Шпаргалка по "Налоговому праву"

Крайня необхідність визначається як стан, за якого особа  правомірно заподіює шкоду інтересам, що охороняються державою, з метою  усунення небезпеки, яка безпосередньо  загрожує особі чи охоронюваним законом  правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам, чи інтересам держави, за умови неможливості усунути цю небезпеку іншими засобами, якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

Крайня необхідність – це суб’єктивне право кожної людини. Однак для працівників  правоохоронних органів крайня необхідність – юридичний обов’язок, передбачений їхнім службовим становищем.

Правомірність крайньої необхідності визначається низкою умов, які прийнято ділити на дві групи: а) умови, що характеризують небезпеку; б) умови, що характеризують дії з  її усунення.

До першої групи  умов відносять: 1) реальність - небезпека  існує в дійсності, а не в уяві особи, яка її усуває; 2) наявність - загроза  для правоохоронюваних об’єктів уже виникла, вона не викликає сумніву, безпосередньо існує, ще не минула і  вимагає дій для її усунення; 3) неминучість - усунення небезпеки не може бути здійснено іншим способом, окрім завдання шкоди іншим інтересам, що охороняються державою.

До другої групи  умов відносять такі: 1) захищаються  тільки правоохоронювані інтереси особи, суспільства, держави; 2) шкода зазвичай спричиняється третім особам (у випадках, коли суспільна небезпека виходить від суспільно небезпечних діянь  людини); 3) заподіяна шкода не повинна  бути більшою, ніж відвернута шкода.

Крайню необхідність треба відрізняти від необхідної оборони. За необхідної оборони джерело  небезпеки - суспільно небезпечне посягання  людини. За крайньої необхідності джерело  небезпеки може бути найрізноманітнішим. Необхідна оборона виражається  в активних діях, а крайня необхідність може бути виражена і в бездіяльності. За необхідної оборони шкода завдається посягаючому, а за крайньої необхідності - інтересам установ, організацій  та осіб, здебільшого непричетних  до виникнення небезпеки і які  викликають своєю діяльністю. За необхідної оборони не вимагається таких  обов’язкових для крайньої необхідності умов, як неможливість усунення небезпеки  іншим способом, окрім заподіяння шкоди менш значної, ніж відвернена.

 

62. Розкрийте поняття кримінальних покарань та опишіть їх мету.

Кримінальне покарання - засіб державного примусу, що застосовується судом із винесенням вироку щодо особи, яка вчинила злочин. Це покарання застосовується лише за вироком суду.

Зміст покарання  полягає у передбаченому законом  обмеженні прав та свобод особи, засудженої за вчинення злочину.

Ознаки покарання:

• покарання є заходом примусу;
• застосовується від імені держави за вироком суду;
• застосовується до особи, визнаної винною у вчиненні злочину;
• полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод

Цілі покарання:

• кара щодо засудженого;
• його виправлення;
• спеціальне попередження — запобігання вчиненню нових
• злочинів самим засудженим;
• загальне попередження — запобігання вчиненню злочинів іншими особами.

Мета покарання  — це той результат, якого прагне досягти держава, застосовуючи до особи, винної у вчиненні злочину, певні, визначені  законом заходи примусу. Покарання  має на меті не тільки кару, а й  виправлення засуджених, а також  запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Метою покарання  є:

• кара за вчинений злочин;
• виправлення та перевиховання засуджених;
• запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

 

63. Розкрийте поняття кримінального покарання та назвіть його види.

Кримінальне покарання - засіб державного примусу, що застосовується судом із винесенням вироку щодо особи, яка вчинила злочин. Це покарання застосовується лише за вироком суду.

Зміст покарання  полягає у передбаченому законом  обмеженні прав та свобод особи, засудженої за вчинення злочину.

Ознаки покарання:

• покарання є заходом примусу;
• застосовується від імені держави за вироком суду;
• застосовується до особи, визнаної винною у вчиненні злочину;
• полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод

Цілі покарання:

• кара щодо засудженого;
• його виправлення;
• спеціальне попередження — запобігання вчиненню нових
• злочинів самим засудженим;
• загальне попередження — запобігання вчиненню злочинів іншими особами.

Відповідно до ст. 23 КК України покарання поділяються  на три групи:

• основні(позбавлення волі на певний строк; виправні роботи без позбавлення волі;позбавлення права обіймати певні посади або на якийсь вид діяльності; штраф; громадська догана; арешт; обмеження волі; службові обмеження для військовослужбовців; позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців)
• довічне позбавлення волі;
• додаткові, що не призначаються самостійно, а тільки як доповнення до основних(конфіскація майна; позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину, кваліфікаційного класу; позбавлення батьківських прав згідно з чинним законодавством).
• змішані, які можуть бути як основними, так і додатковими.

 

64. Розкрийте поняття основних видів покарань за Кримінальним кодексом України.

Кримінальне покарання - засіб державного примусу, що застосовується судом із винесенням вироку щодо особи, яка вчинила злочин. Це покарання застосовується лише за вироком суду.

Зміст покарання  полягає у передбаченому законом  обмеженні прав та свобод особи, засудженої за вчинення злочину.

Ознаки покарання:

• покарання є заходом примусу;
• застосовується від імені держави за вироком суду;
• застосовується до особи, визнаної винною у вчиненні злочину;
• полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод

Цілі покарання:

• кара щодо засудженого;
• його виправлення;
• спеціальне попередження — запобігання вчиненню нових
• злочинів самим засудженим;
• загальне попередження — запобігання вчиненню злочинів іншими особами.

Відповідно до ст. 23 КК України покарання поділяються  на три групи:

• основні(позбавлення волі на певний строк; виправні роботи без позбавлення волі;позбавлення права обіймати певні посади або на якийсь вид діяльності; штраф; громадська догана; арешт; обмеження волі; службові обмеження для військовослужбовців; позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців)
• довічне позбавлення волі;
• додаткові, що не призначаються самостійно, а тільки як доповнення до основних(конфіскація майна; позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину, кваліфікаційного класу; позбавлення батьківських прав згідно з чинним законодавством).
• змішані, які можуть бути як основними, так і додатковими.

 

65. Розкрийте поняття правовідносин та перерахуйте їх ознаки.

Правовідносини - це врегульоване нормами права  суспільні відносини, учасники якого  мають взаємні права й обов'язками, гарантованими державою.

Правовідносини  гарантуються державою: у випадках передбачених законом або договором, виконання невиконаних або неналежне  виконаних обов'язків, захист, відновлення  порушених прав суб'єктів правовідносини забезпечуються примусовими заходами.

Основні ознаки правовідносин:

• Правовідносини являють собою вид соціального зв'язку (юридичний зв'язок) суб'єктів соціального спілкування;
• Правовідносини виникають на основі норм права, тобто правовідносини - це не всяке фактичне відношення, а тільки те яке врегульовано нормами права;
• Суб'єкти правовідносин мають взаємозалежними (взаємними) юридичні права й обов'язки;
• Правовідносини є двостороннім юридичним зв'язком, тобто здійснюється через взаємні юридичні права й обов'язки;
• Правовідносини існують остільки, оскільки учасники є носіями відповідних прав і обов'язків;
• Правовідносини є вольовим юридичним зв'язком, тобто є результатом волевиявлення обох сторін правовідносини, або однієї з його сторін;

Зміст правових відносин визначається двома взаємодіючими  факторами: 1) фактичними обставинами  та 2) нормами права. Правове регулювання  надає суспільним відносинам визначеність, усталеність, надійність, забезпечувану  державою впорядкованість і форму. Все це дозволяє прогнозувати розвиток відносин та вживати ефективних заходів  до захисту інтересів їх учасників. Правовідносини виконують функцію  засобу, за допомогою якого право  перетворюється на реальну суспільну  дійсність, тобто набирає вигляду  фрагментів справжнього суспільного  життя.

Основою правових відносин є правові норми. Вони визначають: 1) умови виникнення цих відносин; 2) учасників, або суб'єктів відносин; 3) обсяг та характер їх прав та обов'язків; 4) правові наслідки порушення вимог  норми. Жодне з правових відносин неможливе без відповідної норми  права.

Види правовідносин

• По галузевій ознаці - конституційні, цивільні, адміністративні й т.д.;
• За рівнем правового регулювання - матеріальні, процесуальні;
• По кількісному складі учасників - прості, складні;
• По тривалості дії - короткочасні, довгострокові;
• По ступені визначеності сторін - відносні, абсолютні.
• По характеру розподілу прав і обов'язків - однобічні, двосторонні.

Правовідносини  характеризуються наявністю певних елементів, сукупність яких та зв'язки між якими являють собою структуру  правовідносин.

Елементами структури  правовідносин є:

• учасники;
• їх суб'єктивні права та юридичні обов'язки;
• об'єкт правовідносин.

 

66. Розкрийте поняття правової поведінки та назвіть її види.

Правова поведінка  — це соціальна поведінка особи (дія або бездіяльність) свідомо  вольового характеру, яка є врегульованою  нормами права і спричиняє  юридичні наслідки.

Юридичне нейтральна поведінка не є правовою. Правова  поведінка — форма вияву свободи  особи.

Правовій поведінці  властиві такі ознаки:

1)  має соціальне  значення як соціальне корисна  (правомірна поведінка) або як  соціальне шкідлива (правопорушення), що позначається на стані суспільних  відносин у ході соціального  розвитку;

2)  має зовні  виражений характер у вигляді  дії або бездіяльності. Дія  безпосередньо впливає на відносини  між суб'єктами. Бездіяльність, як  правило, є вербальною (словесною), складається із різних висловлень, суджень і оцінок, які виражають  внутрішній стан суб'єкта;

3)  має свідомо  вольовий характер, тобто припускає  усвідомлення обставин і можливість  здійснювати волю: спрямовувати  свою поведінку і керувати  своїми вчинками;

4)  регулюється  правовими нормами, що містяться  в текстах правових актів, які  або прямо описують умови і  ознаки правових вчинків, або  передбачають будь-які заходи  моделювання правової поведінки.  Це відрізняє правову поведінку  від інших типів соціальної  поведінки;

5)  має властивість  спричиняти юридичні наслідки, оскільки  пов'язана з: а) реалізацією  суб'єктом своїх інтересів (досягнення  особистих цілей, задоволення  потреб, зазнання певних втрат); б)  реакцією держави на результати  правової поведінки (стимулювання, охорона соціальне корисних дій  або вжиття заходів юридичної  відповідальності за соціальне  шкідливі дії).

Види правової поведінки:

• правомірна – соціальне корисна, відповідає нормам права; 
• неправомірна (протиправна) – правопорушення – соціальне шкідлива, суперечить нормам права;
• зловживання правом – відповідає нормам права, але є соціально-шкідливою.

Всі інші дії  можна назвати юридичне байдужими, індиферентними до права, такими, що не потребують якого-небудь правового  виправдання.

Правова поведінка  складається з елементів —  правових вчинків.

Елементи правового  вчинку (суб'єкт, суб'єктивна сторона, об'єкт, об'єктивна сторона) називають  складом правової поведінки.

За формою зовнішнього  вияву правова поведінка може бути:

• фізичною (діяльність); — усною (вербальною);
• письмовою (документальною).