Шпаргалка по "Налоговому праву"

Заповіт повинен  бути укладений в письмовій формі, де зазначаються місце й час його укладення. Заповіт має бути власноручно  підписаним і нотаріально посвідченим. Якщо спадкодавець через фізичні  вади не може власноручно підписати  заповіт, то за його дорученням заповіт  може бути підписано іншою особою, при цьому робиться помітка про  причини, через які громадянин не зміг сам зробити підпис. Заповіт  не може підписувати особа, на користь  якої його зроблено. Заповіт повинен  бути укладений так, щоби розпорядження  спадкодавця не викликало непорозумінь чи спорів після відкриття спадщини.

Після відкриття  спадщини державна нотаріальна контора  за місцем її відкриття чи за місцезнаходженням  спадкового майна вживає заходів  з охорони спадкового майна, коли це потрібно в інтересах держави, спадкоємців, відказоодержувачів або  кредиторів (ст. 558 ЦК України).

Спадкоємцям, які  прийняли належну їм за заповітом  чи за законом спадщину, державна нотаріальна  контора за місцем відкриття спадщини видає свідоцтво про право  на спадщину. Свідоцтво про право  на спадщину видається спадкоємцям  після закінчення шестимісячного терміну  від дня відкриття спадщини.

 

52. Охарактеризуйте сторони трудового договору.

Трудовий договір  – це угода між працівником, з  однієї сторони, і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим  ним органом, з іншої.

Сторонами трудового  договору виступають роботодавець і  найманий працівник. На стороні роботодавця  стороною виступає власник або уповноважений  ним орган чи фізична особа.

Роботодавцем  виступає власник як фізична особа  або як носій прав юридичної особи. Роботодавець зобов'язаний забезпечити  найманому працівникові умови праці, їх безпеку, а також соціально-трудові  гарантії, сплачувати за працівника страхові внески до фондів соціального страхування, передбачених законодавством, а у  разі заподіяння шкоди працівникові при виконанні ним трудових обов'язків, в тому числі здоров'ю працівника, роботодавець несе майнову відповідальність перед працівником. Роботодавець  несе майнову відповідальність перед  іншими фізичними та юридичними особами  за шкоду, заподіяну його працівником  при виконанні останнім трудових обов'язків.

У свою чергу  працівник несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну роботодавцю.

Стороною трудового  договору у якості роботодавця можуть бути:

• підприємство, установа, організація
• по-друге, – власник, і, по-третє, – фізична особа.

Другою стороною трудового договору завжди виступає найманий працівник – це фізична  особа (громадянин), яка  працює за трудовим договором у роботодавця.

Громадянин є  однією зі сторін усіх видів трудових договорів, який після укладення  трудового договору громадянин набуває  статусу найманого працівника. Саме за допомогою трудового договору здійснюється включення громадянина  в трудовий колектив підприємства (установи, організації). Стороною трудового договору може бути, як громадянин України, так  і іноземець.

З моменту укладення  трудового договору громадянин стає працівником даного роботодавця, на якого поширюються норми загального трудового законодавства та дія  локальних правових нормативних  актів, які прийняті на даному підприємстві. Саме трудовий договір є основою  та підставою для виникнення, існування  і розвитку трудових правовідносин. Зміна умов трудового договору призводить до змін і змісту трудових правовідносин, до виникнення нових правовідносин, а розірвання трудового договору означає припинення трудових правовідносин.

Для того щоб  стати працівником, громадянин повинен  мати трудову правоздатність і трудову  дієздатність – це 2 елементи, які  називають правосуб’єктностю. Умовою вступу працівника в трудові правовідносини є саме наявність у нього трудових правоздатності та дієздатності.

В трудовому праві, у передбачених законодавством випадках, мають місце дві самостійні юридичні категорії – трудова правоздатність і трудова дієздатність.

Умовою вступу роботодавця в трудові правовідносини є наявність у нього трудової правосуб’єктності. Свою роботодавчу  правосуб’єктність роботодавець здійснює особисто або через органи чи посадових  осіб, яким надається, згідно зі статутом або положенням, право прийняття  на роботу, право зміни або припинення трудових правовідносин з найманими  працівниками.

Конституція України  передбачає державну, комунальну і  приватну власність (ст. 41). Згідно із Законом  України "Про власність" в Україні  є три форми власності - державна, колективна і приватна.

Держава як власник  реалізовує свої повноваження через  відповідне міністерство, Фонд державного майна, які в свою чергу укладають  трудові договори (контракти) з керівниками  державних підприємств, установ, організацій. Аналогічна модель найму використовується і в організаціях з комунальною  власністю.

 

53. Охарактеризуйте особливості трудової діяльності неповнолітніх.

За згодою одного з батьків чи особи, котра його заступає, як виняток, можуть прийматися особи, яким виповнилося 15 років. А для  виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров'ю і не порушує  процесу навчання, у вільний від  навчання час можуть прийматися на роботу й особи, яким виповнилося 14 років. В останньому випадку також  потрібна згода одного з батьків  чи особи, котра його заступає; відпустка  неповнолітнім надається до закінчення перших шести місяців роботи, у  зручний для них час, у розмірі 31 календарного дня.

Усі особи, яким ще не виповнилося 18 років, приймаються  на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення ними 21-річного віку, щороку підлягають обов'язковому медичному  огляду.

Граничні норми  піднімання та переміщення вантажів підлітками під час короткочасної  та тривалої роботи

Чинне законодавство  забороняє застосування праці осіб молодше 18 років на тяжких роботах  і на роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці, а також на підземних  роботах. Забороняється залучати працівників  молодше 18 років і до нічних (із 22-ї  години до 6-ї години ранку), надурочних робіт і робіт у вихідні  дні, підіймання й переміщування  речей, маса яких перевищує встановлені  для підлітків граничні норми.

1. Короткочасна  робота - 1-2 підняття й переміщення  вантажу; тривала - більш як 2 підняття  й переміщення протягом 1 години  робочого часу.

2. Календарний  вік визначається як кількість  повних років, що відраховуються  від дати народження.

3. До ваги вантажу  включається вага тари й упакування.

4. Докладене м'язове  зусилля під час утримання  або переміщення вантажу з  використанням засобів малої  механізації не повинно перевищувати  граничної норми ваги вантажу,  його тривалість - не більше 3 хвилин, подальший відпочинок - не менше  2 хвилин.

1. Сумарна вага  вантажу дорівнює добуткові ваги  вантажу на кількість його  підіймань (переміщень).

2. Рівнем робочої  поверхні вважається робочий  рівень стола, верстата, конвеєра  і т. ін.

3. Висота підіймання  не повинна перевищувати 1 м.

4. Відстань переміщення  вантажу вручну не повинна  перевищувати 5 м. 

Чинне законодавство  встановлює можливість розірвати трудовий договір не тільки з ініціативи самого неповнолітнього працівника, а й  з ініціативи його батька чи матері, усиновителів чи піклувальників, державних  органів і службових осіб, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням  законодавства про працю в  разі, коли виконання трудового договору заважає навчанню неповнолітнього, загрожує його здоров'ю або порушує  його законні інтереси.

 

54. Розкрийте зміст поняття громадянство.

Громадянство  – це структурний елемент правового  статусу особи, який розкриває головний зміст зв’язку людини і держави, взаємовідносин громадянина з державою та суспільством. Громадянство, як суб’єктивне  право людини, визнається в Україні  невід’ємним правом людини.  Громадян держави не можна розглядати як сукупність осіб, що проживають на її території, оскільки за цією ознакою останні утворюють  населення країни – категорію  демографічну. Терміном “населення”  охоплюється не тільки громадяни  певної держави, а й іноземці та особи  без громадянства, які проживають в країні. Громадянином держави є  особа не в силу того, що проживає на її території, а внаслідок існування  між особою і державою певних правових зв’язків. Підставами і умовами  набуття громадянства України. Ст. 11 Закону про громадянство України  зазначає, що підставами набуття громадянства є:

1) народження;

2) походження;

3) прийняття до  громадянства України; 

4) поновлення  громадянства України; 

5) інші підстави, передбачені міжнародними договорами  України, які ратифіковано Верховною  Радою України. 

Набути громадянство України шляхом натуралізації за індивідуальними заявами можуть іноземні громадяни та особи без  громадянства. Для цього їм потрібно виконати зазначені у ст. 16 Закону про громадянство України умови:

1) відмовитись  від іноземного громадянства;

2) постійно проживати  на території України протягом  останніх п’яти років перед  подачею клопотання;

3) володіти українською  мовою в обсязі, достатньому для  спілкування;

4) мати законні  джерела існування;

5) визнавати і  виконувати Конституцію України  та закони України.

Законодавство України  встановлює обмеження щодо набуття  громадянства окремими особами. Зокрема, в громадянство України не приймаються  особи, які:

1) вчинили злочини  проти людства чи здійснювали  геноцид, чинили насильницькі  дії проти національної державності  України;

2) засудженні  до позбавлення волі до зняття  судимості;

3) перебувають  під слідством або уникають  покарання чи вчинили злочин  на території іншої держави;

4) перебувають  на військовій службі, у службі  безпеки, в правоохоронних органах,  органах юстиції або органах  державної влади іноземної держави”.

Отже, громадянство України припиняється:

1) внаслідок виходу  з громадянства України;

2) внаслідок втрати  громадянства України;

3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами, які ратифіковані Верховною Радою  України, - так проголошує ст. 19 Закону.

Вихід з громадянства (експатріація – від лат. ех –  колишній, раtrіа – батьківщина) відбувається тільки за ініціативою самої особи (по відношенню до дітей можуть діяти  їхні законні представники). Вихід  з громадянства України здійснюється за клопотанням особи (ст. 19).

 

55. Розкрийте зміст поняття норми права.

Норма права —  це правило поведінки, установлене  чи санкціоноване державою, елементарна  частка права, що відноситься до нього  як частина до цілого (чи як одиничне до загального). Вона володіє властивим  їй змістом і формою й у системоутворюючих  процесах з іншими нормами складає  зміст права в цілому.

Норма права —  це загальнообов'язкове, установлене  чи санкціоноване й охоронюване  державою правило поведінки, що виражає  обумовлену матеріальними умовами  життя суспільства волю й інтереси народу, що активно впливає на суспільні  відносини з метою їх упорядкування. Ознаки норми права:

- норма права  встановлюється або санкціонується  державою і закріплюється в  офіційних державних актах;

- реалізація  правової норми в необхідних  випадках забезпечується заходами  державного примусу;

- норма права  є державним регулятором суспільних  відносин:

- норма права  є формально визначеною, в ній  однозначно закріплюються права  і обов'язки учасників суспільних  відносин, а також санкції, що  застосовуються у випадку її  порушення;

- норма права  має загальний характер: адресована  невизна-ченому колу суб'єктів,  регулює групу кількісно невизначе-них  суспільних відносин.

Структура правової норми - це її внутрішня організація, яка виражається у поділі норми  права на складові частини: гіпотезу, диспозицію і санкцію.

Гіпотеза (припущення) - це частина норми права, що визначає умови, за наявності яких суб'єкти права  мають здійснювати свої права  та обов'язки, зазначені в диспозиції цієї норми.

Диспозиція (розпорядження) - це частина норми права, що визначає саме правило поведінки, згідно з  яким дозволяється, забороняється або  рекомендується вчинення певних дій. Диспозиція розподіляє між учасниками правових відносин права та обов'язки.

Санкція (стягнення) - це частина норми, у якій вказано  заходи державного примусу в разі невиконання її диспозиції.

Структуру правової норми можна проілюструвати на прикладі договору найму: якщо наймач взяв у  найм майно (гіпотеза), тоді він зобов'язаний утримувати це майно згідно умов договору (диспозиція), інакше до нього можуть бути застосовані заходи державного впливу, спрямовані на захист прав наймодавця (санкція).

Види норм права:

1. За галузевою  виділяють норми конституційного,  цивільного, адміністративного, кримінального  права та ін.

2. За формою  виразу припису правові норми  поділяються на ті, що зобов'язують (встановлюють обов'язок здійснення  активних дій), ті, що забороняють  (встановлюють заборону дії) та  ті, що уповноважують (надають  права).

3. За способом  встановлення правші поведінки  норми права поділяються на  імперативні (формулюють певне  правило поведінки, виключають  будь-який вибір) і диспозитивні (дають можливість суб'єктам самим  визначати конкретний зміст своїх  прав і обов'язків).

4. Залежно від  характеру правовідносин, що врегульовуються  правовими нормами, розрізняють  норми матеріального і норми  процесуального права.

5. За часом  дії— постійні і тимчасові.

6. За суб'єктами  правотворчості: норми органів законодавчої, виконавчої та судової влади,  місцевого самоврядування або  всього народу.