Автор: Пользователь скрыл имя, 18 Марта 2013 в 00:40, курсовая работа
Фізичні особи-підприємці, що перебували на єдиному податку, сплачували лише від 20 до 200 грн щомісячно (залежно від виду діяльності) на рахунки Держказначейства, звідки сума розподілялась між місцевим бюджетом (43 %), Пенсійним фондом (42 %) і на обов’язкове соціальне страхування (15 %). Якщо підприємець використовував найману працю або участь у діяльності брали члени його сім’ї, то сума єдиного податку зростала на 50 % за кожну особу. Для юридичних осіб розподіл сум податку був дещо іншим: місцевий бюджет (23 %), державний бюджет (20 %), Пенсійний фонд (42 %) і на обов’язкове соціальне страхування (15 %).
За запевненням ініціаторів закону, такі новації можуть стимулювати виведення з “тіні” і розвиток малого та середнього бізнесу. У той же час, через досить високих ставок оподаткування (особливо в разі сплати ПДВ) кількість підприємців, які захочуть використовувати нові групи (така можливість може бути цікавою для підприємств, схильних до сумлінної ведення бізнесу та повної сплати податків), може виявитися не значним .
Існує ймовірність, що в багатьох випадках такі нововведення можуть використовуватися в цілях мінімізації сплачуваних податків. А це, в свою чергу, може спричинити вкрай фіскальний підхід податкових органів щодо добросовісних платників податків [5].
Отже, після прийняття Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» від 24 травня 2012 року, який був прийнятий 12 серпня 2012 року до груп платників єдиного податку було додано 5 та 6 групи.
ВИСНОВКИ
Результати проведеного дослідження дають можливість зробити наступні висновки.
1. Основним чинним нормативним документом, що регулює порядок справляння, платників,ставки єдиного податку, податковий період та порядок переходу на спрощену систему оподаткування,обліку та звітності є Податковий кодекс України, а саме глава 1 розділу XIV ( статті 291-300).
2. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності – особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених Податковим Кодексом України, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
3. Відповідно до чинного законодавства суб’єктів господарювання поділено на 6 груп платників єдиного податку, при цьому віднесення до одної чи іншої групи здійснюється в залежності від певних умов. Cлід звернути увагу, що для першої і другої груп, крім граничних обмежень щодо найманих працівників і обсягу річного доходу, чітко визначено, з якими видами діяльності можна обрати відповідну групу.
4. Ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
5. Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць.
6. Розширення груп платників єдиного податку направлено на збільшення доходів місцевих бюджетів за рахунок очікуваного збільшення кількості платників цього податку.