Реформування чинноi податковоi системи оподаткування в Украiнi в контекстi эвроiнтеграцiйних процесiв

       Важливим  фактором, який негативно впливає  на формування податку на прибуток, є наявність тіньової економіки та збиткових підприємств. Хоча їх частка зменшилася з 37,7% у 2000 р. до 32,5% у 2010, проте вона залишається достатньо високою, про що свідчить сума збитків від їх господарської діяльності. У 2009 р. вона становила 47,1 млрд. грн., що на 36,9% перевищує цей показник за 2008 р.

       До 2002 р. гостро стояла проблема недосконалого  адміністрування податку на прибуток, що позначалося на незадовільному стані  виконання плану надходжень цього  податку до бюджету, але починаючи  з 2003 року, ситуація змінилась і фактичні надходження завжди перевищують планові (табл. 2.1).

       Таблиця 2.1

       Планові показники податку на прибуток та їх виконання по Зведеному бюджету України у 2005-2010 рр., млрд. грн.

       У сучасних умовах податок на прибуток з підприємств у структурі  надходжень і по відношенню до ВВП  зберігає тенденцію до зниження, що негативно впливає на формування доходів бюджету.

       Ставка  податку на прибуток в Україні  становить 25%, це приблизно середній показник порівняно із зарубіжними країнами (табл. 2.2) 
 

       Таблиця 2.2

       Ставки податку на прибуток підприємств в різних країнах світу,%

       До  позитивних факторів можна віднести зростання кількості платників  податку. Так, за період 2005-2010 рр. їх кількість збільшилась на 37% і на 01.01.2011 становила – 372 тис. (додаток І)

       Кількість платників, які скористались пільгами щодо податку на прибуток у 2010 р. наведено у додатку К.

       Сума  пільг по податку на прибуток відносно надходжень незначна, хоча має тенденцію до збільшення і у 2010 р. становила трохи більше одного мільярда гривень, тобто 3,1% від загальної суми надходжень по податку (додаток Л).

       Якщо  сума пільг щодо податку на прибуток збільшується, то їх кількість залишається  стабільною вже два роки поспіль.

       Основними користувачами пільг щодо податку на прибуток у 2010 р. були Київ, Дніпропетровська, Харківська, Донецька та Запорізька області. На одне місто і чотири області припадає 88,2% всіх пільг щодо податку на прибуток підприємств (додаток Л)

       Слід  звернути увагу на місцеві податки  і збори. Перелік місцевих податків і зборів міститься у Законі України  «Про систему оподаткування», а їх граничні розміри та порядок обчислення визначає Декрет Кабінету Міністрів  України «Про місцеві податки  і збори».

       Аналізуючи  систему місцевих податків і зборів до бюджету України, можна простежити за тенденціями зміни надходжень (рис. 2.5) 

       Рис 2.5 Динаміка надходжень місцевих податків і зборів. 

       Хоча  вони й постійно збільшуються, однак  залишаються на досить низькому рівні: у 2010 р. – 729,9 млн. грн. В доходах Зведеного бюджету України вони становили у 2006-2010 рр. – 0,8; 0,6; 0,4; 0,4; 0,3 відсотка відповідно.

       Дані  показників надходження місцевих податків і зборів за 2008-2010 рр. свідчать, що найбільшу суму надходжень у 2010 р. становив ринковий збір – 437 372 тис. грн., а найменшу – збір за видачу ордера за квартиру – 190 тис. грн.(додаток М)

       Однією  з особливостей місцевих податків і  зборів в Україні є те, що надходження  деяких із них у певних областях взагалі відсутні або становлять незначну суму. Пільги щодо місцевих податків і зборів незначні, слід відзначити лише Донецьку область, в якій сума пільг у 2009 р. порівняно з попереднім збільшилась у 18 разів і становила 4,5 млн. грн. тобто 72,6% від загальної  суми пільг щодо місцевих податків і зборів (додаток Н)

       Таким чином, на сьогодні існують значні проблеми в проведенні ефективної податкової політики, відсутній глибокий аналіз фінансових зв’язків в економіці, потреб держави у фінансових ресурсах для  виконання покладених на неї функцій  щодо регулювання темпів і пропорцій  розвитку економіки, підтримки на належному  рівні суспільного добробуту, обороноздатності та систем державного управління. Недоліки існуючої податкової системи вимагають  її скорішого реформування. 
 

       2.3 Ефективність податкової системи України в контексті євроінтеграції 
 

       Ефективна податкова система визначається рівнем податкових надходжень до Зведеного державного бюджету України.

       Аналіз  динаміки структури доходів зведеного бюджету України за 2005-2010 рр. свідчить про її залежність від податкової політики та економічної ситуації в країні. У 2005 р. спостерігалося зниження фіскальної ефективності податку на додану вартість, мита і податку на прибуток підприємств, та однак у 2007 р. частка ПДВ зведеного бюджету становила 36.8 % податкових надходжень. У 2005 р. частка акцизного збору в структурі зведеного бюджету зросла до 10 %, але через неефективне управління цим видом платежу у 2007 р. вона знизилася до 6 %, хоча фактично відбувається нарощення обсягів цих надходжень.

       Податки забезпечують формування фінансової бази держави. За 2008-2010 рр. середня частка податкових надходжень у доходах Зведеного бюджету України склала 72,5 % , що є свідченням залежності податкової політики від економічної ситуації в країні.

       Аналіз  основних податкових надходжень у доходах  Зведеного бюджету свідчить, що діюча  податкова система не стимулює процесу  економічного розвитку країни. Однією з причин уповільненого розвитку економіки є високі граничні ставки податків та нерівномірний розподіл податкового тягаря. Удосконалювати податкову систему України слід з урахуванням позитивного досвіду  розвинутих зарубіжних країн. Зрозуміло, при цьому необхідно виходити із конкретних історичних та економічних особливостей України. Адже податкова стабілізація, як відомо, є важливим чинником економічної стабілізації країни.

       Слід  мати на увазі, що структура управління, економічна, фінансово-кредитка системи та соціальна політика країн, бажаючих стати членами Європейського Союзу, повинні відповідати певним стандартам і критеріям, які були узагальнені і прийняті в Маастріхті та Копенгагені.

       Згідно  з Маастрійською угодою:

• зростання споживчих цін не повинно перевищувати 1,5 пункти від середнього показника їх зростання в трьох, найбільш стабільних за рівнем цін, країнах ЄС. В Україні за даними січня 2011 року ціни підвищились на товари споживання на 10%, у той час, коли в країнах ЄС ці ціни знизились на 1,5 пункти;
• державний борг і бюджетний дефіцит не повинні бути більше 60% та 3 % ВВП відповідно. З урахуванням планового дефіциту, рекапіталізації банків і НАК «Нафтогазу України» «дірка» державного бюджету сягнула 81,5 млрд. грн. Спад ВВП в 2010 році сягнув 15% при інфляції 16,3 %. За розрахунками Міністерства економіки Україна зможе повернутися на докризовий рівень ВВП вже до кінця 2012 року;
• довгострокові процентні ставки не можуть перевищувати двох процентних пунктів від середнього їх показника в трьох, найбільш стабільних за рівнем цін, країнах – членах ЄС. Даний пункт є важливим особливо в даний час, в період кризи платіжного балансу. Знизивши ставки на кредити, можна досягти вивільнення грошей на внутрішньому ринку.

       Основними недоліками податкової системи України  є наступні:

• на відміну від країн ЄС, податки не є інструментом підвищення конкурентоспроможності держави. Система формування державних доходів має в основному фіскальний характер. Регулююча функція податків не зорієнтована на стале економічне зростання, що, в свою чергу, не підвищує конкурентної позиції податкової системи України серед країн ЄС;
• серйозним недоліком є недосконалість і нестабільність законодавства. Питання оподаткування досі регулюється підзаконними нормативними документами, декретами Кабінету Міністрів, Указами Президента. Податкове законодавство має схожі риси з європейським законодавством, але тільки в назвах податків. Неоднозначність тлумачення податкового законодавства негативно позначається на діяльності суб’єктів господарювання, знижує привабливість національної економіки для іноземних інвесторів;
• в країнах ЄС малі підприємства розглядаються як визначальний фактор у досягненні конкурентоспроможності європейської економіки на світовому ринку, високої ефективності внутрішнього ринку, а також як фактор забезпечення зайнятості населення. На жаль, в Україні система спрощеного режиму оподаткування призводить до таких проблем, як: зниження мотивації підприємницької діяльності, незацікавленості суб’єктів господарювання у зміні свого статусу як суб’єктів, що мають право використовувати спрощену систему оподаткування, що уповільнює їх розвиток та зростання обсягів діяльності, призводить до дроблення деяких середніх підприємств. Світовий досвід і практика господарювання переконують, що важливою умовою функціонування ринкової економіки є наявність і взаємодія великих, середніх і малих підприємств та їх оптимальне співвідношення;
• витрати на адміністрування податкової системи є надто великими і невідповідними. Діяльність Міністерства фінансів, Державної податкової служби, Державної митної служби, Контрольно-ревізійної служби, розрахункової палати не є достатньо узгодженою, відсутній цілісний інформаційний простір між організаціями, що призводить до копіювальних функцій;
• система митно-тарифного регулювання не дає змоги оперативно реагувати на зміни кон’юктури світового ринку, а також торговельних режимів в інших державах та структури економіки в Україні;
• неефективний механізм розподілу податкових надходжень між центральним і місцевими бюджетами гальмує розвиток економіки в областях.