Співвідношення форми і механізму держави

5) це взаємодіюча, динамічна і реально працююча система, за допомогою якої функціонує держава, здійснюється управління суспільством (по суті, механізм держави створюється для виконання її функцій) [28, с. 87 – 88].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Структурні елементи механізму держави

 

Структуру механізму  держави утворюють наступні елементи:

По-перше, державний  апарат, тобто сукупність виконавчо-розпорядчих, управлінських або адміністративних державних органів, що виконують  безпосередню роботу по управлінню державою;

По-друге, органи законодавчої влади зі своїми правотворчими функціями;

По-третє, судові, правоохоронні органи, збройні сили, виконавчі органи, митна служба тощо. Всі ці блоки державних органів  можна об’єднати під загальною  назвою – апарат примусу, який забезпечує дотримання норм, прийнятих органами законодавчої влади і здійснює функції захисту і допомоги по відношенню до діяльності органів управління;

По-четверте, елементами державного механізму є також  державні установи, що здійснюють практичну  діяльність, що спрямована на виконання функцій держави в культурній, економічній, соціальній, медичній та інших сферах суспільного життя та державні підприємства, які формуються державою для здійснення господарської діяльності для цілей виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, з метою отримання прибутку;

По-п’яте, в  структуру механізму держави  входять також організаційні  та фінансові засоби, необхідні для  нормального функціонування всієї  державної «машини» [27, с. 156].

Всі перераховані елементи тісно взаємопов’язані між собою і лише за їх допомогою можна визначити принципи організації і діяльності механізму держави.

 

 

 

 

 

 

 

2.3. Принципи  організації і діяльності механізму  держави

 

Принципи організації  і діяльності механізму держави  являють собою основоположні початки, що лежать в основі його формування, організації та функціонування. Всю систему принципів організації і діяльності механізму держави можна поділити на загальні принципи – такі, які притаманні всьому механізму держави в цілому (принцип законності), і спеціальні принципи, які діють тільки в окремих структурних елементах механізму держави (принцип презумпції в кримінальному процесі). Разом з тим слід відмітити, що всі спеціальні принципи, в кінцевому результаті, формуються під впливом загальних принципів, конкретизуючи їх.

Під принципами організації і діяльності державного апарату розуміють законодавчо  визначені відправні засади, які виступають як регулятивні вимоги щодо основних параметрів його організації і функціонування з метою найбільш ефективного виконання функцій та завдань держави [6, с. 120 – 121].

Загальними  принципами організації і діяльності механізму держави є:

1. Принцип законності  – означає обов’язковість дотримання  усіма державними органами та  їх службовими особами положень  Конституції, законів та інших нормативно-правових актів.

2. Принцип пріоритету  прав і свобод людини і громадянина,  який створює для державних  службовців обов’язки по захисту  таких прав і свобод.

3. Принцип гласності  – забезпечує доступність для  громадян інформації про діяльність того чи іншого державного органу, державного службовця.

4. Принцип демократизму – забезпечує можливість участі громадян у формуванні та організації діяльності механізму держави.

5. Принцип професіоналізму – забезпечує найбільш сприятливі умови для використання кваліфікованих працівників в діяльності механізму держави, а також сприяє досягненню високого професіоналізму при прийнятті важливих рішень з основних питань державного життя.

6. Принцип гуманізму  – забезпечує направленість політики  держави на визнання людських цінностей громадського життя.

7. Принцип поділу  влади на законодавчу, виконавчу  та судову – створює в державі  відповідну систему стримувань  і противаг та перешкоджає  узурпації влади.

8. Принцип відповідальності державних службовців за прийняті рішення, за невиконання чи неналежне виконання своїх обов’язків. Закріплення цього принципу механізму держави дозволяє досягнути більш справедливої роботи державних службовців, запобігти свавіллю з боку сторонніх осіб, що виражають державну волю.

9. Принцип поєднання  колегіальності та одно осібності,  вибірності та призначення –  дозволяє забезпечити нормальне  поєднання демократизму та бюрократії, децентралізації та централізації  в державному управлінні [27, с. 156 – 157].

Чіткий та об’ємний аналіз наведених принципів придає механізму держави необхідні для його успішного функціонування ціленаправленість, єдність і цілісність, а також забезпечує максимальну ефективність державного управління суспільством.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3

ВЗАЄМОЗВЯЗОК  ФОРМИ І МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВИ

 

3.1. Співвідношення  форми і механізму держави

 

Форми держави так само, як її сутність і зміст, ніколи не залишалися і не залишаються раз і назавжди встановленими, незмінними. Під впливом  економічних, політичних, ідеологічних й інших факторів вони змінювалися і розвивалися. За всю історію розвитку держави і права були висловлені десятки і сотні різних думок про форми держави. Пропонувалися різні підходи і варіанти вирішення цієї проблеми. Ще в Давній Греції і Римі філософи і юристи висловлювали різноманітні, часом дуже суперечливі думки з цього приводу.

Один з найвидатніших  мислителів античності Платон вважав, що ідеальною формою держави є  законна влада небагатьох — аристократія. Крім того, ним розглядалася «законна монархія» — царська влада і «незаконна» — олігархія.

Вчення про різноманітність форм держави розвивав Аристотель. Він визначав форму держави залежно від числа тих, що володарюють (один, кілька чи більшість), як монархію, аристократію або демократію. Ці форми держави вважалися ним «правильними». Кожна з цих «правильних» форм могла легко спотворюватися і перетворюватися на відповідні «неправильні» форми — тиранію, олігархію чи охлократію. Традиції давньогрецької думки в дослідженні форм держави розвивалися й у Давньому Римі Цицероном. Він виділяв, залежно від числа правителів – монархію, аристократію, демократію [25, c. 48 – 49].

Вчення й  окремі ідеї, що стосуються форм держави, розвивалися й у наступні сторіччя. Значна увага дослідженню форм держави  приділяється в сучасній вітчизняній і зарубіжній науці.

А механізм держави — це цілісна ієрархічна система всіх державних організацій, які практично здійснюють завдання та функції держави. Механізм є структурним та предметним втіленням держави, це її постійно функціонуюче вираження.

Між функціями держави і її механізмом існує прямий зв'язок. Оскільки механізм створюється для виконання функцій держави, саме їм у цьому зв'язку надається вирішальна роль. Будова механізму держави залежить від того, які функції бере на себе держава.

Структура механізму держави складається з державних органів, державних підприємств і державних установ. Цілісність державного механізму забезпечується єдиними принципами організації та діяльності державних органів, підприємств і установ, спільними цілями.

Між складовими елементами механізму держави існує ієрархічний зв'язок: різні органи та установи посідають неоднакове місце в державному механізмі. Лише органи держави наділяються владними повноваженнями, за допомогою яких відбувається управління справами суспільства [26, c. 94 – 95].

Отже, виходячи з вище вказаного, можна впевнено стверджувати, що форма держави допомагає розкрити організацію влади, визначаючи суб’єкт правління, об’єкт правління та способи правління, але це можливо зробити лише за наявності ефективно діючого механізму держави. Так як механізм держави являє собою ієрархічну систему державних органів, основним завданням яких є здійснення державної влади.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.2. Взаємодія  та роль державного апарату  в механізмі держави

 

Державна діяльність не повинна носити стихійний характер. Тільки функціонування спеціальної системи органів і установ, що входять до державного механізму, дозволяє організовано й ефективно реалізовувати завдання й функції держави, її призначення в суспільстві. Механізм держави є важливим і необхідним атрибутом будь-якої держави, її «матеріальною субстанцією» і «фізичним втіленням державної влади» [1, c. 83].

Дотепер однією з найпоширеніших концепцій розуміння  механізму держави в юридичній  науці є вузький і широкий  підхід в аспекті співвідношення термінів «механізм держави» і «державний апарат». Вузький підхід базується на поглядах радянських правознавців 80­х рр. ХХ ст. про тотожність державного механізму й апарату, але без класового їх обґрунтування. Зокрема, на думку Л.І. Спірідонова механізм держави ­ це система її органів, за допомогою яких вона здійснює державну владу й реалізує свої функції [22, c. 66]. Дану точку зору про ідентичність понять «механізм держави» і «державний апарат» поділяють Н.І. Матузов, В.І. Новосьолов, В.Н. Хропанюк [21, c. 100 ­ 101] і ряд інших. Зокрема, М.І. Байтін вважає, що в теорії держави й права поняття державного апарату в широкому змісті адекватно поняттю державного механізму [2, c. 4]. При цьому широке трактування державного апарату означає, що в нього включаються всі, а не тільки виконавчі органи влади, вузька ­ ґрунтується ще на твердженні В.І. Леніна, що під державним апаратом «розуміється, насамперед, постійна армія, поліція й чиновництво». Таким чином, вузьке трактування поняття державного апарату не охоплює законодавчі й судові органи держави.

Прихильники другого підходу ­ широкого ­ включають до механізму держави крім державного апарату інші складові елементи, діапазон яких досить різноманітний.

Загальним у  цих поглядах є те, що проводиться  різниця між державним механізмом і апаратом, причому перший з’являється як більш широке за обсягом поняття. Наприклад, М.Н. Марченко відзначає, що в науковій і навчальній літературі найчастіше державний механізм розглядається як сукупність різних державних органів, організацій, збройних сил, матеріальних засобів державної влади, а державний апарат обмежується лише системою державних органів [11, c. 160]. Так, зокрема, М.І. Абдулаєв і С.О. Комаров вважають, що механізм держави являє собою систему державних організацій, за допомогою яких реалізується державна влада, і містить у собі державний апарат, державні установи й державні підприємства [1, c. 83 ­ 84]. В.В. Лазарєв і В.С. Афанасьєв стверджують, що державний механізм ­ це законодавчі, виконавчі, судові й інші органи, а також силові структури, що здійснюють, якщо є потреба, примусові заходи (армія, внутрішні війська, в’язниці й т. ін.) [12, c. 36].

Державний апарат же розуміють, як частину механізму держави, яка являє собою сукупність державних органів, які наділені владними повноваженнями для реалізації державної влади. Отже, на нашу думку, при такому підході механізм держави з’являється не просто як функціонуюча система державних органів, а як сукупність взаємодіючих підсистем, що здійснюють державну владу й функціонують у рамках цілісної системи апарату держави.

Державний апарат являє собою сполучені в єдності всі державні органи ­ законодавчі, виконавчі, судові, створювані у встановленому законом порядку, що володіють певною структурою, наділені компетенцією, які окремо виконують власні функції в певній сфері, але в цілому ­ маючи владні повноваження, забезпечують реалізацію функцій і завдань усієї держави, діючи при цьому від імені держави. Механізм держави внутрішньо єдиний. Кожний державний орган як частина цілого є носієм державної влади, що має єдине джерело ­ народ [31, с . 292].

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Вивчивши та дослідивши обрану тему курсової роботи, можна дійти  до таких висновків:

1) Розглянуті три сторони форми держави (форма правління , форма державного устрою, політичний режим) хоч і різні, але все-таки відносяться до одного явища, вони мають єдність, органічно зв'язані між собою, взаємообумовлені в їхніх ознаках. В залежності від конкретно-історичних умов розвитку класова боротьба може розгортатися навколо тієї чи іншої сторони форми організації державної влади. Так,

приміром, історії  відомі випадки напруженої боротьби за республіку, проти монархії, тобто за зміну форми правління.

2) форма держави  — це складне поняття, що  характеризує державу як складне поняття, що характеризує державу з точки зору існуючих в ній форми правління, державного устрою та державно-правового режиму. Інакше кажучи, кожна держава, які будь-яке інше соціальне утворення, має бути певним чином організована, побудована, сформована, а здійснення нею влади має відбуватися певними способами, методами. Сутність тієї чи іншої держави проявляється у різних її формах.

3) Форма правління — спосіб організації вищих державних органів влади і правління. Серед основних форм правління можна назвати монархію та республіку.

4) Під формою  державного устрою розуміємо територіальну організацію державної влади, поділ її на певні складові частини з метою найкращого управління суспільством: це взаємозв'язок окремих складових частин держави між собою і її спільними вищими органами державної влади. Державний устрій може виявлятись у простій або складній формах.