Фразеологія в український мові

Ще іншу стороні життя  наших предків розкриває фразеологічний зворот сім п’ятниць на тиждень , який використовується для характеристики нестійкої, легковажної людини, яка часто міняє свої рішення, погляди, не дотримується своїх слів. Колись існував культ “ святої п’ятниці “. Пригадайте, як шанував і боявся “ святої п‘ятниці ” старий Кайдаш із твору І.Нечуя - Левицького “ Кайдашева сім’я ”. На відзначення “ святої п’ятниці “ будувалися церкви, день відкриття яких вважався в певній місцевості святом. У цей день приймали й частували гостей, поминали померлих. Біля церкви збиралося багато людей; організовувався ярмарок, велись торги, купували, продавали, міняли, брали в борг і повертали борги. П’ятниця ставала строковим днем, з яким зв’язували виконання обіцянок, зобов’язань. Траплялося, зрозуміло, й такі люди, які не дотримувались слова і відкладали виконання своїх обіцянок до наступної п’ятниці або й переносили на інший день . У таких людей всі дні тижня ставали строковими, перетворювались у п’ятниці,а обіцянки так і залишались не виконаними. Так і з’явився вислів , що став усталеним і досить точно характеризує непослідовних легковажних людей.

Майже всі ідіоми та й інші фразеологічні звороти мають цікаву історію. Ознайомлення з нею не тільки дає відповідь на запитання, чому ми так говоримо, а й збагачує знання про життя, історію, культуру, побут нашого народу в минулому. Українська фразеологія багата крилатими висловами власне українського походження. Це афоризми, що належать перу письменників: Караюсь, мучуся, але не каюсь! І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь (Т.Шевченко); всякому городу нрав і права (Г.Сковорода); пропаща сила (П.Мирний) ; коні не винні (М.Коцюбинський); досвітні вогні (Л.Українка).

Список використаної літератури

1. Балли Ш. Общая  лингвистика и вопросы французского  языка. – М.: Иностр. лит., 1955.

2. Булыгина Т.В., Шмелев А.Д. Языковая  концептуализация мира (на материале  русской грамматики). – М., 1997.

3. Вайнтрауб Р.М. Опыт сопоставления  соматической фразеологии в славянских  языках // Труды Самаркандского

ун-та. Вопросы фразеологии. – 1975. –  Вып. 288. – №9.

4. Гумбольдт фон В. Язык и  философия культуры. – М., 1985.

5. Лихтенберг Г.К. Афоризмы. – М., 1965.

6. Овсянико-Куликовский Д.Н. Литературно-критические  работы в двух томах. Т. 1. –  М., 1989.

7. Ужченко В.Д. Історико-лінгвістичний  аспект формування української  фразеології: Автореферат дис.  докт. філ. наук: 10.02.02.- Дніпропетровськ, 1994.

8. Дзендзелівський Й.О. Програма  для збирання матеріалів до  лексичного атласу української  мови. – К.: Наукова думка, 1987. –  299 с.

9. Франко І.Я. Галицько-руські  народні приповідки: В 3-х т.  – Львів, 1901 – 1910.

10. Білоноженко В.М., Гнатюк І.С., Винник В.О. та ін. Фразеологічний словник української мови: В 2-х т. – К.: Наукова думка, 1993.

11. Авксентьєв Л.Г. Сучасна українська  мова. Фразеологія. - К.: Вища школа, 1983.- 137 с.