Конституційний звичай як джерело конституційного права зарубіжних країн

     Через відсутність писаної конституції  в Англії діє звичаєво-правовий порядок парламентської процедури, взаємовідносин вищих державних посадових осіб, ритуальної охорони королівського двору, традицій участі монарха в офіційних церемоніях, етики поведінки монарха і членів його сім'ї та ін. Англійські юристи вважають, що загальне право — це звичаєве право. 
 

     ВИСНОВКИ

     Конституційні звичаї (інші назви цього джерела – конституційні угоди або конвенційні норми) – це правила і приписи, які регулюють поведінку основних суб’єктів конституційного права, що не мають офіційної писаної форми, але протягом тривалого часу застосовані та мовчазно санкціоновані державою. А.Дайсі, який перший увів в обіг цей термін, писав: «Конституційні звичаї – це правила, які визначають спосіб, яким належить здійснювати дискреційні повноваження корони (або міністрів як слуг корони). За його словами призначенням конституційних звичаїв було «гарантувати остаточне верховенство виборців у якості справжнього політичного суверена держав»[4, с. 275]. Так, багато положень британської конституції існують і дотепер завдяки т.зв. «конституційним угодам»: «Король повинен погодитись із біллем, який пройшов через обидві палати Парламенту», «Лідер партії більшості – Прем’єр-міністр», «Палаті лордів не належить ініціатива фінансових біллів» та ін. Отже, конституційні звичаї зобов’язані своїм існуванням потребі у нормах, які доповнюють правову основу конституції. 

     ЗМІСТ

     ВСТУП

1. МІСЦЕ ПРАВОВОГО ЗВИЧАЮ СЕРЕД ДЖЕРЕЛ ПРАВА 3
2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОВОГО ЗВИЧАЮ 4
3. КОНСТИТУЦІЙНИЙ ЗВИЧАЙ ЯК ДЖЕРЕЛО КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА  6

ВИСНОВКИ 8

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 9

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Загальна теорія держави і права: (основні поняття, категорії, прав. конструкції та наук. концепції): навч. посіб./ За ред. О.В. Зайчука, Н.М.Оніщенко. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 400 с. – Бібліогр.: с. 376-387.
2. Гошко Ю.Г. Звичаєве право Українських Карпат та Прикарпаття XIV-XIX ст. / Ю.Г.Гошко – Л.: Інститут народознавства НАН України, 2005. – 336 с.
3. Давид Р. Основные правовые системы современности / Рене Давид, Камилла Жоффре-Спинози. – М.: Международные отношения, 2008. – 399 с.
4. Марченко М. Источники права / М.Марченко. – М.: Проспект, 2005. – 760 с.
5. Зыкин И. Обычай в современной правовой доктрине / И.Зыкин // Советское государство и право. – 1982. - №3. – с.14-23
6. Кананыкина Е. Правовые традиции анализа источников (форм) права / Е.Кананыкина // Право и политика. – 2004. - №10. – с.14-19
7. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посібник / М.С. Горшеньова, К.О.Закоморна, В.О.Ріяка та ін..; Юрінком Інтер, 2006. – 544 с.
8. Гураленко Н.А. Функціональна роль звичаю в контексті гармонізації сучасного права / Н.А. Гураленко // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2011. - № 1(1). – с.192-200
9. http://www.pravo.vuzlib.net/book_z175_page_11.html