Податкова система України

    Щодо другорядних у фіскальному відношенні податків, то склад їх може переглядатися на основі порівняння їхньої ефективності (зіставлення надходжень від цих податків з витратами на стягнення їх).

    Визначаючи остаточний склад податкової системи, необхідно враховувати те, що важко одночасно розв'язати два завдання — суттєве зниження ставок основних податків (найбільш ефективних у фіскальному відношенні) і скорочення кількості податків та зборів, адже зменшення надходжень з основних джерел держава завжди намагатиметься перекрити запровадженням нових податків та зборі.

    До складу податкової системи мають бути включені збори до соціальних фондів — Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України, можливо, на засадах об'єднання цих зборів в єдиний соціальний податок. Останній має обов'язково враховуватись при визначенні загального рівня оподаткування в країні, що дасть змогу наблизити методику його визначення до загальноприйнятої.

    У системі податків і зборів, що справляються в Україні, крім загальнодержавних і місцевих, варто виділити спільні податки, що у визначених на довготривалій основі пропорціях будуть розподілятися між державним і місцевими бюджетами. До них можна віднести податок на прибуток підприємств і податок на доходи фізичних осіб. Ця пропозиція ґрунтується на таких міркуваннях. По-перше, в Україні протягом тривалого часу ці податки фактично розподілялися між державним і місцевими бюджетами, хоча згідно із законодавством належали до загальнодержавних. Отже, набуто значного досвіду використання їх різними рівнями бюджетної системи. По-друге, в багатьох розвинутих країнах ці податки також розподіляються у певному співвідношенні, а в деяких функціонують у вигляді самостійних податків (наприклад, федерального і місцевого податків на прибуток корпорацій), що стягуються окремо до федерального і регіональних бюджетів. По-третє, спільне використання податку на прибуток підприємств і податку на доходи фізичних осіб на загальнодержавному і місцевому рівнях відповідає розподілу функцій і повноважень між органами державної влади і місцевого самоврядування, а тому може бути обґрунтоване з позицій принципу еквівалентності "послуга-відшкодування". Оскільки значна частина коштів місцевих бюджетів використовується на розвиток виробничої і соціальної інфраструктури, яка приносить безпосередню вигоду розташованим на території певних адміністративних одиниць підприємствам і фізичним особам, що тут проживають, є своєрідною рентою, яка сприяє зростанню їхніх доходів, остільки частина податків на доходи юридичних і фізичних осіб має залишатися у розпорядженні органів місцевого самоврядування. Оскільки ж частина витрат на розвиток виробничої і соціальної інфраструктури фінансується за рахунок державного бюджету, остільки до нього має надходити і частина зазначених податків. У багатьох розвинутих країнах цей податок становить основу надходжень до державного бюджету. Крім того, його акумуляція виключно на місцевому рівні спричиняє значну диференціацію дохідної бази регіонів внаслідок різниці в рівнях доходів, отже, загострює проблему нерівних можливостей для розвитку соціальної інфраструктури.

    Потребує перегляду система місцевих податків і зборів. До неї обов'язково мають бути включені: податок на майно, податок на транспортні засоби, податок на спадщину і дарування, що вважаються місцевими в багатьох розвинутих країнах. Щодо останнього податку, то, враховуючи значний рівень диференціації доходів і нагромадження їх у великих розмірах у руках окремих осіб, назріла необхідність його запровадження. В цілому система місцевих податків і зборів разом із надходженнями від спільних податків має утворити надійну дохідну базу для фінансування функцій і повноважень органів місцевого самоврядування.

    Напрямки реформування податкової системи України мають бути узгодженими із завданням побудови в країні соціально орієнтованої ринкової економіки. Цій моделі відповідає достатньо високий рівень перерозподілу ВВП через бюджет, що ставить під сумнів правомірність радикального зниження ставок за основними податками, як прямими, так і непрямими. Такий підхід суперечить практиці проведення податкових реформ у країнах не лише із соціально орієнтованою, а й з ліберальною ринковою економікою, де не відомі випадки одночасного значного перегляду ставок прямих і непрямих податків. У багатьох країнах за всіма основними податками встановлено досить високі ставки. Якщо ставки ПДВ, податку на прибуток і прибуткового податку з громадян будуть знижені відповідно до проекту Податкового кодексу, в Україні буде створено одну з найліберальніших податкових систем, що не властиво країнам із соціально орієнтованою ринковою економікою.

    Щодо того, тягар яких податків необхідно знизити, то — це прибутковий податок з громадян і податок на прибуток підприємств. Саме зміни цих податків безпосередньо позначаються на доходах платників, тоді як непрямі податки впливають на доходи опосередковано і лише за певних умов.

    Враховуючи те, що однією з найбільших вад української податкової системи є чинна система податкових пільг та іншого роду преференцій, яка, по-перше, зумовлює нерівномірний розподіл податкового тягаря, отже, несправедливий характер оподаткування, по-друге, обмежує можливості зниження податкових ставок для всіх суб'єктів господарювання, по-третє, є підґрунтям становлення кланово-корпоративного капіталізму, її радикальний перегляд є одним з основних завдань податкової реформи.

    Прийняття Податкового кодексу  стало основою, передумовою здійснення  податкової реформи, шляхом до  стабілізації податкової системи  України. В цілому формування  податкової системи в Україні  та реалізація на практиці  механізмів адміністрування податків, адекватної умовам ринкової економіки, - дуже складний і тривалий процес. Використовуючи податковий інструмент державного регулювання економікою необхідно орієнтуватися не на максимальне вилучення доходів, а на збільшення виробництва продукції, маси прибутку та кількості продажів, що супроводжується зниженням податків на одиницю продукції і тим самим – стимулювати розвиток виробництва, збільшення кількості робочих місць і підвищення рівня життя населення. 
 

ВИСНОВОК

    Курсова робота «Еволюція податкової системи в Україні та зарубіжних країн світу» містить теоретичні засади становлення податкової системи, а також проблеми та шляхи удосконалення податкової системи України.

   Встановлення, розподіл, стягнення і використання податків становлять одну із функцій, які виконує держава. Тому податкова система як елемент господарського механізму відповідає економічному устрою країни, рівню розвитку продуктивних сил, системі державного регулювання економічних процесів.

   Податкова система в кожній країні є основою економічної системи. Вона, з одного боку, забезпечує фінансову базу держави, а з іншого - виступає головним знаряддям реалізації державної економічної політики.

   Вона  являє собою сукупність встановлених в країні податків, зборів і платежів, які взаємопов'язані між собою та органічно друг друга доповнюють, але мають різну цілеспрямованість. За допомогою податків вирішуються питання формування не лише доходів бюджету, а й впливу держави на всі сторони суспільного життя.

   Необхідною  умовою при формуванні податкової системи є врахування реальної соціально-економічної ситуації в країні. Податкова система кожної країни відображає її специфічні умови, такі як рівень розвитку економіки, внутрішню та зовнішню політику країни, рівень розвитку соціальної сфери, традицій народу, географічне положення країни, кліматичні умови та багато інших факторів. Тому, форми оподаткування однієї країни відрізняються від іншої. В світі немає країн з однаковими податковими системами, немає також і ідеальної системи, оскільки в суспільстві постійно проходять зміни. Ось чому податкова система повинна бути мобільною та еластичною.

   Україна пройшла довгий шлях, поки податки  ввійшли в економіку і стали  дзеркалом формування бюджету і  регулятором підприємницької діяльності.

   Формування  власної податкової системи Україна почала з 1991 року. На сьогодні Україна перебуває на стадії реформування податкової системи, головне завдання якої – створити умови для розвитку підприємницької діяльності і на цій основі максимально  забезпечити задоволення державних і соціальних потреб.

   Визначивши  свою економічну політику, держава  визначає напрямок розвитку, а також  стратегію і тактику досягнення поставленої мети. Тому податкова  система і податкова політика мають чітку цілеспрямованість  на вирішення конкретних завдань і проблем.

    Важливим  принципом побудови та призначення  системи оподаткування є стабільність - забезпечення незмінності податків і зборів, їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року.

    Податкова система повинна бути економічно обґрунтованою, тобто встановлення податків і зборів повинно здійснюватися на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат з його доходами.

                                        Список використаної літератури

1. Салила С. «Податкова система України: проблеми і перспективи» // Держава та регіони. – 2007. №1. С.289 – 296.
2. Десятнюк О. «Прагматика реформування податкової системи в умовах ризиків» // Вісник економічної науки України. – 2008. №1. С.22 – 26
3. Лютий І. «Концепція формування податкової системи України та конкурентоспроможність національної економіки» // Економіка України. – 2007. №8. С.19 – 27.
4. Бурденко І. «Тенденція і напрями розвитку сучасних податкових систем – можливість вибору для України» // Актуальні проблеми економіки. – 2007. №4. С.67 – 74.
5. Дулік Т. «Система оподаткування України в ретроспективі та напрями оптимізації її регулятивного впливу на соціально-економічний розвиток держави» // Вісник ДДФА; Економічні науки. Дніпропетровськ. – 2006. №1(15). С.65 – 74.
6. Іванов С. «Аналіз стану й напрямки розвитку податкової системи України та її вплив на зростання економіки» // Банківська справа. Київ. – 2008. №4. С.46 – 54.
7. Матичак П. // «Проблеми реформування податкової системи та шляхи їх вирішення» Економіст. – 2008. №9. С.26 – 27.
8. Мілявська. Податкова система: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – 2005 р.
9. Захожай. Податкова система України. – 2005 р.
10. Ткаченко В. // «Особливості структури податкової системи України»  Економіст. – 2008. №9. С. 46 – 53.
11. Соколовська. Податкова система держави: теорія і практика становлення. – 2004 р.
12. Загорський В. «Концептуалізація сучасних підходів до реформування податкової системи України» // Регіональна економіка. – 2006. №2. С.36 – 43.
13. Демиденко Л.М. ”Напрямки удосконалення системи оподаткування в сучасних умовах економічного росту ”//Вісник КНУ.–2007.–№ 45.– с.20-22.
14. Закон України « Про систему оподаткування » від 25.06.1991 р.
15. Мартинюк А.В. “Концепція реформування податкової системи ” // Голос України. – 2005. – №44. – с.27-31
16. АнтоненкоВ.М. Регресивне оподаткування як чинник підвищення регулювальної ролі податку на прибуток // Фінанси України. –2006. – №11. – с.72 – 76.
17. Державне регулювання економіки / За ред. д-ра екон. наук, проф., акад. АН вищої школи України. І.Р.Михасюка: – Львівський нац. ун-т ім. І.Франка. Підручник. 2-е вид., випр. і доп. – К.: Атіка, Ельга – 2004. – 592с.
18. Довголюк В.І., Єрмоленко Ю.Ю. Податкова система. – Київ, 2007. – 254 с.
19. Олійник О.В., Філоц І.В. Податкова система. – Київ, 2007. – 328 с.
20. Романюк М. «Податкова система та інвестиційна привабливість економіки України» // Фінанси України – 2006. №1. с.32-42
21. Єфименко Т. «Основні напрями трансформації податкової системи в Україні» // Фінанси України – 2007. №9. с.9-13