Залежно від
методу побудови податкові ставки поділяються
на абсолютні (у гривнях на одиницю оподаткування)
і відносні (у відсотках
до об'єкта оподаткування у грошовій формі).
Відносні (відсоткові) ставки, у свою чергу,
поділяються на постійні (незмінні), прогресивні
та регресивні.
Постійними (незмінними) є єдині ставки, які не
змінюються залежно від зміни розміру
об'єкта оподаткування (ставки податку
на додану вартість). їх застосування спрощує
стягнення податків і ставить платників
у рівні умови.
Прогресивними є ставки, розмір
яких збільшується зі збільшенням обсягів
об'єкта оподаткування (ставки стягнення
податку з транспортних засобів). Прогресія
ставок оподаткування може бути простою
і ступеневою. При простій прогресії
підвищена ставка застосовується до всього
об'єкта оподаткування, у тому числі в
межах встановлених інтервалів його збільшення
(наприклад, встановлення підвищених ставок
утримання податку з транспортних засобів
залежно від його збільшення за встановленими
інтервалами). При ступеневій прогресії
підвищена ставка застосовується не до
всього об'єкта оподаткування, а лише до
частини, що перевищує встановлені інтервальні
обмеження.
Регресивними є ставки, розмір
яких знижується в міру збільшення об'єкта
оподаткування. При цьому податок з доходу
встановлюється у твердих сумах залежно
від розміру доходу. Наочно це показано
в табл. 4.1.
Регресивні
ставки встановлюються на об'єкти оподаткування, у розвитку яких
держава зацікавлена.
В оподаткуванні
прогресивні й регресивні ставки
можуть застосовуватись як окремо,
так і разом у вигляді прогресивно-регресивної
та регресивно-прогресивної шкали ставок.
При встановленні
цих ставок необхідно виходити з існуючого досвіду
оподаткування з урахуванням повного
та своєчасного покриття витрат держави
і позитивного впливу кожного податку
на фінансові результати діяльності платників
податків.
Одиниця
оподаткування — це одиниця вимірювання об’єкта
оподаткування. Вона має фізичні (гектар,
квадратний метр) і вартісні одиниці (у
гривнях). Наприклад, при розрахунку плати
за земельну ділянку, яка входить до складу
населених пунктів, одиницями оподаткування
є гектар, соті гектара, квадратні метри.
Якщо використовується фізичне вимірювання,
одиниця оподаткування більш точно відображає
об’єкт оподаткування і відповідно більш
доступна і проста в розрахунку плати
за землю. Грошове вимірювання об’єкта
оподаткування може бути безпосереднім
(наприклад, оцінка доходів платника податків)
і опосередкованим (наприклад, при оцінці
земель сільськогосподарського призначення
за ринковими і нормативними цінами). Опосередковане
грошове вимірювання одиниці оподаткування
менш точне, певною мірою відносне, оскільки
може змінюватися зі зміною цін. Тому по
можливості, при оподаткуванні необхідно
встановлювати одиницю оподаткування
у фізичному вимірюванні, що сприятиме
більш точному розрахунку податків.
Податковий
період (період оподаткування) - це
час, за який відбувається оподаткування.
Суттєвим регулятором
економічних умов платників податків
є пільги з податків. Вони виражаються
в повному або частковому звільненні платників
від сплати податків. Пільги встановлюються
в законодавчому порядку за окремими видами
податків або платників з урахуванням
їх платоспроможності, соціального значення
товару, що оподатковується.
У практиці оподаткування
застосовуються такі види пільг: неоподатковуваний
мінімум об’єкта оподаткування
(наприклад, при утриманні податків
із заробітної плати); звільнення від сплати податків окремих
юридичних і фізичних осіб; зниження податкових
ставок для окремих платників податків;
зменшення обсягів об'єкта оподаткування
через вирахування з нього окремих видів
пільг (зменшення оподатковуваного доходу
на суму емісійного доходу при розрахунку
податку на прибуток або звільнення від
сплати податку на землю заповідників,
ботанічних садів, зоологічних парків,
науково-дослідних закладів сільськогосподарського
профілю тощо).
Найповніше
сутність податків характеризують виконувані ними функції-фіскальна і регулююча.
В усіх державах
на різних етапах їхнього історичного
розвитку податки виконували перед
усім фіскальну функцію, тобто забезпечували
централізацію певної частини ВНП
в державному бюджеті з метою
фінансування державних витрат.
Протягом останніх
двох десятиліть значного розвитку набула
регулююча функція податків.Сутність
її полягає у впливі податків на
різні аспекти діяльності платників
їх.Ця функція заснована на тому, що, вилучаючи
за допомогою податків певну частку доходів
економічних суб’єктів, можна стимулювати
або стримувати їх діяльність у відповідних
напрямах, а отже, регулювати соціально-економічні
процеси в країні використання регулюючої
функції податків здійснюється через
податкову політику.
Розділ II. Види податків в Україні
2.1 Класифікація податків
Податки можна
класифікувати так:
1.За формою
оподаткування-прямі та непрямі
2.За об’єктом оподаткування - на
доходи на споживання (сплачуються не
при отриманні, а при використанні) і на
майно
3.Залежно
від рівня державних структур, які встановлюють
подат-ки,-загальнодержавні та місцеві
4.За способом
стягнення - розкладні (вони встановлюються
спочатку в загальній сумі
відповідно до потреб держави
в доходах, потім цю суму
розкладають на окремі частини
за територіальними одиницями, а на низовому
рівні-між платниками) та окладні (передбачають
встановлення спочатку ставок, а потім
розміру податку для кожного платника;
загальна величина податку формується
як сума платежів окремих платників)
Найбільшого
значення набула класифікація податків на прямі
та непрямі. Прямі податки встановлюються
безпосередньо щодо платників. Це податки
на їхні доходи та майно. Непрямі податки-
це податки на споживання, тобто на товари
та послуги.Непрямі податки є частиною
ціни реалізованих товарів. З підвищенням
їх зростають ціни.
Прямі податки містять: особистий
прибутковий податок, податок на прибуток
корпорацій, на соціальне страхування
і на фонд заробітної плати(соціальні
податки), майнові податки, в тому числі
податки на власність, тощо.
Основними видами
непрямих податків є: акцизи (спецефічні
та універсальні), фіскальні монополії,
мита.
Види податків
В Україні
справляються загальнодержавні і місцеві
податки.
До загальнодержавних
податків належать:
1.Податок
на добавлену вартість
2.Акцизний збір
3.Податок
на доходи (прибуток) підприємств
і організацій
4.Прибутковий
податок з громадян
5.Мито
6.Державне
мито
7.Податок
на майно підприємств
8.Податок
на нерухоме майно громадян
9.Плата за
землю
10.Податок
з власників транспортних засобів
та інших самохідних машин і
механізмів
11.Податок
на промисел
12.Плата по
відшкодуванню витрат на геологорозвідувальні
роботи
13.Плата за
спеціальне використання природних
ресурсів
14.Плата за
забруднення навколишнього природного
середовища
15.Відрахування
та збори на будівництво, ремонт
і утримання автомобільних доріг
16.Внески до
Фонду для заходів щодо ліквідації
наслідків чорнобильської катастрофи та
соціального захисту населення
17.Внески до
Фонду сприяння зайнятості населення
України
18.Внески до
Фонду соціального страхування
України
19.Внески до
Пенсійного фонду України
Загальнодержавні
податки та інші обов’язкові платежі встановлюються
Верховною Радою і справляються на всій
території України.
До місцевих
податків і зборів належать:
1.Готельний
збір
2.Збір за
парковку автомобілів
3.Ринковий
збір
4.Збір за
видачу ордера на квартиру
5.Курортний
збір
6.Збір за
участь у бігах на іподромі
7.Збір з
осіб, які беруть участь у грі
на тоталізаторі на іподромі
8.Податок
з реклами
9.Збір за
право використання місцевої
символіки
10.Збір за право проведення
кіно- і телезйомок
11.Збір за проведення
місцевих аукціонів, конкурсного
розпродажу і лотерей
12.Комунальний податок
13.Збір за проїзд
по території прикордонних областей
автотранспорту, що прямує за кордон
14.Збір за видачу
дозволу на розміщення об’єктів
торгівлі
Місцеві податки
і збори, порядок їх сплати встановлюються
органами місцевого самоврядування
відповідно до переліку і в межах граничних
розмірів ставок, установлених законодавством
України, крім збору за проїзд автотранспорту,
що прямує за кордон по території прикордонних
областей, який встановлюється обласними
Радами народних депутатів.
Суми місцевих податків
і зборів зараховуються до бюджетів
місцевого самоврядування за місцем знаходження
(проживання) платника, якщо інше не встановлено
законодавчими актами України.
Крім цього, ще розрізняють
прямі і непрямі податки.
Прямі податки-це податки,
які держава стягує безпосередньо з доходів
або майна платника податку.До них належать:податок
на прибуток підприємств і організацій,
прибутковий податок з доходів громадян.
Непрямі податки-це податки,
які стягуються у вигляді надбавки
до ціни товару і сплачуються споживачами
при його купівлі.До них належать, зокрема,
податок на добавлену вартість і акцизний
збір.
Види податків,
зборів та інших обов’язкових платежів.
Податок на добавлену
вартість.
Податок на добавлену
вартість-це непрямий податок, який сплачується до державного
бюджету на кожному етапі виробництва
продукції, товарів, виконання робіт, надання
послуг, при імпорті товарів до або під
час митного оформлення.
Платниками
податку на добавлену вартість є
суб’єкти підприємницької діяльності, що що
знаходяться на території України, міжнародні
об’єднання та іноземні юридичні особи,
громадяни, які здійснюють від свого імені
виробничу чи іншу підприємницьку діяльність
на території України, а також громадяни
України, іноземні громадяни та особи
без громадянства, які ввозять (пересилають)
предмети (товари) на митну територію України.
Ставку податку
на добавлену вартість встановлено
в розмірі 20 відсотків до оподаткувального
обороту, який не включає податок
на добавлену вартість.
Контроль за сплатою податку
на добавлену вартість з імпортних товарів
під час переміщення через митний кордон
України покладено на митні органи, всі
інші питання, включаючи операції з імпортними
товарами, знаходяться під контролем податкової
служби України.
Акцизний збір.
Акцизний
збір-це непрямий податок на високорентабельні
та монопольні товари (продукцію),
що включається до ціни цих товарів (продукції).
Перелік товарів
(продукції), на які встановлюється
акцизний збір, тайого ставки затверджуються
Верховною Радою України.
Платниками
акцизного збору є суб’єкти підприємницької
діяльності-виробники або замовники
товарів, а також ті, що імпортують підакцизні
товари;громадяни, які займаються підприємницькою
діяльністю без створення юридичної особи;громадяни
України, іноземні громадяни та особи
без громадянства, які ввозять (пересилають)
предмети (товари) на митну територію України.
Податок на прибуток.
Балансовий
прибуток підприємства-це загальна
сума його прибутку від усіх
видів діяльності за звітний
період, отримана як на території України,
її континентальному шельфі, у виключній
(морській) економічній зоні, так і за її
межами, яка відображена в його балансі
і включає прибуток від реалізації продукції(робіт,
послуг) , в тому числі продукції допоміжних
і обслуговуючих виробництв, що не мають
окремого балансу, основних фондів, не
матеріальних активів, цінних паперів,
валютних цінностей, інших видів фінансових
ресурсів та матеріальних цінностей, а
також прибуток від орендних операцій,
а також від позареалізаційних операцій.
Платники
податків:
Суб’єкти
підприємницької діяльності, бюджетні
організації в частині здійснення госпрозрахункової
діяльності, банки(крім Національного
банку України і його установ, за винятком
госпрозрахункових закладів), які є юридичними
особами згідно з законодавством України,
міжнародні організації, що не мають імунітету
та дипломатичних привілеїв і здійснюють
підприємницьку діяльність в Україні.
Національний
банк України і його установи(за
винятком госпрозрахункових) сплачують до державного
бюджету суму перевищення валових доходів
над видатками згідно з кошторисом витрат,
затвердженим Верховною Радою України.
Прибутковий податок
з громадян.
Платниками
прибуткового податку є громадяни
України, іноземні громадяни і особи
без громадянства як ті, які мають, так і ті, які не
мають постійного місця проживання в Україні.
Об’єктом оподаткування у громадян,
котрі мають постійне місце проживання
в Україні, є сукупний оподатковуваний
дохід за календарний рік, одержаний ними
з різних джерел як на території України,
так і за її межами.
У громадян, котрі
не мають постійного місця проживання
в Україні, об’єктом оподаткування є доходи,
одержувані з джерел в Україні.
Державне мито.
Платниками
державного мита на території України
є фізичні та юридичні особи за
вчинення в їхніх інтересах
дій та видачу документів, що мають юридичне
значення, уповноваженними на те органами.
Плата за землю.
Використання
землі в Україні є платним.Плата
за землю утримується у вигляді земельного
податку або орендної плати, що визначається
залежно від якості та місцеположення
земельної ділянки, виходячи з кадастрової
оцінки земель.
Податок з
власників транспортних засобів
та інших самохідних машин і механізмів.
Податок з
власників транспортних засобів
та інших самохідних машин і механізмів є одним із джерел фінансування
будівництва, реконструкції, ремонту та
утримання автомобільних шляхів загального
користування.