Стандартизація: цілі, задачі та основні напрямки розвитку на сучасному етапі в Україні

2. Системність і комплексність  стандартизації. Системність - це  розгляд кожного об'єкта як  частини більш складної системи.  Комплексність припускає сумісність  всіх елементів складної системи.

3. Динамічність і випереджальний  розвиток стандарту. Динамічність  забезпечується періодичної перевіркою  стандартів, внесенням до них  змін, скасуванням НД. Для того  щоб знову створюваний стандарт  був менше підданий моральному  старінню, він повинен випереджати  розвиток суспільства. Випереджальний  розвиток забезпечується внесенням  до стандарт перспективних вимог  до номенклатури продукції, показниками  якості, методів контролю і т.д.  випереджальний розвиток також  забезпечується шляхом обліку  на етапі розробки НД міжнародних  і регіональних стандартів, прогресивних  національних стандартів інших  країн.

 

4. Ефективність стандартизації. Застосування  НД повинна давати економічний  або соціальний ефект. Безпосередній  економічний ефект дають стандарти,  що ведуть до економії ресурсів, підвищенню надійності, технічної  та інформаційної сумісності. Стандарти,  спрямовані на забезпечення безпеки  життя і здоров'я людей, навколишнього  середовища, забезпечують соціальний  ефект.

5. Пріоритетність розробки стандартів, що сприяють забезпеченню безпеки,  сумісності та взаємозамінності  продукції (послуг). Ця мета досягається  шляхом забезпечення відповідності  вимогам стандартів, номам законодавства і реалізується шляхом регламентації та дотримання обов'язкових вимог державних стандартів. Важлива вимога до стандарту - придатність його для цілей сертифікації. Стандарти, що містять чітко виділені по тексту обов'язкові вимоги та методи їх об'єктивної перевірки, є «обов'язковими стандартами» і відповідають вказаній вимозі.

6. Принцип гармонізації. Він передбачає  розробку гармонізованих стандартів. Забезпечення ідентичності документів, які стосуються одного і того  ж об'єкту, але прийнятих як  організаціями по стандартизації  в нашій країні, так і міжнародними (регіональними) організаціями, дозволяють  розробити стандарти, які не  створюють перешкод у міжнародній  торгівлі.

7. Чіткість формулювань положень  стандарту. Можливість двозначного  тлумачення норми свідчить про  серйозне дефекті НД.

Для досягнення соціальних і техніко-економічних  цілей стандартизація виконує певні  функції.

Функція упорядкування - подолання  нерозумного різноманіття об'єктів (роздута номенклатура продукції, непотрібне різноманіття документів). Вона зводиться  до спрощення і обмеження.

Охоронна (соціальна) функція - забезпечення безпеки споживачів продукції (послуг), виготовлювачів і держави, об'єднання  зусиль людства по захисту природи  від техногенного впливу цивілізації.

Ресурсозберігаюча функція обумовлена ​​обмеженістю матеріальних, енергетичних, трудових та природних ресурсів і полягає у встановленні в НД обгрунтованих обмежень на витрачання ресурсів.

Комунікативна функція забезпечує спілкування і взаємодія людей, зокрема фахівців, шляхом особистого обміну або використання документальних коштів, апаратних (комп'ютерних, супутникових і пр.) систем і каналів передачі повідомлень. Ця функція спрямована на подолання бар'єрів в торгівлі та сприяння науково-технічному й економічному співробітництву.

Цивилизующая функція спрямована на підвищення якості продукції та послуг як складової якості життя.

Інформаційна функція. Стандартизація забезпечує матеріальне виробництво, науку і техніку і інші сфери  нормативними документами, еталонами  заходів, зразками - еталонами продукції, каталогами продукції як носіями  цінної технічної та управлінської  інформації. Посилання в договорі на стандарт є найбільш зручною формою інформації про якість товару як головної умови договору.

 

Функція нормотворчості та правозастосування виявляється в узаконенні вимог до об'єктів стандартизації у формі обов'язкового стандарту і його загальному застосуванні в результаті надання документу юридичної сили. Дотримання обов'язкових вимог НД забезпечується, як правило, примусовими заходами економічного, адміністративного та кримінального характеру.

 

 

• Види стандартів, які застосовуються в Україні

Залежно від виду конкретного  об'єкта стандартизації, а також  від змісту встановлюються до нього  вимог, в Україні розробляють  і застосовують стандарти трьох  основних видів:

 

- На конкретні виробничі  процеси або стандарти на їхні  окремі елементи, в тому числі  стандарти на методи контролю;

 

- На конкретну продукцію  певного виду та стандарти  на її окремі елементи;

 

- На конкретну послугу  певного виду та стандарти  на її окремі елементи.

 

 

Найбільш характерними аспектами  стандартизації виробничих процесів є:

 

- Організаційно-технічні  положення і правила процедури  виконання робіт у певній галузі  діяльності;

 

- Загальнотехнічні вимоги, норми і правила, що забезпечують, по-перше, взаєморозуміння, технічне єдність і взаємозв'язок різних галузей науки, техніки і виробництва у процесах створення і використання продукції, а по-друге, охорону навколишнього природного середовища, безпеку продукції, послуг та виробничих робіт для життя, здоров'я, майна та інші загальнотехнічні вимоги;

 

- Основні вимоги до  методів, операцій, прийомів, режимам,  нормам виконання різного роду  типових робіт у технологічної  частини виробничих процесів  досліджень, розробки, виробництва,  зберігання, транспортування, споживання, ремонту, утилізації продукції;

 

- Вимоги до методів  контролю (випробувань, вимірювань, аналізу) регламентованих параметрів  та показників якості продукції  при її створенні, сертифікації  та використанні.

 

 

У стандартах на продукцію  можуть встановлюватися вимоги:

 

- Терміни і визначення  продукції (при необхідності);

 

- Умовні позначення конкретної  продукції та її елементів  (при наявності);

 

- Класифікація, вимоги до  головних параметрів і (або)  розмірами продукції (обов'язково);

 

- Вимоги до основних  показників рівня якості продукції  (обов'язково);

 

- Вимоги до основних  показників рівня економічності  продукції (обов'язково);

 

- Вимоги до комплектності  продукції, що постачається (за  наявності);

 

- Вимоги до методів  і засобів зберігання і транспортування  продукції (обов'язково);

 

- Вимоги до методів  і засобів ремонту (при можливості);

 

- Вимоги безпеки продукції  для життя, здоров'я і майна  при її виробництві, обігу та  споживання (обов'язково);

 

- Вимоги охорони навколишнього  природного середовища при виробництві,  обігу та споживання продукції  (обов'язково);

 

- Вимоги до правил  і засобів приймання продукції  (обов'язково);

 

- Вимоги до методів,  методик і засобів контролю  продукції (обов'язково);

 

- Вимоги до маркування  продукції (обов'язково);

 

- Вимоги до упакування  продукції, транспортної та споживчої  тари (при наявності та необхідності);

 

- Вимоги та умови технічно  ефективного і безпечного споживання  продукції (обов'язково);

 

- Вимоги та умови технічно  ефективної і безпечної утилізації (захоронення чи знищення) продукції  (обов'язково).

 

 

Склад обов'язкових вимог  державних і міждержавних стандартів, які застосовуються в Україні

 

 Відповідно до Закону  України "Про стандартизацію" для державних стандартів України  (ДСТУ) у всіх випадках обов'язковими  є такі вимоги:

 

- Для забезпечення безпеки  продукції, послуг та робіт  для життя, здоров'я та майна;

 

- До продукції, послуг  і робіт, що встановлюються  з метою охорони навколишнього  природного середовища;

 

- До продукції і робіт,  що встановлюються для забезпечення  всіх видів сумісності та взаємозамінності  продукції;

 

- До продукції, послуг  і робіт, що встановлюються  для забезпечення єдності методів  і методик контролю (випробувань,  вимірювань, аналізу) за дотриманням  обов'язкових вимог до цих об'єктів;

 

- До продукції з метою  забезпечення єдності її маркування  для споживачів;

 

- До продукції, послуг  і робіт, що встановлюються  для забезпечення їх економічності  при виробництві, зберіганні і  транспортуванні, а також при  експлуатації або використанні;

 

- Інші, встановлені законодавством  України і що відносяться до  продукції, послуг і робіт.

 

 

ЗАСТОСУВАННЯ СТАНДАРТІВ В УКРАЇНІ

 

 

Застосування стандартів - це стадія їх нормозастосування, тобто використання і дотримання встановлених у них імперативних (обов'язкових у всіх випадках) та диспозитивних (обов'язкових для конкретних випадків) вимог у процесах виробничо-господарської та іншої життєдіяльності суспільства.

 

 Вітчизняні стандарти  (ДСТУ, ГОСТ, ОСТ, СТП, СТО) відповідно  до області їхнього поширення  і сферою дії застосовуються  на території України за допомогою  наступних трьох основних методів  (способів):

 

- Безпосереднє (пряме) застосування  і дотримання вимог стандартів, у процесах науково-дослідної,  дослідно-конструкторської, дослідно-технологічної,  проектної, випробувальної, сертифікаційної,  виробничої, комерційної, а також  управлінської діяльності;

 

- Опосередковане застосування  стандартів шляхом розробки та  дотримання технічної документації (конструкторської, технологічної,  проектної) на конкретні продукцію,  послуги та роботи (виробничі  процеси);

- Посилання на стандарти  в технічній, комерційної та  управлінської документації (у тому  числі на стандарти в технічному  законодавстві країни).

 

 

 

 

 

 

Напрями стандартизації

Перспективна стандартизація (ПС)

 

 Перспективна стандартизація  передбачає розробку стандартів  з перспективними вимогами.

 

 До стандартів з  перспективними вимогами відносяться  групи однорідної продукції виробничо-технічного  призначення, товарів народного  вжитку, комплектуючих виробів і  матеріалів. Під групою однорідної  продукції розуміється сукупність  виробів, що характеризуються  загальним цільовим (функціональним) призначенням, володіють загальними  основними властивостями.

 

 Метою розробки стандартів  з перспективними вимогами є  створення нормативно-технічної  бази для випуску вітчизняної  продукції, відповідної вищому  світовому рівню.

Перспективні стандарти  забезпечують облік науково і  економічно обґрунтованих вимог  замовника, використання результатів  пошукових, фундаментальних, прикладних НДР, прогнозування, відкриттів, винаходів, встановлення диференційованих значень  основних показників технічного рівня  і якості груп однорідної продукції, а також сприяють розробці, постановці на виробництво і випуску нової (модернізованою) техніки, зняттю з  виробництва застарілих виробів.

Такі стандарти використовуються при розробці нормативно-технічної  документації на нову техніку, постановці її на виробництво, державній сертифікації продукції, при планеруванні виробництва  конкретної високоякісної продукції.

 

 Введення стандартів  з перспективними вимогами дозволяє  забезпечити економічний ефект  за рахунок: 

 

 – уніфікації, тобто  зведення різноманіття продукція  до раціональний одноманітності  однорідний продукція; 

 

 – створення основних  параметрів виробу, який розробляється,  що складають групу однорідної  продукції;

 

 – зростання технічного  рівня і якості виробів;

 

 – скорочення витрати  за рахунок спадкоємності продукції  при постановці на виробництво  і виготовлення нового високоефективного  виробу;

 

 – зменшення витрати  в експлуатації у зв'язку з  економією матеріального і трудового  ресурсів.

 

 Економія від реалізації  стандарту з перспективними вимогами  залежить від терміну його  дії.

 

 

Комплексний стандартизація (КС)

 

 Науково-технічний прогрес  вимагає постійного скорочення  терміну створення нової техніки  з більш прогресивними виробничо-технічними  характеристиками. Для цього необхідна  комплексна стандартизація (КС). З  її допомогою найбільш повно  задовольняються вимоги зацікавленої  організації і підприємства.

 

 КС забезпечує взаємозв'язок  з взаємозалежною та суміжною  галуззю по спільному виробництву  готової продукції.

 

 КС дозволяє встановлювати  найбільш раціональний в технічний  відношення параметричний ряд  і сортамент промислової продукції,  усувати її зайве різноманіття.

 

 

Для КС є характерними три  головних методичних принципу:

 

 – системність (встановлення  взаємозв'язаних вимог з метою  забезпечення вищого рівня якості);

 

 – оптимальність (визначення  оптимальної номенклатури об'єкту  КС, складу і кількісного значення  показнику якості);

 

 – програмне планерування (розробка спеціальної програми  об'єкту КС, що включає в план  державна, галузева і національна  стандартизація,).