Сучасні традиційні оздоровчі системи у фізичному вихованні школярів

Вступ                                                                                                                        2

1. Оздоровча спрямованість як найважливіший принцип системи

фізичного виховання.                                                                                         4

2. Інноваційні технології в оздоровчому  фізичному вихованні школярів.          7

    Висновки                                                                                                            13                                                     

    Список використаної літератури                                                                    14

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Провідна роль в оптимізації фізкультурно-оздоровчого процесу при-

діляється проектуванню різних фізкультурно-оздоровчих систем на основі

науково обґрунтованих й адекватних співвідношень зовнішніх і внутріш-

ніх факторів розвитку людини. До теперішнього часу розроблений і практи-

чно апробований цілий ряд авторських комплексів і програм фізичних вправ

оздоровчої спрямованості, які  призначені для широкого використання.

Основні їхні достоїнства: доступність, простота реалізації й ефектив-

ність. Це, насамперед:

− контрольовані бігові навантаження (система Купера);

− режим 1000 рухів (система Амосова);

− 10 000 кроків щодня (система Мікао  Ікай);

− біг заради життя (система Лідьярда);

− усього 30 хв.  спорту в тиждень  на тлі повсякденного природного

фізичного навантаження,  з огляду на правила:  якщо можеш сидіти,  а

не лежати – сиди, якщо можеш  стояти, а не сидіти – стій, якщо можеш ру-

хатися – рухайся (система Моргауза);

− довільне почергове скорочення м'язів тіла без зміни їхньої довжи-

ни протягом всієї частини доби, коли людина не спить (прихована ізомет-

рична гімнастика по Томпсону);

− каланетика – програма з 30 вправ  для жінок з акцентом на розтягу-

вання (система Пінкней Каллане) і т. д.

У наш час з'явилися нові напрямки оздоровчої фізичної культури,

що дають безсумнівний оздоровчий ефект,  а саме:  атлетична гімнастика,

оздоровча аеробіка і її різновиди: степ-, слайд-, джаз-, аква- або гідроаеро-

біка, танцювальна аеробіка (фанк-аеробіку, сіті-джем, хіп-хоп й ін.), вело-

аеробіка,  аеробіка з навантаженням (невеликою штангою),  акваджогінг,

шейпінг, стретчинг і т. д.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Оздоровча спрямованість як найважливіший принцип системи

  фізичного виховання.

Суть даного принципу полягає  в тому, що фізична культура повинна

сприяти зміцненню здоров'я.  Поняттю «здоров'я»  американський  медик

Г. Сигерист дав таке визначення: «Здоровою може вважатися людина,

що відрізняється гармонійним розвитком і добре адаптована до навколиш-

ніх фізичного й соціального середовища. Здоров'я не означає просто відсу-

тність хвороб: це щось позитивне, це життєрадісне й охоче виконання  обо-

в'язків, які життя покладає на людину».

Здатність організму адекватно  змінювати свої функціональні показ-

ники й зберігати оптимальність  у різних умовах – найбільш характерний

критерій норми здоров'я.

Наукою доведено, що здоров'я  людини тільки на 10–15 % залежить

від діяльності установ охорони здоров'я, на 15–20 % – від генетичних фак-

торів, на 20–25 % – від стану навколишнього середовища й на 50–55 % –

від умов і способу життя.

Щоб фізична культура впливала на здоров'я людини, необхідно до-

тримуватися певних правил:

1) засоби й методи фізичного  виховання повинні застосовуватися

тільки такі, які мають  наукове обґрунтування їхньої оздоровчої цінності;

2) фізичні навантаження  повинні плануватися відповідно  до можли-

востей тих, що займається; 54

3) у процесі використання  всіх форм фізичної культури  необхідно

забезпечити регулярність й  єдність лікарського,  педагогічного  контролю

й самоконтролю. Періодичність  і зміст лікарсько-педагогічного контролю

залежать від форм занять фізичними вправами, величини фізичного  наван-

таження й інших факторів.

Принцип оздоровчої спрямованості  зобов'язує фахівців з фізичної

культури й спорту так  організовувати фізичне виховання, щоб воно вико-

нувало й профілактичну й розвиваючу функції. Це означає, що за допомо-

гою фізичного виховання  необхідно:

− удосконалювати функціональні  можливості організму,  підвищу-

ючи його працездатність й  опірність несприятливим впливам;

− компенсувати нестачу  рухової активності, що виникає в  умовах

сучасного життя.

Провідна роль в оптимізації фізкультурно-оздоровчого процесу при-

діляється проектуванню різних фізкультурно-оздоровчих систем на основі

науково обґрунтованих й  адекватних співвідношень зовнішніх і внутріш-

ніх факторів розвитку людини. До теперішнього часу розроблений і  практи-

чно апробований цілий  ряд авторських комплексів і програм  фізичних вправ

оздоровчої спрямованості, які призначені для широкого використання.

Основні їхні достоїнства: доступність, простота реалізації й ефектив-

ність. Це, насамперед:

− контрольовані бігові навантаження (система Купера);

− режим 1000 рухів (система Амосова);

− 10 000 кроків щодня (система  Мікао Ікай);

− біг заради життя (система Лідьярда);

− усього 30 хв.  спорту в  тиждень на тлі повсякденного  природного

фізичного навантаження,  з огляду на правила:  якщо можеш  сидіти,  а

не лежати – сиди, якщо можеш стояти, а не сидіти – стій, якщо можеш ру-

хатися – рухайся (система  Моргауза);

− довільне почергове скорочення м'язів тіла без зміни їхньої довжи-

ни протягом всієї частини  доби, коли людина не спить (прихована  ізомет-

рична гімнастика по Томпсону);

− каланетика – програма з 30 вправ для жінок з акцентом на розтягу-

вання (система Пінкней Каллане) і т. д.

У наш час з'явилися нові напрямки оздоровчої фізичної культури,

що дають безсумнівний оздоровчий ефект,  а саме:  атлетична  гімнастика,

оздоровча аеробіка і її різновиди: степ-, слайд-, джаз-, аква- або гідроаеро-

біка, танцювальна аеробіка (фанк-аеробіку, сіті-джем, хіп-хоп й ін.), вело-

аеробіка,  аеробіка з  навантаженням (невеликою штангою),  акваджогінг,

шейпінг, стретчинг і т. д.

Розроблено й впроваджено  в практику методологію програмування

фізкультурних занять оздоровчої спрямованості, засновану на енергетич-

них критеріях ефективності занять і комп'ютерного моделювання  процесу55

виконання вправ із перевіркою їхньої відповідності енергетичним можли-

востям конкретної людини або гомогенної щодо енергетичних можливос-

тей групи людей.

Вибір тієї або іншої методики занять фізичними вправами з оздоров-

чою спрямованістю співвідноситься з реальною обстановкою,  можливос-

тями, запитами, іноді є  справою індивідуального смаку й інтересу.

Оздоровчий ефект фізичних вправ спостерігається тільки в тих випа-

дках, коли вони раціонально збалансовані за спрямованістю, потужністю й

обсягом відповідно до індивідуальних можливостей тих, що займаються.

Заняття фізичними вправами активізують й удосконалюють  обмін речовин,

поліпшують діяльність центральної  нервової системи, забезпечують адап-

тацію серцево-судинної, дихальної  й інших систем до умов м'язової діяль-

ності, прискорюють процес входження в роботу й функціонування систем

кровообігу й дихання,  а також скорочують тривалість функціонального

відновлення після зрушень, викликаних фізичним навантаженням.

Не менш позитивний вплив  регулярні заняття фізичними  вправами

мають на діяльність органів  травлення й виділення: поліпшується периста-

льтика шлунка й кишечника, підвищується їхня секреторна функція; зміц-

нюється мускулатура передньої  стінки живота, що грає велику роль у ро-

боті кишечника; більш  активними стають функції органів  виділення, а та-

кож залоз внутрішньої  секреції.

Фізичні вправи також підвищують розумову й фізичну працездат-

ність,  дозволяють підвищити рівень фізичних якостей,  сприяють форму-

ванню й подальшому вдосконалюванню  життєво важливих рухових умінь

і навичок (плавання,  ходьба на лижах й ін.).  Оздоровчий,  лікувальний і

тренувальний вплив фізичних вправ на організм стає більше ефективним,

якщо вони правильно поєднуються із загартовувальними засобами у ви-

гляді водних процедур, сонячних і повітряних ванн, а також масажу. Таким

чином, регулярне застосування фізичних вправ і загартовувальних факто-

рів підвищує життєвий тонус організму тих, що займаються, їх природний

імунітет, поліпшує функції  вегетативних систем, працездатність і попере-

джає передчасне старіння.

 

2. Інноваційні технології в оздоровчому фізичному вихованні школярів.

Інноваційні технології у  фізичному розвитку школярів

   Фізичне виховання  – могутній засіб активного впливу на розвиток організму і вдосконалення його функцій. Вчитель фізичної культури повинен постійно здійснювати контроль за станом виконання фізичних вправ учнями на уроці, їх дозування, правильність виконання та рівень фізичного навантаження.

   Недостатність знань,  методичних і фахових навичок,  в роботі з дітьми, створює  значні труднощі для якісного проведення уроків фізкультури.

    Належний стан  фізичного виховання в школі  можливий за активної участі  в ньому адміністрації, класних керівників, вчителів фізичної культури у тісному контакті з методичним медпрацівником школи, інакше кажучи, за повноцінної співпраці педагогів та лікаря. Необхідно щоб всі заходи з фізичного виховання проводилися з врахуванням фізичного стану і вікових особливостей учнів, при дотриманні всіх дидактичних методів.

    На сучасному етапі розвитку загальноосвітньої школи значне місце приділяється впровадженню в навчально-виховний процес інноваційних технологій, орієнтованих на перспективу розвитку нетрадиційних форм та систем оздоровлення що допоможе учням встановити зв’язки з природою, навчитись керувати своїми емоціями, поведінкою, рухами, досягти гармонії між тілом і духом.

    Мета роботи  та успіх обраного напрямку  роботи, з використанням інноваційних  технологій в системі фізичного виховання безперечно залежить від самого вчителя його професіоналізму творчості й майстерності, і безперечно – бажання впроваджувати цей напрямок, розвитку дитини в практику своєї професійної діяльності.

  А мета роботи вчителя  це:

  підвищення рівня навчально-виховного процесу навчальних досягнень учнів шляхом удосконалення форм та методів роботи вчителям щодо залучення дітей до систематичних занять фізичною культурою і спортом;

 формування умінь до  засвоєння рухових дій.

    Основні цілі  вчителя при використанні інноваційних  технологій – це добір форм та напрямів роботи які будуть спрямовані на формування в учнів свідомого ставлення до свого здоров’я, стану фізичної підготовленості:

·        урок фізичної культури;

·        фізкультурно-оздоровчі  заходи в режимі навчального дня;

·        позакласні спортивно-масові заходи;