Автор: Пользователь скрыл имя, 02 Апреля 2013 в 21:48, реферат
Актуальність теми. Буддизм розглядається і як релігійно-філософська система, і як релігія без Бога, і як вільнодумство і навіть як атеїстична позиція, чим залучає до себе увагу багатьох людей з різноманітними інтересами і поглядами. Як східна традиція, на відміну від західної, надає перевагу практиці теорії. Інтерес інтелектуальної і духовної еліти до духовної спадщини Сходу (буддизму у всіх його різновидах) пов'язаний із розумінням практики як діяльності не тільки традиційно теоцентричної, але і як будь-який інший вид діяльності, що здійснюється, щиро, безкорисливо, із повною самовіддачею.
Метою даної роботи є визначення суті буддизму, особливостей і відмітних рис віровчення, світогляду і культу, аналіз основних напрямів в буддизмі.
ВСТУП……………………………………………………………………………………….3
1. Виникнення і поширення буддизму……….…………………………………….5
2. Віровчення і культ буддизму……………………………...………………………………..6
3. Основні напрями в сучасному буддизмі……………………………….…………..9
ВИСНОВКИ…………………………...…………………………………….…………….13
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………….………………..14
Дзен приваблює молодь сучасних цивілізованих країн живою практикою істини, відкритою для всіх, незалежно від раси, кольору шкіри, релігійної належності. Молоді люди намагаються знайти в ній спільні риси з культурою та світоглядом країн Західної Європи.
Прихильники східних культів (у тому числі дзен-буддизму) на Заході мало цікавляться сутністю релігійної теорії. Вони віддають перевагу практиці медитації, розглядаючи її як розумову акцію, спрямовану на приведення психіки у стан споглядальної зосередженості, вільної від негативних переживань. Створюються центри «трансцендентної медитації», метою яких є досягнення «духовного оновлення» людей, прилучення їх до так званої космічної енергії, блокування негативних емоцій та інтелектуальних стереотипів.
Захоплення необуддизмом наших сучасників у далекому та ближньому зарубіжжі, а частково й в Україні, набуло переважно утилітарного характеру. Буддійське вчення про любов до всього живого й сувору підпорядкованість людського існування велінням розуму, про знання, які повинні служити благочестивому життю та необхідні, аби позбутися страждань, відіграє у соціально-психологічному розумінні роль заспокійливого засобу для віруючого, бодай тимчасового відсторонення його від кривд і прикрощів недосконалого людського суспільства.
Третій напрям — ваджраяна, або тантраяна - буддистський напрямок, що виріс із махаяни, сформувався в VII-ХIV ст. в Тібеті. В сучасний період поширений, крім Тібету, в Монголії і Росії (Бурятія, Калмикія, Тува).
На відміну від хінаяни і махаяни в ваджраяні існує ідея про можливість досягнення стану будди в теперішньому житті людини. Тому, крім методів, що належать шляху бодхісатви, у ваджраяні широко практикуються вправи йогів (споглядання Ідаму - божества, що сприяє просвітленню, медитація, читання мантр і т.д.). Особливого значення тут надається вшанування гуру (духовного наставника). Пантеон (сукупність богів) ваджраяни – не замкнута система. Він відкритий для включення нових міфологічних персонажів інших народів або спеціально створених найшановнішими гуру з метою практики йоги (тут можуть бути боги – покровителі окремих шкіл або навіть окремого індивіда).
Проникаючи в інші країни, буддизм вбирав у себе місцеві релігійні традиції і видозмінювався. Так у XVI-XVII ст. буддизм проникає до Монголії, де внаслідок його злиття з місцевими культами сформувався ламаїзм, який інакше називають “тібетським буддизмом”.
Ламаїзм — це ієрархічна церковна система, що дублює світську державну ієрархію, встановлену Чингісханом.
Цей різновид буддизму складається з двох частин. Зовнішня культова практика ламаїзму орієнтована на накопичення заслуг, подібно до хінаяни; внутрішня, духовна серцевина вчення, або вчення ваджраяни, спрямована на злиття розуму людини з космічним тілом Будди. Духовна серцевина має чотиричленну структуру, ототожнювану з ваджрою — символом вічності, сталості і непорушності. Це формула типу чотирьох істин: Лама — Будда — Дхарма — Сангха; посудина — таємниця — мудрість — велике єднання та ін. Згідно з тибетською традицією, тіло лами є Сангхою, його мова — Дхармою, його думка — Буддою. Вчення лами як живого Бога містить чотири екзотичних посвячення, які стосуються посудини, таємниці, мудрості, великого єднання.
ВИСНОВКИ
В регіоні однієї із найдавніших цивілізацій в історії людства за умов певних соціальних зрушень та накопичених традицій духовних пошуків виникла найперша світова релігія – буддизм. Вона була спрямована від самого початку на те, щоби дати людині відповіді на її найперші життєві запитання щодо життя і смерті, сенсу життя, засад людської поведінки та шляхів людського самовдосконалення. Буддизм наважився визнати всіх людей рівними в їх прагненнях здобути духовні засади свого життя та йти шляхом морального і духовного пошуку. У відношенні до попередніх – брахманістських та ведичних – релігійно-культових традицій він постав явищем реформаторським. Буддизм також відрізнявся і від поширених в тих регіонах аскетичних рухів, що закликали відвертатись від життя з усіма його рисами, в тому числі – не прагнути співчуття та гуманістичної допомоги ближньому. Прихильники буддизму вважають, що відкривши найпершу істину життя, істину про те, що життя є страждання, істину, яка не поставала наслідком людської гріховності чи недосконалості, а просто звичайним станом справ, Будда тим самим зупинив “колесо сансари”, оскільки довів, що можна зупинити притаманну життю спрямованість. Великий демократизм буддизму полягає в тому, що він визнає (у більшості своїх течій та сект) за кожною людиною принципову можливість здійснити саме цей життєвий подвиг. Буддизм також викливає повагу до себе вже внаслідок того, що він виявляє надзвичайну толерантність у відношенні до всіх та всіляких шляхів духовного (в даному випадку – релігійного) пошуку.
Поширюючись в різних регіонах Азії, буддизм дещо змінювався, виражаючи різні релігійні прагнення і підходи, а також, певною мірою, і культурно-історичні традиції. В той же час усі різновиди буддизму зберігали його “ядро” – пошуки певної узгодженості між завданнями поглибленого духовного самовдосконалення та багатющими проявами реального життя. Центральна думка буддизму була спрямована до питання про звільнення людини від природної її прикутості до вітальних потреб.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ