Фактори розвитку туризму в Австрії

 

Вступ ……………………………………………………………………….……. 2

1. Історичні передумови розвитку туризму в Австрії....…………….……. 3
2. Фактори розвитку туризму в Австрії…………………………….……….6
3. Місце туризму в сучасній економіці Австрії .….……….………….…...11
4. Основні види міжнародного туризму Австрії.…………………………13
5. Основні туристичні ареали Австрії..……………………………………17
6. Проблеми та перспективи розвитку туризму в Австрії ...……………...20

Висновок…………………………………………………………………………21Список використаної літератури…………….……………………...……....….22

 

Вступ

Австрія – країна альпійських вершин, лугів, гірських озер і прохолодних  лісів. Затишні старовинні міста, що живуть в своєму несуєтному і безтурботному  ритмі. Австрію називають "відкритим  серцем Європи". Тут черпали своє натхнення Гайдн, Моцарт, Шуберт, Брамс, Малер. У Відні незримо присутній  образ короля вальсів Штрауса. Це місто – визнаний культурний центр  Європи з безліччю картинних галерей, розкішних палаців, концертних залів, величних площ, живописних вуличок. Місто  поетів і музикантів, оточене зеленим  намистом віденського лісу.

Ця країна є одним із світових лідерів щодо надання туристичних  послуг. Туризм в Австрії розвинений на високому рівні і є важливим джерелом наповнення бюджету. Тому вивчення досвіду цієї країни шодо організації туристичної сфери є досить важливим.

 

1. Історичні передумови розвитку туризму

На початку ХІХ ст. міжнародний  туризм в Австрії обмежувався окремими місцями. Одним з таких місць було місто  Карлсбад (нині Чеська Республіка), яке  відвідував і Гете, а Відень був постійним місцем відвідування європейської аристократії. Печера Постойна (нині в Словенії), також вже в часи  Бідермайера (в Австрії так називається період з 1815 по 1848рр. [2])  була місцем прибуття іноземних туристів.

Заможні віденські  городяни часто виїжджали разом зі своєю прислугою у літні резиденції, що знаходились недалеко від Відня. Відомим місцем було, наприклад, Гінтербрюль. Після розширення мережі залізниць поселення почали будуватись і у віддалених сільських районах (наприклад, городяни з Відня часто відвідували Семмерінг). 

Відомою була літня резиденція Бад-Ішль імператора Франца Іосифа I та Бад Гаштайн – курортне місто, в яке охоче відвідували представники великої буржуазії.  Туристичне своєння  австрійських Альп починається з середини ХІХ ст. Розвиток залізничної мережі дозволив швидке розширення туризму. В 1896 році в Австрії було утворено Міністерство шляхів сполучення, в функції якого входило також здійсненя основних заходів щодо поліпшення туризму [1]. 

На розвиток туризму в Альпах значний вплив здійснював австрійський альпійський клуб, створений у 1862 році у Відні. Його члени освоювали гори, прокладали туристичні маршрути та облаштовували притулки для альпіністів. Важливу роль також відігравало влаштоване в 1907 році автобусне сполучення Імператорської  австрійської пошти (перший маршрут поштових  автобусів  курсував у Південному Тіролі). 

У другій половині ХІХ ст.  біля залізничних станції з’являється багато великих готелів, особливо на  берегах гірських озер і на високогірних долинах. Через тривале перебування гостей це було досить вигідним. Туризм  ставав все більш важливим фактором розвитку. У 1909 у гірських районах Австрії було зареєстровано 2,5 млн. відвідувачів, з яких понад 880 тисяч у Тіролі [8, c 243]. 

Розвиток гірськолижного туризму почався незадовго до початку Першої світової війни. Матіас Здарський вважається одним з піонерів гірськолижного спорту. Перші уроки катання на лижах були проведені в 1905 році в Штубен-ам-Арльберг. У 1908 році почав функціонувати перший лижний підйомник в Австрії біля містечка Дорнбірн.

Так як Перша світова війна паралізувала міжнародний туризм, багато туристичних комун втратили своїх важливих клієнтів. У міжвоєнний період розвинулась нова "громадянська" форма літнього туризму. В той час як в західних землях (Зальцбург, Тіроль, Форарльберг), свої літні відпустки проводили в основному туристи з Німеччини, озера Каринтії і Зальцкаммергут більше відвідували туристи з Відня та країн колишньої імперії. Відень в той час притягував  приблизно однакову кількість гостей як із Заходу так і зі Сходу. 

У 1933 німецьким урядом було введено «бар'єр тисячі марок» проти Австрії. Націонал-соціалістичні німецькі лідери хотіли досягти з допомогою економічних засобів політичних поступок від канцлера Дольфуса. Суть цього обмеження полягала в тому, що німецькі громадяни перед поїздкою до Австрії повинні були заплатити збір у розмірі 1000 рейхсмарок. У порівнянні із сьогоднішньою купівельною спроможністю, це віповідало сумі близько 3500 € [1].

Австрійський уряд розробив низку заходів для боротьби із сильним зниженням кількості ночівель, в той же час посилились вимоги окремих муніципалітетів щодо об'єднання з Німеччиною. Надаючи суттєву підтримку ослабленій готельнїй індустрії, стимулювався розвиток міжнародного туризму в інших ключових областях. Так була започаткована грандіозна акція «Дитячі канікули» , були запропоновані  знижки для дальніх поїздок  австрійською залізницею, чинився тиск на держпрацівників щоб змусити їх провести свою відпустку в Австрії (надавалися  додаткові вихідні за вибір "правильного" місця призначення). Багато місцевих проектів підвищили привабливість Австрії для туристів (один з найважливіших прикладів відкриття у 1935 високогірної траси Ґросґлокнер Хай-Алпайн-роуд) [10, c. 86]. 

З’явилися фільми, які рекламували Австрію в інших, головним чином, англо-та франкомовних країнах (Carneval in Vienna - 1935, Rendezvous in Wien - 1936, Wie ein Franzose Wien sieht – 1937, Wiener Mode  - 1937) [2].

Масове зниження кількості німецьких туристів зумовило активізацію австрійського внутрішнього туризм. Спостерігались таклж значні темпи зростання прибуття туристів з інших країн. Таким чином, розвиток австрійського туризму після введення «бар'єу тисячі марок» став цікавим прикладом вимушеної політики диверсифікації країн прибуття туристів.

До кінця обмеження в 1937 році зниженя потоку туристів з Німеччини було дуже суттєвим. На початку Другої світової війни міжнародний туризм знову повністю занепав.

 

 Для розвитку туризму після Другої світової війни були характерні  високі темпи росту і розвитку масового туризму. Економічний підйом, збільшення тривалості відпусток і підвищення мобільності через поширення автомобілів призвели до швидкого зростання галузі. Основними видами туризму до початку 1990-х рр. були походи, плавання, катання на лижах, відвідування міст. Проте в кінці ХХ ст. відбулась диверсифікація пропозиції (наприклад, більшого значення набув оздоровчий туризм) [12, c. 98]. 

 

 

2. Фактори розвитку міжнародного туризму

Розвиток туризму в Австрії викликаний наступними чинниками:

• вдале географічне положення;

• наявність багатих природних ресурсів;

• розвинена інфраструктура;

• велика кількість культурних памяток;

• економічна і політична стабільність;

• відсутність значних власних сировинних і паливних ресурсів;

• дефіцит торгівельного балансу.

Слід розглянути деякі з цих факторів детальніше.

Географічне положення.

У системі туристського районування  світу Австрію відносять до Альпійського туристичного району Західноєвропейської  зони Європейського регіону, тому що більшу частина території країни покривають Альпи. Австрія - країна традиційного зимового туризму. Поряд зі Швейцарією ця країна є свого роду гірськолижною  «Меккою» для європейців [7].

Площа Австрії 83 859 кв. км., з них площа водоймищ — 1 120 кв. км. Австрія межує з Швейцарією (164 кілометри) і Ліхтенштейном (35 кілометрів) на заході; з Німеччиною (784 кілометри) і Чехією (362 кілометри) на півночі; із Словаччиною (91 кілометр) і Угорщиною (346 кілометрів) на сході; із Словенією (311 кілометрів) і Італією (430 кілометрів) на півдні. Загальна протяжність кордонів — 2 563 кілометри. 

Знаходячись в центрі перетину основних авіаційних, залізничних і шосейних магістралей Австрія стала важливим транзитним центром Європи. Географічне положення країни обумовлює інтерес серед жителів інших куточків землі. Вдале розташування в центрі Європи вигідно відрізняє цю країну серед інших європейських держав [13].

 

 

Природні ресурси

Австрія - переважно гірська  країна. Більше 70% території займають Східні Альпи і їх передгір'я. Східні Альпи ширші і нижчі Швейцарських, вони більш доступні. Тут більше альпійських лугів і лісів. Найвища  точка — двоголова гора Гросглокнер (3797 м), що означає «великий дзвонар»). У цьому районі розкинувся один з найбільш відомих австрійських національних парків. Альпи складаються з Тірольських і Зальцбургських  Альп на півночі, Циллертальських і Карникських Альп на півдні. Найбільший льодовик австрійських Альп - Пастерце (площа -32 кв. км. довжина - 10 км.). Одна з особливостей Австрійських Альп – вони розчленовані глибокими і широкими поперечними долинами, завдяки  чому глибинні частини порівняно легко доступні. У горах зустрічаються різні прояви карсту із сталактитовими і сталагмітовими печерами, крижаними напливами, підземними озерами і струмками [12 c. 96].

Для  туризму також  цікаві міжгірські западини, особливо Клагенфуртськая (Карінтія) і Грацкая (Штірія) з менш різко вираженими кордонами.  Решта ландшафтів складається з горбів і рівнин басейну Дунаю, що протікає в північній частині країни, а також по рівнинній місцевості на сході.

На рівнинах і в передгір'ях зима порівняно м'яка із середньосічневою    температурою від -1 до - 5° С. Проте з підйомом на кожних 100 м температура падає на півградуса. Снігова лінія знаходиться на висоті 2500-2800 м. Літо у високих горах холодне, сире  нерідко випадає мокрий сніг. Зимою опадів тут випадає більше, ніж влітку, і лавини бувають досить частим явищем [13].

У північній частині країни протікає Дунай. Це єдина судноплавна річка Австрії. Одним з популярних видів туризму тут вважаються річкові круїзи. Крупними річками є Мур, Драва, Зальцах, Інн. У країні є багато озер. На заході Австрії належить частина великого і глибокого озера Боденського, а на сході - велика частина крупного мілководого озера Нейзідлер-Зе.  Ліси займають близько 38% території країни.

Розвинена інфраструктура

В Австрії приблизно 5,6 тис. км залізниць; усі головні лінії  електрифіковані. Австрія славиться  системою своїх автодоріг, у країні приблизно 1600 км швидкісних автострад (автобанів). У 1957 була створена компанія "Австрійські авіалінії", а  на початку 1990-х у неї з'явився приватний конкурент - авіакомпанія "Лауда ейр" [11, c. 142].

 За числом готельних місць Австрія знаходиться на одному з перших місць. Фонд туристичного житла Австрії складається головним чином з невеликих готелів. Всі вони відмінно обладнані і мають в своєму розпорядженні велике число різних засобів активного відпочинку, лікування і заняття спортом. Першою з гірськолижних держав Австрія навчилася вишиковувати складні системи підйомників так, щоб гірські гряди з'єднували, а не роз'єднували сусідні долини. - Саме на її карті вперше з'явилися великі лижні регіони, що включають у себе кілька курортів, колись ніяк між собою не зв'язаних.

Сучасний гірськолижний центр  включає готельні комплекси; систему маятникових, канатно-крісельних буксировочних доріг-підйомників; траси спусків різної протяжності і складності; учбові схили; службу трас і контрольно-рятувальну службу; магазини; пункти прокату спортінвентаря; гірськолижні школи. Пропускна спроможність станцій канатних доріг в 3-5 разів перевершує число гірськолижників, що знаходяться тут, що означає відсутність черг [14].

У 2002 р. у Австрії нараховувалось:

30 тис. гірських і рівнинних  лижних трас,

3,5 тис. гірськолижних ліфтів  і підйомників,

500 пунктів прокату велосипедів,

100 манежів для верхової їзди  і 375 пунктів для прогулянок  на конях (верхи і на санях),

5 тис. відкритих тенісних кортів  і тенісних залів, 
200 шкіл підводного плавання, віндсерфінгу, катання на водних лижах і парусного спорту,