Рейсовый чартер

Зміст

 

Договір чартеру є одним  із найстаріших договорів, що застосовувалися  у сфері перевезень. Цей договір  зародився як інститут морського  права, якому ще за часів середньовіччя  був відомий договір під назвою «цертепартія» (франц. charte-partie, charte – хартія, грамота та partie – частина) [41, c. 212]. Сама назва договору виникла від стародавнього звичаю писати такі договори на аркуші паперу, який належало розірвати на дві частини, кожна з яких залишалась у контрагента; у разі виникнення спору одну частину приєднували до іншої і таким чином відновлювали документ. За цим договором судновласник за винагороду надавав у тимчасове користування власника вантажу: а) все приміщення; б) деяку його частину; в) певне місце на даному судні, що направлялося у заданому напрямі.

Сьогодні договір чартеру, або фрахтування, широко використовується у сфері торговельного мореплавства, В економічному житті нашої країни відносини, пов'язані з транспортом, мають важливе значення. Транспорт є сполучною ланкою економіки країни, що становлять єдиний комплекс, який охоплює всі види суспільного виробництва, розподілу та обміну. В даний час розвиток і вдосконалення транспортного законодавства здійснюється дещо своєрідно. Цивільний кодекс України в гол. 30 визначає та регулює лише найважливіші, принципові положення, що стосуються перевезень вантажів, пасажирів, а також інших транспортних зобов'язань. Ці положення мають обов'язково враховуватися чинним транспортним законодавством, незалежно від того, включені вони в транспортні статути і кодекси чи ні.

 

Розділ 1. Поняття і сутність договору рейсового чартеру

 

Особливим різновидом договорів  перевезення є договір чартеру, або як його ще називають фрахтування, цертепартія.

Договір чартеру застосовують при неперіодичних вантажних  або пасажирських перевезеннях морським і повітряним транспортом переважно  в міжнародному сполученні.

Повітряні та морські чартери  мають як спільні риси, так і  свою специфіку, обумовлену відмінністю  договірної практики, способом перевезень, об´єктами перевезень, порядком укладання  договорів тощо, тому детальне регулювання  чартерних перевезень здійснюється відповідними транспортними кодексами (КТМ України, ПК України) та правилами  перевезень, що затверджуються відповідно до них. Також регулювання чартерних  перевезень, особливо морських, зазвичай відбувається відповідно до звичаїв  ділового обороту.

Об´єктом перевезень при  морських чартерах переважно є вантаж, а при повітряних - пасажири і  багаж.

Згідно з ч. 1 ст. 912 ЦК України  за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов´язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості  в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим  нормативно-правовим актам.

Договір чартеру (фрахтування) є двостороннім та відплатним. Договір  морського чартеру є консенсуальним, оскільки вважається укладеним з  моменту підписання рейсового чартеру  сторонами договору. Договір повітряного  чартерного перевезення вважається дійсним з моменту оплати чартерного рейсу або укладання відповідного кредитного договору, тобто він може бути як реальним, так і консенсуальним.

Сторонами договору чартеру  є фрахтувальник і фрахтівник. Договір чартеру має бути укладений в письмовій формі. Реквізити рейсового чартеру закріплені у ст. 136 КТМ України. Враховуючи те, що специфіка судна і його експлуатації у морі не дозволяє обмежитися коротким викладом основних умов договору, сторони вимушені детально регламентувати багато нюансів. Підсумком тривалих розробок у цій сфері стало створення так званих типових чартерних проформ, розроблених, рекомендованих чи схвалених такими авторитетними організаціями як Балтійська і Міжнародна Морська Конференція (БіМКО), Британська палата судноплавства та ін.

Фрахтувальником є особа, якій за договором надано право вимагати надання їй всієї або частини  місткості транспортного засобу для перевезення у вказаний нею  пункт призначення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або його переміщення  з іншою метою, сплативши за це обумовлену плату.

Фрахтівник - це особа, яка  за плату передає фрахтувальнику частину або всі місткості  транспортного засобу для перевезення  вантажу, пасажирів, багажу, пошти та переміщає їх у пункт призначення, вказаний фрахтувальником.

У договорі чартерного перевезення  розрізняють фактичного і договірного  перевізника.

Договірний перевізник є  фрахтувальником, тобто це особа, яка  бере на себе зобов´язання перед третіми  особами (пасажирами, вантажовідправниками) організувати перевезення. Договірними  перевізниками можуть бути туристичні агентства, експедиторські фірми тощо.

Фактичний перевізник виконує  частину або все перевезення  за договором чартеру згідно з  повноваженнями, одержаними від перевізника  за договором. Фактичний перевізник є фрахтівником.

Таким чином, у відносинах чартерного перевезення, окрім сторін договору, можуть брати участь ще й  треті особи (особа): при перевезеннях вантажу — фактичний відправник і фактичний одержувач вантажу, при пасажирських перевезеннях - пасажири. Форма договору чартеру (фрахтування) встановлюється транспортними кодексами (статутами) і є, як правило, письмовою.

Складність експлуатації повітряних і морських суден обумовлює  те, що нині договори чартеру укладаються  на основі типових договорів, так  званих проформ, розроблених і рекомендованих низкою міжнародних та іноземних  неурядових організацій. Проформи детально визначають умови перевезень конкретного  виду вантажу або містять загальні вимоги до чартерного перевезення будь-якого  вантажу чи пасажирів, враховуючи інтереси обох сторін договору, що спрощує процедуру  укладання договору чартеру.

Крім того, при укладанні  договору морського чартерного перевезення  вантажу зазвичай виписується коносамент, а договір повітряного перевезення  вантажу оформляється авіавантажною  накладною. За договором чартерного перевезення пасажирів їм видаються чартерні квитки, що є чинними лише на перевезення у зазначені в них дати і рейси.

Договір чартеру відрізняється  від подібних договорів найму (оренди): тайм-чартеру - найму транспортного  засобу з екіпажем, та бербоут-чартеру - найму транспортного засобу, не укомплектованого екіпажем (ст. 203 КТМ  України). Основною відмінністю даних  договорів є те, що за договором  чартеру транспортний засіб залишається  у володінні й користуванні фрахтівника, тому капітан та члени екіпажу  судна протягом усього часу виконання  цього договору підпорядковуються  йому. Фрахтувальник, не маючи право-мочностей щодо володіння й користування транспортним засобом, здійснює право так званої комерційної експлуатації всього або частини повітряного чи морського судна.

Договір чартеру часто  містить умову про направлення  відправнику повідомлення (нотиса) про очікуваний час прибуття судна. При чартерних перевезеннях капітан  судна зобов’язаний направити нотис  про готовність судна до завантаження чи розвантаження.

Ще одна особливість договору чартеру полягає у порядку  розміщення вантажів на судні. Фрахтівник зобов’язаний надати для розміщення вантажів всі чи деякі вантажні приміщення судна або відвести для цього  певну частину судна. Таким чином, вибір вантажних приміщень здійснюється за згодою сторін, що фіксується у договорі.

Реквізити рейсового чартеру

1. Фрахтовий брокер (ім'я,  назва фірми).

2. Місце і дата укладення  чартеру.

3. Ім'я / назва судновласника,  місце роботи.

4. Ім'я / назва фрахтувальника, місце роботи.

5. Назва судна.

6. GRT / NRT.

7. Чистий вантажопідйомність.

8. Позиція судна на  момент укладення чартеру.

9. Очікуваний час готовності  судна до навантаження.

10. Порт навантаження.

11. Порт вивантаження.

12. Найменування вантажу.

13. Фрахтова ставка.

14. Оплата фрахту (валюта  і спосіб оплати, ім'я бенефіціара,  банківський рахунок).

15. Вартість завантаження / вивантаження (також вказати, якщо  на судні є крани).

16. Сталійний час -

а) на навантаження

б) на вивантаження

в) загальний час на навантаження і вивантаження на

17. Вантажовідправник (ім'я  та адреса).

18. Ставка демереджа.

19. Дата cancelling.

20. Брокерська комісія  і кому виплачується.

21. Додаткові статті, якщо  обумовлені.

22. Підписи сторін (судновласник, фрахтувальник).

 

 

Розділ 2. Види і типи чартерів. Типові проформи рейсових чартерів. Особливості комерційних умов рейсових договорів

 

2.1. Види і типи чартерів

Залежно від того, в яких частках розподіляються між судновласником і фрахтувальником права, ризики і витрати, розрізняють два основних види фрахтування судів.

До першого виду належить рейсове фрахтування (voyadge-charter). Його, у свою чергу, можна розділити  на фрахтування судна на рейс, кругової, рейс послідовні односторонні рейси  і за контрактом.

До другого виду відносять  фрахтування судна (флоту) на час. Його ділять на фрахтування по тайм чартеру, бербоут-чартеру і димайз-чартеру.

Принциповою відмінністю  першого виду фрахтування є те, що судновласник практично повністю контролює роботу і використання свого судна або флоту і  відповідно приймає на себе всі комерційні ризики і витрати по його експлуатації на час дії договору. Винятком може бути віднесення на фрахтувальника частини  витрат, пов'язаних з вантаженням-вивантаженням  конкретного вантажу, наприклад  сепарування вантажу, оплата стивідорних  робіт або всього комплексу вантажних  операцій, що, природно, відбивається на розмірі винагороди за перевезення.

Різновиди даного виду фрахтування  відрізняються один від одного головним чином обсягом виконуваної роботи, терміном дії договору та кількістю  суден, що беруть участь у перевезеннях. Деталі договірних відносин між судновласником і фрахтувальником оформляються на базі звичайних проформ рейсових чартерів.

Фрахтування на рейс (single voyadge) реалізується як угода, за якою отфрахтовивается певне судно для перевезення  конкретного вантажу між двома або більше портами. Виконавши таку перевезення та отримавши договірну суму фрахту, комерційні взаємини судновласника з фрахтователем припиняються. Зазвичай такі фрахтові угоди практикуються, коли у судновласника з'являється надлишкова провізна здатність судів внаслідок баластних переходів, а у фрахтувальника виникає необхідність забезпечити разову відправку вантажу. Такі операції використовуються при нестійкій кон'юнктурі фрахтового ринку. У цьому випадку через нестабільність ринку судновласника і фрахтователи не ризикують укладати тривалі угоди на перевезення вантажів.

При фрахтування на кругової рейс фрахтувальник забезпечує завантаження судна у прямому і зворотному напрямку. По суті це дві самостійні фрахтові операції, але полягають  вони одночасно, припускаючи виконання  одним судном двох послідовно пов'язаних рейсів для перевезення зазвичай неоднакових вантажів між різними  портами.

Фрахтування на послідовні рейси принципово відрізняються  від фрахтування на рейс тим, що угода  укладається на два або більше одноманітних рейса. Тому в такому договорі з'являється особлива зостереження про те, скільки рейсів судно повинно виконати, а також узгоджується і фіксується право судновласника отфрахтовать судно в попутному напрямку під баластному інший вантаж, виконуючи основну угоду. Такі фрахтові угоди практикуються в тих випадках, коли вантажовідправнику необхідно якусь масу вантажу перевести декількома партіями і тимчасові параметри вантажного рейсу задовольняють терміни відправки кожної партії.

Особливий характер носить фрахтування судів за контрактом (general contract). У цьому випадку піднімається судновласник зі своїм або орендованим  тоннажем. Судновласник бере на себе зобов'язання перевести певну масу вантажу  декількома пароплавними партіями протягом конкретного періоду часу.

Поряд з оформленням звичайного договору морського перевезення, сторони  погоджуються так звані контрактні умови, що включають загальна кількість  вантажу, строки, протягом яких вантаж необхідно перевести, розміри перевозяться партій, терміни відвантаження кожної партії. Умови можуть виражатися інакше, але зміст домовленості залишається  тим самим. Наприклад, судновласнику, пропонується протягом календарного року (півріччя), щомісячно, в якусь декаду подавати під навантаження одне (два  і більше) судна для прийому  певної партії вантажу.

Під фрахтових контрактах не вказують назви конкретних судів, оскільки вони призначаються зазвичай під кожен рейс, але в контрактних  умовах погоджують тоннаж, який судновласник може залучати до перевезень. Такими обмеженнями  фрахтувальник намагається забезпечити  сохранную перевезення, застосування певної технології обробки судів  і доставки вантажу, звівши при цьому  до мінімуму свої витрати.

З боку судновласників в  тих випадках, коли з'являється можливість цілеспрямованого експорту транспортних послуг (надлишок тоннажу або неврівноважені потоки в прямому і зворотному напрямках, де використовується багато судів), практикуються фрахтові операції у вигляді контрактів. Фрахтователи укладають такі угоди, якщо необхідно  забезпечити перевезення вантажу  декількома партіями, але при цьому  неможливо використовувати одне судно в роботі послідовними рейсами.