Автор: Пользователь скрыл имя, 28 Марта 2013 в 14:44, реферат
Розглядаючи античні політико-правові погляди таких вчених як Аристотель, Полібій, Платон, Ерікур з проблем класифікації різних органів держави, можна зробити висновок, що вже тоді в давнину зароджувалась ідея поділу влади яка включала в себе ознаки судової влади.
Суддя не повинен керуватися політичними мотивами або будь-якими мотивами поза межами закону і своєї правосвідомості.
Положення судової гілки влади певною мірою є суперечливим. 3 одного боку, це досить сильна влада, оскільки лише вона може здійснювати такі заходи, які не уповноважена здійснювати ані законодавча, ані виконавча влада . 3 іншого боку - це досить слабка влада, оскільки не опирається на безпосередню підтримку виборців, як законодавча влада, хоча у деяких країнах судді нижчих судів, народні засідателі можуть обиратися громадянами (США, КНР). Силові механізми судової влади, на відміну від виконавчої влади, або відсутні, або надто слабкі (судові виконавці). Однак сила судової влади повинна ґрунтуватися на неухильному дотриманні закону, повазі судового рішення. Повага до судової влади має виховуватися протягом років щоб затвердити принцип верховенства права.
Загалом можна зробити вісновок , що самостійність судової влади, високий ступінь поваги до неї з боку усіх членів суспільства - це прямий шлях країни до правової державності. Цілком зрозуміло, що незалежна судова влада несумісна з самодержавством, авторитарним (тоталітарним) режимом. У силу історичних особливостей, рівня правосвідомості суспільства і деяких інших чинників ступінь самостійності, авторитет судової влади можуть відрізнятися і в тих країнах, які встали на шлях побудови правової держави. Однак і там очевидним є зростання ролі судової влади, чому сприяє тенденція розширення повноважень судового контролю за конституційністю і законністю нормативних та інших правових актів.