Анализ потенциала услуг тур фирмы Украины

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА  НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МІСКОГО ГОСПОДАРСТВА 

Кафедра туризму і готельного господарства  
 
 

Курсовий  робота

На тему:

« АНАЛІЗ ПОТЕНЦІАЛУ ПОСЛУГ ТУРИСТИЧНИХ ФІРМ УКРАЇНИ » 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконала: Студентка 4-го курсу гр.ТУР2007-1 Колєсник Ю.О.

Перевірила: Пісарева І.В. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Харків  – 2011

 

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 ТЕОРИТИЧНІ АСПЕКТИ РИНКУ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ

1. Характеристика та сутність туристичних послуг
2. Стан туристичного ринку України
3. Світовий ринок туристичних послуг

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ПОТЕНЦІАЛУ ПОСЛУГ ТУРИСТИЧНИХ ФІРМ УКРАЇНИ

2.1 Організаційна  характеристика туристичних фірм 

2.2 Шляхи вдосконалення  потенціалу послуг 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ  
 

 

ВСТУП

     У період переходу до ринкової економіки  туризм є одним із перспективних  напрямків зовнішньоекономічної діяльності країни і її регіонів.

     Відомо, що на частку туристичного бізнесу  припадає 7 відсотків загальносвітового  експорту товарів і послуг, що в  абсолютному вираженні поступається тільки прибуткам від експорту нафти, нафтопродуктів і автомобілебудування.

     Для економіки України з її найбільш розвиненими туристсько-рекреаційними  центрами: Чорноморським узбережжям, Карпатами, Слов’яногір’ям, Азовським  узбережжям і унікальними містами, які поєднують прикмети старовини  і сучасності, значення міжнародного туризму полягає в тому, що, по-перше, це сфера швидкого обігу капіталу, при відносно невеликих капіталовкладеннях; по-друге, це ефективний засіб модернізації інфраструктури і, по-третє, можливість створення нових робочих місць  як у державній, так і в регіональній економіці. Тому є актуальним використання ефективних механізмів управління туристично-рекреаційним потенціалом нашої країни, управління розвитком потенціалу туристичних фірм.

     Метою курсоваї роботи є дослідження теоретичних, методологічних і методичних положень управління розвитком потенціалу послуг туристичних фірм.

     Для досягнення загальної мети в роботі були поставлені та вирішені такі завдання:

     - визначити теоретико-методологічну  базу туризму і розробити рекомендації  щодо її систематизації й удосконалення;

     - дослідити туристський ринок  України та міжнародний ринок  туристських послуг;

     - проаналізовати діяльність туристичного  підприємства та послуг, що їм  надаються;

     - обгрунтовати пропозиції щодо  удосконалення туристських послуг  на підприємстві.

     Предметом дослідження курсової роботи є організаційно-економічні й управлінські форми розвитку потенціалу туристських фірм.

      Під час написання роботи використовувались  наступні методи дослідження: логічного, системного та комплексного підходів для формування компетенцій стратегії в розвитку підприємств і підвищення її ефективності.

      У процесі дослідження застосовано  методи економіко-статистичного аналізу, зокрема: аналізу і синтезу –  для деталізації об'єкта дослідження  внаслідок розчленування його на окремі складові; порівняння – для  зіставлення фактичних даних  звітного року з даними за попередні  роки; рядів динаміки – для характеристики зміни у часі показників досліджуваного питання; монографічний – для вивчення стану діяльності на підприємстві; економіко-математичні – для побудови моделі розрахунку ефективності діяльності підприємства. 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ  АСПЕКТИ РИНКУ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ

     1.1 Характеристика та сутність туристичних послуг

     Ринок послуг сформувався внаслідок виокремлення невиробничої діяльності в окрему сферу  господарства – сферу послуг, що є об'єктивним процесом поглиблення  суспільного поділу праці внаслідок  розвитку продуктивних сил та диверсифікації суспільного виробництва.

     Невиробнича діяльність об'єднує галузі та види діяльності, призначені для створення  умов функціонування господарства та забезпечення життєдіяльності населення.

     Відокремлення послуг в окрему сферу діяльності, яка сформувала ринок послуг, грунтується  на специфіці самої послуги. Сутність послуги довгий час була предметом  дискусій. Чітке визначення природи, структури, характеру послуги має  принципове значення не тільки в теоретико-методологічному  плані, а і у практиці господарювання, оскільки впливає на збалансованість розвитку економіки, рівень та якість життя населення.

     На  даний час вже склалась певна  точка зору щодо сутності послуги  як економічної та соціальної категорії, структури та місця в господарстві. Послуга – це «цілеспрямована  діяльність, результати якої мають  прояв в корисному ефекті». Результатом  цієї діяльності є певні «переваги, які одна сторона може запропонувати  іншій» і які можуть мати матеріальний вираз і виступати в формі  товару (наприклад, пошиття одягу  тощо) або тільки вигляд діяльності і не мати матеріального виразу (наприклад, послуги страхування, інформаційні, туристичні послуги та інші).

     Головне призначення послуги – задоволення  потреб людини. Потреби людини, в  принципі, безмежні, але жорстко  детерміновані рівнем соціально-економічного розвитку певного суспільства.

     Послуги мають свої специфічні ознаки, які  можна звести до чотирьох «НЕ»: невідчутність (невидимість); нерозривність виробництва  та споживання; неможливість накопичення  та зберігання; неоднорідність та мінливість якості. Невідчутність випливає з самої сутності послуги як переважно діяльності, яка, за висловом Ф. Котлера «здебільшого немає матеріального виразу і не призводить до заволодіння будь-чим», але надає певні переваги. Тобто, послугу неможливо сприйняти на дотик, вона невідчутна, невидима. Звідси неможливість їх накопичення та зберігання, оскільки діяльність в сфері послуг передбачає в більшості випадків одночасність процесу виробництва та споживання послуг, тобто реалізація та споживання співпадають в часі та просторі. Звідси випливає така особливість організації обслуговування: кількість, номенклатура та якість послуг в даному місці в даний час повинна відповідати аналогічному попиту на ці послуги.

     Частиною  світового ринку послуг, його видовим  компонентом є  ринок туристичних  послуг, який об'єктивним підґрунтям формування має зростання та урізноманітнення суспільних потреб і відповідне йому поглиблення суспільного поділу праці.

     Туристичний ринок – це сфера задоволення  потреб населення в послугах, пов'язаних із відпочинком та змістовним проведенням  дозвілля в подорожі. В основі виокремлення туристичного ринку лежить специфіка  туристичної послуги.

     Туристична  послуга має всі раніше перелічені ознаки послуги, тобто невідчутність, нерозривність процесу виробництва/споживання, неможливість накопичення та неоднорідність якості, але до того має ще ряд  специфічних рис.

     1. Туристична послуга завжди є  комплексом послуг, який обов'язково  включає послуги розміщення, харчування, транспортування, екскурсійного  обслуговування та ряд інших,  що забезпечують реалізацію мети  подорожі. Цьому комплексу притаманне взаємодоповнення та взаємозамінність в межах кожного виду послуг (наприклад, подорожувати можна різними видами транспорту, або одним видом, але різними класами і т.д.).

     2. Мобільність – передбачає обов'язкове  переміщення споживача до місця  обслуговування; нероздільність процесу  обслуговування пов'язана з попередніми  ознаками.

     3. Обслуговування в туризмі, що є процесом безперервним, оскільки тільки так може бути реалізована мета подорожування. При цьому момент виробництва і споживання туристичної послуги співпадає в часі і в просторі. Оцінити якість обслуговування також можливо лише в момент споживання; ритмічність. Ця риса відбиває характер діяльності на туристичному ринку.

     Туристичною послугою може вважатися тільки комплекс послуг з задоволення різноманітних  потреб туриста: у відпочинку, харчуванні, переміщенні та інших, які сприяють забезпеченню мети подорожі.

     Туристичні  послуги за значенням в процесі  подорожування поділяються на основні, без яких неможливе подорожування (послуги розміщення, харчування, транспортного  та екскурсійного забезпечення тощо), додаткові, що сприяють комфортності подорожування (побутові, торгівельні, комунікативні, інформаційні, банківсько-фінансові, медичні, спортивно-оздоровчі, культурні тощо) та супутні, які підвищують ефективність та сприяють повній реалізації мети подорожі (виробництво та реалізація сувенірів  і туристичного спорядження, облаштування пляжів, оглядових майданчиків, реставрація  пам'яток тощо).

     Кожна з основних послуг може виступати  туристичним продуктом, що вирізняється стабільністю пропозиції, але тільки їх поєднання є туристичною послугою. Туристичні послуги або послуги, призначені для споживання подорожуючою частиною населення, в процесі споживання доповнюються туристичними товарами спеціального та загального призначення. До товарів  спеціального призначення належать сувеніри, поліграфічна продукція інформаційно-довідникового  характеру (картосхеми та плани, буклети, листівки, довідники, т. ін.), туристське спорядження та товари для відпочинку тощо. Товари загального призначення  включають значну номенклатуру і  споживаються залежно від різниці  в цінах або наявності на внутрішньому ринку країни постійного проживання. Туристи споживають також наявні матеріальні (пам'ятки) та нематеріальні (природні особливості) блага.

     Саме  комплекс туристичних послуг, благ та товарів, що забезпечують реалізацію мети подорожі, є туристичним продуктом (турпродуктом). Турпродукт в формі  тура виступає товаром на туристичному ринку. Таким чином, ринок туристичних  послуг можна розглядати як сферу  реалізації туристичного продукту та товарів туристського призначення. Характерною ознакою туристичного ринку є переважання реалізації туристичних послуг над товарами (в приблизному співвідношенні 75-80% до 25-15%).

     За  економічними заходами реалізація турпродукту  подібна до реалізації товарів, але  характер експортно-імпортних зв'язків, пов'язаних із рухом турпродукту, кардинально  відрізняють ринок туристичних  послуг від товарного ринку. Реалізація турпродукту пов'язана з обов'язковим переміщенням споживача до місця споживання. Виїзд туристів за кордон (зарубіжний туризм) і споживання ними туристичного продукту іншої країни є пасивним туризмом і розглядається як імпорт, оскільки веде до падіння попиту на внутрішньому ринку. Навпаки, в'їзд туристів з інших країн (іноземний туризм) і споживання ними національного туристичного продукту є джерелом зростання національного прибутку, оскільки збільшує попит на внутрішньому ринку країни як на туристичні послуги, так і на послуги та товари, опосередковано пов'язані з туризмом (мультиплікаційний ефект). Тому іноземний туризм розглядається як експорт послуг.

     Існує на ринку туристичних послуг і  реекспорт турпродукту, який полягає  в реалізації іноземним туристам на національному ринку турпослуг  та товарів, споживання яких відбудеться  в третій країні. Створюють турпродукт та реалізують його споживачам спеціалізовані підприємства, що виступають суб'єктами ринкової діяльності. Тобто, ринок туристичних  послуг можна розглядати і як сферу  функціонування спеціалізованих підприємств, що задовольняють специфічні потреби  туриста. Концептуальні положення дослідження ринку туристичних послуг ґрунтуються на теоретико-методологічних засадах суспільної географії і полягають у виявленні процесів і явищ, які виникають внаслідок виробництва, обміну та споживання туристичних благ, послуг та товарів, закріплюючись в певних формах геопросторової організації. Просторово-часові закономірності функціонування туристичного ринку на основі комплексно-пропорційного розвитку його складових становлять предметну сутність дослідження.

     Суспільно-географічні  дослідження ринку туристичних  послуг як форми суспільної організації  споживання полягають в системному підході до оцінки властивостей і  механізму функціонування явища, який передбачає визначення елементів (суб'єктів  ринку), їх структурованості (за суттєвими  ознаками ринку), ієрархії як елементів, так і виявлених структур, зв'язків  між ними, які визначають наявність  та інтенсивність взаємодії між  складовими ринку і дозволяють розглядати його як певну функціональну цілісність з властивими їй якісними та кількісними  параметрами. Дотримання принципів  комплексно-пропорційного розвитку ринкових елементів та структур, їх інтеграції в системи іншого порядку, історизму, регіоналізму та керованості  дозволяє визначити раціональні  з точки зору перспективності  суспільних потреб форми територіальної організації туристичного ринку.