Теория идеального государства Платона

          У трактаті "Держава" Платон  пише про те, що "ідеальна"  держава повинна володіти, щонайменше, чотирма головними чеснотами:

• мудрістю;
• мужністю;
• розважливістю;
• справедливістю.⁵

          Мудрістю не можуть володіти  всі жителі держави,  проте   правителі-філософи, обрані люди, безумовно,  мудрі і приймають мудрі  рішення. Мужністю володіє більша частина людей, і це не тільки правителі-філософи, але і воїни-охоронці. Якщо перші дві  чесноти  були характерні тільки для визначених класів людей, то  розважливість повинна бути притаманна всім жителям, вона "подібна гармонії". Під четвертою чеснотою - справедливістю - автор розуміє вже розглянутий розподіл людей на розряди, касти: "...займатися своєю справою і не втручатися в інші - це є справедливість". Отже, поділ людей на класи має для Платона величезне значення,  визначає  існування "ідеальної" держави (адже вона не може  бути  несправедливою),  і тоді не дивно, що порушення кастового  ладу  вважається  найтяжчим

     ⁵ История политических и правовых учений. Учебник для вузов / Под ред. докт. юрид. наук О. Э. Лейста. М.: Зерцало, 2006. — с.120

злочином.

 

     Характерним є те, що Платон, який  жив  у  часи   рабовласницького ладу, не приділяє рабам особливої уваги. У  "Державі" усі виробничі  турботи  покладаються  на  ремісників  і  хліборобів. Тут же Платон пише, що в рабів  можна  перетворювати  тільки "варварів", нееллінів, і то під час війни. Однак він же говорить, що  війна - зло, що виникає в порочних державах "для  збагачення",  а  в "ідеальній" державі війни варто уникати, отже, не  буде і рабів. У трактаті "Держава"  "...клас рабів як один з основних класів зразкової держави не  передбачається, не вказується, не називається". Це не означає, що  автор виступає проти гноблення людини людиною, просто, на його  думку, вищі розряди (касти) не повинні мати  приватної власності,  щоб зберегти єдність. Проте, у діалозі "Закони", де також обговорюються проблеми державного ладу, Платон перекладає  основні господарські турботи на рабів і чужоземців, але засуджує війни.

     Аналізуючи  даний поділ суспільства на розряди,слушним є питання: «Хто саме візьме на себе відповідальність за визначення здатності тої чи іншої людини до певної спари,і тільки до неї?» Скоріш за все, цю функцію в «ідеальній» державі функцію візьмуть на себе найрозумніші і найсправедливіші  люди - правителі-філософи. Таким чином,  правителі вершать долі всіх інших людей,як окремих елементів єдиної держави, опираючись у своїй справі безпосередньо на закон,що є загальнообов’язковим для даного типу держави.

     При конструюванні «ідеального» суспільного устрою у трактаті «Держава», Платон висунув план скасування приватної власності серед правителів та воїнів. І це було цілковито аргументовано, адже саме ці два стану соціуму мають присвятити своє життя служінню загальному благу. Саме тому їх необхідно позбавити спокуси особистого збагачення за рахунок інших та дбання про особисті інтереси, коли на першому місці мають стояти саме інтереси всього суспільства.

     Все життя правителів та воїнів передбачається організувати на засадах спільності майна та колективізму. «Перш за все, ніхто не повинен мати ніякої приватної власності…Ні в кого не повинно бути такого житла, куди не мав би можливості потрапити кожен бажаючий».

     Філософи, на основах розуму, керують іншими класами,  обмежуючи їхню волю, а  воїни відіграють роль "собак", що тримають  в  покорі нижче "стадо". Цим збільшується і без того  жорстокий  поділ на розряди. Наприклад, воїни не живуть в одних місцях з ремісниками, людьми праці. Люди "нижчої" породи існують для забезпечення "вищих" усім необхідним. "Вищі "же охороняють і направляють "нижчих",  знищуючи слабших і регламентуючи життя інших.

     Можна з впевненістю наголосити, проект «ідеальної» держави,намальованої Платоном з точною регламентацією всіх сфер життя та діяльності кожного  стану , в перспективі призведе до поляризації соціуму,його цілковитого розділення та заздрості. Однак цю катастрофічну на перший погляд перепону в своїй державі Платон планує подолати стародавньою мудрістю, в основі якої лежить принцип «народження людей від землі». Тобто єдність суспільства обумовлюється відсутністю  батьків  (у всіх одна мати - земля). За філософією мислителя задля правильного функціонування та розвитку держави, дітей необхідно виховувати суспільними зусиллями.⁶ Адже в сімї, як і в власності, Платон вбачає витоки егоїзму, пригнобленні моралі, загрозу служінню загальному благу. Це не поширюється на розряд виробничого класу. Проте за свободу приватного життя і економічної діяльності виробники платять громадянським безправ’ям – не беруть участь у справах управляння.

     Платон  регламентує всі сфери людського  життя, соціальні та економічні відносини, політичний устрій, матеріальні 

     ⁶ Мірошниченко М. Історія вчень про державу і право : Навчальний посібник/ НАВСУ. -К.: Атіка, 2001. – с.18

 

умови,дітонародження,сімю, виховання,культуру. Багато уваги приділяється також забезпеченню єдинодумства , до речі не лише виховальними, а й заборонними методами. В «Державі» сформульований принцип єдності влади та філософії, що виражається в неможливості інших класів претендувати на владу та філософію. Тобто філософія стає атрибутом влади.⁷

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

⁷ История политических и правовых учений: Учебник для вузов/Под общ. ред. проф. О.В. Мартышина. – М.: Норма,2004. – с.36

       III. Протиставлення «ідеальної держави»  іншим формам держави

     У трактаті "Держава" Платон пише про  те, що головна  причина  негативної зміни суспільств і держав (які  колись,  у  часи  "золотого  століття" мали "ідеальний" лад) полягає в "пануванні  корисливих  інтересів", що обумовлюють вчинки і поведінку  людей.  Відповідно  до цього недоліку Платон підрозділяє всі  існуючі  держави на чотири різновиди в порядку збільшення, наростання  "корисливих інтересів" у їхньому ладі.

     Платон  вважає аристократію найкращою формою держави і виділяє в ній  два підвида :якщо серед правителів виділяється хтось один – це царська влада, якщо ж правлять декілька – це аристократія. Висновки філософів Платон ставить вище законів, вважаючи,що не будучи зв’язаними формальними рамками,вони краще знайдуть справедливе рішення в кожному окремому випадку. ⁸

     Втрата  моральної досконалості призводила до появи неправильних видів правління.

 
     

• Тимократія - влада честолюбців, на думку Платона, ще зберегла риси "ідеального" ладу. У державі такого типу правителі і воїни були вільні від землеробських і  ремісничих  робіт. Поширюється приватна власність, а вільних людей перетворюють у рабів. Велика увага приділяється спортивним вправам, однак уже помітне прагнення до збагачення, і "за участі дружин" спартанський спосіб життя  переходить у розкішний, що обумовлює перехід до олігархії. ⁹

 
     

• Олігархія. В олігархічній  державі вже є чіткий поділ на багатих

⁸ Мірошниченко М. Історія вчень про державу і право : Навчальний посібник/ НАВСУ. -К.: Атіка, 2001. – с.19

⁹ Демиденко Г. Г. Історія вчень про право і державу: Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів. — Х.: Консум, 2004. — с.41-42

 
 

(правлячий  клас) і бідних, які  уможливлюють  цілком безтурботне життя правлячого  класу. Встановлюється майновий  ценз для заняття правлячих  посад. Розвиток олігархії, за теорією Платона, приводить до її переродження в демократію.

 
     

• Демократія.  Головні вади демократії – зрівняння людей різної гідності, некомпетентність, зневага до знань та заслуг, примхливість, воля випадку. Демократичний лад ще більш підсилює  різницю між бідними і багатими класами суспільства, виникають повстання,  кровопролиття, боротьба за владу, що може привести до виникнення  найгіршої державної системи - тиранії.

 
     

• Тиранія. На думку Платона, якщо певна дія занадто сильно, те це  приводить  до  протидії.  Так  і тут: надлишок волі при демократії приводить до  виникнення  держави, що взагалі не має волі, що існує за бажанням однієї людини   - тирана. Характерні риси: беззаконня,доноси,знищення конкурентів та всіх інших,хто має свою особисту позицію та потенційно становить загрозу опору.

 

     Платон  запозичив свою типологію форм держави у давньогрецького  історика Геродота. Вона відповідала досвіду розвитку грецьких полісів, та в загальних рисах була прийнята багатьма мислителями.

 
 
 
 
 
 
 

Висновок

     Діалог  «Держава», в якому чітко ви викладено  засади створення «ідеальної» держави  називають комуністичним трактатом, а Платона – першим комуністом. Основою для цього стала відміна приватної власності и колективізм способу життя. Проте комунізм його досить абстрактний, адже призначений лише для споживачів. Платон не виступає за рівність та знищення соціальних відмін, а навпаки представляє кастовий комунізм. Філософ переслідує ціль раціональної організації суспільства,заснованої на нерівності. Саме з кастовим характером комунізму Платона пов’язані його антидемократичні, тоталітарні риси. «Держава» представляє собою жанр утопії,тобто нездійсненного проекту, виходячи хоча б зі спроб виховання людини, свідомість якої буде цілковито запрограмована на досягнення соціального блага.  На мій погляд, ліквідація інституту сімї є важливим недоліком на шляху до побудови держави.  До того ж сама система поділу праці,що повністю виключає амбіціозність та стимул(прагнення) індивіда до покращення життя лишає таку модель держави безперспективною та у якомусь сенсі «застарілою»,не здатною до вдосконалення,хоча Платон і не переслідував таку ціль,говорячи про відсутність необхідності покращувати «ідеальне». Проте з плином часу теорія Платона поставила під сумнів ідеалізацію кастовості та аристократичного управління, виправдання нерівності, зневагу до прав особистості, жорстку регламентацію всіх сторін життя.

     Проте,якщо від політичних оцінок звернутися до внеску Платона в науку,слід зазначити, що, систематизуючи досвід своїх попередників , він вніс масу важливих і цінних ідей в політичну думку та світогляд. Ідея суспільного блага та інтересу як основи політичного об’єднання, теорія про те,що приватна власність є причиною соціальних протиріч  та конфліктів, досить чітке визначення форм держави та закономірності їх коло обігу, визнання законності  найважливішим атрибутом політичної організації – все це беззаперечні досягнення Платона.

       ЛІТЕРАТУРА

       1. Демиденко Г. Г. Історія вчень про право і державу: Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів. — Х.: Консум, 2004. — 432 с.

       2. Дробышевский С.А. История политических и правовых учений: основные классические идеи. – М.:Юрист,2003. – 412с.

       3. История политических и правовых учений: Учебник для вузов/Под общ. ред. проф. О.В. Мартышина. – М.: Норма,2004. – 912с.

       4. История политических и правовых учений. Учебник для вузов / Под ред. докт. юрид. наук О. Э. Лейста. М.: Зерцало, 2006. — 568 с.

       5. Мірошниченко М. Історія вчень про державу і право : Навчальний посібник/ НАВСУ. -К.: Атіка, 2001. -222 с.

       6. Платон. Государство //Сочинения:В 3т. – М.,1971. – Т.3.

       7. Трофанчук Г. Історія вчень про державу і право : Навчальний посібник  - К.: Магістр-ХХI сторіччя, 2005. -254 с.

       8. Шульженко Ф. ., Андрусяк Т. Г.  Історія політичних і правових вчень. — К.: Юрінко Пм Інтер, 1999. — 304 с