Розвиток риторики як науки

Київський національний університет імені Тараса Шевченка 
 
 
 
 
 
 
 

Реферат  на тему :

 «Розвиток риторики як науки» 
 

Підготувала :

Студентка 2-го курсу 4-ї групи

Філософського факультету

Напрямку  політологія

Петрова Ірина  Євгенівна 

Викладач  – Комаха Лариса Григорівна 
 
 

На сьогоднішній день риторика являє собою досить розгалужену галузь наукових досліджень, що намагаються виявити та проаналізувати механізми впливу на слухачів у різних типах спілкування.

Навіть П.Гіро – один з самих блискучих сучасних французьких лінгвістів , привласнив риториці почетний титул – «та з античних галузей знання ,  котра в найбільшій мірі гідна іменуватися наукою».

Взагалі , публічна мова ( а згодом риторика ) була найбільш поширеним жанром в середовищі освічених  людей в античності . Саме риторика давала і дає людям володіння  усним мовленням , що займає розуми і серця людей .

Історія риторики сягає  середини I тис. до н. е. Зародившись у Давній демократичній Греції з суспільної потреби переконувати слухачів живим словом , вона швидко здобула суспільне визнання в єдності з філософією і логосом , виробила свої технології , категорії й закони , стала наукою , моральною й патріотичною , перетворилася на мистецтво слова і засіб здобуття кар’єри громадського діяча , політика , державця . Захоплюючи елітні прошарки суспільства , риторика поширилась у просторі й часі на всю Європу .

Прикметно , що риторика за своїм розвитком багато набувала , десь щось втрачала , пишно розквітала в періоди навіть короткого демократизму , Просвітництва , національного відродження .

Інтенсивний розвиток теоретичної риторики призвів до того , що риторика як наука ніби зруйнувала саму себе в класичному вигляді і  відділила свої частини й окремі сфери іншим наукам . Логос риторики , те , що становило єдність думки  і виразу , забезпечувало точність і ясність вислову , логічні операції , відійшло до логіки .

Граматика правильності риторики відійшла ще за середньовіччя  до граматики .

Найпродуктивнішим для науко творення розділом класичної  риторики виявилася елокуція . Це в ній зродилося поняття стилю – складу , ладу . З теорії трьох стилів Арістотеля в елокуції почалася стилістика .

Риторика – це наука лінгвістична , тобто мовознавча , біль того – живомовна . Такою вона виникла у Давній Греції , і на це розраховані всі її постулати . Сподівання на те , що незнанням мови можна прикритися риторикою є марним . З цього випливає наступне : риторика універсальна , вона потрібна в усіх галузях професійного навчання , в усіх сферах суспільного життя , бо суспільство омовлене – немає суспільства без мови .

Також риторика –  це наука успіху . Однак в плані  успіху він може залишатися лише вербальним , словесним , перетворитися га віртуальний , якщо не смішний , коли в ньому не буде фахових , професійних складників . Як і кожну науку , риторику треба  вчити , нею треба оволодівати , шляхом критичного , реструктивного і конструктивного аналізів . Основними методами вивчення в давній риториці були повтори , декламації взірців і написання своїх промов за зразками . Але також риторика являю собою індивідуальну та особисту науку .

Риторика – це наука текстотворча , в центрі її – закони мислення і мовлення , механізми продукування тексту усного і писемного .

Засновником класичної  риторики вважається давньогрецький софіст Горгій.

Золотим віком ораторського мистецтва вважається, звичайно, епоха  Античності. В цей період докладно були розроблені три головні види ораторських промов: дорадчі (політичні), судові та урочисті (епідейктичні). З'явились ґрунтовні теоретичні праці з риторики, наприклад: "Риторика" Арістотеля, "Дванадцять книг риторичних повчань" Квінтіліана, "Про оратора" та "Оратор" Цицерона тощо.

В епоху Середньовіччя  надбання античної риторики були перероблені  переважно для створення проповідей. Крім того, в цей період риторика була однією з головних навчальних дисциплін і входила до тривіуму - циклу з трьох наук (граматика, діалектика або логіка, риторика).

В епоху Відродження  риторика виходить знову на перший план серед словесних дисциплін. Вона є однією з тих гуманітарних дисциплін, яка сприяє формуванню універсальної  людини.

В епоху Нового часу здобутки риторики використовувались  переважно у створенні художньої  прози. У такому вигляді ця дисципліна залишалась частиною гуманітарної освіти аж до XIX ст. Зрештою як вчення про  словесне вираження вона розчиняється у стилістиці як частині теорії літератури, а інші її розділи поступово втрачають  практичне значення. Саме слово "риторика" набуває негативного відтінку "беззмістовного базікання".

Засновником неориторики вважається бельгійський вчений X. Перельман.

Неориторика не заперечує досягнень класичної риторики. Однак ці етапи значно різняться між собою. В XX ст. риторика вже не є прерогативою виключно мовознавства, лінгвістики (як це було в останні століття розвитку класичної риторики).

На сьогоднішній день риторика являє собою досить розгалужену галузь наукових досліджень, що намагаються виявити та проаналізувати механізми впливу на слухачів у різних типах спілкування.

Майстром академічних  бесід-діалогів у Греції був Сократ. Саме він вперше застосував іронію як засіб критичного ставлення до догматики. Сократ створив не лише нову етику, методику суперечки, але й  нове мислення. Якщо Сократ ще багатьма дотичними був пов’язаний з вченням  софістів, то його духовний спадкоємець  Платон зрештою став його найбільшим критиком. Платонівські діалоги вважаються своєрідними філософськими драмами, що складаються з яскравих художніх образів, глибоких за змістом і відшліфованих  за формою. Ці діалоги і досі викликають незмінний інтерес до предмета бесіди і неухильно ведуть читача до потрібної  мети.  

 Легендарний оратор  древнього світу Демосфен жив  у епоху, якою закінчувався  період народовладдя. Будучи великим  оратором і патріотом, Демосфен  намагався зберегти віджитий  державний лад і своїм життям  заплатив за вірність переконанням  та ідеалам. На демосфенівських промовах учились оратори різних поколінь не тільки Еллади, але й інших країн, особливо Риму. Уся тріумфальна слава римської риторики може бути позначена одним звучним іменем – Марк Туллій Цицерон. Видатний оратор і політичний діяч, письменник, філософ, автор трактатів на теми моралі і виховання, він став уособленням цілої епохи в римській історії і найвизначнішою постаттю в латинському красномовстві взагалі.