Шпаргалка по "Религиеведению"

Автор: Пользователь скрыл имя, 13 Марта 2012 в 21:49, шпаргалка

Описание работы

Работа содержит ответы на вопросы для зачета по "Религиеведению".

Работа содержит 1 файл

Релігієзнавство шпори.doc

— 76.50 Кб (Скачать)


 

 

Питання на залік з дисципліни “Релігієзнавство”

Релігія  (лат. набожність, святість) – це  така сукупність світоглядних принципів, яка базується на підставі віри у божественне.



 

 

1.         АНІМІЗМ.

Анімізм – вірування первісних людей, віра в існування духів, одухотворення  сил природи, тварин, рослин і предметів, приписування їм розуму, дієздатності і могутності. Звідси виникає погрібальний культ і розвиток вірувань в загробне існування душі.

Згідно з цими віруваннями, кожна річ в світі має душу або дух. Речі з негативними  рисами мають дух як більш сильне начало (хвороби). Намагання  підкорити сили природи призвело до появи чорної та білої магії.

Чорна магія – система маніпуляцій, спрямованих на підкорення злих сил.

Біла магія – сукупність маніпуляцій, завдяки яким намагаються встановити контакт з добрими силами.

Анімізм тісно пов`язаний з практикою табу (заборони на певні дії, що стосується якоїсь істоти або предмету).

Тотем – предмет абоістота, який вважався  засновником племені, як правило був представлений у вигляді ідола або вважалося, що душа його перебуває в якомусь предметі. Взагалі тотемізм – одна з найбільш давніх форм релігійних уявлень. Поширення тотемізму серед народів світу досить добре вивчено, тотемізм був притаманний в той чи інший період розвитку всім народам. Класичною державою тотемізму є Австралія.



 

 

   

 

2.         МІФ. СУТНІСТЬ МІФОЛОГІЧНОЇ СВІДОМОСТІ.

Міфологія виникає як родова свідомість, тобто людина у первісному світі існує як невід’ємна частина роду. Міф – це колективна свідомість. Людина не відрізняє себе від інших людей та від усього роду взагалі. Це одностайне ставлення до природи та родічів Міф не є ілюзією  або вигадкою, а являє собою історичну необхідність. Міфи створюються не тільки для пояснення навколішньогосвіту, а й для того,  щоб встановити з цим світом контакт.

Міф – не продукт необізнаності, це просто інший способ ставлення до світу.

Міф – це спроба знайти  реальні зв`язки з природою. Міф не має чітко визначеного сюжету, не розповідається як казка, він переживається як реальне буття.  Міф не має віри, оскільки природа є близькою і зрозумілою людині. Згодом міфічна свідомість стає суперечливою, бо виникає потреба поводитися  інакше ніж того поребує природа, тобто крім родинних виникають інші стосунки, яких у природі до того не було: зародки мистецтва, політичної діяльності, преші правові норми.

Розрізняють види міфів:

-           Міф про створення Всесвіту.

-           Міф про загибель Всесвіту (Апокаліпсис Іоана Богослова).

-           Міф про циклічність у природі (скотарські та землеробські міфи).

-           Героїчні міфи (про героїв, засновників племен – грецькі міфи про Геракла).

-           Міфи про здобуття людьми культурних навичок (міф про Прометея).



 

 

 

3.         ВІРА ЯК ФЕНОМЕН ЛЮДСЬКОГО БУТТЯ.

В багатьох мовах слово “віра” тлумачиться як кредит, дарунок. Родрізняють довіру, що характеризується психологічним станом заспокоєння, впевненості, і власну віру (в людину, в харизматичного лідера) Віра в людину викликає фанатизм.

Релігійна віра – це впевненість в реальному існуванні надприродних істот, особливих яковтей у окремих предметів. На практиці це віра в святих, пророків, вчителів, священнослужителів, в можливість  спілкування з духами, істинність догматів і релігійних текстів. В богословському розумінні релігійна віра виступає як вище виявлення люднької свідомості, найвища цінність.

Бог – трансцендентне, тобто знаходиться за межами нашої свідомості, Бога неможливо осягнути логічним шляхом (докази буття Бога у середньовічній схоластиці, або містичний шлях  осягнення, коли людина в стані екстазу виходить з межі себе і отримує уявлення про структуру Всесвіту та сутність Бога).Вірити можна в багатьох богів – політеїзм (давньогрецька релігія), або в одного -  монотеїзм (релігія давніх іудеїв).

 

4.         ЯЗИЧНИЦЬКІ ВІРУВАННЯ ДАВНІХ СЛОВ`ЯН.

Як  і інші язичницькі релігії, релігія давніх слов`янських племен базувалась на містичному ставленні до природи. Слов`яни обожнювали природні явища і сили природи.

Слов`яни вірили у багатьох богів. Сучасні вчені мають думку, що язичницькі боги, яких вважають виявом примітивної міфології, насправді були уявленнями наших предів про Всесвіт. Першоджерелами Всесвіту вважали вогонь та воду. Більшість богів язичницьких богів слов`ян відомі нам з фольклорних джерел: пісень, колядок.

Головні боги пантеону:

Сварог – за Іпатіївським літописом, навчив людей  шлюбу, хліборобства і подарував їм плуг.

Див – був ще стародавнішим богом ніж Саврог, він втілював  яскраве блакитне небесне склепіння. Див – чоловічий початок Всесвіту, світло.

Лада – одна з найстародавніших язичницьких богинь, богиня гармонії в природі,  людові в шлюбі, мати-годувальниця Миру. Лада – мати близнят Лелі (Дани) – втіленої води, і Полеля – втіленого світла. 

Перун – згадується у текстах договорів з Візантією, де йде мова про клятву воїнів Русі іменами Перуна і Волоса. В перекладі означає блискавка, був богом кнізівської дружини, всі міфи про Перуна, що збереглися на Україні, змалювують його стрільцем.

Дажбог – назва бога Сонця на Русі.

Волос (Велес) – один з найстародавніших богів, покровитель скотарства, що був грізним владикою інших богів і на Русі поступався лише Перунові.

Мокошь – богиня річок і родючості,

Сьогодні вчені по-різному інтерпритують “сфери впливу” цих богів.

Навіть після введенні християнства на Русі серед релігійних свят, народних звичаїв та традицій залишилось дуже багато від язичницьких вірувань давніх слов`ян.

 

5.         ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА В УКРАЇНІ.

Виникнення греко-католицької церкви було зумовлене політичними причинами: православні віруючі зазнавали утиску від польяків, які намагались поширити католізицм. Ці намагання викликали опір православних віруючих, тому виникли думки про унію, тобто злуку православної віри з католицькою. Унію було проголошено в 1596р. у Бересті (Берестейська унія). Так відбулося розділення віруючих на уніатів і православних. В уніатській церкві богосложіння, церква і обряди залишились такими, якими вони були в православній церкві, але підпорядковувалася церква папі римському, і догмат про сходження Святого Духу від Отця і Сина було прийнято католицький, а також догмат про чистилище – тобто головні розбіжності між православною та католицькою церквами.

Перша спроба унії  належить Данилу Галицькому під час татаро-монгольської навали.

Розквіт греко-католицької церкви припадає на 19 стол. Мітрополіт Андрій Шептицький (м.Львів – 2 пол. 20 ст.) одна з головних фігур греко-католицького руху.

 

6.         СУЧАСНЕ РЕЛІЗІЙНЕ ЖИТТЯ В УКРАЇНІ (ОДИН НАПРЯМОК АБО ЦЕРКВА).

За статистикою, 72-78% населення України є віруючими. Цей відсоток поділяється між канонічними (історично існуючими) на території України конфесіями та новими церквами, сектами та релігійними об`єднаннями, що є частиною протестантизму або представляють східні релігійні системи (кришнаїзм).

Останнім часом (після розпаду радянського Союзу) для України характерно  характерне значне пожвавлення релігійного життя. Тут можна виділити два напрямки розвитку: виникнення різноманітних сект та релігійних об`єднань, що пошируються з Заходу (перевачно США), та відновлення православ`я, що характеризується в першу будуванням нових церков.

Визначення:

церква – релігійна організація, що включає більшість чи значну частину населення. Його структура  припускає наявність ієрархії служителів культу – священників.

секта -  формується з частини віруючих, що протистоять основному релігійному вченню. Для них характерна претензія на виключність своєї ролі.

Сьогодні в Україні знайшли поширення декілька протестантських напрямків: баптисти, євангелісти, свідки Ієгови, п`ятидесятники тощо.

 

7.         ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ ТА РЕЛІГІЙНА МІСІЯ МОІСЕЯ.

Коли народився Моісей, його мати три місяці приховувала його народження через наказ фараона вбивати немовлят-хлопчиків, а потім поклала дитину в корзину і залишила на березі річки. Дитину знайшла дочка фараона і вирішила  взяти її собі, а його різна мати викормила його. Коил Моісей виріс, він зрозумів, що  євреям в Египті живеться дуже тяжко: вони важко працюють і зазнають знущань. Згодом, коли фараон хотів вбити Моісея за вбивство єгиптянина, той втік в землю Медіамську, де одружився на Сепфорі і в нього народився син.

Одного разу Моісею явився Господь в вигляді палаючого теренового куща, і сказав, звертаючись до нього, що зрозумів страждання свого народу і вирішив звільнити його і вивести в іншу землю, тому Моісей мав піти до фараона, всім розповісти про своє видіння і передати волю Господа. Проте фараон не погодився відпустити ізраїльський народ з Єгипту і життя євреїв ще погіршилося. І тоді Господь послав кару на Єгипет: вода перетворилася на кров,  трапилося нашестя жаб та мух, епідемія язви, град, саранча та темрява,  срерть всіх первістків та всього першородного від тварин. Лише після цього фараон відпустив євреїв і після 430 років життя в Єгипті вони залишили його. Ця подія – вихід єереїв з Єгипту – велике свято для їудеїв. В цей день вони святкують Пасху. В Вітхому заповіті  детально описаний устав Пасхи.

 

8.         ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ІУДАЇЗМУ ТА ОСОБЛИВОСТІ ОБРЯДОВОСТІ.

Основний принцип іудаїзму – віра в єдиного бога,  що сформувалася поступово шляхом злиття понять: Бог отців, Ягве (що був у давніх іудеїв  богом гір та пустель), та  Господь – грізний бог, який з`явився перед Моїсеєм. Бог старого  запоріту має багато імен: Саваов, Ягве, Ієгова, Елохім в залежності від контексту їх вживання. В іудаїзмі були заборонені кроваві жертви.

З Старого заповіту знаємо, що нащадки дванвдцяти синів Іакова, дванадцять колін Ізраілевих, потрапили у рабство в Єгипті. Бог призвав Моїсея, щоб той їх визволив. Коли сам Бог наслав на Єгипет “10 казней”, фараон відпустіив народ Ізраїля, але потім передумав і наказав своєму війську наздогнати Моісея коло Червоного моря. І тут, за велінням Бога, води морські розступились, а над  єгипетським військом зімкнулись. Ця подія відзначається під час свята Пасхи.

Іудеї вірять в  загробне життя, але  найбільшу увагу іудаїзм приділяє земному життю. Засновником можна вважати Моїсея (жив бл. 1250 р. до н.е), якому Бог передав Тору (завіт). В основі іудаїзму лежить Тора, або “закон” – п`ять перших книг єврейської Біблії. Тора означає не тільки “закон”, а і “вчення”, “настанова”. Тора містить в собі вчення Бога про себе самого, про мету творіння і про те, що його народ повинен бути покірним йому. Читання Тори – найважливіша частина служби в сінагозі (зібранні), там же віруючі зветаютьмя до Бога з молитвою.

Тора містить 613 заповідей: 238 наказів і 365 заборон     - це настанови Бога, яким мають слідувати віруючі.

Іудеї почитають суботу – день коли заборонена будь-яка робота, день який нагадує про останній день творіння.

Святе місце для іудеїв – Стіна плача. 2000 років тому в столиці давньоєврейської держави Ієрусалімі за наказом царя Ірода будо збудовано храм, сьогодні від нього залишилась лише Західна стіна – Стіна плача, яка є пам`яткою про зруйнування храму і держави. Сьогодні євреї з усього світу приїздять щоб помолитися коло Стіни плачу.

 

 

 

 

9.         ІСЛАМ. ПРОРОЦЬКА МІСІЯ ЗАСНОВНИКА ІСЛАМУ МУХАМЕДА.

Іслам, як і буддизм чи християнство, є одною з найбільш поширених релігій, що має мільйони послідовників у всьому світі. Виникнення та поширення мусульманської релігії  пов`язане з життям та діяльністю пророку Мухамеда. За уявленнями мусульман Мухамед – пророк Аллаха і його посланець, через якого людям було передано текст Корану.

Історія життя Мухамада: Мухамед народився  в м. Мекка в небагатій родині, його батьки померли і він виховувався в домі свого діда, і змалку був знайомий з торгівлею. Він найнявся вести справи багатої мекканської вдови Хадіджи, на якій одружився в 25 років. Після цього від деякий час займався торгівлею, після чого виступив як проповідник. Коли  йому було 40 років він почав бачити видіння: звістку про те, що він є  пророком Бога. Йому з`явився архангел Джедраїл, який потім у місяць рамадан уві сні продиктував пороку текст Корана – священної книги мусульман.

Мухамед почав проповідувати, але в м.Мекка не знайшов підтримки, і після смерті Хадіджи він став шукати прибічників за межами Мекки. На чолі своїх послідовників він вирушив у Медіну, де мусульманська община поступово набирала силу.  Саме тут сформувалися основні принципи релігійного вчення, ритуала і організації общини. В Медіні побудовано першу мечеть, установлено основні ритуали і обряди – правил молитви, посту і т.д.

Вчені вважають Мухамеда історичною особистістю і  що він дійсно жив і діяв, заснував общину  мусульман в містах Мекка і Медіна, з його слів записано Коран. Саме в цьому і полягає релігійна місія Мухамеда.

Информация о работе Шпаргалка по "Религиеведению"