Сучасна зовнішньоторговельна політика України

Міжнародна торгівля є засобом, за допомогою якого країни можуть розвивати спеціалізацію, підвищувати продуктивність своїх ресурсів і в такий спосіб збільшувати загальний обсяг виробництва. Суверенні держави, як і окремі особи і регіони країни, можуть виграти за рахунок спеціалізації на виробах, що вони можуть робити з найбільшою відносною ефективністю, і наступного обміну на товари, що вони не в змозі самі ефективно робити.
Особливо зростає роль держави як регулятора зовнішньої торгівлі в перехідних економіках. Як відомо, лібералізація зовнішньої торгівлі України в перехідний період не стала фактором структурної перебудови і економічного зростання. Конкретні результати лібералізації залежать від послідовності та строків проведення реформ, від застосовуваних інструментів зовнішньо­торговельної політики, від цілей, визначених державою, пріоритетними в даний момент. Оптимальна зовнішньоторговельна політика держави повинна виважено поєднувати відкритість економіки і протекціонізм. Ці особливості означають використання протекціонізму не як системної політики, а як виняток, тимчасове стримування зовнішньої лібералізації насамперед відносно галузей і виробництв, які є структурними пріоритетами країни.

Вступ
Розділ 1. Теоретико-методологічні аспекти вивчення зовнішньоторговельної політики
1.1. Суть поняття зовнішньоторговельної політики держави
1.2. Особливості здійснення зовнішньоторговельної політики держави на сучасному етапі
Розділ 2. Основні засади сучасної зовнішньоторговельної політики України
2.1. Вектори зовнішньоторговельної політики України
2.2. Аналіз стану зовнішньоторговельної політики України з країнами СНД
2.3. Аналіз стану зовнішньоторговельної політики України з країнами ЄС
Розділ 3. Шляхи удосконалення зовнішньоторговельної політики України
3.1. Розвиток співробітництва з СОТ
3.2. Підвищення ефективності торговельних відносин з основними зовнішньоторговельними партнерами
Висновки
Література
Додатки