Понятя та сутність державної служби. державна служба як наука,як дисципліна

       Зміст.

       1.  Чинники об'єктивного та суб'єктивного характеру, які зумовлюють актуальність курсу "Держана служба".                                                                                  3

       2. Наукові умови виникнення теорії  державної служби.                                         7

       3. Основні концепції бюрократії.                                                                             11

       4. Сучасні тенденції розвитку державної  служби.                                                  20

       5. Методологічні проблеми державної служби.                                                      24 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       1.  Чинники об'єктивного та суб'єктивного характеру, які зумовлюють актуальність курсу "Держана служба".

       Державна  служба об’єднує працівників апарату та органів законодавчої, виконавчої і судової влади, які працюють на професійній основі, отримують заробітну плату з державного бюджету та вирішують завдання і функції держави. Право на державну службу, як і всі громадяни, мають випускники Міжрегіональної Академії управління персоналом. Звідси випливає необхідність включення цієї дисципліни до навчального плану.

       Актуальність  вивчення дисципліни “Державна служба” визначається низкою факторів, а саме: розвитком державності України та становленням правової, демократичної, соціальної держави з соціально орієнтованою економікою, формуванням засад громадянського суспільства.

       Мета  викладання дисципліни: навчити студентів використовувати конституційні, законодавчі та нормативно-правові засади державної служби у професійній діяльності державного службовця, ознайомити їх із становленням та організацією державної служби, загальними засадами діяльності, а також статусом державного службовця.

       Термін  «державна служба» охоплює такі основні аспекти:

         - професійна діяльність соціального прошарку суспільства;

         - галузь науки;

         - галузь українського законодавства;

         - відповідна галузь права;

         - спеціальність вищої освіти й навчальна дисципліна.

         Розглядаючи поняття державної  служби як професійну діяльність  соціального прошарку суспільства,  насамперед слід розглянути визначення  служби в загальному розумінні. 

         Служба — це робота, професійне  заняття службовця, а також  місце його роботи, яка-небудь  сфера діяльності. Під службою  розуміють також діяльність, пов’язану  з керівництвом, управлінням, прогнозуванням, плануванням, контролем, наглядом, обліком тощо. При цьому працівники, залучені до служби, створюють  духовні цінності або реалізують  функції .

         Необхідність державної служби  зумовлена самим існуванням держави  з її завданнями та функціями,  а також потребою у формуванні  персонального складу органів  державної влади, нормативно-правовому  врегулюванні державно-службових  відносин державних службовців  із зазначеними органами.

         Державна служба об’єднує тих  працівників органів влади, хто  працює на постійній, професійній  основі, отримує заробітну плату  з державного бюджету, тобто  від держави в особі її органів,  і перебуває на посадах в  органах державної влади, включаючи  органи законодавчої, виконавчої  та судової влади, прокуратури  тощо, та вирішує завдання і  реалізує функції цих органів. 

         Державна служба — це одна  з багатьох професій, для якої  потрібні професійні навички,  вміння та знання, переконання,  спеціальна освіта службовців. Виконання  державними службовцями завдань  і функцій держави на професійній  основі має супроводжуватися  сталістю та стабільністю державно-службових  відносин, бездоганністю та ефективністю  управлінської діяльності, її незалежністю  від можливих політичних змін.

         Актуальність і своєчасність запровадження спеціальності «державна служба» та навчальної дисципліни «державна служба» зумовлені такими причинами.

         По-перше. Стратегічні завдання  розвитку державності та національної  безпеки, економічного зростання  та соціальної орієнтованості  ринкової економіки, забезпечення  інтегрування України в світове  співтовариство, посилення дієздатності держави і активності регіональної політики, розвитку інвестиційної політики та забезпечення інтересів власного товаровиробника обумовлюють зростаючу роль держави в розбудові громадянського суспільства.

         По-друге. Конституційно-політичне  значення професійного кадрового  ресурсу державної служби полягає  в тому, що він покликаний якісно  реалізовувати або забезпечувати  реалізацію конституційно та  законодавчо визнаних цілей, завдань,  принципів і функцій держави  (далі — комплекс ЦЗПФ держави).

         Комплекс ЦЗПФ держави має  бути відображений у законодавчо  та нормативно визначених технологіях  і процедурах їх реалізації  механізмом держави та його  складовими: державним апаратом  і державною службою. Тому закономірно  постає питання про ресурсне (правове,  організаційне, функціональне, політичне,  кадрове тощо) забезпечення практичної  реалізації цілей, завдань, принципів  і функцій законодавчої, виконавчої, судової влад, місцевого самоврядування, прокуратури. Тобто результативність  і ефективність реалізації ЦЗПФ  держави обумовлена повнотою  та якістю запроваджених технологій  та процедур їх реалізації. Їх  розробка, запровадження та використання  безпосередньо обумовлені професійно-кваліфікаційним  рівнем кадрового складу органів  державної влади та органів  місцевого самоврядування.

         Результативне та ефективне функціонування  державного апарату, всіх його  ланок актуалізують проблему  його кадрового забезпечення  висококваліфікованими, цілеспрямовано  підготовленими для професійної  діяльності фахівцями. 

         По-третє. Актуальності набуває  необхідність перетворення державної  служби на щонайважливіший фаховий  засіб результативного та ефективного  функціонування механізму держави  й державного апарату. Іншими  словами, державна служба має стати галуззю цілеспрямованого державно-правового впливу. Стратегія розбудови державності та громадянського суспільства в Україні передбачає практичне формування політично нейтральної і законослухняної, прозорої та контрольованої, соціально захищеної державної служби, що діє на професійній основі.

       Найважливішою умовою, що визначає цілісність підходу  до реформування державного апарату, є  бажання і здатність виокремити з державно-правових відносин центральну фігуру — людину, тобто службовця, який може результативно працювати, об’єктивно виражати інтереси громадян, виконувати їхні законні вимоги, кваліфіковано  працювати. У цьому й виявляється  соціальна суть інституту державної  служби. Саме люди (службовці) є визначальним ресурсом суспільства та й усієї  державної влади.

         По-четверте. Необхідність розвитку  кадрового потенціалу управління, системи роботи з кадрами актуалізувала  проблему вдосконалення професійної  підготовки нової генерації державних  службовців і посадових осіб місцевого самоврядування.

         По-п’яте. Інститут державної  служби виокремлюється. Державна  служба стає загальним інститутом  для різних суб’єктів, позаяк  службовці — це основні суб’єкти  нормотворчості, виконання та забезпечення  виконання положень Конституції  України, її законів та інших  нормативних актів. 

         По-шосте. Удосконалення освітньо-професійної  програми підготовки магістрів  за спеціальністю «державна служба»  освітньої галузі «державне управління»  та програми навчальної дисципліни  «державна служба» сприяє критичному  переосмисленню змісту її інших  навчальних дисциплін та управлінської  підготовки менеджерів усіх рівнів  і напрямів. У перспективі актуальною  стає проблема запровадження  економіко-математичних дисциплін  системного аналізу, прогнозування  та планування тощо.

       2. Наукові умови  виникнення теорії  державної служби.

       Теорія  державної служби має міждисциплінарний  характер. Вона інтегрує відповідно до свого предмета знання з інших  освітніх і наукових галузей: юридичних, філософських, політологічних, соціологічних, економічних, психологічних, кадрознавчих тощо.

         На перших етапах свого розвитку  теорія державної служби у  системі суспільних наук може  розглядатися як:

• один із досліджуваних елементів адміністративного права;
• невід’ємний елемент історії розвитку державності України;
• галузь юридичної науки;
• комплексна дисципліна, що містить у собі елементи таких дисциплін, як конституційне право, адміністративне право, теорію держави і права.

         Проте згодом дослідники цієї  сфери суспільства дійшли висновку, що аналіз лише правових або  політичних та інших аспектів  життя не дає повної картини  всіх процесів та явищ, що відбуваються  в цій сфері суспільства. Це  пов’язано насамперед з тим,  що державна служба є не  тільки правовий, а й соціальний, організаційний, економічний, культурний  інститут.

         Отже, розглядаючи державну службу  як комплексний і багатогранний  соціально-правовий, організаційний, економічний  та культурний інститут, наука  сприяє залученню понятійно-категоріального  апарату та методологічного інструментарію  таких наук, як право, політологія,  економіка, менеджмент, соціальна  психологія, соціологія та багатьох  інших, котрі «спеціалізувалися»  на дослідженні аспектів, що межують  з державною службою. Але перш  за все треба виокремити низку  суміжних наукових дисциплін,  зокрема загальну теорію соціального  управління, теорію держави та  права, науки адміністративного  права, теорії соціальної інформації  тощо.

         Крім того, вивчення цього феномена  буде ефективним у випадку  поєднання методів і прийомів  філософських, економічних, соціологічних  і юридичних наук. Сучасна державна  служба використовує надбання  багатьох суспільних наук, даючи  поштовх до розвитку останніх.

         Так, теорія держави і права  визначає положення про формальні  організаційні структури державної  влади та зв’язки між ними, загальні закономірності розвитку  держави і права. Вона дає  теоретичний (типи певних правових  рішень, їх зв’язки з інтересами  різних суспільних груп) та емпіричний  матеріал стосовно конкретних  правових рішень і чинників, що  їх зумовили.

         Іншими словами, право окреслює  загальні межі діяльності держави  та інститутів суспільства, пов’язаних  з реалізацією державної влади.  Згідно з таким розумінням  категорії держави остання є  однією з найважливіших у державній  службі, тим більше, що діяльність  держави, функціонування її управлінського  апарату здійснюються через державну  службу, яка є особливим інститутом  сучасної держави.

         Предметом аналізу економіки  є процеси виробництва, розподілу  та обміну матеріальних благ. Зрозуміло, що такий аналіз  неможливий без категоріального  і методологічного апарату економіки.  Економічні процеси розглядаються  в контексті втручання держави  в економічну сферу суспільства  (реалізацією економічної, соціальної  політики).

         Завдяки зазначеному аналізу  вдається виявити економічну  діяльність державного апарату,  ефективність механізмів управління  економікою та їх засоби, розглянути  економіко-правові функції державної  служби тощо.