Аналіз прибутку та рентабельності підприємства

 Чистий  прибуток — це різниця між  балансовим прибутком і сумою  перерахованих податків до бюджету,  та прибутком, відрахованим до  благодійних фондів.

 На  зміну чистого прибутку впливають  ті ж фактори, що і на зміну  балансового прибутку. Проаналізувавши  чистий прибуток, необхідно проаналізувати  використання фондів, які утворюються  в результаті одержання чистого  прибутку.

 За  даними аналізу розробляються  рекомендації з удосконалення  розподілу прибутку і найбільш  раціонального використання створених  фондів.

 За  рахунок чистого прибутку створюються  фонди: резервний, накопичення,  споживання (індивідуальне, колективне). Частина чистого прибутку може  бути використана і на інші  цілі, наприклад, для поповнення  власних оборотних коштів, створення  централізованих фондів та інше.

 Аналіз  розподілу прибутку проводиться  шляхом порівняння фактичних  даних з плановими по основних  напрямках розподілу прибутку, розраховується  питома вага кожного напрямку  розподілу прибутку в загальній  сумі прибутку, а також відхилення  і з’ясовуються причини невиконання  планових завдань з розподілу  прибутку.

За даними підприємства, що аналізується, розподілу  підлягало 227947 тис. грн. балансового  прибутку, в т.ч. 20192 тис. грн. понад  планового прибутку. Структура виплат з прибутку до бюджету була близькою до планової і змінилася незначно: знизилася питома вага податку на нерухомість на 0,14 пункту і на 0,42 пункту збільшилася питома вага податку  на прибуток.

 Водночас  при дотриманні планових пропорцій  чистий прибуток міг би бути 169251 тис. грн. (227497 * 0,7425). Фактично він склався в сумі 168065 тис. грн., що на 646 тис. грн. менше; ця сума одержана в результаті зміни планової структури виплат з прибутку до бюджету.

 Далі  необхідно проаналізувати фонди,  які створюються з чистого  прибутку. Джерелами інформації  слугують: ф2, розрахунки та кошториси  використання фондів.

 Підсумки  аналізу фондів повинні дати  відповідь на такі питання:

1. Як  змінилася загальна сума коштів, відрахована до цих фондів?

2. Які  фактори вплинули на зміну  цієї суми?

3. На  які цілі вона використана?

4. Які  зміни відбулися в динаміці  нарахування і використання коштів  цих фондів?

5. Як  збільшилася зацікавленість колективу  підприємства в кінцевих підсумках  господарської діяльності?

 Для  оцінки виконання динаміки фондів  складається аналітична таблиця  за формою № 7.

В графі  «Показники» необхідно показати залишок коштів на початок періоду, суму, нараховану за звітний період, суму, використану (по основних напрямках), залишок коштів фондів на кінець періоду.

 Кошти  фондів мають цільове призначення  і витрачаються згідно з кошторисом. Виходячи з цього, важливим  напрямком аналізу є вивчення  погодженості фактичних витрат  з витратами, передбаченими в  кошторисі, причин відхилення  за кожною статтею кошторису,  ефективність заходів, що здійснюються  коштами фондів, та ін.

 Які  ж фактори впливають на зміну  фактичних відрахувань від планових  до фондів, наприклад, накопичення  і споживання?

 В  практиці аналітичної роботи  розраховується вплив двох факторів:

1. Зміна  суми чистого прибутку (ЧП).

2. Зміна  коефіцієнту відрахувань від  чистого прибутку (Кі).

 Рівень  їх впливу на зміну суми  відрахувань до цих фондів  розраховується за формулою:

 ДФн.і. = ДПч.і. * Ко ,де:

 ДФн.і. — приріст фонду накопичення (споживання) за рахунок і-го фактора;

 ДПч.і. — приріст суми чистого прибутку;

 Ко — плановий коефіцієнт відрахувань від чистого прибутку до конкретного фонду.

Сума  відрахувань прибутку до фондів підприємства дорівнює Фі = = ЧП ´ Кі,

 де:

 ЧП  — чистий прибуток;

 Кі — коефіцієнт відрахувань від чистого прибутку.

 Використовуючи  наведену в таблиці інформацію, можна розрахувати вплив цих  двох факторів на розмір відрахування  до фондів підприємства.

Далі  необхідно розрахувати вплив  факторів зміни чистого прибутку на розмір відрахувань до фондів підприємства.

 Для  цього приріст прибутку за  рахунок кожного фактора необхідно  помножити на плановий коефіцієнт  відрахувань до відповідного  фонду. Для цього застосовується  формула:

 Фі = ЧПхі * Кіпл, де:

 Пхі — приріст прибутку за рахунок факторів;

 Кіпл — плановий коефіцієнт відрахувань до фондів.

 Аналізуючи  дані таблиці, можна з’ясувати  причини збільшення суми відрахувань  до фондів підприємства та  зробити висновки і розробити  заходи, спрямовані на збільшення  суми прибутку, а також фондів  накопичення і споживання.

 Після  розрахунку впливу факторів на  розмір відрахувань до фондів  підприємства необхідно проаналізувати  питання: як використовуються  кошти фондів накопичення і  споживання.

 Відомо, що фонди накопичення використовуються  в основному для фінансування  витрат на розширення виробництва,  технічне переоснащення, впровадження  нових технологій і т.д. 

Фонд  споживання може використовуватися  на колективні потреби (наприклад, на утримання  об’єктів культури, проведення різних оздоровчих заходів) і на індивідуальні  потреби (матеріальна допомога, вартість путівок в санаторії і т.д.).

 Кошти  цих фондів витрачаються згідно  з кошторисом, в процесі аналізу  фактичні витрати порівнюються  з кошторисними, з’ясовуються причини  відхилень по кожній статті, вивчається  ефективність заходів, які здійснювалися  завдяки цим коштам.

3. Аналіз рентабельності

Показники рентабельності є відносними характеристиками фінансових результатів і ефективності діяльності підприємства. Вони характеризують доходність підприємства з різних позицій  і групуються згідно з інтересами учасників економічного процесу  та ринкового обміну.

 Показники  рентабельності є важливими для  характеристики складових формування  прибутку і доходів підприємства. При аналізі виробництва показники  рентабельності використовуються  як інструмент інвестиційної  політики і ціноутворення. Вони  більш повно, ніж прибуток, характеризують  кінцеві результати господарювання, тому що їх величина показує  співвідношення між наявними  та використаними ресурсами.

 На  підприємствах розглядаються і  аналізуються такі показники  рентабельності:

1. Загальна  рентабельність виробництва (рентабельність  фондів).

2. Рентабельність  товарної продукції.

3. Рентабельність  реалізованої продукції (рентабельність  продажів).

4. Рентабельність  одиниці продукції.

 Основні  джерела інформації для аналізу  рентабельності: форма 2, форма 22, форма 6, форма 5с.

 Показники  рентабельності можна розрахувати,  використовуючи такі формули:

Факторна  модель аналізу рентабельності може бути представлена в такому вигляді:

Р : (F : Е) = (Р : N) : (Р : N + Е : N) = (1 – S : N) : (F : N + Е : N) = (1 – U : N + М : N + А : N): (F : N + Е : N),  де:

U : N —  витратомісткість продукції;

 М  : N — матеріаломісткість продукції;

 А  : N — амортизаційномісткість продукції;

F : N —  фондомісткість продукції по  основних виробничих фондах;

 Е  : N — фондомісткість продукції  по оборотних коштах (коефіцієнт  закріплення оборотних коштів);

 Р  — балансовий прибуток;

F —  середня вартість основних фондів;

 Е  — середні залишки матеріальних  оборотних коштів;

 Р  : N — рентабельність продукції;

S : N —  витрати на 1 грн. продукції за  повною собівартістю.

 На  зміну рентабельності виробництва  впливають такі фактори:

1. Зміна  частки прибутку на 1 грн. реалізованої  продукції.

2. Зміна  фондомісткості або фондовіддачі.

3. Зміна  коефіцієнта закріплення матеріальних  оборотних коштів, тобто зміна  оборотності оборотних коштів.

 З  метою аналізу рентабельності  виробництва складається така  аналітична таблиця:

За даними підприємства, що аналізується, рівень рентабельності за звітний період зменшився  на 44,2 пункту (91,6 — 135,8).

 Методом  ланцюгових підстановок розраховується  вплив основних факторів на  зміну рівня рентабельності. Розрахунки  проводяться з використанням  таких алгоритмів:

1. Вплив  зміни частки прибутку на 1 грн.  реалізованої продукції:

 а)  х1 = ряд.8 гр.2 : (ряд.6 гр.1 + ряд.7 гр.1) * 100;

 б)  х1 — ряд.9 гр. 1;де:

 х1  — умовний рівень рентабельності.

 Тобто: а) 29,74 : (11,67 + 3,82) * 100 = 191,9 б) 191,9 – 135,8 = 56,1 пункту.

 Таким  чином, за рахунок збільшення  частки прибутку на 1 грн. реалізованої  продукції рівень рентабельності  збільшився на 56,1 пункту.

2. Вплив  зміни фондомісткості або фондовіддачі  основних виробничих фондів:

 а)  х2 = ряд.8 гр.2 : (ряд.6 гр.2 + ряд.7 гр.1) * 100;

 б)  х2 – х1,

 тобто:

 а) 29,74 : (25,24 + 3,82) * 100 = 102,3;

 б) 102,3 – 191,9 = – 89,6 пункту.

 Таким  чином, за рахунок збільшення  фондомісткості виробництва (зниження  фондовіддачі) рівень рентабельності  зменшився на 89,6 пункту.

3. Зміна  коефіцієнта закріплення матеріальних  оборотних коштів, тобто зміна  обігу оборотних коштів:

 ряд.9 гр.2 – х2 , тобто

91,6 –  102,3 = –10,7 пункту

 За  рахунок збільшення коефіцієнта  закріплення оборотних коштів  рівень рентабельності зменшився  на 10,7 пункту.

 Таким  чином, загальне зниження рентабельності  за факторами складає 44,2 пункту (56,1 – 89,5 – 10,7), що відповідає  загальному зниженню рентабельності  порівняно з даними минулого  року.

 Після  аналізу рівня рентабельності  виробництва на підприємстві  продовжують аналізувати рентабельність  всієї товарної продукції і  одиниці продукції з метою  одержання інформації про рентабельність  продукції для прийняття управлінських  рішень, направлених на усунення  причин, які спричиняють випуск  нерентабельної продукції.

 Вплив  зміни факторів на рівень рентабельності  розраховується методом ланцюгових  підстановок або інтегральним  методом оцінки факторного впливу.