Структура грошових витрат домогосподарств в абсолютних та відносних величинах

Дослідженням залежності між споживанням домогосподарств  та їхніми доходами  займалися такі відомі іноземні  вчені-економісти, як Е. Енгель,                      А. Швабе, В. Арнольд, Дж. Хікс, Дж. М. Кейнс, П. Самуельсон та ін.

Серед сучасних вітчизняних  вчених, які працюють над питанням створення необхідної інформаційної  бази, вибору і використання відповідних  статистичних методів для аналізу  і оцінки рівня і структури  споживання домогосподарств слід назвати  А. Єріну, І. Калачову, Е. Лібанову, О. Осауленка, В. Саріогла та ін.

Поштовхом для вивчення залежності споживання від доходу домогосподарств  слугували бюджетні обстеження, які  вперше було проведено в Англії наприкінці XVIII ст. з метою дослідження наслідків голоду після неврожаю 1794 – 1795 рр. з тієї ж причини бюджетні  обстеження почали проводитися і в інших країнах Західної Європи, однак вони мали не систематичний характер. А вже в середині XIX ст. бюджетні обстеження сформувалися в особливий вид обстежень, були розроблені методологічні принципи їх проведення. При цьому важливу роль відіграли закони масового споживання, у тому числі закони  Е. Енгеля та             А. Швабе. Незважаючи на стрімкий розвиток бюджетної статистики, питанням вивчення впливу доходів на рівень і структуру споживання домогосподарств не приділялося належної уваги. Першим, хто виявив залежність між зміною доходів домогосподарств та структурою їх споживання, був німецький статистик             Е. Енгель. Узагальнюючі статистичні дані бюджетних обстежень Західної Європи та США і працюючі над розробкою матеріалів бюджетних обстежень в Саксонії  у 1854 р., Е. Енгель звернув увагу на поступове зменшення питомої ваги витрат на харчування в бюджеті домогосподарств із збільшенням його абсолютної величини. Е. Енгель стверджував: «обстеження різноманітних бюджетів засвідчило не тільки те, що чим менше доход, тим більша його частина витрачається на харчування, але також те, що харчування, крім того, погіршується;  воно показало далі, що чим менше доход, тим більша його частина спрямовується на фізичне утримання і менша залишається для духовного розвитку». Пізніше виявлена закономірність   отримала назву закону Енгеля. Згідно з законом Енгеля, чим нижчий доход, тим більша його частина витрачається  на харчування, і отже знижуються витрати на задоволення інших потреб. В міру зростання доходу домогосподарств загальне споживання благ збільшується, але у різних пропорціях і структурних співвідношеннях. Зі зростанням доходів домогосподарств абсолютні витрати на харчування зростають, але їх питома вага в загальній структурі витрат знижується, витрати на житлово-комунальні послуги зазнають незначних змін, а от частка витрат  на задоволення культурних  та інших нематеріальних потреб  суттєво зростає. Отже, показник питомої ваги витрат на продукти харчування  в сукупних витратах свідчить про матеріальне становище  домогосподарств і є одним із найважливіших показників життєвого рівня, який на сьогодні використовується в міжнародній статистиці (домогосподарство вважається бідним, якщо його витрати на продукти харчування перевищують 50% в структурі сукупних витрат). Через певний час інший німецький статистик А. Швабе, використовуючи закономірності, наведені в законі Енгеля, зробив висновок про залежність витрат домогосподарств на житлово-комунальні послуги від величини їх доходів. З тих пір зазначені два закони відомі як закони Е. Енгеля і А. Швабе. Російські вчені також займалися дослідженням впливу доходів на рівень та структуру споживання домогосподарств. Так, В. Арнольд, проводячи бюджетні обстеження сімей Вороніжської губернії на початку XX ст., виявиви тенденції щодо збільшення споживання  окремих благ із зростанням матеріальної забезпеченості сімей, що знайшло своє відображення в алгебраїчній формі:

R=a+bB

де  R – витрати на благо, що споживається; B – загальний грошовий бюджет домогосподарства;  a і b – константи, які відрізняються по групам домогосподарств із різним рівнем доходів.

Графічний апарат для відображення залежності рівня споживання домогосподарств  від величини  їх доходів ввів в економічну науку Дж. Хікс у 20-ті роки  XX ст. (лінії доход-споживання), потім він дістав розвитку в роботі                      П. Самуельсона, який у 1945 р. графічно представив функцію споживання, її формальний вигляд було наведено в роботі Дж.  Кейнса «Загальна теорія зайнятості проценту і грошей» у 1936р.

Інформаційною базою для  дослідження впливу доходів на рівень та структуру споживання домогосподарств  України є матеріали вибіркових обстежень умов життя домогосподарств. Даний вид обстежень проводиться  в Україні на постійній основі, починаючи з 1999р. аналіз даних вітчизняної  статистики щодо структури витрат домогосподарств  України в залежності від рівня  доходів підтверджує положення  закону  Е. Енгеля: зі зростанням середньодушових загальних доходів питома вага витрат домогосподарств на продовольчі товари зменшується, тоді як частка витрат на непродовольчі товари та послуги зростає. (таблиця 4.1)

 

 

Таблиця 4.1                                                                                                             

Структура сукупних витрат домогосподарств України  із різними  середньодушовими загальними  доходами у 2009 р.  [12, с.154]

Середньодушові загальні доходиу  місяць, грн	Частка сукупних витрат на ,%
	Продовольчі товари	Непродовольчі товари	Послуги	Неспоживчі сукупні витрати
До 300,0	68,7	17,5	11,1	2,7
300,1 - 480,0	69,9	16,6	9,5	4,0
480,1 – 660,0	64,4	19,3	10,7	5,6
660,1 – 840,0	60,4	19,7	12,2	7,7
840,1 – 1020,0	58,3	20,7	12,7	8,3
1020,1 – 1200,0	56,3	20,3	14,1	9,3
1200,1 – 1380,0	52,6	20,9	14,2	12,3
1380,1 – 1560,0	50,8	20,2	15,7	13,3
1560,1 – 1740,0	48,8	21,4	16,0	13,8
1740,1 – 1920,0	48,5	20,9	16,9	13,7
Понад    1920,1	38,2	18,3	19,6	23,9

 

Так, питома вага витрат домогосподарств на продовольчі товари у групі із найнижчими доходами у 1,8 рази перевищує аналогічний показник у групі домогосподарств з найвищими доходами, тоді як частка витрат на непродовольчі товари та послуги є нижчою у 1,3 рази, на неспоживчі сукупні витрати – майже у 9 разів, порівняно з групою домогосподарств, які отримують доходи понад 1920,0 грн. у місяць. Розрахований коефіцієнт подібності структур також показав наявність структурних розбіжностей у споживанні двох груп домогосподарств, з найменшими та найбільшими доходами:

 =0,695

де   d_i    і    d_j   -  показники порівнюваних структур.

 

Коефіцієнт подібності структур становить 0,695. Отже структура порівнюваних груп домогосподарств відрізняється  на 30,5 п.п.,  що ще раз доводить закономірність, визначену Е.Енгелем.

Аналіз динаміки структури  сукупних витрат домогосподарств України  у 1999 – 2009 рр. засвідчив позитивні  тенденції: зменшується питома вага витрат харчування і зростає частка витрат на непродовольчі товари та послуги у структурі сукупних витрат домогосподарств (рис 1). Однак  питома вага витрат на продукти харчування залишається все ще досить високою (50%), тоді як за світовими стандартами  оптимальними  вважаються витрати  на продукти харчування у розмірі 30%, на непродовольчі товари – 47%, на послуги  – 23%  від сукупних витрат домогосподарств. У 2009 р. домогосподарства України витрачали  лише 34,6% своїх сукупних витрат на непродовольчі  товари і послуги.

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис 2: Динаміка структури сукупних витрат домогосподарств України у 1999-2009 рр.  [12, с.143]                                                                                                              

Незважаючи на те, що частка витрат на продукти харчування є високою, рівень споживання більшості продуктів  харчування є недостатнім. Так, найбільше  відставання фактичного споживання  від раціональних норм у 2009 р. спостерігалося по плодах, ягодах та винограду  - на 52 %, молоку і молокопродуктах –  на 38%,  м’ясу і м’ясопродуктах  - на 28%, овочах та баштанних – 25%.

Натомість споживання продуктів, які містять вуглеводи (олія, хлібні продукти), перевищувало раціональні  норми, що є свідченням незбалансованості  харчування домогосподарств, які намагаються забезпечити власні енергетичні потреби за рахунок більш економічно доступних продуктів. (табл. 4.3)

Для оцінки залежності споживання продуктів харчування домогосподарствами від рівня їх доходів було розраховано  Індекс задоволеності потреб у продуктах  харчування (I_зпх) на основі розподілу загальних доходів за квінтильними групами домогосподарств: 

де I_i – індекс задоволеності потреб в  i-й групі продуктів харчування; n – число груп продуктів харчування.

                                                                                                                                                                 Таблиця 4.2

Споживання продуктів харчування в домогосподарствах  України у 1999 – 2009 рр. [4, с.112]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Індекс задоволеності  потреб в i-й групі продуктів харчування (І_і) розраховується співвідношенням фактичного споживання продуктів харчування відповідної групи до раціональної норми, причому фактичне споживання приймається в обсязі, який не перевищує раціональних норм, тобто максимальне значення індексу буде дорівнювати 1.

 Розраховані значення  Індексу задоволеності потреб  у продуктах харчування для  квінтильних груп домогосподарств представлено у  таблиці 4.4

Таблиця 4.3

Індекс задоволеності потреб у  продуктах харчування домогосподарств  України у 2004 - 2008 рр.

[4, с.210]

                                                                                                                                                                                                                      

 

 

 

Отже, значення індексу задоволеності  потреб у продуктах харчування  у 2004 – 2008 рр. показують чітку залежність між загальними доходами домогосподарств  та рівнем споживання ними продуктів  харчування: із зростанням доходів  збільшується рівень задоволеності  потреб у продуктах харчування у  першій групі, з найменшими доходами, у 2008 р. були задоволені на 77%, то в групі  домогосподарств з найвищими доходами – на 92%. Вплив доходів надструктуру споживання домогосподарств України можна оцінити за допомогою коефіцієнта еластичності у: 

де Т_у та  Т_х  - відповідно темпи приросту результативного та факторного показників. При цьому, у якості факторного показника взято величину загальних доходів домогосподарств, а у якості результативного показника – питому вагу витрат по окремим групам товарів і послуг. Для більшої достовірності результатів оцінки використано середньорічні темпи приросту зазначених вище показників, розраховані за даними 1999 – 2009 рр.

 

Результати розрахунків  показали, що із зростанням загальних  доходів домогосподарств на 1% питома вага витрат на продукти харчування  та безалкогольні напої зменшуватиметься в середньому на 0,11%; непродовольчі  товари і послуги збільшуватиметься  на 0,10%, при чому у їх структурі  найбільше зростатиме питома вага витрат на ресторани і готелі (на 0.59%),  зв'язок (0,55%), предмети домашнього вжитку, побутову техніку та поточне утримання житла (0,42%). При зростанні загальних доходів на 1% найбільше збільшуватиметься питома вага витрат на неспоживчі сукупні витрати  (0.56%), які включають допомогу родичам та іншим особам, купівлю акцій, сертифікатів, вклади до банків, аліменти, будівництво та капітальний ремонт житла тощо. На споживання алкогольних напоїв та тютюнових виробів зростання величини загальних доходів домогосподарств практично не вплине (табл. 4.5)

Табл. 4.4                                                                                                                       

Заггальні доходи та структура сукупних витрат домогосподарств  україни у 2004 – 2009 рр.               (у середньому за місяць у розрахунку  на одне домогосподарство)   [4, с.220]

Показники	2004	2005	2006	2007	2008	2009	Т,%	у
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Загальні доходи, грн.	876,3	1262,1	1544,4	1939,1	2723,0	2892,0	24,53	х
Структура сукупних витрат:	відсотки
Продукти харчування та безалкогольні напої	57,5	56,6	53,2	51,4	48,9	50,0	-2,62	-0,11
Алкогольні напої та тютюнові вироби	2,8	2,9	2,6	2,6	2,2	3,2	0,99	0,04
Непродовольчі товари і послуги	32,3	31,6	34,7	36,0	35,1	34,6	1,96	0,10
Неспоживчі сукупні витрати	7,4	8,9	9,5	10,0	13,8	12,2	13,63	0,56

 

Підводячи підсумок, слід зазначити, що проведена оцінка впливу доходів  на рівень та структуру споживання  домогосподарств україни на базі вибіркового обстеження умов їх життя з використанням спеціальних статистичних методів доводять актуальність положень німецького економіста і статика Е.Енгеля, висунутих ним ще у 50-х рр. XIX ст.