Внутршні війська МВС

а) засоби індивідуального  захисту:

- шоломи (стальні  армійські, "Сфера", каска захисна  пластмасова);

- бронежилети;

- протиударні  та броньові щити;

б) засоби активної оборони:

- гумові кийки;

- кийки пластикові  типу "тонфа";

- наручники;

- електрошокові  пристрої;

- патрони  і пристрої вітчизняного виробництва,  споряджені гумовими чи аналогічними  за   своїми властивостями метальними  снарядами несмертельної дії;

- ручні газові  гранати, а також патрони з  газовими гранатами ("Черемуха-1", "Черемуха-4", "Черемуха-5", "Черемуха-6", "Черемуха-7", "Черемуха-10", "Черемуха-12", "Сирень-1", "Сирень-2", "Сирень-З");

- балончики, патрони, гранати та інші спецзасоби з препаратами сльозогінної та дратівної дії на основі природних капсаїциноїдів, морфолідупералгонової кислоти (МПК), ортохлорбензальмалононітрилу (CS) і речовини АЛГОГЕН;

в) засоби забезпечення спеціальних операцій:

ранцеві апарати "Облако",світлошумова граната "Заря" та світлошумовий пристрій "Пламя", патрони з гумовою кулею "Волна-р", водомети, бронемашини та інші транспортні засоби, пристрій для примусової зупинки автотранспорту "Еж-М";

г) пристрої для відкриття приміщень, захоплених правопорушниками:

малогабаритні підривні пристрої "Ключ", "Імпульс".

Повний  перелік спеціальних засобів, а  також правила їх застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України  за висновком Міністерства охорони  здоров'я України і Генеральної  прокуратури України і публікуються в засобах масової інформації.

Керуючись Конституцією України, законом України «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України», військовими статутами Збройних Сил України та статтею 14 Закону України "Про міліцію" військовослужбовці внутрішніх військ при виконанні завдань по охороні громадського порядку можуть застосовувати спеціальні засоби лише у разі, коли були використані і не дали бажаних результатів усі інші форми попереднього впливу на правопорушників та у наступних випадках:

• для захисту громадян і самозахисту працівника міліції від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров'ю;
• для припинення масових безпорядків і групових порушень громадського порядку;
• для відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди і транспортні засоби, незалежно від того, кому вони належать, або їх звільнення у разі захоплення;
• для затримання і доставления до міліції або іншого службового приміщення осіб, які вчинили правопорушення, а також для конвоювання і утримання осіб, затриманих і підданих арешту, взятих під варту, якщо зазначені особи чинять опір працівникам міліції або якщо є підстави вважати, що вони можуть вчинити втечу чи завдати шкоди оточуючим або собі;
• для припинення масового захоплення землі або інших дій, що можуть призвести до зіткнення груп населення, а також діянь, які паралізують роботу транспорту, життєдіяльність населених пунктів, посягають на громадський спокій, життя і здоров'я людей;
• для припинення опору працівникові міліції та іншим особам, які виконують службові або громадські обов'язки щодо охорони громадського порядку і боротьби із злочинністю;
• для звільнення заручників.

Наведений вище перелік підстав застосування спецзасобів є вичерпним і  доповненню не підлягає.

Вид спеціального засобу, час початку  та інтенсивність його застосування визначаються з урахуванням обставин, що склалися, характеру правопорушення і особи правопорушника.

Рішення про застосування спеціальних засобів  приймає посадова особа, відповідальна  за забезпечення громадського порядку, або керівник конкретної операції. Працівники міліції, які діють індивідуально, приймають такі рішення самостійно.¹¹

В даний час у зв'язку зі складною оперативною і криміногенною  обстановкою в країні знання й  уміння застосовувати заходи фізичного  впливу (рукопашний бій), разом з вогневою підготовкою, стає одним з основних видів підготовки військовослужбовців (працівників), які повинні мати високий рівень бойової виучки при виконанні службових завдань. Заходи фізичного впливу можуть застосовуватись для захисту від нападу, що загрожує життю і здоров'ю громадян або військовослужбовця (працівника), для затримання правопорушника, який чинить опір, подолання фізичного опору особи, яка доставляється до органу внутрішніх справ (комендатури), фізичного опору при законному здійсненні обшуку, огляду або вилученню речових доказів. Цей перелік не є повним, оскільки можуть виникати й інші ситуації.

Застосування  заходів фізичного впливу не оформлюється якимось спеціальним документом, тому згідно статті 13 розділу III «Застосування  заходів фізичного впливу» Закону України «Про міліцію» та пунктом 200 розділу VIII «Застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї» статуту ППС визначено, що працівники міліції мають право застосувати заходи фізичного впливу, в тому числі прийоми рукопашного бою для припинення правопорушень, подолання протидії їх законним вимогам, якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на них обов'язків.

Пунктом 201 статуту ППС чітко визначено, що застосуванню сили, спеціальних  засобів повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю  громадян чи працівників міліції. При  цьому попередження може бути зроблене голосом, а при значній відстані або зверненні до великої групи  людей - через гучномовні установки, підсилювачі мови, і в кожному  випадку, бажано на рідній мові осіб, проти  яких ці засоби будуть застосуватись, та українською і російською мовами не менше, як 2 (два) рази з наданням часу, достатнього для припинення правопорушення.

У разі неможливості уникнути застосування спеціальних засобів це не повинно  перевищувати міри, необхідної для  виконання покладених на міліцію  обов'язків, і має зводити до мінімуму можливість заподіяння шкоди здоров'ю правопорушників та інших громадян. При заподіянні шкоди необхідно забезпечити надання необхідної допомоги потерпілим в найкоротший строк, а також повідомити лікаря або медичний заклад про те, який засіб застосовано в кожному конкретному випадку. Після застосування спеціальних засобів проводиться огляд приміщень і місцевості з метою виявлення потерпілих, а також збирання засобів, що не спрацювали, а при необхідності - дегазація. Про застосування фізичної сили, спеціальних засобів примусу працівник міліції рапортом доводить до відома безпосереднього начальника.¹²

Про поранення або смерть, що сталися  внаслідок застосування фізичного  впливу і спеціальних засобів, працівник  міліції зобов'язаний негайно і  письмово повідомити своєму начальникові для сповіщення прокурора¹³

При  застосуванні заходів фізичного  впливу і спеціальних засобів  діють певні заборони. Так під  час виконання завдань по охороні  громадського порядку, охороні та обороні  важливих військових об'єктів, осіб, яких тримають на гауптвахті або в дисциплінарному  батальйоні (частині), забороняється :

1. застосовувати заходи фізичного впливу і спеціальні засоби:

а) до жінок  з очевидними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності і до малолітніх, крім випадків вчинення ними групового  нападу, що загрожує життю і здоров'ю  людей, працівників міліції, або  збройного нападу і збройної непокори;

б) в приміщеннях  і на земельних ділянках, закріплених  за дипломатичними, консульськими та іншими представництвами іноземних  держав, за винятком випадків, коли від  глав представництва надійде прохання застосувати в цих місцях заходи до правопорушників;

2. застосування спеціальних засобів, сльозоточивих речовин і вибухових пристроїв у приміщеннях і виробництвах, пов'язаних з виготовленням продукції із вибухових і легкозаймистих речовин у дитячих та лікувальних закладах;
3. застосовувати на відстані ближче двох метрів від людини світлошумові засоби відволікаючої дії (світлошумова граната "Заря", світлошумовий пристрій "Пламя");
4. при застосуванні сльозоточивих речовин прицільна стрільба по правопорушниках, розкидання і відстрілювання гранат у натовп, повторне застосування їх у межах зони ураження в період дії цих речовин. "Черемуха-1", "Черемуха-4", "Черемуха-12", "Сирень-3", "Облако" застосовуються тільки на відкритій місцевості;
5. застосовувати водомети для розгону учасників масових заворушень при температурі атмосферного повітря нижче 0 град.C;
6. відстрілювати з допомогою спеціального карабіна патрони з гумовою кулею ударної непроникливої дії ("Волна-Р") на відстані ближче 40 метрів від людини і вище нижньої частини ніг;
7. для відкриття приміщень, захоплених правопорушниками, де перебувають заручники малогабаритних підривних пристроїв "Ключ", "Импульс";
8. завдання ударів кийком:

- гумовим - по голові, шиї, ключичній  ділянці, животу, статевих органах;

- пластиковим типу "тонфа" - по голові, шиї, сонячному сплетінню, ключичній ділянці, низу живота, статевих органах, нирках, копчику.

При цьому необхідно пам’ятати, що при  використанні наручників необхідна  періодична (не рідше, ніж через 2 години) перевірка стану фіксації замків¹⁴ .

  Статутом гарнізонної та вартової  служб Збройних сил України   визначено, що особовому складу  патруля в усіх випадках категорично  заборонено застосовувати спеціальні  засоби та зброю на багатолюдних  вулицях, площах і в громадських місцях, а також якщо від цього можуть постраждати сторонні люди.¹⁵

 

3.2. Умови, межі та порядок застосування вогнепальної зброї

 

Під час виконання завдань з охорони  громадського порядку та боротьбі із злочинністю, охорони та оборони  важливих державних об'єктів, трапляються  ситуації, коли військовослужбовцям  внутрішніх військ необхідно застосовувати  зброю. Застосування останньої сильно впливає на психіку людини не тільки проти якої застосовували зброю, а також і тої, що застосовує зброю. Щоб військовослужбовці почували себе впевнено при застосуванні зброї  законодавець чітко прописав всі  підстави та порядок застосування вогнепальної зброї.

З метою уникнення зловживань наданими правами особовим складом внутрішніх військ та інших військових формувань, законодавством передбачено порядок  застосування вогнепальної зброї¹⁶:

- перед застосуванням  зброї працівник міліції, крім  випадків, коли його життю або  життю і здоров'ю громадян загрожує  безпосередня небезпека, повинен  зробити попередження про намір  її застосування окликом: "Стій! Стріляти буду!" і пострілом  вверх;

- без попередження  зброя може бути застосована  при раптовому або озброєному  нападі, нападі з використанням  бойової техніки, транспортних  засобів, літальних апаратів, при  втечі з-під варти зі зброєю  або з використанням транспортних  засобів, а також для визволення  заложників;

- працівник  міліції має право оголити  вогнепальну зброю і привести  її у готовність, якщо вважає, що в обстановці, яка склалася, можуть виникнути підстави для  її застосування. Спроби особи,  яка затримується працівником  міліції з оголеною вогнепальною зброєю, наблизитись до нього, скоротивши при цьому визначену ним відстань чи доторкнутись до його зброї, дають працівникові міліції право застосувати вогнепальну зброю відповідно до Закону України "Про міліцію", також чітко визначено, що демонстрування працівником табельної вогнепальної зброї, боєприпасів і спеціальних засобів оточуючим (за винятком випадків, передбачених чинним законодавством), а також передача їх іншим особам категорично забороняється¹⁷;

- працівник  міліції, який застосував або  використав зброю, зобов'язаний:

а) негайно  і письмово доповісти про це оперативному черговому по органу внутрішніх справ, своєму начальнику для сповіщення прокуророві;

 б) у  випадках поранення вжити заходів  для надання потерпілому невідкладної  медичної допомоги, вжити при  цьому застережні заходи від  раптового нападу;

 в) при  смертельному наслідку забезпечити  охорону тіла вбитого і обстановки  події до прибуття працівника  органу внутрішніх справ чи  прокуратури. З прибуттям в  орган внутрішніх справ доповісти  рапортом своєму начальникові  про застосування або використання  зброї, вказавши коли, де, за яких  обставин використовувалась зброя,  до яких це призвело наслідків,  кількість використаних патронів, надання потерпілому медичної  допомоги.

У разі перевищення повноважень по застосуванню сили, в тому числі  спеціальних засобів та вогнепальної зброї тягне за собою відповідальність, встановлену законом¹⁸.

Забороняється  застосовувати  і  використовувати  вогнепальну зброю  при  значному  скупченні  людей,  якщо  від  цього   можуть постраждати сторонні особи.

 

 

 

 

Заключна частина

 

За  роки незалежності в Україні сталися  докорінні зміни в усіх сферах життя: триває розбудова правової держави  та формування громадського суспільства. Авторитет  державної влади тісно  пов’язується  із затвердженням  верховенства Закону та посиленням правопорядку.

Сьогодення  внутрішніх військ − це розвиток по шляху оптимізації складу і чисельності, удосконалення службово-бойового застосування, розробки й упровадження нових програм  навчання військовослужбовців, здійснення заходів щодо вдосконалення системи  виховання особового складу, всебічного вдосконалення бойового, технічного і тилового забезпечення діяльності з'єднань і військових частин, що в  подальшому  передбачає підвищення їх ролі в боротьбі зі злочинністю  й охороні правопорядку в країні.

Програма  з усіх напрямків удосконалення  військ правопорядку знайшла своє відображення в « Концепції розвитку внутрішніх військ МВС України до 2015 року».

        Традиції внутрішніх військ МВС  України історично сформовані  і випробувані часом, передаються  з покоління в покоління, складають  їхню невмирущу спадщину, моральний  та бойовий потенціал, сприяють  якісному виконанню особовим  складом військового обов'язку, зміцнюють  військові колективи, виступають могутнім мотиваційним і мобілізуючим засобом, важливою умовою успішного виконання службово-бойових завдань.