Епілепсія

 

Севастопольський інститут банківської справи

Української академії банківської  справи

Національного банку України

 

 

 

РЕФЕРАТ

з дисципліни

«Фізичне виховання»

на тему

«Епілепсія»

 

 

Виконала:

студентка групи БТ-11

Федик Г.В.

Перевірив:

Калашніков І.О.

 

 

Севастополь 2012

 

 

ЗМІСТ

Вступ.........................................................................................................................3

1. Що таке епілепсія?........................................................................................4
2. ЛФК при епілепсії.......................................................................................11
3. Дихальна гімнастика Стрельникової при епілепсії.................................14

Висновок.................................................................................................................15

Список використаних джерел..............................................................................17

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Епілепсія - це хронічне захворювання головного мозку, для якого характерні судомні напади. У мозку формуються вогнища судомної готовності, тобто  нейрони підвищеної активності, які  виявляються при електроенцефалографії. Причини виникнення хвороби - травма головного мозку, асфіксія при пологах, інтоксикація алкоголем та ін. Епілептичні припадки можуть бути обумовлені метаболічним порушеннями при діабеті, уремії, гострими порушеннями мозкового кровообігу, пухлинами та ін.

Хвороба проявляється нападами порушення свідомості, при яких можуть спостерігатися судоми або інші рухові реакції. Напади трапляються не тільки в період неспання, але і під  час сну. Епілептичні напади часто  починаються в дитячому віці, рідше  в підлітковому і юнацькому.

Комплексне лікування  включає протисудомні препарати, після  нападу - прийом сечогінних засобів, дієтотерапія, прогулянки та ін. Якщо напади рідкі, то включають працетерапію (малювання, ліплення та ін.), ігри, заняття ЛГ (уникаючи перевтоми, вправ з напруженням, тривалим нахилом голови та інших, які погіршують крово- і лімфотоку в головному мозку), масаж комірцевої області і спини, ніг і живота.

 

 

 

 

 

 

 

 

1. ЩО ТАКЕ ЕПІЛЕПСІЯ?

 

Епілепсія (священна хвороба, падуча хвороба) - хронічне захворювання, що виникає  в дитячому і юнацькому віці, що проявляється різноманітними судорожними й бессудорожними припадками, а також типовими змінами особистості, психозами, у важких випадках розвитком специфічного слабоумства.

Поряд із властиво епілептичною хворобою, епілептичні компоненти можуть бути властиві й ряду інших захворювань (травматичним поразкам головного мозку, судинним захворюванням, енцефалітам і т.д.) - єпілептиформний синдром (симптоматична епілепсія).

Поширеність епілепсії в населенні  становить 0,3-0,5%. Епілепсія - захворювання з неясною причиною, велике значення в її походженні приділяється спадкоємним  факторам і поразкам скроневих областей мозку - скронева епілепсія.

Клініка епілептичної хвороби дуже різноманітна, її прояви можна розділити  на три групи станів.

Короткочасний судомний й бессудомний параксизмальний стан, гострі й затяжні психози, зміни особистості й слабоумство.

Розгорнутій клінічній картині  епілептичної хвороби часто передують  безмотивне коливання настрою, депресивні, злісні, гіпоманічні, афективні реакції  або відчуття страху, що насувається  лиха. Класичним і найбільш типовим  проявом цього захворювання є  великий епілептичний припадок. Головним при цьому є втрата свідомості. Виникає він звичайно без провісників  і зненацька для хворого. Тому в осіб, що страждають епілепсією, іноді  можна виявити сліди від укусів мови й губ, фляки від опіків, наслідку невдалих падінь. Перша фаза припадку - аура зустрічається приблизно в  половині випадків, і іноді цей  стан не забувається хворими й  вони надалі можуть відтворювати її.

Виділяють кілька варіантів аур: а) сенсорна - гострий страх, зорові галюцинації  у вигляді яскравих неоформлених бачень, тактильні й смакові відчуття, голосні звуки; 6) вегетативна - посилення  серцебиття, ядуха, болючі відчуття в  грудях і животі, рясний піт; в) моторна - несподіваний біг, обертання навколо  осі тіла, топтання на одному місці; г) психічна гостра депресія або відчуття блаженства, уривчасті галюцинації, відчуття інсценівки (зміни, зміни навколишнього  оточення, мукання або стереотипне  повторення тих самих слів).

У стані аури свідомість порушена, тому хворі не можуть запобігти розвитку другої фази епілептичного припадку. Друга фаза - тонічна: хворий падає, м'яза тіла різко напружені, голова закинутий, від різкого скорочення м'язів голосових зв'язувань і  м'язів грудної клітки хворий видає  різкий звук, можливо мимовільне сечовипускання й дефекація. Свідомість глибоко  потьмарена - зіниці не реагують на світло, відсутній болюча й тактильна  чутливість. Третя фаза - клонічна: безладне скорочення м'язів тіла, хворий ізвивається  в судорогах, на губах піна, через  прикуси мови й щік нерідко  пофарбована кров'ю в синюшно-червоний колір, на особі гримаси (скорочення м'язів особи). Через 1-2 хв. припадок переходить у четверту фазу. Хворий затихає, відновлюється  ритмічний подих і серцебиття. Однак свідомість глибоко потьмарена, можливі термінальний сон або  стан психомоторного порушення, з безцільною агресією, метанням, прагненням кудись піти. Загальна тривалість припадку, включаючи  й ауру, кілька мінут. Хворі після  припадку протягом доби, а іноді  й більше відчувають слабість, розбитість, пригніченість настрою. Припадок звичайно повністю запам`ятовується. Якщо під час припадку випадає одна з фаз, то його розцінюють як абортивний.

Малий припадок виникає так само зненацька, як і великий, але триває 1-2 хв., однак проходить ті ж фази. Хворий не встигає впасти, свідомість потьмарена, мова переривається, відзначаються  судорожні посмикування окремих  м'язів, особа блідне, погляд спрямований  в одну крапку або блукаючий. Через короткий час хворої вертається до перерваної бесіди або занять. Ще більш короткий припадок називається абсенсом (від фр. absence - відсутність), коли свідомість відключається на трохи (одну-дві) секунд, судорог не буває. Як про великий епілептичний припадок, хворий про малий припадок і абсенс не пам'ятає.

Частота припадків при епілептичній хворобі може бути різної. У випадках зі сприятливим плином вони повторюються один-два разу в рік, при несприятливих  формах кілька разів на місяць, а  іноді й у тиждень. Можливо  серійна поява припадків (кілька разів у день), коли наступний  припадок виникає на тлі неповного  відновлення свідомості (епілептичний статус). Ці стани небезпечні для  життя хворого й вимагають  невідкладної медичної допомоги й стаціонарного  лікування. Епілепсія може протікати  з одним видом припадків, поява  в клінічній картині припадків  іншого типу свідчить про поліморфізм  клінічної картини й відповідно про перехід типу перебігу хвороби  в несприятливу форму.

Епілептичні еквіваленти - нетривалі  психічні розлади, що виникають замість  припадку. Вони зберігають той же клінічний  стереотип, що й епілептичний припадок, виникають зненацька, без провісників  і також зненацька закінчуються, хоча можуть існувати й більше тривалий час. До типових параксизмів ставиться  дисфорія (афективні параксизми) - раптова  зміна настрою убік злісного, нерідко  з агресією й люттю у відношенні навколишніх. У такі періоди хворі  причепливі, по найменшому приводі  конфліктні, не знаходять собі місця, виявляють схильність наносити собі ушкодження (припікають шкіру цигаркою, дряпають, кусають руки, роблять  руйнівні дії). Вони скаржаться на неподоланність бажання зробити агресивні дії, випробовують неприємні відчуття у  внутрішніх органах. При перевазі депресивних  компонентів відзначають утруднення при інтелектуальній діяльності, труднощах зосередження, неуважність  уваги. Дисфорії з підвищеним тлом настрою  вкрай рідкі, у них завжди є  присутнім злісний афект, і вони протікають по типі «злісної манії». На висоті розвитку дисфорії свідомість у ряді випадків буває порушеним по типі оглушення.

Найбільше значення в судово-психіатричній  практиці мають сутінкові стани  свідомості, які також ставляться до психічних еквівалентів припадків. Вони можуть розвиватися замість  припадків, а іноді закінчуються припадком. Виникають вони зненацька  й по різному проявляються в зовнішнім  поводженні хворих. В одних випадках поводження хворих залишається зовні  впорядкованим, вони виявляють формально  правильне орієнтування в навколишньому, часу, здатні до мовного контакту. Однак  обертає на себе увага внутрішня  зосередженість, деяка відчуженість у момент спілкування й поза ним. Нерідко такий стан переміняється  порушенням, несподіваною агресією, злостивістю, руйнівними діями. В інших випадках сутінкові стани відразу починаються  із психомоторного порушення, нецілеспрямованого й хаотичного з агресивними й  руйнівними діями. Має місце велика афективна напруга з перевагою  злісного й лютого афекту. Психопатологія сутінкових станів складна й неоднозначна. Іноді переважає дезорієнтація  в місці, часі, власній особистості  в сполученні з афективними розладами - проста форма сутінкового стану. При цій формі дії хворих носять автоматизований характер. Дозволяється ця форма сутінкових розладів свідомості поступово, через кілька годин і  надалі повністю амнезується.

В інших випадках у структурі  цих станів мають місце бредові  переживання. При цьому переважають  зорові галюцинації яскраво пофарбовані, застрашливі змісти. Виникають бачення  юрби, погоні, що обрушуються будинків, що рухається вогненної лавини. Нерідко  галюцинації носять релігійний характер типу спілкування з ангелами, дияволами, потойбічним миром. Звукові галюцинації  відповідають по змісту зоровим і  носять що коментує й імперативний характер. У ряді випадків бувають  нюхові галюцинації - запах гару, диму, різних покидьків, раніше приємних ароматів. Зовні хворий збуджений, тривожний, відчуває страх, метається, уривчаста мовна продукція відбиває хворобливі переживання. Характерною рисою є те положення, що, незважаючи на глибоко порушену свідомість, хворі здатні робити ряд цілеспрямованих дій, вони можуть перейти вулицю при транспорті, що рухається, відімкнути двері ключем і т.д. Стану такого типу можуть тривати від декількох годин до декількох доби, вихід поступовий, закінчуються нерідко сном і так само запам`ятовуются, можливе відновлення в пам'яті уривчастих психопатологічних переживань. Сутінкові стани свідомості іноді здобувають форму амбулаторних автоматизмів, при яких хворі роблять відходи з будинку, бродяжать, переїжджають із міста в місто й приходять у себе в незнайомому місці. Такі хворі, відправляючись куди-небудь, зненацька виявляють, що перебувають в іншому місці й не пам'ятають свого шляху проходження. Сомнамбулізм  - амбулаторний автоматизм, що наступає під час сну.

Хворі, що перебувають у сутінковому  стані свідомості й у стані  амбулаторного автоматизму, представляють  підвищену соціальну небезпеку, нерідко вони роблять важкі протиправні  дії, спрямовані проти особистості.

Епілептичної хвороби властиві гострі, затяжні й хронічні психози. Характерною їхньою особливістю  є наявність порушення свідомості, припадків, а також виражених  афективних порушень із перевагою злісних  афектів.

Крім припадків і еквівалентів епілепсія завжди протікає зі змінами  особистості. При цьому виразність особистісних розладів є залежним від  частоти й клінічної структури параксизмальних розладів. Зміни особистості виступають уже на ранніх етапах захворювання і є важливим діагностичним критерієм. Діапазон особистісних змін великий і коливається від нерізко виражених до глибоких з формуванням специфічного епілептичного слабоумства. Тому розповідь хворого про події стає тривалим, багатослівним, вона тоне в деталях і ніяк не може розповісти головного. Все це утрудняє освоєння нового матеріалу, погіршує відтворення минулого досвіду. У змінах особистості значне місце займають афективні порушення. Хворі стають злопам'ятними (застійність афекту), уразливими, мстивими, зайво ощадливими. Наприклад, одна хвора вбила свою сестру за те, що та надягла без дозволу її нове плаття, уважала себе правої, тому що «потрібний порядок». З'являється перебільшена педантичність, пунктуальність, прагнення підтримувати чіткий порядок у своїх речах, одязі, домашніх умовах. Афективним порушенням властива полярність настрою, то злісне, то зайво влесливе й удавано-доброзичливе. Хворі епілепсією повільні, скупі, мімічні їхні реакції одноманітні.

Хворі епілепсією часто підкреслено  релігійні, при цьому з особливою  старанністю й пунктуальністю дотримують релігійних обрядів, релігійна тематика звучить і у хворобливих переживаннях під час психотичних епізодів. У далеко, що зайшли випадках, всі зазначені порушення формуються в картину своєрідного епілептичного слабоумства.

Судово-психіатрична оцінка психічних  порушень, властивих епілептичної хвороби, складна. Труднощі виникають при  діагностиці цього захворювання, проведеного, як правило, ретроспективно, тому що під час проведення експертизи, навіть стаціонарної, не завжди можна  спостерігати епілептичні припадки і його еквіваленти. У таких випадках експерти користуються медичною документацією  й даними лабораторних досліджень. Електроенцефалографічне дослідження  дозволяє у великому відсотку випадків виявити наявність специфічної  епілептичної біоелектричної активності мозку, що може бути присутнім у хворих епілепсією навіть на тлі лікування. При встановленому діагнозі необхідно  довести наявність або відсутність  тих або інших судорожних припадків  або станів порушеної свідомості в момент здійснення правопорушення. Щодо цього найбільше судово-психіатричне значення мають більші й малі припадки, а також сутінкові стани. Хворим епілепсією через наявність у  них короткочасних станів порушеної  свідомості не рекомендується працювати  з механізмами, що рухаються, і на висоті. Однак практика свідчить про  те, що ці правила іноді порушуються  й хворі епілепсією дістають права  на керування транспортним засобом. Крім того, припадок може виникнути вперше, його не може передбачити жодна медична комісія. При експертній оцінці стану водія під час здійснення дорожньо-транспортного випадку важливе значення має констатація великого, малого припадку, або стану абсенса в момент аварії. Особи, що зробили дані протиправні діяння в зазначених станах, зізнаються несамовитими, тому що підпадають під поняття тимчасового розладу психічної діяльності - медичного критерію ст. 21 КК РФ, а наявність порушеної свідомості позбавляє їхньої можливості усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій і керувати ними.

Більшу небезпеку представляють  хворі епілепсією в сутінковому  стані. Діагностика сутінкових розладів і їхня експертна оцінка завжди проводиться  за матеріалами кримінальних справ  і перебуває в прямої залежності від його повноти. Діагностичними ознаками є раптовість виникнення стану, незвичайність  поводження, відсутність зрозумілого  мотивування вчинків, мовна продукція, що відбиває хворобливі переживання, критичний  вихід зі стану, відчуття сторонності  вчиненого. Посилання випробуваних на запам'ятання подій є ознакою  сутінкового стану тільки в сукупності з іншими ознаками. Випробувані, що зробили правопорушення в сутінковому  стані, також підпадають під поняття  тимчасового розладу психічної  діяльності медичного критерію формули  неосудності. З урахуванням повторюваності цих станів і необхідності серйозного лікування епілептичної хвороби  до таких осіб обов'язкове застосування примусових мір медичного характеру. Припинення примусового лікування  й виписка хворих із психіатричних  лікарень завжди сполучена з ризиком  повторення сутінкових станів. Тому вони надалі мають потребу в диспансерному  спостереженні психоневрологічних диспансерів за місцем проживання, зі строгим контролем за продовженням регулярності лікування.