Дипломатичні привілеї та імунітети

2 питання 
 

Міжнародна законність – це політико-правова реальність міжнародних відносин, яка характеризує міжнародно-правову дійсність під кутом зору правотворчої і правозастосовчої діяльності учасників міжнародного співробітництва, морально-політичні засади системи міжнародного права, оціночні критерії її зв’язків з міжнародними політичними інститутами, політичними режимами членів світового товариства. 

Міжнародна законність є оціночним критерієм обов’язкового (необхідного) функціонування не лише міжнародного права, а й інших систем управління, які функціонують в міжнародній сфері. В цьому розумінні міжнародна законність виступає в ролі пов’язуючого компоненту міжнародного права, політики, релігій, моралі і т.п. 

Міжнародна законність є основоположною не лише для міжнародного права, а й для політики, моралі, етики, демократії тощо. Впливаючи на них, міжнародна законність, в свою чергу, акумулює в собі характерні особливості об’єктів впливу, а тому може проявлятися, як категорія політична, моральна, етична, правова і т. п. 

Політичні норми є важливим складовим компонентом міжнародної законності. Саме стан, рівень міжнародної законності визначає в якій сфері міжнародного співробітництва можна обмежитись політичними засобами управління міжнародними відносинами, а де необхідне вироблення юридичних засобів. Часто виявляється, що необхідно застосовувати ці засоби в комплексі. 

Міжнародна законність – це основа функціонування політичних інститутів. Стан законності в міжнародних  відносинах є спонукальною причиною створення різного роду міжурядових і неурядових міжнародних організацій. Вимоги, щоб міжнародні організації в своїй діяльності не виходили за межі Статутних положень на практиці часто не вирішує всіх проблем їх нормального функціонування. Саме міжнародна законність є показником їх належної поведінки як в рамках установчого договору, так і за його межами. 

Політичні інститути  другий (окрім норм) важливий компонент  міжнародної законності, її інституційний  механізм управління міжнародними відносинами. 

Важливим компонентом  міжнародної законності є сукупні політичні режими, які функціонують в міжнародній сфері. Від політичних режимів залежить склад і характер елементів міжнародної законності, її рівень. Єдина, універсальна міжнародна законність може функціонувати формально або реально. Багато в чому це залежить від політичних режимів, які взаємодіють в тому чи іншому регіоні земної кулі. З цим потрібно рахуватися, хоч не можна не 

визнати, що поділ  міжнародної законності на регіональну, як правило, негативно відбивався на розвитку універсальної законності самі по собі враховують і виходять з особливостей регіонів. Проте доводити цю особливість до заперечення універсальних принципів законності – значить заперечувати загальнолюдські цінності.

Політичний характер міжнародної законності проявляється в тому, що вона є атрибутом суб’єктів міжнародного права на міжнародній арені. Вона акумулює в собі владні властивості учасників міжнародних відносин, особливості їх правових систем, зовнішньополітичної діяльності. Законність в своїй першооснові – явище державне. Вона існує там, де є влада, є засобом її здійснення і діяльності. 

Важливою особливістю  міжнародної законності є її демократизм. Демократизм міжнародної законності проявляється в тому, що в її розвитку беруть участь не лише держави і  створені ними міжурядові організації і об’єднання, але і народи, громадські (не урядові) міжнародні організації і об’єднання і навіть фізичні особи. Використання фізичними особами права скарги на державу за Факультативним протоколом до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, оскарження порушень їх прав в Європейському суді з прав людини та ін. безперечно сприяє зміцненню міжнародної законності. 

Важливим каналом  зміцнення міжнародної законності є участь широкої міжнародної  громадськості у формуванні і розвитку міжнародної правосвідомості через плебісцити, відстоювання народами необхідності дотримання вимог міжнародної законності. 

З точки зору міжнародної правотворчої процедури  народи не є безпосередніми творцями норм міжнародного права. Вони, в основному володіють суспільними (громадськими) формами і установами контролю за належною реалізацією міжнародно-правових норм. Але, впливаючи на правотворчу і правозастосовчу, політичну, економічну та іншу міжнародну діяльність своїх держав, вони прямо впливають на рівень, стан міжнародної законності. 

Вся нормотворча, правореалізуюча і контрольна діяльність держав і міжнародних установ  в світлі вимог міжнародної законності повинна будуватися на принципах  і нормах демократії. Демократизм  міжнародної законності випливає з координаційної сутності міжнародного права. Демократія – стрижень, на якому перевіряється справжність міжнародної законності. Це та межа, вихід за яку означатиме відмову від законності і перехід на засади свавілля, анархії і беззаконня. 

Міжнародна законність – морально-етична категорія. В основі міжнародної законності знаходяться правила міжнародної моралі і моральності. Вимоги міжнародної моралі і міжнародної законності, в ряді випадків, одні і ті ж. В тих випадках, коли, наприклад, міжнародні договори і звичаї суперечать принципам і нормам міжнародної моралі вони, як правило, визнаються такими, що порушують міжнародну законність.

Міжнародна законність – категорія моральності в  силу того, що основний компонент її вимог направлений на посилення гуманістичних засад міжнародного права. Міжнародне право не регулює відносини між фізичними особами. В такому разі опосередкованою ланкою між людиною і міжнародним правом є держава або держави і міжурядові організації. Проте зміст переважної більшості норм міжнародного права стосується і направлений на захист інтересів людини. Антигуманні норми міжнародного права не відповідають міжнародній законності. 

Міжнародна законність – категорія моральності ще й  в силу того, що її правила і принципи втілюють в собі досягнення світової культури, загальнолюдські цінності, ідеї свободи людини. Моральність міжнародної законності проявляється в її гуманістичних цілях, переважаючих морально-етичних тенденціях розвитку. 

Суворо керуючись  етичними засадами, міжнародне товариство добилось визнання недійсними міжнародні договори і угоди, укладені в результаті обману, підкупу, загрози застосування сили і т. п. 

Якщо міжнародне право формально вирішує питання  про використання у відповідь  на правопорушення таких примусових заходів як економічна блокада, бойкот, ембарго та ін., то міжнародна законність вимагає, щоб ці заходи застосовувались у виняткових випадках і, як правило, не відбивались на соціально-економічному становищі цивільного населення. 

Міжнародне право  функціонує не спираючись на апарат насильства і придушення. Багато в чому це відбувається в силу того, що міжнародна законність захищає міжнародне право, визначаючи для нього соціальні цінності, орієнтири, критерії, які відповідають прагненням народів. Це в свою чергу дозволяє уникнути помилок під час міжнародної правотворчої і правозастосовчої діяльності, привести норми міжнародного права у більшу відповідність міжнародним відносинам. В результаті цього відпадає необхідність створювати апарат насильства і придушення. 

Як етична категорія  міжнародна законність сприяє дослідженню  особливостей поведінки учасників  міжнародного спілкування і виробленню своєрідного морального кодексу  поведінки. Було б помилковим зводити  його лише до питань дипломатичного протоколу  і правил ввічливості, хоч ці норми і несуть відчутне міжнародно-правове навантаження. 

Основні в міжнародній  законності – її міжнародно-правові  властивості. Основні вимоги міжнародної  законності – юридичні: 1) Загальність  міжнародного права, тобто необхідність такого розвитку міжнародного права, при якому міжнародні відносини, які вимагають юридичного опосередкування, регулюються міжнародним договором, звичаєм чи іншими джерелами міжнародного права. Тут не може бути місця для свавілля, суттєвих прогалин і недовершеності, які дають можливість для довільних дій; 2) Верховенство Статуту ООН, тобто залежність від його положень всіх інших міжнародних угод; 3) Рівність всіх перед міжнародно- правовими зобов’язаннями, відсутність привілеїв у праві, однаковий масштаб поведінки для всіх; 4) Наявність юридичних механізмів забезпечення міжнародної законності; 5) Гарантія якісної реалізації норм міжнародного права, ефективна і рішуча боротьба з міжнародними правопорушеннями. Відповідальність кожного і всіх хто його вчинив; 6) Стабільність і стійкість міжнародного правопорядку, ефективна робота всіх механізмів правового регулювання.