Різновиди буддизму

Міністерство освіти і науки України

Рівненський державний гуманітарний університет

 

 

 

 

 

Реферат

з дисципліни релігієзнавство

на тему:

«Різновиди буддизму»

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:                              

студентка 2-го курсу                                        

спеціальності:

«Економічна кібернетика» 

групи ЕК-21

Паршина Марія.

Перевірила:

 

 

 

 

 

 

Рівне – 2010

 

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………………….3

1. Виникнення і поширення буддизму……….…………………………………….5

2. Віровчення і культ буддизму……………………………...………………………………..6

3. Основні  напрями  в сучасному буддизмі……………………………….…………..9

ВИСНОВКИ…………………………...…………………………………….…………….13

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………….………………..14

 

ВСТУП

Релігія є однією зі складових  у комплексному становленні кожної людини як особистості, для формування її духовної культури, для вибору ціннісних орієнтирів у повсякденному житті. У результаті взаємодії культурно-історичного, етно-національного рівнів. аналізу релігійного феномена розкривається вся повнота властивостей релігії як соціально-історичного явища. Оскільки релігія має відношення до емоційно-почуттєвого, світоглядного і діяльнісного світу людини, грунтується на різноманітних аспектах його життєдіяльності, постільки студентам-медикам необхідні знання про всі сфери прояву релігійного феномена в їхній фаховій діяльності.

У сучасній західній філософії  дедалі зростає інтерес до східної  думки, у якій виявляється чимало паралелей з найновішими філософськими  розробками Заходу. Відтак вельми актуальним є наукове вивчення східної філософії, яке відкриває широкий горизонт для пошуку нових підходів до розв'язання філософських проблем сучасності.

З іншого боку, знання культури та розуміння способу мислення її носіїв є конче необхідним для  розуміння розгортання історичних процесів, формування морально-етичних цінностей, розвитку політико-економічних стосунків. З огляду на це незаперечною є актуальність досліджень буддизму, який відіграв та продовжує відігравати надзвичайно важливу роль у формуванні світогляду сотень мільйонів людей.

Буддизм — жива і життєдайна релігія. У різних частинах земної кулі і нині продовжують виникати нові буддійські общини, споруджуються храми.

Розповсюдженню  буддизму сприяла його здатність  пристосовуватися до місцевих умов і  вірувань різних країн.  Це також обумовило розмаїття його напрямків, течій і сект, які хоч і спиралися на вихідні канонічні постулати, але різнилися пантеоном та обрядністю.

Актуальність  теми. Буддизм розглядається і як релігійно-філософська система, і як релігія без Бога, і як вільнодумство і навіть як атеїстична позиція, чим залучає до себе увагу багатьох людей з різноманітними інтересами і поглядами. Як східна традиція, на відміну від західної, надає перевагу практиці теорії. Інтерес інтелектуальної і духовної еліти до духовної спадщини Сходу (буддизму у всіх його різновидах) пов'язаний із розумінням практики як діяльності не тільки традиційно теоцентричної, але і як будь-який інший вид діяльності, що здійснюється, щиро, безкорисливо, із повною самовіддачею.

Метою даної роботи є визначення суті буддизму, особливостей і відмітних рис віровчення, світогляду і культу, аналіз основних напрямів в буддизмі.

 

 

 

 

1. Виникнення і поширення буддизму

Буддизм — найдавніша з трьох світових релігій. Нині у світі є близько 400 млн. мирян, які сповідують буддизм, і близько 1 млн. ченців та черниць; загальну кількість визначити важко, оскільки відповідного перепису не проводилось. Більшість її послідовників мешкає у країнах Південної, Південно-Східної і Східної Азії: Шрі-Ланці, Індії, Непалі, Китаї, Монголії, Кореї, В'єтнамі, Японії, Камбоджі, Мьянмі (Бірмі), Таїланді, Лаосі.

Буддизм виник на північному сході Індії, на території держав Магадга, Кошала і Вайшалі, де проповідував історичний будда Сіддгартха Ґаутама. Час появи цієї релігії пов'язується із датою смерті Ґаутами, яких в буддистській традиції існує дві— 544 до н.е. і 486 до н.е.

Класова нерівність доповнювалась  становою нерівністю: суспільство поділялось не лише на класи, а й касти. Належність до тієї чи іншої касти була спадкоємною. Чотири касти утворювали чотири стани: брахмани (служителі культу), кшатрії (рабовласницька знать), вайш’я (частина вільної бідноти), шудри (частково вільна біднота і частково раби). Фактично був і п'ятий стан — найнижчий на ієрархічному шаблі — чандали (частина вільної бідноти і частина рабів); належні до нього не мали ніяких прав, перебували поза будь-якими кастами. Вищі касти користувалися істотними привілеями, а нижчі зазнавали утисків.

Панівна у цей час  релігія — брахманізм — була культом лише привілейованих каст і класів, тому до культових дій допускались лише представники трьох вищих станів. Однак з розвитком рабовласництва і класовим розшаруванням чисельність нижчих верств зростала. Виникла необхідність у релігії, яка виражала б їхні інтереси.

Буддизм сформувався  у середовищі двох нижчих станів, які шукали таку релігію, яка могла б компенсувати їхню безправність у реальному житті. Тобто основними творцями цієї релігії були раби і вільна біднота. Буддизм за умови виконання всіх його приписів обіцяв краще майбутнє всім своїм прихильникам незалежно від їхнього соціального стану. У цьому полягала головна причина популярності нової релігії у широких верств населення.

 

2. Віровчення і культ буддизму

Головним  у віровченні буддизму є вчення про чотири благородні істини, що їх відкрив Гаутама у процесі "просвітлення" під деревом мудрості (смоківницею):

1.  Життя - це страждання. Народження, хвороби, старість, смерть і навіть сили, що підтримують у нас життя (сканди), повні страждань (сканди — це тіло, почуття, думки й сумління).

2.  Причини  страждань  - бажання, жадоба насолод, невтомний потяг до радощів і надії.

3. Аби позбавитися  страждань, слід звільнитися від  бажань, подавити в собі будь-які їх прояви.

4.  Спосіб  позбутися бажань — це наслідування  шляху спасіння, що його відкрив  Гаутама і виклав у таких восьми принципах:

1) правильне  розуміння чотирьох благородних істин;

2) правильні  прагнення, наміри;

3) правильна  мова (подолання обману та утвердження правди);

4) правильна  поведінка  (не  вбивати,   не красти,  бути людяним);

5) правильний  спосіб життя (відповідно до  людських чеснот);

6) належні  зусилля у прагненні до довершеності (постійно долати будь-які перешкоди на шляху до спасіння);

7) належний  стан розуму (самоаналіз життя); 

8) правильна  медитація (глибоке роздумування  над життям, постійне самозречення від земного).

Правильна поведінка (четвертий шлях спасіння) криє в  собі п'ять моральних заборон  — не вбивати жодної живої істоти, не красти, не обманювати, утримуватися від перелюбства і не вживати п'янких напоїв. Окрім цих заборон, є ще п'ять заборон для монахів: не їсти після обіду, не бути присутнім на танцях, на весільних заходах, не прикрашати себе, не спати на широкому чи високому ліжку, не тримати золота і срібла.

Дотримуючись восьмирічного благородного шляху спасіння та вимог буддійської моралі, людина може досягти досконалості, стати архатом (святим) і поринути в нірвану — ідеальний стан людського буття, що означає звільнення від страждань, бажань та смертної оболонки.

Буддизм не визнає існування Бога у вигляді персоніфікованої могутньої особи і стверджує, що світ змінний, потік ідеальних частинок — дхарм, із яких комбінуються існуючі речі. Смерть людини — це розклад комбінації дхарм. Сполучення їх у комбінації новонароджених визначається кармою, тобто сукупністю гріхів і добродіянь у попередньому житті. Карма — це закон відплати або закон причинно-наслідкових зв'язків. Душа людини також утворена з дхарм. Після смерті людини дхарми душі не зникають, а переходять у душу нової істоти — відбувається перевтілення душ. І тільки тоді, коли людина досягла нірвани, вона звільняється від неминучості нових перевтілень і закону карми, тобто не несе відповідальності за свої попередні перевтілення.

Космологічні уявлення буддизму зводяться до того, що світ з'явився з порожнечі. Завдяки рухові і змінам утворився матеріальний світ — сансара, який з часом зникає, поступаючись місцем тій же порожнечі. Окрім сансари, існують два непомітні світи: нірвана та бодхїсатва, царство блаженства, населене духовними істотами, які досягли стану бодхісатв (тих, чия сутність — знання), але ще не перейшли в нірвану. Бодхісатва — це світла земля, рай, володарем якого є Будда. Якщо будь-яка людина в світі сансари відмовиться від бажань або подолає їх у собі, буде знаходитись у самоспогляданні, виконувати буддійську обрядність, старанно молитись і слідувати настановам і порадам лам (монахів), тобто хубілганів (земних утілень будд і бодхісатв), то вона вийде з коловерті життя, зі стану перевтілень і перейде у світ бодхісатв, а потім — у нірвану. Отже, всі люди рівні у своїх можливостях на шляху спасіння через віру в Будду та виконання заповідей та обрядів. Своєю чергою, їм допомагають бодхісатви, які не перейшли в нірвану тільки тому, що бажають спасти людей.

Головним у буддизмі є культ Будди. Найбільш поширеною є скульптура Будди в позі лотоса, навколо якого ніби простягнуті тисячі рук із розкритими долонями. Сенс цього символу — бачити всі страждання і несправедливості, а тисячі рук — надання допомоги всім бажаючим. Розкриті долоні уособлюють допомогу, спасіння, вітання, а складені долонями руки — непротивлення злу, прощення образ. Окрім зображень різноманітних бурханів, у храмах розміщують картини (ікони) релігійно-морального змісту і картини з зображенням різноманітних буддійських святинь. Досить поширеною є картина "Колесо світу", де образно викладено буддійське вчення про перевтілення і відплату.

Обрядовий бік  буддизму має свої особливості. Богослужіння в храмах здійснюється виключно духовенством, без мирян. Останні є учасниками богослужінь — містерій, які проводяться поза храмами, на відкритих майданах. Миряни здійснюють молитви вдома перед домашніми вівтарями, у степу, поклоняються бурханам і хубілганам у монастирях, ступах (культові споруди, де зберігаються реліквії буддизму), вшановують святі місця, пов'язані з народженням, "просвітленням", проповіддю та смертю Гаутами, деревом мудрості (смоківницею) та ін. У храмах запалюють свічки, лампади, підносять пожертви з квітів та їжі. Буддійська церква має досить велику кількість служителів культу в особі монахів (лам), які перебувають у численних монастирях.

Релігійну систему  буддизму викладено в численних творах, найдавнішим із яких є палійський канон. Це — "Трипітака" ("Три кошики мудрості"). ЇЇ частинами є "Віная-пітака" (збірник ритуальних правил стародавніх буддійських громад), "Сутта-пітака" (бесіди й висловлювання Будди), "Абідарма-пітака" (метафізичні міркування Будди), а також поеми, що складаються з п'яти книг — "Сутта-пітака". Включено до канону і "Джатаку", яка містить розповіді про 550 попередніх перевтілень Будди

 

3. Основні  напрями в сучасному буддизмі

Розвиток буддизму був  складним, його положення неодноразово перероблялися і доповнювались відповідно до змін соціально-історичних умов суспільного життя. Звідси і наявність численних напрямів та сект у буддизмі. Зараз буддизм прийнято поділяти на 3 течії: хінаяна («вузький шлях спасіння»), або індо-південний і південно-східний буддизм; махаяна («широкий шлях спасіння»), або дао-буддизм (далекосхідний буддизм); ваджраяна, або тантраяна (центральноазіатський буддизм). Ці течії не є трьома етапами в розвитку буддизму (як вважали деякі європейські буддологи кінця 19 - початку 20 ст.); швидше за все вони мали спільні витоки в первісному буддизмі безпосередньо, але потім розвивалися відносно самостійно. Письмово зафіксовані канони хінаяни і перші сутри махаяни з’являються майже одночасно (1ст. до н.е.), а перші відомі тексти ваджраяни у 3 ст. н.е. Ці течії, розробляючи різні аспекти первісного буддизму, не різняться між собою в загальних принципах.

Перший напрям — хінаяна  — тісно взаємопов'язаний з раннім буддизмом. Він визнає Будду людиною, яка знайшла шлях до спасіння. Головним у ньому є особисте спасіння, що вважається досяжним лише через відхід від світу, тобто прийняття чернецтва. За межами Індії хінаяна поширилася лише там, куди проникли індійські поселенці (Південна та Південно-Східна Азія). У країнах цих регіонів — М'янмі, Камбоджі, Лаосі, Таїланді, Індонезії, Шрі-Ланці — буддизм сприймається як високорозвинена індійська культура, спроможна задовольнити всі верстви населення.

Другий напрям — махаяна  — визнає можливість спасіння не лише для ченців, а й для мирян. Увага зосереджується на необхідності рятувати інших, на активній проповідницькій діяльності та проникненні у різні галузі суспільного та державного життя. Подолавши аскетичні крайності хінаяни, махаяна легше адаптувалася до нових умов і вийшла далеко за межі Індії (на Далекий Схід). Другий напрям буддизму — основа багатьох місцевих тлумачень і течій буддизму.

У махаяні  склалися численні автономні общини, які, виступаючи частиною суспільства, мають специфічне віровчення і культ, здатні виконувати допоміжні функції як в інших релігіях, так і в суспільній ідеології. Тому буддизм махаяни став інтегральною частиною релігійної свідомості населення далекосхідного регіону поряд з конфуціанством, даосизмом, синтоїзмом та іншими релігіями. У кожній країні існує своя національна специфіка буддизму. Наприклад, у Японії зареєстровано 160 буддійських сект, що належать шести школам: Тендай, Сикгон, Дзьодо, Нітіран, Нара, Дзен.

Сьогодні  буддійська секта дзен (чань) набула популярності й серед молоді західноєвропейських країн, а також США. Особливості дзен-буддизму,  заснованого ще VI ст. у Китаї індійським ченцем Бодхідхармою, полягають у передачі («від серця до серця») вчення, вірі в можливість безпосереднього контакту з всеосяжною істинною мудрістю Будди, у відмові від писемності як засобу передачі вчення Будди, переконаності у здатності осягнення його зверненням до внутрішнього світу людини. Важливе зна-чення буддійська секта дзен надає практиці самодисципліни та психічному тренуванню.