Розвиток ринку хліба особливості у порівнянні з іншими країнами

Схема розрахунків за інкасо представлена на наступному рисунку 2.4.

Рис. 2.4. Схема міжнародних розрахунків за інкасо[11,с.31]

1 — укладення контракту, визначення  умов розрахунків; 2 — відвантаження  товару; 3 — одержання транспортних  документів від транспортних  організацій; 4 — передача комплекту  комерційних, а при необхідності  — фінансових документів у  банк при інкасовому дорученні; 5 — банк експортера надсилає  документи в банк країни імпортера; 6 — передача документів платникові  для перевірки та платежу; 7 —  оплата документів; 8 — переведення  платежу; 9 — зарахування 3оштів  на рахунок експортера

Банк при такій формі розрахунків  виступає довіреною особою і посередником між експортером та імпортером.

Рекомендується використовувати  документарне інкасо тоді, коли між  сторонами зовнішньоекономічних відносин існує довіра, відсутні сумніви у  бажанні та спроможності покупця  здійснити платіж, а також країна імпортера повинна характеризуватися  стабільною політичною, економічною  та правовою ситуаціями.

Позитивно характеризують документарне інкасо простота здійснення операції, невеликі витрати, а також можливість вручити покупцеві документи  проти одночасної сплати належної суми. Негативно характеризується документарне інкасо тим, що якщо покупець відмовиться  оплатити документи, пошук іншого покупця  або транспортування товару назад  супроводжується істотними втратами.

2.3. Оплата по акредитиву

(Letter of credit (L/C); нім. Akkreditiv; фр. Accreditif; від лат. Accreditivus – довірчий), який використовується у розрахунках за зовнішньоторговельними угодами, незалежно від того, який він ("документарний акредитив", "акредитив", "акредитивний лист" тощо) – це одностороннє умовне грошове зобов'язання банку-емітента, видане ним за дорученням клієнта-наказодавця акредитива (імпортера) на користь його контрагента за контрактом бенефіціара (експортера).

За цим грошовим зобов'язанням банк, який відкрив акредитив (банк-емітент), повинен здійснити бенефіціару платіж (негайно або з відстрочкою) чи акцептувати тратти бенефіціара та сплатити їх в строк. Або він може уповноважити інший банк здійснити такі платежі, акцепт або негоціацію тратт бенефіціара за умови надання ним документів, передбачених в акредитиві, також якщо виконані інші умови акредитива.

Слід зазначити, що акредитивна  форма розрахунків найбільш складна  і дорога. За виконання акредитивних операцій (перевірку документів, авізування, платіж, підтвердження) банки беруть високу комісію, яка складає близько 3,0 % суми платежу. Крім того, для відкриття акредитива імпортер бере кредит, за який платить відсотки, але ця форма розрахунків має переваги, вона дає можливість імпортеру контролювати через банки виконання угод експортером, а для експортера - це єдина форма розрахунків, яка дає гарантію отримання платежу[15,с.27].

Рис. 2.5.Види акредитивів

Послідовність дій при оформленні акредитива схематично можна подати так (рис. 2.5.)

1. укладення угоди між експортером та імпортером;
2. заява імпортером на відкриття акредитива;
3. відкриття акредитива банком-емітентом і направлення його бенефіціару через авізуючий банк (банк-експортера);
4. авізування (повідомлення) бенефіціару про відкриття на його користь акредитива;
5. перевірка акредитива експортером (відповідність умовам угоди, виконання);
6. відправлення товару експортером імпортерові;
7. оформлення і надання бенефіціаром у свій банк комплексу документів для отримання платежу за акредитивом;
8. перевірка та пересилання банком, що авізує, документів банку-емітенту;
9. перевірка банком-емітентом отриманих документів, що отримані та їх проплата;
10. видача банком-емітентом документів, що проплачені, наказодавцю акредитива, тобто емітенту;
11. зарахування банком, що авізує, коштів бенефіціару.

Рис. 2.6. Схема руху грошей та документів при акредитивній операції

1 — заява на відкриття акредитива; 2 — повідомлення про відкриття  акредитива; 3 — повідомлення експортера  про відкриття акредитива; 4 —  розпорядження про переказ акредитива  на користь постачальника; 5 —  повідомлення про відстрочку  акредитива; 6 — відвантаження товару; 7 — передача транспортних документів  відповідно до угоди; 8 — оплата  на користь постачальника; 9 —  відправка документів банку-емітенту

Акредитив за своєю природою є угодою, відокремленою від контракту  купівлі-продажу, і банки не несуть ніякої відповідальності за невиконання  умов контракту яким-небудь із контрагентів. Банк відкриває акредитив, тобто  бере на себе перелічені зобов'язання, на підставі інструкцій імпортера-наказодавця. Ці інструкції складаються відповідно до умов контракту купівлі-продажу. Тому в контракті повно і чітко повинні бути визначені всі умови майбутнього акредитива.

У контракті пункт про умови  платежу за допомогою акредитива містить такі умови:

• коли імпортер повинен дати своєму банку інструкції про відкриття акредитива (за стільки-то днів до початку відвантаження товару - звичайно 15-45 днів; через стільки-то днів від дати підписання контракту);
• коли експортер повинен повідомити імпортера про готовність товару до відвантаження;
• які банки виступатимуть у ролі емітента, авізуючого, підтверджуючого і виконуючого;
• які документи, що свідчать про здійснення відвантаження, повинен надати експортер у свій банк, щоб одержати гроші за товар;
• який термін дії акредитива, тобто протягом якого часу експортер може одержати гроші проти надання документів (звичайно від 30 до 150 днів, але не більше одного року);
• вид акредитива;
• спосіб виконання акредитива (шляхом негайного платежу після подання документів; платежу з розстрочкою в обумовлені терміни строку);
• інші умови, залежно від виду акредитива.

Переваги для експортера:

1. Мінімальний ризик неоплати товару експортера. Банк не може відмовитися від оплати за повністю відповідними документами, якщо взяв на себе без відкличне зобов’язання виконати це.

2. Оплата банком проводиться  швидше та зручніше, ніж інкасо  від експортера.

3. Вексель, акцептований банком, може бути дисконтований, якщо в країні існує ринок цих фінансових інструментів. Це забезпечує успіх у фінансуванні.

4. Гнучкість відносно умов платежу.

5. Міжнародна правова надійність.

6. Використання практично в усіх  країнах. 

Недолік для експортера:

1. Зниження конкуренто спроможності. Продавець може обмежити себе  або свій ринок та може зазнавати  труднощів з пошуком покупців, бо імпортер несе великі витрати  і має значний обсяг роботи  з документами

Переваги для імпортера:

1. Використання практично в усіх  країнах

2. Гнучкість щодо умов платежу.

3. Безпека. Оплата відбувається  лише після пред’явлення від  повідних для акредитування документів, які підтверджують відвантаження  товару. Завдяки фінансовим термінам  гарантується вчасне виконання  від вантаження та терміну  дії акредитива.

Недолік для імпортера:

1. Імпортер несе великі витрати  за

акредитивом і має значний обсяг  роботи з документами, що займає багато часу на оформлення.

2. Покупець здійснює оплату, не  маючи можливості попередньо  перевірити якість товару

2.4. Розрахунки по відкритому  рахунку

Розрахунками при відкритому рахунку називають таку форму розрахунків, при якій відсутні надійні гарантії для експортера, який направляє на адресу покупця товар і товарні документа, а імпортер протягом обумовленого терміну повинен переказати на рахунок експортера гроші. Ця форма розрахунків використовується в основному між фірмами, які пов’язані традиційними торговими відносинами; транснаціональними корпораціями та їх закордонними філіями; змішаними фірмами за участю експортера. Після звірки розрахунків, кінцеве погашення заборгованості за відкритим рахунком здійснюється через банки з використанням банківського переказу чи чеку, тому банківська статистика часто включає розрахунки за відкритим рахунком до банківських переказів. Розрахунок при відкритому рахунку представляє собою одну з форм комерційного кредиту[17].

Коли розрахунки ведуться з використанням  відкритого рахунку, товар постачається на умовах його наступної оплати, а  належна сума заноситься імпортером на рахунок експортера. Платежі здійснюються за згодою у встановлений період, а  остаточне врегулювання заборгованості з відкритого рахунка - через банки, із застосуванням інших форм міжнародних  розрахунків. Тому банки, як правило, не виділяють міжнародні розрахунки з відкритого рахунка, а включають їх в інкасо чи через банківські перекази.

2.5. Розрахунки пластиковими картками

Пластикова картка — це: персоніфікований платіжний інструмент, який надає особі, що нею користується, можливість безготівкової оплати товарів та/або послуг, а також отримання готівки у відділеннях (філіях) банків і банківських автоматах (банкоматах);

інструмент безготівкових розрахунків  і засіб отримання кредиту, а  також фінансовий інструмент, який дозволяє її власникові управляти своїм  банківським рахунком прямо з  торговельної чи сервісної організації.

Приймання карток до оплати та видача за ними готівки здійснюється тільки на підприємствах торгівлі/сервісу  та в банках, що входять до платіжної  системи, яка обслуговує ці картки[11].

До складу платіжної системи  входять: точки обслуговування, які  безпосередньо приймають картки; банки-емітенти, що здійснюють випуск пластикових карток і надають їх у розпорядження клієнтів. При цьому картки залишаються у власності банку, а клієнти одержують право їх використовувати; еквайзер-центри, які здійснюють первинну обробку запитів на авторизацію, що супроводжує приймання картки до оплати або видачу готівки (банк-еквайзер є водночас банком-емітентом, але банк-емітент не обов’язково є банком-еквайзером); процесінговий центр — веде базу даних платіжної системи. Тут зберігається інформація про ліміти держателів карток; розрахунковий (кліринговий) банк (або кілька банків) — здійснює оперативні взаєморозрахунки банків — членів системи, які для цього відкривають кореспондентські рахунки у розрахунковому банку.

Здійснюючи розрахунки, держатель  пластикової картки обмежений одним  або кількома лімітами. Характер лімітів  та умови їх використання досить різноманітні, але їх можна звести до двох основних сценаріїв:

1. Держатель дебетової картки мусить заздалегідь внести на свій банківський рахунок певну суму. ЇЇ розмір і визначає ліміт картки, тобто суму, якою може користуватися держатель.

2. Держатель кредитної картки, не вносячи в банк кошти заздалегідь, може отримувати кредит. У такому випадку клієнту встановлюється ліміт кредиту, в межах якого він має право використовувати кошти. Кредит буває разовим, так і відновлювальним (револьверним). Відновлення кредиту відбувається після погашення всієї заборгованості або її частини. При використанні кредитної картки авторизація здійснюється лише у випадку, коли сума платежу перевищує певну обумовлену величину. Слід зазначити, що, видаючи кредитну картку, банк-емітент може вимагати від клієнта надання гарантій повернення боргу. Форма гарантій визначається індивідуально. Нерідко нею може бути страховий депозит, розмір якого, як правило, перевищує ліміт кредиту. Кредитна та дебетова картки бувають: сімейними — право здійснення платежів у межах установленого ліміту надається членам сім’ї утримувача картки; корпоративними — використовуються працівниками компанії для оплати потреб корпорації.

2.6 Авансові платежі

Авансовий платіж — це недокументарна форма розрахунків. У літературі його найчастіше відносять до способу платежу, що залежить від механізму оплати товару по відношенню до моменту його фактичної доставки.

Авансовий платіж — це грошова  сума або майнова цінність, яка  передається покупцем-імпортером продавцеві-експортеру до відвантаження товару в рахунок  виконання зобов’язань за контрактом.

Авансовий платіж виконує  дві функції:

— кредитування імпортером експортера;

— забезпечення зобов’язань, які прийняті імпортером за контрактом.

Аванс може виступати у  двох формах:

— товарній, яка передбачає передання  імпортером експортеру сировинних матеріалів або комплектуючих, необхідних для  виготовлення замовленого обладнання;

— грошовій, яка передбачає сплату покупцем узгодженої за контрактом суми в рахунок належних за договором  платежів до відвантаження товару (надання  послуги), а іноді навіть до початку  виконання контракту.

Авансові платежі застосовують у випадках, якщо:

— експортер не впевнений у платоспроможності  імпортера;