Ринок праці України: сучасний стан та тенденції розвитку

 Ринок  праці регулює надлишки трудових ресурсів, їх оптимальне розміщення, а, отже, і ефективне використання.

1.2. Структура та моделі ринку праці.

Досліджуючи механізм функціонування ринкової економіки, виходять із того, що робоча сила як сукупність фізичних і духовних здібностей людини є товаром, який реалізується на ринку  праці. Виробничі відносини купівлі-продажі  на вільній купівлі-продажу робочої  сили є ринковими відносинами .

Щодо  структури ринку праці також  не існує єдиного підходу. Так, Васильченко  В. С, Василенко П. М. до елементів, за допомогою яких функціонує ринок  праці відносять: товар — він  виступає у формі робочої сили; ціна, яка виступає у формі заробітної плати; попит, який визначає потребу  країни, галузі, регіону, фірми в  робочої силі; пропозиція, тобто  чисельність і структура наявних  трудових ресурсів [14, с. 9 (Васильченко В. С., Василенко П.М. Ринок праці: теоретичні основи і державна практика: Посібник для працівників державної служби зайнятості. – Т.1. – К., 2000. – 560.)]. Позитивним у визначенні є врахування товару як елементу ринку праці, що визначає необхідність його якісного визначення.

Інші  автори до основних елементів ринку  праці відносять попит та пропозицію робочої сили, ціну праці та конкуренцію [41, с. 66—67(Ким М.Н. Трудовой потенциа: формирование, использование, управление. Уч. Пос. – Х.: ХНУ им.Карамзина, 2003. – 250с.)]. згідно з більш розширеним підходом, до основних елементів ринку  праці крім попиту і пропозиції, ціни робочої сили та конкуренції  відносять також кон'юнктуру, вартість робочої сили та її резерв [52, с. 21(Маслова  И. С. Методология изучения и реалии российского рынка труда // Вестник  статистики. – 1992. - № 10 – С. 21 - 37); 57, с. 6(Мімандусова Г. І. Ринок праці  в Україні: тенденції та перспективи (соціально-економічний аналіз). Монографія – К.: Інститут соціології НАНУ, 1999. – 96 с.)].

Попит на ринку праці — платоспроможна потреба суспільства в робочій силі. За своїм економічним змістом попит характеризує обсяг і структуру загальної потреби на робочу силу, яка забезпечена реальними робочими місцями, фондом оплати праці й життєвих благ. Він активно впливає на відтворювальні зв'язки економічної системи, формуючи властиву для неї організацію зайнятості на ринку праці. Попит на ринку праці визначається обсягом і структурою виробництва, рівнем продуктивності праці, ціною робочої сили, кон'юнктурою ринків капіталів, товарів, послуг та правовими нормами, визначається кількістю та якістю робочих місць, які існують в економіці та функціонують або потребують заповнення. При цьому розрізняють ефективний попит який визначається кількістю економічно доцільних робочих місць, і сукупний попит що включає також зайняті працівниками, але неефективні місця.

Пропозиція на ринку праці — це контингент працездатного населення, яке пропонує свою робочу силу в обмін на життєві цінності. На пропозицію на ринку праці впливає демографічна ситуація, характер і зміст праці, інтенсивність вивільнення робоча сили, ефективність функціонування системи підготовки і перепідготовки працівників, система оплати праці.(сукупна пропозиція?)

Тобто найголовнішими складовими частинами ринку праці  є сукупна пропозиція (S), що охоплює  всю найману робочу силу з числа  економічно-активного населення, і  сукупний попит (D) , як синонім загальної  потреби економіки в найманій робочій силі. Ці складники у своїй  єдності визначають місткість сукупного  ринку праці , або ринку праці  в широкому розумінні. (S*D). Сукупний ринок праці можна сегментувати за рівнями і суб’єктами управління. Виділяються загальнонаціональний ринок праці, регіональні (в розрізі  адміністративно-територіальних утворень) і локальні ринки праці (у розрізі  підприємств і організацій). Графічно структура сукупного ринку праці  подана на Рис. 1.1.

Рис. 1.1. Сукупний ринок праці.

 В  кожний момент часу основна  частина сукупної пропозиції  і попиту на працю задоволені, що і забезпечує функціонування  суспільного виробництва. Менша  його частина в міру природного  і механічного руху робочої  сили і робочих місць – вибуття  людей з працездатного віку  і вступу в працездатний вік,  звільнень і переходів на нове  місце праці, вибуття і введення  робочих місць - виявляється вільною  (вакантною) і потребує поєднання  пропозиції і попиту. Ця частина  сукупного ринку праці відповідає  цьому поняттю в вузькому розумінні,  тобто поточному ринку праці,  місткість якого визначається  кількістю вакансій і кількістю  осіб, що зайняті пошуком роботи[12,26].

Співвідношення  попиту на робочу силу та її пропозиції складається під впливом конкретної економічної та соціально-політичної ситуації, зміни ціни робочої сили (оплати праці), рівня реальних доходів  населення.

Де,D - попит на робочу силу; S -пропозиція робочої сили; W - cтавка заробітної плати; Q - кількість працюючих.

Рис. 1.1. Попит і пропозиція на ринку праці

З рисунка  видно, що у міру зниження рівня реальної заробітної плати (ціни робочої сили) попит на робочу силу з боку роботодавців і відповідно зайнятість зростають. Зростання реальної заробітної плати  супроводжується збільшенням пропозиції робочої сили. У точці перетину цих кривих попит і пропозиція робочої сили збігаються, тобто виникає  рівновага на ринку праці. Якщо ціна робочої сили вища від рівноважної, має місце безробіття, якщо нижча  — дефіцит працівників.

 Перетин  множин сукупного попиту і  сукупної пропозиції на ринку  праці відповідає задоволеному  попиту на сукупному ринку  праці (ЗП = D *S).

  Попит  на робочу силу на поточному  ринку виражається потребою в  робітниках для заповнення вакантних  робочих місць на засадах основної  діяльності або сумісництва, а  також для виконання разових  робіт.

  Поточний ринок праці являє собою багатосекторну структуру, що створена двома взаємопов’язаними частинами (відкритий і прихований ринки праці), які різняться способами і формами акумуляції резервів робочої сили, характером впливу на виробництво і зайнятість, на поведінку їхніх учасників[Бункина М.К., Семенова В.А. Макроекономіка (основа зкономической политики). - М.: АО «ДИС», 1996. - С.320].

Варто розглянути  складові елементи поточного ринку  праці. До них належать:

• Відкритий ринок праці – все економічно активне населення, фактично ті, що шукають роботу потребують профорієнтації, підготовки і перепідготовки, а також всі вакантні робочі та учнівські місця в усіх секторах економіки. Складовими відкритого ринку праці є його офіційна і неофіційна частина.

Офіційна  частина відкритого ринку праці  має в своєму складі вільну робочу силу і вакансії, що зареєстровані  в державних службах зайнятості, а також учнівські місця в  системі профосвіти (куди входять  як державні так і недержавні учбові заклади).

 Неофіційна  частина відкритого ринку праці  акумулює ту частину вакансій  і навчальних місць, а також  ту частину пропозиції робочої  сили, які не охоплені послугами  органів працевлаштування і формальної  профосвіти, і де потреба в  працевлаштуванні задовольняється  на засадах безпосередніх контактів  між працедавцями і особами,  що шукають роботу.

• Прихована частина ринку праці, яку часто називають “ прихованим безробіттям ”, - це особи формально зайняту в народному господарстві, але котрі в зв’язку зі скороченням обсягів виробництва, або зміною його структури без збитків для виробництва могли б бути вивільнені.

 Прихований  ринок праці також можна розділити  на офіційний і неофіційний.  Офіційна частина прихованого  ринку праці реєструється статистикою  у вигляді осіб, які знаходяться  в адміністративних відпустках  з ініціативи адміністрації, а  також осіб, що змушені працювати  неповний робочий час. Неофіційна  частина прихованого ринку праці  визначається з допомогою спеціальних  методик[Степан Панчишин. Макроекономіка: Наук. ред. ун-ту,1995. -С. 380. 26. Степаненко С.В. Економіка: Навч. посіб. для загальноосвітніх закладів. – К.: КНЕУ, 2000. – 292 с.].

Державний та регіональні ринки праці можна  сегментувати за галузевою (за видами діяльності) і професійно-кваліфікаційною  ознаками. Галузевий розріз ринку  праці за своїм економічним змістом  являє собою сукупну суспільну  потребу в робочій силі галузей  національного господарства, забезпечену  реальними робочими місцями.

Кон'юнктура  ринку праці— це співвідношення попиту та пропозиції всіх складових структури  ринку праці, що залежить від: стану  економіки (піднесення чи спад); галузевої  структури господарства; рівня розвитку технічної бази, добробуту (рівень доходів  населення, в тому числі подушний); розвитку ринку товарів, послуг, житла, цінних паперів; стану соціальної і  виробничої інфраструктури; ступеня  розвитку багатоукладності економіки; розвитку інтеграційних зв'язків (галузевих  і територіальних); демографічних, етнічних, соціальних, політичних, екологічних  та інших факторів [ с. 9(Беззубко Л.В. Лобас В.М. Чернобай А.В Вопросы трудовых отношений в условиях рынка: Ус. Пос. – Макеевка: Дон ГАСА, 2000. – 206 с.)].

В залежності від співвідношення між попитом  та пропозицією розрізняють три  типи кон'юнктури ринку праці: працедефіцитна, праценадлишкова, рівноважна [с. 9(Беззубко Л.В. Лобас В.М. Чернобай А.В Вопросы трудовых отношений в условиях рынка: Ус. Пос. – Макеевка: Дон ГАСА, 2000. – 206 с.)].

  Більш широкого підходу до визначення елементів ринку праці дотримується Билков В. Г. Він виділяє такі компоненти ринку праці, вважаючи їх сукупність достатньою для становлення ринку праці в сучасних умовах: сторони ринкових відносин: роботодавці, робітники та їх представники, держава; економічні програми та рішення, юридичні норми, трьохсторонні угоди та колективні договори; ринковий механізм у вузькому розумінні (попит та пропозиція робочої сили, ціна праці, конкуренція); безробіття та соціальні виплати, пов'язані з нею (допомога по безробіттю, компенсації при звільненні з роботи та ін.); інфраструктура ринку праці: служби профорієнтації, підготовки та перепідготовки робітників, фонди зайнятості, рекламні фірми та ін. [с. 9(Былков В.Г. Маркетинговая стратегия регулирования регионального рынка труда. – Иркутск: Изд-во ИГЭА,2000. – 121 с.)]. Найвагомішим елементом із них він вважає ринковий механізм як механізм саморегулювання. В основі саморегулювання ринку праці лежать закони попиту і пропозиції на робочу силу. Взаємодія попиту і пропозиції визначає ціну товару "робоча сила", якою є заробітна плата. [с. 56 Савченко А. Г., Пухтаевич Г. О., Ттъонко О. М. Макроекономі- ка: Підручник. — К.: Либідь, 1999. — 288 с.].

Одне  із основних завдань, яке повинен  вирішити механізм ринку – створення  умов ефективного міжгалузевого  перерозподілу сукупної праці.

При цьому  необхідно відзначити, що ефективний попит на робочу силу, який буде визначати  галузеву структуру сукупного ринку  праці в недалекому майбутньому  змінюватиметься швидше ніж сукупний попит, який визначає структуру зайнятих тепер. Швидко скорочується потреба  в працівниках виробничої сфери  і зростає потреба в працівниках  сфери послуг.

 Професійно-кваліфікаційну  структуру сукупного ринку праці  можна розглядати, з одного боку, як потребу виробництва в працівниках  визначеного рівня освіченості  і професійної підготовки, з іншого - як потребу економічно активного  населення в робочих місцях, що  відповідають рівню його підготовки. Якраз дисбаланс цих складових,  якщо відволіктися від проблеми  претензій працівника на визначений  рівень оплати праці, приводить  до наявності вакантних робочих  місць в умовах безробіття, та  дефіциту визначених робочих  місць в умовах нестачі робочої  сили.

Суб’єктами відносин на ринку праці  є працедавці, наймані працівники, безробітні , елементи інфраструктури ринку праці. Працедавець представляє  на ринку праці сторону, що формує попит на робочу силу, наймані працівники і безробітні – сторону, що формує пропозицію робочої сили, елементи інфраструктури сприяють взаємодії  перших двох суб’єктів ринку[Аналіз стану і прогнозування регіонального ринку праці (методичні рекомендації) // За ред. Ю. П. Туранського. — К.: РВПС України НАН України, 1999. — 115 с].

Щодо  структури ринку праці також  не існує єдиного підходу. Так, Васильченко  В. С, Василенко П. М. до елементів, за допомогою яких функціонує ринок  праці відносять: товар — він  виступає у формі робочої сили; ціна, яка виступає у формі заробітної плати; попит, який визначає потребу  країни, галузі, регіону, фірми в  робочої силі; пропозиція, тобто  чисельність і структура наявних  трудових ресурсів [14, с. 9 (Васильченко В. С., Василенко П.М. Ринок праці: теоретичні основи і державна практика: Посібник для працівників державної служби зайнятості. – Т.1. – К., 2000. – 560.)]. Позитивним у визначенні є врахування товару як елементу ринку праці, що визначає необхідність його якісного визначення.

  Інші автори до основних елементів ринку праці відносять попит та пропозицію робочої сили, ціну праці та конкуренцію [ с. 66—67(Ким М.Н. Трудовой потенциа: формирование, использование, управление. Уч. Пос. – Х.: ХНУ им.Карамзина, 2003. – 250с.)]. згідно з більш розширеним підходом, до основних елементів ринку праці крім попиту і пропозиції, ціни робочої сили та конкуренції відносять також кон'юнктуру, вартість робочої сили та її резерв [с. 21 Мімандусова Г.І. Ринок праці в Україні: тенденції та перспективи (соціально-економічний аналіз). Монографія. — К.: Інститут соціології НАНУ, 1999. — 96 с.)