Дизартрія

Для розвитку достатньої сили м'язів обличчя, губ використовують спеціальні вправи з опором, застосовуючи стерильні серветки, трубочки. Дитина обхоплює трубочку губами і намагається  її утримати, незважаючи на спроби дорослого  витягнути її з рота.

Розвиток голосу. Для розвитку та корекції голоси у дітей з дизартрією використовуються різні ортофонічні вправи, спрямовані на розвиток координованої діяльності дихання, фонації та артикуляції.

Робота над голосом  починається після артикуляційної гімнастики і масажу, розслаблення шийної мускулатури, спеціальних вправ  з виконання рухів на всі боки головою (м'язи шиї розслаблені) з  одночасним проголошенням ланцюжків  голосних звуків: і-е-о-у-а-и.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                            

Батькам необхідно звернути увагу на такі особливості нервової системи, оскільки відхилення в ній, описані нижче, свідчать про наявність дизартрії у дитини.

При дизартрії на різних рівнях порушена передача імпульсів  з кори головного мозку до ядер черепно-мозкових нервів. У зв'язку з цим, до м'язів (дихальним, голосовим, артикуляційним) не надходять нервові імпульси, порушується функція основних черепно-мозкових нервів, що мають безпосереднє відношення до мовлення (трійчастий, лицьова, під'язиковий, язикоглоткового, блукаючий нерви). Трійчастий нерв іннервує жувальні м'язи, нижню частину обличчя. При ураженні - труднощі у відкриванні та закриванні рота, жуванні, ковтанні, рухах нижньої щелепи. Лицевий нерв іннервує мімічну мускулатуру обличчя. При ураженні - обличчя амімічне, маскоподібне, важко заплющити очі, нахмурити брови, надути щоки. Під'язиковий нерв іннервує мускулатуру двох передніх третин язика. При ураженні - обмежується рухливість язика, виникають труднощі в утриманні язика в заданому положенні. Язикоглотковий нерв іннервує задню третину язика, м'язи глотки і м'якого піднебіння. При ураженні - виникає носовий відтінок голосу, спостерігається зниження глоткового рефлексу, відхилення маленького язичка в сторону. Блукаючий нерв іннервує м'язи м'якого піднебіння, глотки, гортані, голосових складок, дихальну мускулатуру. Поразка веде до неповноцінної роботи м'язів гортані і глотки, порушення функції дихання.

У ранньому періоді  розвитку дитини ці порушення проявляються наступним чином:

Грудний вік: внаслідок паретичних м'язів мови, губ утруднено грудне вигодовування - до грудей прикладають  пізно (3-7 добу), відзначається мляве  смоктання, часті зригування, покашлювання. На ранньому етапі розвитку мови у  дітей може бути відсутнім лепет, що з'являються звуки мають гугнявий відтінок, перші слова з'являються  із запізненням (до 2-2,5 років). При подальшому розвитку мови грубо страждає вимова практично всіх звуків.

При дизартрії може мати місце артикуляційна апраксія (порушення  довільних рухів артикуляційних органів). Артикуляційна апраксія може виникнути у зв'язку з недостатністю  кінестетичних відчуттів у артикуляційній мускулатурі. Порушення звуковимови, зумовлені артикуляційною апраксією, відрізняються двома характерними особливостями:

- спотворюються і змінюються  звуки, близькі за місцем артикуляції;

- порушення звуковимови  не постійно, тобто дитина може  вимовляти звук і правильно,  і неправильно.

Виділяють два варіанти артикуляційної апраксії:

- кінестетична, пов'язана  з патологією тім'яних відділів  головного мозку, характеризується  труднощами знаходження окремої  артикуляційної пози

- кінетична, обумовлена  патологією при моторних відділів  мозку. Порушена динамічна організація  артикуляційних рухів, утруднений  перехід від одного звуку (або  коартикуляціі) до іншого. При  цьому спостерігаються повтори  звуків, складів, пропуски, перестановки, вставки.

Страждає так звана  мовна просодика (сукупність ритміко-інтонаційних засобів мовлення), які включають: тембр (глухий, хриплий, монотонний, здавлений; може бути гортанним, напруженим, переривчастим і т.д.); силу голосу; темп; паузу; ритм; модуляцію (дитини не може вільно змінювати висоту тону); логічний наголос; мовне дихання; інтонація; емоційне забарвлення; дикцію і загальну мелодику мовлення. Саме просодичні компоненти визначають виразність, зрозумілість мовлення, її емоційний вплив в процесі спілкування.

 

                                                       ШАНОВНІ БАТЬКИ!

 Допоможіть  своїм дітям навчитись правильно  виконувати  артикуляційні  вправи , корисні та цікаві:

 

Мамине лагідне  слово:                                 Картинка – розумна дитинка:

 

Для губ

Вправа “Парканчик”

Я – веселий, всім скажу.

Зубів      парканчик покажу.

Вправа “Хоботок”

Витягни губи , зроби  хоботок. Будеш як бджілка шукати медок.   

 

Для язика

Вправа “Покарання язичка”

Неслухняний язичок плямкає губами.

Пя-пя-пя (2р.) не балакай  з нами.

Вправа “Чашечка”

Зроби широким  свій язик, його краєчки підійми.            

Бач, вийшла чашечка  у нас, зроби її ти кілька раз.

 

Не менш важлива  постановка  мовленнєвого діафрагмального  дихання. Вона потребує  контролю батьків  за  формуванням  плавного подовженого  видиху.

 

Цікаві  ігрові прийоми:

1.Тренування  глибокого,  повільного вдиху  через ніс.

 Вправа “Аромат”.

Понюхати квіти, парфуми, апельсин тощо. (Піднятися  на  носочки, зробити вдих через  ніс, опуститися – видих через  рот).

 

2.Тренування сильного, плавного  видиху через рот.

Вправа “  Аромат”

Виконується так  само, але на видиху  вимовляти  слово “Гарно”; “Дуже гарно”; “  Дуже гарно пахне”.  На видиху вимовляти  речення типу: “Мої улюблені  квіти  ромашки” ; “ Мої улюблені парфуми  “Фіалка”.

Вправа “Мильні  кульки”.

Вдих через  ніс, видих – надуваємо мильну кульку.

Вправа “  Хом’як”.

Вдих через  ніс, видих – надувати щоки і повільно видихати повітря через губи –  зімкнуті зуби – на кінчик язика.

Необхідно проводити  ряд вправ для розслаблення м’язів, зняття перенапруженості.

 

Розслаблення  м’язів рук:

Вправа “ Сушимо пальчики”

Руки зігнуті  у ліктях долонями вниз, кисті розслаблені  – імітація рухів струшування  води.

 

Розслаблення  м’язів шиї:

Вправа”Поїзд їде”

Повертати головузліва  на право – ніби рахуючи вагони поїзда.

 

Розслаблення  м’язів тулуба:

Вправа  “Дерев’яна та тряпчана ляльки”

-Імітувати дерев’яну  ляльку: напружуючи м’язи ніг,  тулуба, розведених у сторони  рук. Робитирізкі повороти тіла  ліворуч і праворуч, тримаючи  шию, руки та плечі нерухомо.

-Імітувати тряпчану  ляльку: зняти напруження швидким   поштовхом зробити поворот вліво  – вправо, при цьому руки обіймають  тулуб.

Розслаблення  м’язів ніг.

Вправа “Чистимо ніжки”

Розслабленими рухами ніг струшуємо бруд.                                                           

 

 Батькам необхідно обов'язково показати дитину лікарю, якщо помітять хоча б один з перерахованих при знаків:

• До кінця 1-го місяця дитина ніколи не кричить перед годуванням;
• До кінця 2-го місяць не вимовляють гортанні звукосполучення «еххе», «еге»;
• До кінця 3-го місяця не починає вимовляти протяжні сполучення звуків «ей», «ве», «еге»;
• До кінця 4-го місяця не посміхається, коли з нею говорять;
• До кінця 5-го місяця не вимовляє окремі звуки чи склади («да-да-да», «ва-ва-ва»), не старається, знаходячись на руках у дорослого, відшукувати очима предмети, які той називає;
• На 6-7 місяці життя у дитини не з'являється лепет: не виговорює окремі звукові сполучення, повторюючи їх («ма-ма-ма», «тя-пя»);
• До кінця 7-го місяця не старається привернути до себе увагу якими-небудь виділеними звуками;
• До кінця 8-го місяця не вміє шепотіти;
• До кінця 9-го місяця не може повторити за дорослим 8 різних звукосполучень і складів («тік-так», «бах», «дай»), а в лепеті не виділяються окремі склади, які  багаторазово повторяються («ма-ма», да-да»);
• До кінця 10-го місяця не може помахати головою в знак відмови чи незгоди («нет-нет») чи помахати рукою на знак прощання;
• До 1-го року не може вимовити ні одного слова, не прислухається до музики, не в змозі виконати найпростіші прохання (наприклад, при словах «принеси мені м'яч» не може відшукати його і принести), не вимовляє змістово виділені звуки чи  склади, співвідносячи їх з певними людьми, наприклад «ав-ва» (собака), «дай», «баба», «дядя»,  «бі-бі» (автомобіль);
• До 1-го року 4-ох місяців не може адекватно вживати слова «мама», «тато», «дай», «на»,  «ні»;
• До 1-го року 8 місяців не може промовляти 6 осмислених слів, не може показати частини тіла, які їй називає дорослий, лексичний запас дитини 10 слів;
• До 2-2,5 років не будує короткі фрази з 2-3 слів, не розуміє різницю між словами «великий», «маленький», не з'являються слова «я», «ти», «мені», словниковий запас менше 300 слів;
• До 3 років 1-го місяця – 3,5 років не використовує закінчені речення з 5-8 слів, не може відповісти на питання, як його ім'я, прізвище, не може показати, яка лінія з трьох сама довша, неправильно використовує форми однини і множини, не розмежовує теперішній і минулий час, зовсім не вживає прості речення;
• До 4 років не може розповісти про те, що бачила чи чула, не запам'ятовує невеличкий вірш, не знає свого прізвища, імені, не запам'ятовує назви квітів і дерев, не може назвати особливості зовнішнього вигляду тварин, не розуміє слів «зліва», «на ліво», «з права», «направо», має словниковий запас менше 3000 слів, допускає помилки в словотворенні, не знає значення ряду слів, недостатньо розуміє значення ряду слів (підшивати-зашивати, підрізати-вирізати), замінює назви частини предмета назвою цілого (колесо – «автомобіль», крило – «пташка»), замінює назви професій назвами дій (лікар – «тьотя лікує», повар – «дядя готує»), не може переказати коротку казку чи розповідь («Ріпка», «Колобок»), не здатна диференціювати всі звуки, що свідчить про порушення фонетико-фонематичного сприймання мовлення;