Аналіз справляння акцизного збору і мита у Сполучених Штатах Америки

З домінуванням прямих податків цілком обґрунтовано пов'язують надмірне втручання держави у ринкове саморегулювання, яке впливає на бізнесові рішення та інвестиційні потоки, деформуючи структуру відтворення й розвитку економіки. До того ж оцінки податкової політики, здійснені на підставі розрахунків моделей загальної рівноваги економіки США, засвідчили переваги стратегії виключення оподаткування факторів виробництва, передусім корпоративних податків. Тому виникла ідея перенести акценти податкового механізму країни з прямих на непрямі податки. Науковцями, фахівцями з обліку, політиками нині вже розроблено декілька варіантів проектів податкової реформи [9, с.223].

Центральним питанням докорінної перебудови податкової системи, що пропонується до впровадження у США, є доцільність  заміни чинної системи оподаткування  факторних доходів певною формою національного споживчого податку. До прийняття остаточного рішення  в наукових колах, у середовищі урядовців  і політиків, працівників суспільних інституцій точаться дискусії стосовно декількох аспектів, а саме: макроекономічний ефект від заміни чинної системи  оподаткування доходів на оподаткування  споживання; суспільно-економічні результати; глобальні наслідки; очікувана економія витрат на податкове адміністрування.

Узагальнення тематики дискусій стосовно проектів податкової реформи  дає змогу окреслити позиції  сторін щодо основних проблемних блоків.

Перший проблемний блок стосується економічних ефектів докорінної реформи податкової системи. З одного боку, різноманітні імітаційні моделі економічних процесів доводять, що економічний ефект від запровадження  податкової системи на основі оподаткування  споживання буде досить великим. Очікується тривале зростання ВВП на рівні 10%, яке сполучатиметься з дещо меншим, але досить відчутним збільшенням  економічного добробуту населення. З іншого боку, багато фахівців обстоюють  необхідність ураховувати такий  прогнозований економічний наслідок реформи, як зміна обсягів заощаджень та пропозиції праці. Крім того, вони вказують на те, що в цих моделях неадекватно  відображено всю повноту характеристик  існуючої податкової системи, включаючи окремі деталі оподаткування різних видів доходів від капіталу та нюанси сфери міжнародного оподаткування.

Зокрема, у контексті обговорення  макроекономічних наслідків докорінної податкової реформи представляє  інтерес комп'ютерна імітаційна модель нескінченого діапазону. Вона дає змогу аналізувати наслідки проведення докорінної податкової реформи, основним з яких може стати макроекономічне зростання національного господарства США. Автори моделі прорахували наслідки заміни всіх податків на доходи на рівні держави, штатів, регіонів тим чи іншим податком на споживання (що не виключає стандартних знижок та індивідуальних звільнень від податків) або податком з роздрібного товарообігу без жодних виключень і поступок кому б то не було. Ця комплексна модель містить дезагреговане представлення виробничого та споживчого секторів економіки, докладний опис ефектів дії податкової системи на рішення компаній та індивідів. Споживча поведінка моделюється виходячи з припущення про звичайний життєвий цикл індивідів без обмежень. Модель відмінна від багатьох інших моделей тим, що ключові вартісні показники виробництва і споживання визначено за допомогою економетричних розрахунків за даними багаторічних статистичних спостережень, а не за спеціально сконструйованими вихідними даними, як подекуди зустрічається в економічній літературі. Розробники моделі також припускають відносно високу оцінку еластичності заміщення, яка відображає тенденцію до високої залежності заощаджень від доходів.

Модельні передбачення макроекономічних наслідків проведення податкової реформи  на основі податку на споживання свідчать, що найбільший ефект досягається  у випадку чистої плоскої шкали  національного податку на роздрібний товарообіг (без жодних винятків та податкових преференцій). Тоді ВВП зростає  до 13% у короткотерміновий період та до 9% – у тривалій перспективі. Це зростання відбувається переважно  завдяки різким стрибкам обсягів  інвестування, які спочатку зростають  до 80%, а згодом скорочуються до 16,5%. Так само розширення пропозиції праці  спочатку сягатиме 30% та поступово скорочуватиметься  до 15%.

Другий проблемний блок стосується суспільно-економічних наслідків  проекту реформи, які вивчаються на підставі дослідження можливих змін стратегій поведінки людей. Так, виокремлення і порівняння двох основних класів динамічних моделей ефектів  податкових реформ – моделей накладання хвиль життєвих циклів генерацій (поколінь) та моделей безперервності життєвих циклів репрезентативних (типових) індивідів, засвідчило загалом високий рівень достовірності результатів. Також було виявлено розбіжності у прогнозних оцінках змін обсягів виробництва у ближчій і подальшій перспективі та з'ясовано, що відмінності в результатах прогнозів зумовлено різноманіттям елементів моделей та набору змінних.

Багато моделей характеризуються високою пропозицією робочої  сили, джерела якої не пояснюються. Наприклад, припускається, що у відповідь  на зростання чистої заробітної плати, яка залишається після оподаткування, люди збільшать пропозицію своєї  праці, а також трудові заощадження. Проте такі вихідні припущення моделей  досить неоднозначні, адже немає емпіричних доказів того, що пропозиція праці  розширюється пропорційно зростанню  особистих доходів після оподаткування. До того ж пропозиція праці більш  еластична, якщо початковий обсяг вільного часу великий порівняно з витратами  часу на роботу. Емпіричні дані свідчать, що тенденції зміни доходів і  праці звичайно спрямовано довільно. У деяких моделях приріст пропозиції праці відображає зростання часу роботи за рахунок істотного скорочення вільного часу, що у дійсності обмежено фізичною потребою людини на відпочинок. Зважаючи на всі аргументи, робиться висновок, що моделі, які прогнозують  істотне зростання пропозиції праці  внаслідок відмови від оподаткування  трудових доходів при переході до споживчого оподаткування, повинні  сприйматися критично.

Для виявлення прогнозних змін заощаджень будують широкий  спектр моделей динаміки, які зазвичай припускають високу еластичність заощаджень (близько 3 – 4%). Проте імітаційні експерименти деяких дослідників піддаються сумніву  на тій підставі, що такий сильний  зв'язок несумісний з існуючими емпіричними  свідченнями. Аналіз емпіричних даних  доводить істотне перебільшення можливого рівня впливу податкової реформи на обсяги заощаджень та інвестицій. До того ж в емпіричній літературі нерідко наводяться дані стосовно того, що заощадження забезпечують приблизно десяту частину передбачених темпів зростання. Тому приріст обсягів ВВП протягом перших п'яти років після реформ насправді буде меншим.

У контексті обговорення  проекту реформи важливо порівняти  механізми дії чинної моделі оподаткування  доходів на капітал і працю  з новою системою оподаткування  споживання в реальних економічних  умовах. За висновками наукової експертизи більшість моделей мають дві  характерні ознаки – вони базуються  на припущенні про повністю конкурентні  ринки та ігнорують ризики й невизначеності.

В окремих дослідженнях йдеться  про очікувані потрясіння на фондовому  ринку, що пояснюється тенденціями  до знецінення вартості капіталу під  впливом чинної системи оподаткування  доходів корпорацій на противагу  негайному зростанню його вартості після відмови від оподаткування. Таке подорожчання пояснюється зростанням дохідності капіталу. Водночас визнаються важливі наслідки докорінної податкової реформи для суспільного перерозподілу. Так, власники капітальних активів  вірогідно одержать граничну дохідність капіталу, сконцентрованого в руках  багатих. У результаті посилиться нерівномірність  структури суспільного розподілу, адже обсяги привласнення всіх капітальних  доходів, звільнених від оподаткування, значно зростуть, відповідно, буде витіснено  прогресивність оподаткування. Тому висловлюються  пропозиції стосовно того, що понадграничні доходи мають оподатковуватися за будь-якої податкової системи.

За будь-якої моделі споживчого оподаткування податкове навантаження на групи з високими доходами скорочуватиметься, особливо на найбагатших, але зростатиме для груп із середніми та низькими доходами внаслідок деградації структури  прогресивної шкали оподаткування. До того ж скасування податків на корпоративні доходи при переході до споживчого оподаткування збільшить диспропорційність  розподілу прибутків на користь  найбагатших власників капіталів. [19, c. 56]

Представлені висновки ґрунтуються на трьох ключових припущеннях, які зазвичай роблять у дослідженнях перерозподільних ефектів податкової реформи.

Перше: домогосподарства згруповуються  переважно за обсягами річних доходів, тому багато прибічників споживчого оподаткування доводять, що більш  адекватною ознакою для групування є сукупні доходи, одержувані протягом життєвого циклу, оскільки при такому підході скорочується видима регресивність  оподаткування на основі споживання.

Друге: часто дослідження  виявляють переваги відмови як від  податків на корпоративні доходи для  власників капіталів, так і від  податків на працю для трудящих. За чинної системи оподаткування  існує істотна диспропорційність  між рівнем податкового навантаження на виробничі фактори – капітал  і працю. Тому докорінна податкова  реформа, спрямована на зростання ділової  активності, принесе вигоди працівникам  не менші, ніж власникам капіталів. Таким чином компенсуватиметься регресивний вплив споживчого оподаткування.

Третє: згідно з багатьма дослідженнями податкове навантаження на споживання розподіляється відповідно до обсягів споживання. Оскільки заможні  люди здебільшого не схильні до жорстких бюджетних обмежень протягом життєвого  циклу, то вони споживають більше, тож  і суми оподаткування їхніх споживчих  витрат будуть більшими, ніж інших  соціальних прошарків.

Окремі дослідження присвячено вивченню зміни поведінки родин  різного рівня добробуту щодо розподілу доходів між споживанням  і заощадженням. Загалом прогнозується  тенденція до збільшення заощаджень із зростанням доходів. Оскільки ця залежність більшою мірою притаманна дуже забезпеченим категоріям, то її дія значно посилиться із запровадженням споживчої податкової реформи.

Дослідники наголошують, що за системи споживчого оподаткування  будь-які доходи оподатковуються  лише коли вони витрачаються на споживання. Заощаджуючи доходи, їх власник додатково одержуватиме ренту. Якщо особа зберігатиме весь дохід, то не сплачуватиме жодних споживчих податків і всі податкові зобов'язання відкладатимуться доти, доки це багатство стане споживатися. Останнє дуже контрастує з податком на дохід, де економічна рента оподатковується в міру зростання, незалежно від того, споживатиметься вона чи заощаджуватиметься. Така відмінність притаманна всім формам споживчого оподаткування.

Зовнішньоекономічні наслідки пропонованої докорінної податкової реформи  – третій проблемний блок. Вихідним положенням є те, що в умовах глобалізації важливим чинником економічних змін слугують міжнародні торговельні відносини  та ринки капіталів. У більшості  моделей, у яких аналізуються економічні наслідки, робиться припущення про  закритість економіки США або  ж виконується спрощене моделювання  міжнародного сектора й оподаткування  міжнародної торгівлі та потоків  капіталів. Проте подібне моделювання  не забезпечує належної достовірності  прогнозів міжнародних наслідків  від проведення докорінної податкової реформи у такій потужній країні – учасниці глобалізованої економіки.

Четвертий проблемний блок стосується такого аспекту докорінної податкової реформи, як спрощення адміністрування  податків. Важливою перевагою проектної  моделі податкової системи є її простота, відповідно, здешевлення обслуговування податків. Прибічники споживчого оподаткування  наголошують на тому, що підхід до податкового  обліку на основі грошового потоку дійсно простіший за накопичувальний  підхід, на якому ґрунтується оподаткування доходів. Зокрема, проблеми коректування податків відповідно до інфляції, відображення в бухгалтерському обліку періодичних коливань ринкової вартості капіталу (знецінення чи додаткова капіталізація, інвентарний облік тощо), які ускладнюють роботу обліковців та податківців за існуючої системи оподаткування доходів, майже повністю зникнуть за системи споживчого оподаткування. [19, c. 58]

Отже, серйозність обговорення  можливостей перенесення акцентів у податковій системі США з  оподаткування доходів корпорацій на оподаткування споживання свідчить про подолання давнього упередження  економічної теорії проти непрямих форм оподаткування, що нібито не відповідають основним принципам раціональних податків. Подібні застереження втрачають актуальність на тлі гальмування економічної динаміки, а тим більше перспектив стагнації національного господарства. Перенесення бази оподаткування на споживання автоматично стимулюватиме населення до перегляду пропорцій у розподілі власних доходів на користь збільшення частки за­ощаджень і скорочення питомої ваги споживчих витрат. Якщо в таких умовах держава своєю економічною політикою підтримуватиме продуктивне використання заощаджень, перетворення їх на виробничі інвестиції, то нова податкова система спрацьовуватиме як "вбудований стабілізатор", що пом'якшує негативні наслідки економічної нестабільності, а також як рушій розвитку виробництва на підставі зняття податкових бар'єрів для розширеного відтворення продуктивного капіталу. [18, c. 68]

3.2. Діяльність  податкових органів в США та  методи її покращення.

Сплата податків в США  є обов’язком, з яким кожному  потрібно рахуватися, тому що згідно з  чинним законодавством навіть за неправильно  заповнену податкову декларацію може бути накладено штраф до 1 тисячі доларів. Кожний американець зобов’язаний підрахувати всі свої прибутки за минулий рік, визначити за спеціальною  таблицею суму податку, заповнити формуляр 1040 і відправити його разом з чеком  на відповідну суму в податкове бюро. Незаповнення податкової декларації в установлений строк також є злочином, навіть, якщо платник податків зовсім нічого не повинен сплачувати. 

Контроль в Сполучених Штатах Америки за сплатою податків здійснює Служба внутрішніх доходів, яка  організаційно входить до Міністерства фінансів. Особливістю цієї фіскальної служби є її подвійна природа, що випливає із виконування різнорідних функцій  – управління державними фінансами та правоохоронної функції.

Загальне керівництво  Службою внутрішніх доходів здійснює голова служби – комісіонер по внутрішніх доходах на підставі делегованих  йому міністром фінансів  повноважень. Комісіонер призначається Указом Президента США за згодою Сенату. Він несе відповідальність за виконання законодавства про  податки, що сконцентроване в Кодексі  внутрішніх доходів.