів щодо української продукції на ринку ЄС у 2 рази більша за кількість чинних обмежувальних заходів щодо європейської продукції на нашому ринку. Цей факт не є позитивним, але вказує на антидемпінгову активність з України.

Одна з головних причин ініціювання антидемпінгових розслідувань проти українських підприємств – низькі ціни на експортовану продукцію, оскільки її якість (собівартість) об'єктивно не дозволяє українським промисловцям продавати товар за високою ціною.

Проте, з іншого боку, у такий спосіб частина експортерів просто просувають свою продукцію на ринок. А це, у принципі, нормальна практика світової торгівлі.

Виходячи з раціональних міркувань, усім зрозуміла нереальність швидкого процесу практичної антидемпінгової  адаптації відповідно до європейських норм і принципів. Необхідно не тільки переймати досвід антидемпінгового регулювання з-за кордону, але й поліпшувати свою базу та принципи діяльності з урахуванням сучасних українських реалій.

Україні необхідно брати  безпосередню участь у формуванні системи  торговельного захисту на правах повноцінного партнера СОТ. Факт, що чинних антидемпінгових заходів проти нашої держави майже в два рази більше, ніж обмежень щодо імпорту на український ринок (29 проти 16), повинен примусити Україну бути активною у питаннях захисту своїх національних інтересів. Тим більше, що демпінг проти якого країни

авжди борються, в сучасних умовах світової кризи стає популярним і дієвим заходом  виходу галузі з кризового стану.

Таблиця 3 – Кількість  чинних обмежувальних заходів щодо української продукції на ринку ЄС