Біржовий валютний ринок України: проблеми та перспективи розвитку

1. Біржовий  валютний ринок України.

     Залежно від рівня організації валютного  ринку розрізняють біржовий та позабіржовий валютні ринки. Біржовий ринок представляють  валютні біржі, а позабіржовий, який ще називають міжбанківський, - банки, фінансові установи, підприємства та організації.

     Функції біржового ринку полягають, насамперед, у визначенні попиту та пропозиції валюти, встановленні валютних курсів, прогнозі їх динаміки, визначенні довідкових курсів валют, а також у формуванні певної стратегії та тактики центрального банку країни відносно фінансово-кредитної політики та системи валютного регулювання. За деяких обставин валютні біржі стають головною ланкою міжбанківських операцій.

     Валютна біржа - це організований ринок, дещо схожий з ринком цінних паперів (фондів - фондова біржа) чи товарів (товарна біржа).

     На  валютних біржах здійснюють наступні види операцій:

     *    Ф'ючерсні валютні операції - це  страхові угоди на біржах, що  являють собою купівлю-продаж  золота, валюти, фінансових та кредитних  інструментів за фіксованою в  момент укладання контракту ціною, з виконанням операцій через певний проміжок часу (більше від трьох днів і до двох-трьох років).

     Розрахунки  здійснюються через клірингову палату, яка виступає посередником між продавцем та покупцем і гарантує виконання сторонами своїх зобов'язань. Особливостями ф'ючерсних операцій на валютному ринку є:

     •=> умови виконання ф'ючерсних контрактів прив'язані до певних дат роботи біржі (наприклад, перший понеділок  кожного третього місяця), тобто стандартизовані за термінами, обсягами та умовами поставки;

     •=> ф'ючерсні операції на 95% закінчуються укладанням зворотньої (офсетної) угоди, за якої не здійснюється реальна поставка валюти, а учасники цієї операції одержують лише різницю між початковою ціною укладання контракту і ціною, що існує на день здійснення зворотної (офсетної) угоди;

     •=> ф'ючерсні валютні операції здійснюються з обмеженим набором, як правило, резервних валют - долара США, японської єни, англійського фунта стерлінгів, євро.

     * Валютний опціон - це договірне зобов'язання, що дає право (для покупця) і зобов'язання (для продавця) купити або продати певну кількість однієї валюти в обмін на іншу за фіксованим у момент укладання угоди курсом на наперед узгоджену дату або протягом узгодженого періоду.

     В обмін на одержання такого права  покупець опціону сплачує продавцю певну суму, яку називають премією. Ризик покупця опціону обмежений розміром цієї премії, а ризик продавця опціону знижується на величину одержаної премії. Виділяють такі види опціонів:

     •=> опціон пут - право продавати валюту для захисту від п потенційного знецінення або в розрахунку на її потенційне знецінення ;

     •=> опціон кол ~ право купити валюту для захисту від потенційного її подорожчання або в розрахунку на потенційне підвищення Ті курсу. Розрізняють:

     •    європейські валютні опціопи - опціопи, які можуть бути реалізовані тільки в день закінчення терміну дії контракту;

     •    американські валютні опціопи, які дають право купити чи продати базовий актив у будь-який час від дня закінчення терміну дії контракту.

       Особливою формою валютних операцій  виступає валютний арбітраж - це операції з валютами з метою одержання прибутку через використання у визначений момент часу існуючих на фінансових ринках розривів між курсами і відсотковими ставками за касовими і строковими операціями. Основний принцип валютного арбітражу - купити той чи інший фінансовий актив дешевше і продати його дорожче. Розрізняють:

     •    часовий валютний арбітраж - це валютна  операція з метою одержання прибутку від різниці валютних курсів у  часі;

     •    просторовий (локальний, валютний арбітраж, передбачає одержання доходу за рахунок різниці курсу валют на двох різних територіальна віддалених ринках.

     Валютний  ринок в Україні – це переважно  міжбанківський ринок, адже саме в ході міжбанківських операцій здійснюється основний обсяг угод з купівлі-продажу  іноземних валют. Шляхом проведення міжбанківських операцій на валютному  ринку забезпечується обслуговування міжнародного обороту товарів, послуг і капіталів (міжнародних платежів).[6]

     Суб’єкти валютного ринку України:

1. Національний банк України;
2. комерційні банки, які одержали ліцензію Національного банку на право здійснення операцій з валютними цінностями (уповноважені банки);
3. інші кредитно-фінансові установи-резидентиü (страхові, інвес-тиційні, дилерські компанії), які одержали ліцензію Національного банку;
4. юридичні особи, які уклали з уповноваженими банками угоди на відкриття пунктів обміну іноземної валюти;ü
5. кредитно-фінансові установи-нерезиденти, в томуü числі іноземні банки, які одержали індивідуальний дозвіл Національного банку України на право здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України;
6. валютні біржі або валютні підрозділи товарних чиü фондових бірж, які одержали ліцензію Національного банку на право організації торгівлі іноземною валютою.

     З початку створення українського валютою ринку його специфіка полягала в тому, що він був представлений переважно валютною біржею, що функціонувала як структурний підрозділ Національною банку України.

     Українська міжбанківська валютна біржа – це перший за часом виникнення сегмент валютного ринку держави.

     Діяльність УМВБ розвивалася разом з розвитком валютного ринку,  всі зміни у валютній політиці держави, що відбувалися протягом останніх років, так чи інакше торкалися і УМВБ.

     Угоди з купівлі-продажу іноземних валют в безготівковій формі на внутрішньому ринку України спочатку укладалися тільки на біржовому ринку. Але з розвитком банківської системи й у зв’язку з лібералізацією валютної торгівлі (травень 1995 р.) з’явився ще один сегмент валютного ринку – міжбанківський ринок, де угоди почали укладатися безпосередньо між банками, уповноваженими на здійснення валютних операцій. Із появою цього сегмента ринку можна вважати, що структура українського валютного ринку повністю сформувалася.

     На  той час валютний ринок України складався з трьох великих сегментів:

• біржового ринку;
• позабіржового або міжбанківського ринку;
• ринку продажу готівки.

     Усі сегменти ринку – біржовий, позабіржовий і готівковий взаємопов’язані, хоч кожен з них виконує свою специфічну роль. Так, біржовий ринок діє згідно з формалізованими і твердо встановленими правилами: усі основні параметри угод фіксуються офіційною статистикою, тому інформація є достатньо повною і достовірною. На позабіржовому ринку, де поведінка учасників визначається їхнього взаємною домовленістю, умови угод є комерційною таємницею, тому про діяльність цього сегмента валютного ринку можна робити висновки лише за експертними оцінками. Ринок продажу готівки обслуговує готівковий оборот, суб’єктами цього ринку є фізичні та юридичні особи, які купують валюту в обмінних пунктах безпосередньою.

     Ефективна діяльність валютного ринку багато в чому залежить від системи його регулювання. Світова практика функціонування ринків знає два методи валютною регулювання – ринковий і державний. Ці методи доповнюють один одного, однак співвідношення між ними постійно змінюється залежно від конкретної економічної ситуації.

     Ринкове регулювання валютного ринку діє на основі закону вартості й закону попиту та пропозиції і застосовується в умовах економічної стабільності. При ньому також існує державне регулювання, оскільки валютні відносини відчутно впливають на внутрішній економічний розвиток.

     Органи валютного регулювання в Україні:

• Національний банк України;

• Уповноважені банки;
• Державна податкова адміністрація України;
• Міністерство зв’язку України;
• Державний митний комітет України.

     Національний банк України є головним органом валютного контролю в державі, який:

• здійснює валютну політику, керуючись принципами загальної економічної політики України;
• складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс держави;
• контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;
• визначає у разі необхідності ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків-нерезидентам;
• видає обов’язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України;
• нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики;
• видає ліцензії на здійснення валютних операцій і приймає рішення про їх скасування;
• установлює способи визначення і використанняü валютних (об-мінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті або в розрахункових (клірингових) одиницях;
• забезпечує публікацію банківських звітів про власні операції і операції уповноважених банків.[7]

     Конкретними виконавцями валютного регулювання є комерційні банки. Вони проводять валютні операції відповідно до ліцензії, яку отримують від НБУ, здійснюють контроль за дотриманням клієнтами валютного законодавства і поданням звітності про укладення валютних угод.

     Контроль  за правомірністю діяльності уповноважених банків здійснює Національний банк України. Він стежить за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених до компетенції інших державних органів, а також забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з валютним законодавством України.

     Крім НБУ, в межах своєї компетенції органами валютного контролю є:

       Державна податкова інспекція України, яка здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами на території України;

       Міністерство зв’язку контролює додержання правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через митний кордон України;

       Державний митний комітет України здійснює контроль за до-держанням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.

     На  валютному ринку України дозволені  наступні операції [1]:

     - валютна операція на умовах "тод" - валютна операція за договором, умови якого передбачають виконання цієї операції в день укладення договору;

     - валютна операція на умовах "том" - валютна операція за договором,  умови якого передбачають виконання  цієї операції в перший робочий  день після дня укладення договору;

     - валютна операція на умовах "спот" - валютна операція за договором, умови якого передбачають виконання цієї операції на другий робочий день після дня укладення договору;

     - валютна операція на умовах "форвард" - валютна операція за договором,  умови якого передбачають виконання  цієї операції (з поставкою валюти  за договором) пізніше ніж на  другий робочий день після  дня укладення договору;

     Міжбанківський  валютний ринок України (МВРУ) - це сукупність відносин у сфері торгівлі іноземною  валютою в Україні між суб'єктами ринку, між суб'єктами ринку та їх клієнтами (у тому числі банками-нерезидентами), а також між суб'єктами ринку  і Національним банком [1];

     Торговельна сесія МВРУ [2] – це торгівельно-інформаційна система - комплекс організаційно-технічних засобів (дилінгове обладнання REUTERS, BLOOMBERG та Система підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України), який забезпечує можливість укладення та підтвердження договорів з купівлі, продажу іноземної валюти та банківських металів згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку протягом часу, що встановлюється та змінюється на підставі постанови Правління Національного банку України;

     Торгівлю  іноземною валютою на міжбанківському  валютному ринку України, на міжнародному валютному ринку дозволяється здійснювати  Виключно Національному банку та суб'єктам ринку (або з такими суб'єктами).