Структура грошових витрат домогосподарств в абсолютних та відносних величинах

 

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………….3

1. АБСОЛЮТНІ ТА ВІДНОСНІ ВЕЛИЧИНИ, ЇХ ВИДИ…………………..5

1. ВИДИІ ФУНКЦІЇ УЗАГАЛЬНЮВАЛЬНИХ СТАТИСТИЧНИХ ПОКАЗНИКІВ…………………………………………………………5

2. АБСОЛЮТНІ СТАТИСТИЧНІ ВЕЛИЧИНИ………….……………7
3. ВІДНОСНІ ВЕЛИЧИНИ………………………………………………9
4. ФОРМИ ВИРАЖЕННЯ ВІДНОСНИХ ВЕЛИЧИН………………..10
5. ВИДИ ВІДНОСНИХ ВЕЛИЧИН І СПОСОБИ ЇХ

ОБЧИСЛЕННЯ……………………………………………………….11

2. РЕСУРСИ ДОМОГОСПОДАРСТВ ТА ЇХ СУТНІСТЬ…………………16
3. НОРМАТИВИ СПОЖИВАННЯ ТА СПОЖИВЧІ БЮДЖЕТИ………...21
4. ВИКОРИСТАННЯ СТАТИСТИЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ПРИ АНАЛІЗІ СТРУКТУРИ СПОЖИВАННЯ ДОМОГОСПОДАРСТВ……………….27
5. ВИВЧЕННЯ ДИНАМІКИ ВИТРАТ ДОМОГОСПОДАРСТВ В АБСОЛЮТНИХ І ВІДНОСНИХ ВЕЛИЧИНАХ………………………...36

ВИСНОВКИ…………………………………………………………….….41

СПИСКИ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………...……..42

ДОДАТКИ………………………………………………………….………43

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Тема роботи – «Структура грошових витрат домогосподарств в абсолютних і відносних величинах». Дослідження структури доходів і витрат дає змогу зрозуміти стан домогосподарства, оцінити його економічні можливості. Рівень доходів і витрат населення є одним із найважливіших показників рівня якості життя населення. В Україні проблема недостатнього рівня якості життя  зараз надзвичайно актуальна, адже за даним показником наша держава посідає одне з останніх місць серед країн Європи.

Доходи і витрати домогосподарств  взаємопов’язані і не можуть розглядатися окремо. Витрати повинні базуватися на доходах або ресурсах домогосподарств. Разом витрати і доходи домогосподарств  формують загальну картину рівня  життя населення.

В цій роботі будуть детально розглянуті витрати домогосподарств  та їх структура.  За даними Держкомстату  України половину доходів домогосподарств  становить заробітна плата.  В  даному дослідженні буде визначено,  у які витрати найбільше «перетікають»  доходи, що найбільше споживають домогосподарства та чи має ця тенденція позитивні чи негативні наслідки.

Основна мета роботи – дослідити структуру витрат домогосподарств з різних точок зору, а саме у абсолютних і відносних величинах. Витрати будуть розглянуть у динамічному стані,  буде прослідковано зміну витрат протягом певного періоду часу та відносно власне доходів.  Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов’язаних завдань:

1. Дослідження механізму формування витрат домогосподарств.
2. Дослідження взаємозалежності доходів і витрат домогосподарств.
3. Аналіз структури витрат домогосподарств на прикладі даних Держкомстату України.

 

Предметом даної роботи є дослідження особливостей формування витрат домогосподарств в сучасній економічній системі.

Об’єктом дослідження виступає процес формування витрат населення України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. АБСОЛЮТНІ ТА ВІДНОСНІ ВЕЛИЧИНИ, ЇХ ВИДИ
1. Види і функції узагальню вальних статистичних показників.

Зібрані методом статистичного  спостереження первинні матеріали  узагальнюють та дістають підсумкові статистичні дані. Сукупності одиниць  подають у цілому та в розрізі груп. Показники, за допомогою яких  статистично характеризують сукупності одиниць в цілому або окремих груп, називають узагальню вальними показниками. Узагальнюючі статистичні показники   описують кількісно ознаку досліджуваної сукупності  суспільних явищ у певних одиницях виміру. Функції статистичних показників описують кількісно ознаку досліджуваної сукупності суспільних явищ у певних одиницях виміру. Функції статистичних показників:  пізнавальна, управлінська, контрольна, стимулююча. Узагальню вальні статистичні показники є базою для аналізу та прогнозування  соціально-економічного розвитку держави, її окремих галузей і регіонів, стану і розвитку досліджуваних явищ, напряму та інтенсивності процесів, що відбуваються в суспільстві. Вивчаючи явища кількісно, економіст аналізує їх, пізнає якісно, проникає в сутність. У цьому й проявляється пізнавальна функція статистичних показників.

 Управлінська функція   статистичних показників полягає  в тому, що вони є важливим  елементом процесу управління  на всіх його рівнях. З розвитком  ринкових відносин  ця роль  статистичних показників зростає.  Підвищується значення і контрольної   функції статистичних показників, насамперед - за виконанням договірних  умов.

  Показники, які обчислюють  під час статистичної роботи, поділені на 3 групи:

1. за суттю досліджуваних явищ:

об’ємні  показники, що характеризують розміри явищ, процесів (обсяг виробництва, реалізації);

якісні показники, що характеризують кількісні співвідношення, характерні властивості досліджуваних явищ ( наприклад, продуктивність праці);

 

 

2. за ступенем агрегування явищ:

індивідуальні показники, що виражають розміри ознак окремих одиниць сукупності;

загальні (узагальнюючі) показники, що виражають розміри ознаки окремих груп чи всієї сукупності;

3. залежно від характеру досліджуваних явищ:

інтервальні показники, які виражають розміри кількісної  ознаки за певні періоди часу (обсяг капітальних вкладень за місяць, квартал);

моментні показники, що виражають розміри кількісної  ознаки на певний момент, наприклад, запаси товарно-матеріальних ресурсів, спискова чисельність робітників на підприємстві.

 

Для того щоб статистичні  показники правильно відображали  досліджувані явища, потрібно дотримуватися  таких вимог:

• виходити з положень економічної теорії та статистичної методології  побудови показників;
• прагнути добувати повну інформацію як за кількістю одиниць сукупності, так і за кількістю сторін  (ознак) досліджуваного явища;
• забезпечувати порівняльність статистичних показників у часі й просторі, в одиницях виміру;
• забезпечувати точність і достовірність вихідної інформації, на підставі якої розраховуються  показники.

Статистичні показники як відображення об’єктивної реальності тісно пов’язані між собою, тому їх розглядають не ізольовано один від одного, а в певному взаємозв’язку. Наприклад, для характеристики діяльності промислового підприємства потрібно розглядати кілька показників (виробництва, основні  фонди тощо), які. Перебуваючи в  певному взаємозв’язку, утворюють  систему статистичних показників.

 

 

2. Абсолютні статистичні величини

Абсолютні величини – це показники, які виражають розміри суспільно-економічних явищ і процесів в конкретних умовах місця і часу. Дістають їх методами статистичного спостереження і зведення вихідної інформації. Абсолютні величини широко використовують у підприємницькій  діяльності для аналізу  й прогнозування. На базі абсолютних величин складають господарські угоди, визначають обсяги попиту на окремі види виробів та їх виробництво.

Абсолютні величини є джерелом формування статистичної інформації, за допомогою їх оцінюють усі боки суспільного життя. В умовах формування ринкових відносин треба мати точну  інформацію про ступінь збалансованості  попиту покупців на конкретні товари з можливостями їх виробництва

За способом вираження  розмірів досліджуваних явищ абсолютні  величини  поділяються на індивідуальні  і загальні (підсумкові).

Індивідуальні абсолютні  величини  характеризують кількісні ознаки окремих одиниць, наприклад, об’єм збору урожаю гомподарства за конкретний період.

Підсумкові абсолютні  величини характеризують розмір ознаки сукупності, одержаної від додавання значень ознак окремих одиниць сукупності.

Так, підсумовування посівної площі сільськогосподарських  підприємств  за даними річної звітності  дає  змогу знайти показник абсолютного  її розміру  в межах району, області  тощо. Отже, внаслідок зведення звітних  даних  промислових підприємств  дістають сумарні абсолютні дані про чисельність робітників, суми виплаченої заробітної плати, про кількість  і вартість виробленої продукції  в розрізі окремих галузей  і разом по народному господарству.

  Абсолютні статистичні  величини – завжди іменовані,  вони мають певну розмірність,  певні одиниці. Одиниці величини  – важливий елемент статистичного  дослідження. Вони можуть бути  простими, складними     (наприклад, кВт-год. спожитої електроенергії) та умовними (7000 – калорійне паливо)

  Залежно від різних  причин і завдань аналізу застосовують  такі одиниці величин : натуральні, умовно-натуральні, вартісні.

  Натуральні одиниці здебільшого відповідають природнім або споживчим властивостям предмета і виражаються у фізичних одиницях ваги, довжини, тощо. Так, виробництво цукру в тоннах, рідких продуктів – у  літрах,  декалітрах, взуття – у парах.

Коли облік  за однією з одиниць не дає достатньої уяви про явище, його можна обліковувати у двох одиницях. Так, шкіра обліковується  в квадратних дециметрах і вагових одиницях, скло – у квадратних метрах і за вагою тощо.

Одиницю величини можна виражати і сумою добутків двох різних вимірників. Так,  робота вантажного транспорту обліковується у тонно-кілометрах, які є добутком маси перевезених  тонн вантажів на відстань у кілометрах. У разі виробництва однорідної, але  не однакової продукції її можна  перерахувати в умовно-натуральних одиницях. Суть цього полягає в тому, що один з продуктів приймають за одиницю, решту прирівнюють до нього на підставі обчислених коефіцієнтів. Наприклад якщо вагонобудівний завод виготовив 2000 чотиривісних вагонів і 4000 двовісних, то загальну кількість вагонів потрібно перерахувати у двовісні (2002+4000=8000), оскільки один чотиривісний вагон дорівнює за своєю місткістю двом двовісним. Однак умовно-натуральні одиниці мають обмежене застосування, оскільки дають змогу лише підсумовувати однорідну продукцію. Для різнойменної продукції загальний обсяг виробництва (реалізації)  визначають у вартісному (грошовому) вираженні. Облік  продукції в такий спосіб застосовують для обчислення наслідків виробництва і для вимірювання вартості продукції. А це необхідно, оскільки сукупний суспільний продукт , валовий внутрішній продукт і валовий національний продукт визначають у вартісному  вираженні.

 

 

 

 

 

3.  Відносні величини

Для того, щоб повною мірою  проаналізувати досліджувані соціально-економічні явища і процеси, виявити взаємозв’язки  і закономірності, зробити правильні  висновки, недостатньо лише абсолютних величин. Окремо абсолютні величини не дають належної уяви про досліджувані процеси і явища. В аналізі  статистичної інформації важливе місце  посідають відносні величини, які  доповнюють абсолютні.

Відносними  статистичними величинами  називають показники, які виражають кількісні співвідношення між явищами суспільно-економічного життя. Їх дістають як частку від ділення двох абсолютних величин.

При обчисленні відносних  величин слід мати на увазі, що чисельник  – це показник, який вивчається. Його називають звітною величиною. Величину, з якою зіставляються інші величини (знаменник), називають основою, або базою порівняння, базисною величиною.

База порівняння править  за своєрідний вимірювач. Зіставляючи  звітну величину з базисною, визначають, у скільки разів порівнювана  величина є більшою чи меншою від  базисної .

Відносні величини мають  велике значення під час аналізу  соціально-економічних явищ, оскільки абсолютні величини не завжди дають  змогу оцінити явища з огляду на їхню динаміку, склад, інтенсивність  поширення тощо. Лише в зіставленні  з іншою величиною дана абсолютна  величина проявляє свою істинну сутність. Якщо, наприклад, відомо, що в певній державі за рік померло три  мільйони чоловік, то це ще не дає підстав  для висновку про рівень смертності населення в цій державі. Лише зіставивши це значення з середньорічною чисельністю населення держави, можна дійти правильних висновків  щодо рівня  смертності в даній  державі .

 

 

 

 

 

4. Форми вираження відносних величин

Відносні величини утворюються  внаслідок зіставлення двох однойменних  чи різнойменних величин. Залежно від  того, до якого значення прирівнюється  база порівняння, частку від ділення  можна виразити або у вигляді  коефіцієнта чи відсотка, або як проміле чи продециміле. Крім того, в статистиці широко використовують іменовані відносні величини. Наприклад, прибуток обчислюється діленням реального доходу від реалізації продукції на затрати для виробництва цієї продукції.. Цей коефіцієнт вказує на наскільки виробництво є рентабельним.

У тому разі, коли значення основи (бази) порівняння приймають за одиницю, то відносна величина (наслідок порівняння) є коефіцієнтом, який показує, в скільки  разів досліджуване значення більше (менше) від бази порівняння. Розрахунок відносних величин у вигляді коефіцієнтів застосовують, якщо порівнювана величина є більшою від тієї, з якою її порівнюють. Якщо значення бази (основи) порівняння приймаються за 100%, то результат порівняння (відносну величину) виражають у відсотках. Відсоткове вираження відносних величин є найпоширенішим у практиці економічної роботи. Коли базу порівняння приймають за 1000 (наприклад при обчисленні показників природного руху населення), результат порівняння виражають у проміле (%₀).