Елемент форми держави: Форма державного правління

Автор: Пользователь скрыл имя, 07 Ноября 2012 в 11:25, реферат

Описание работы

Форма держави є однією з головних категорій, які її характеризують. Форма надає буття змісту і сутності держави. Дослідження форми держави має давню історію. Ще у Древній Греції та Римі філософи і юристи висловлювали думки щодо розуміння форми держави. Так Платон поділяв держави за формою, виходячи з того, хто здійснює управління державою.

Содержание

РОЗДІЛ І.Форма держави. Поняття та структура.
1.1.Дослідження форми держави.
1.2.Ознаки.
1.3. Різновиди.
1.4.Фактори впливу на специфіку форми держави.
РОЗДІЛ ІІ. Форма державного правління . Поняття та види.
2.1.Монархія.Її види.
2.2. Республіка. Її види.
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Работа содержит 1 файл

РЕФЕРАТ-Форма держави.doc

— 89.50 Кб (Скачать)

Республіканська форма правління виникла ще у  античному світі, але широке розповсюдження республіканського ладу розпочалося  у 19 сторіччі.

2.2. Республіка (від латинс. res publika – загальна справа) – це така форма правління, при якій вищі органи державної влади обираються безпосередньо народом або формуються виборними установами на певний строк.

Республіка  характеризується рядом ознак.

1. Виборність  вищих органів держави безпосередньо  або опосередковано народом, тобто  представницький характер державної влади.

2. Змінюваність  вищих посадових осіб і державних  органів в результаті виборів.

3. Строковість  повноважень вищих посадових  осіб держави і державних органів.

4. Відповідальність  вищих посадових осіб держави  за неналежне виконання свої  повноважень перед народом або вищим представницьким органом.

5. Верховенство  актів, які видаються вищим  представницьким органом країни.

В історії  існували різні види республік: Афінська демократична, Спартанська аристократична, Римська аристократична, феодальні  міста-республіки, буржуазно - демократичні соціалістичні, і інші. Сучасні республіки поділяються на парламентські, президентські і змішані (президентсько-парламентські або парламентсько-президентські).

Досить значну кількість серед республік, особливо у Європі, займають парламентські республіки. В парламентських республіках верховна державна влада належить обраному народом органу – парламенту, який, як правило, формує усі інші вищі органи державної влади. До таких республік можна віднести Італію, ФРН, Австрію, Індію, Угорщину, Чехію, Грецію і інші.

До  основних ознак парламентських республік  слід віднести наступні.

1. Провідна  роль парламенту серед інших  органів державної влади. Законодавчий  орган - парламент в таких державах займається не тільки виданням законів, але й наділений повноваженнями формувати органи виконавчої і судової влади. Парламент, як правило, обирає президента і формує уряд самостійно.

2. Відсутня  заборона депутатського мандату,  тобто депутатам парламента надається  право одночасно займати посади  у органах виконавчої влади і управління. Уряд формується головним чином з числа депутатів парламенту, які належать до правлячої партії, блоку. Уряд, як правило, очолює глава цієї партії чи блоку. Таким чином, уряд користується підтримкою парламентської більшості.

3. Уряд підконтрольний  і підзвітний парламенту, несе  політичну відповідальність перед  ним. Він функціонує окремо  від президента, який як і глава  держави обирається парламентом  і здійснює представницькі функції.  Реальною владою в державі  наділений голова уряду (в ФРН – канцлер, Італії – прем’єр-міністр).

4. Парламент  має право висловити недовіру  уряду, що тягне за собою  його відставку. В свою чергу,  уряд може звернутися до президента  з проханням розпустити парламент  і призначити дострокові вибори.

5. Наявність окремого органу конституційної юрисдикції, як правило, конституційного суду, який формується за спеціальною ускладненою процедурою різними гілками влади для контролю за дотриманням конституції.

Позитивні якості парламентської республіки вбачаються в їх здатності частіше встановлювати стабільну демократію і надавати політичному процесу певної гнучкості. Проте ці позитиви можуть проявитися у повній мірі за наявності високої політичної і правової культури у суспільстві, стабільності демократичних засад суспільства. За відсутності цих факторів парламентська республіка може виявитися нестабільною і недієздатною у вирішенні загальносуспільних питань. Недоліки пов’язуються з можливою нестабільністю виконавчої влади, що виражається в частих урядових кризах за умови відсутності постійної правлячої більшості у парламенті (наприклад, Італія).

Президентська республіка. До таких республік можна віднести США, Аргентину, Мексику, Іран, Бразилію, Швейцарію і інші. Загальними ознаками президентських республік є:

1. Президент є одночасно главою держави і уряду (виконавчої влади). Він   керує різними  сферами суспільного життя за допомогою підпорядкованого йому державного апарату. Тому, як правило, відсутня посада прем’єр-міністра.

2. Президент  обирається безпосередньо народом або обраними народом виборщиками, а тому несе політичну відповідальність безпосередньо перед народом.

3. Уряд формується  президентом  і відповідальний  перед ним.

4. Наявність  інституту відповідальності президента  у вигляді процедури відсторонення від влади (імпічмент).

5. Члени парламенту  не можуть бути членами уряду. 

6. Президент  не має повноважень щодо розпуску  парламенту.

7. Відсутній  інститут парламентської відповідальності  уряду. Парламент (наприклад, Конгрес  США) не може відправити уряд  у відставку.

8. У президентській  республіці існує чітке розмежування  між органами законодавчої та  виконавчої влади.

Позитивними якостями президентських республік  є найперше те, що Президент в  таких республіках є символом об’єднання загальнонаціональних прагнень. Президентська система правління, як правило, забезпечує більшу ступінь стабільності, ніж парламентська. Тим не менш президентська республіка, теж не є ідеальною формою правління. Не виключено, що Президент може не мати достатньої кількості голосів у парламенті, щоб провести в життя свою програму, хоча за допомогою права вето може перешкодити парламентові схвалити альтернативну законодавчу програму.

 В останні  десятиріччя внаслідок різноманітних  чинників з’являються змішані форми державного правління, які поєднують ознаки парламентських і президентських республік - президентсько-парламентські і парламентсько-президентські республіки.

До загальних  ознак змішаного правління відносять:

1. Формування  уряду за участю глави держави  (президента) й парламенту;

2. Відповідальність  уряду перед главою держави  й перед парламентом;

3.   Біцефальність  виконавчої влади (наявність двох  центрів – президент та прем’єр-  міністр);

4. Відсутність  конституційного визначення статусу  президента ані як глави виконавчої  влади, ані як глави уряду;

5.  Повноваження  президента як арбітра між  гілками влада та гаранта у  певних сферах державної діяльності;

6. Заміщення  поста (посади) президента шляхом  загальних прямих виборів.

В президентсько-парламентських республіках президент наділений більш широкими повноваженнями у формуванні уряду і впливі на нього, ніж парламент. В таких республіках президент, хоча і не є офіційним керівником уряду, проте може давати йому керівні вказівки, головувати на його засіданнях, відміняти нормативні акти, що видає уряд, відправляти уряд у відставку, має широкі повноваження при його формуванні тощо. До таких республік слід віднести, наприклад, Францію, Росію і ін.

В парламентсько-президентських республіках президент також наділений широкими повноваженнями, проте його вплив на формування і роботу уряду обмежений повноваженнями парламенту у цій сфері. Саме до таких республік відноситься Україна. Згідно з Конституцією України Президент України вносить у Верховну Раду кандидатуру Прем’єр-міністра України не самостійно, а за пропозицією коаліції депутатських фракцій або депутатської фракції, яка має більшість від конституційного складу Верховної Ради. Самостійно він надає до Верховної Ради подання на призначення міністра оборони і міністра закордонних справ, а парламент приймає рішення про їх призначення. Усі інші члени Кабінету Міністрів України призначаються Верховною Радою України за поданням Прем’єр-міністра України. Президент не може відміняти актів уряду, а з мотивів невідповідності Конституції України тільки зупиняти їх дію з одночасним зверненням з цього приводу до Конституційного Суду України. Кожна з цих різновидів змішаних республік може бути етапом переходу до президентської або парламентської республіки.

 

 

ВИСНОВОК

 

 

Для багатьох країн інститут монархії втілює собою міф про величне минуле нації і про її історичну єдність , непорушність політичного порядку, бо влада монарха не залежить від гри політичних сил. Монархи вважаються особами, які забезпечують спадкоємність політичного розвитку, є хранителями традицій і політичної культури суспільства. Крім того, особистий авторитет окремих коронованих персон в суспільстві достатньо великий. Наприклад, іспанський король Хуан Карлос зумів зірвати дві спроби військових і встановити авторитарний режим і по праву вважається рятівником демократії в Іспанії. У деяких республіканських країнах, які переживають глибоку кризу суспільства у відновленні монархії бачить шлях заповнення дефіциту духовних цінностей і перший крок до відродження єдності нації.

Республіка є найдемократичнішою формою правління, де носієм суверенітету і єдиним джерелом влади є народ, де право визначати і змінювати конституційний лад належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Конституція України.

2.  Підручник «Загальна теорія держави і права» за ред. Доктора юридичних наук, проф., академіка АПрН України М.В.Цвіка, Доктора юридичних наук, проф., академіка АПрН України О.В.Петришина – Харків.: Право,2002.

3. Воронянський О.В., Борисов Г.В., Зайончковський Ю.В., Основи правознавства: Навчальний посібник. – Харків.: Папірус,2005.

4. Скакун О.Ф., Теорія держави і права: Підручник./ Пер. з рос. – Харків: Консум,2008.

5. Теорія держави та права. Академічний курс: Підручник / За ред. О.В.Зайчука, Н.М.Оніщенко.- К.: Юрінком Інтер, 2006.

6. Правознавство: Підручник / А.І.Берлач, Д.О.Карпенко, В.С.Ковальський, А.М.Колодій, А.Ю.Олійник, О.О.Підопригора, за ред. В.В.Копєйчикова, А.М. Колодія – К. Юрінком Інтер, 2006.


Информация о работе Елемент форми держави: Форма державного правління