Туристичні ресурси Київської області

 

Яскравою сторінкою боротьби українського та білоруського народів проти посилання  експлуатації та покріпачення селян, проти  експансії польських феодалів і  католицької церкви було антифеодальне  селянсько-козацьке повстання 1594 – 1596 рр. під проводом відважного ватажка  Северина Наливайко. Київщини належить провідне місце у визвольній війні  українського народу 1548 – 1654 рр. під  керівництвом Богдана Хмельницького.У 80- 90 – х р. ХVII- початку XVIII ст.. Київщина стає центром нового визвольного  руху проти панування шляхетської  Польщі, яку очолив С. Палій, З. Іскра, С. Самусь.

 

В історії України назавжди залишаться імена керівників гайдамацького  руху 1768 року м. Швачки, А. Журби, І. Бондаренка.

 

На території області здавна живе працьовитий, сердечний, поетичний  і співучий люд. Чарівна душа нашого народу, його думи і пісні надихали на творчість видатних митців: Г. Сковороду, Т. Шевченка, Марка Вовчка, М. Гоголя, І. Нечуя-Левицького, Шолом-Алейхема, Дніпрову Чайку, М. Лисенка, К. Стеценка, О. Довженка.1

 

Таким чином, у результаті проведення дослідження автор дійшла висновку, що Київська область має вигідне  географічне положення, сприятливі кліматичні умови, достатньо розвинуту  економіку та розгалужену систему  транспортних комунікацій. Все це сприяє розвитку туристично-екскурсійної діяльності в Київській області.

 

 

ІІ. ПРИРОДНО- РЕКРЕАЦІЙНІ РЕСУРСИ  КИЇВЩИНИ

 

київський рекреаційний туристичний  екскурсійний

 

Україна має значні туристичні ресурси  задоволення потреб вітчизняних  та іноземних туристів в оздоровленні, відпочинку й пізнаванні, історії  та культури краю.

 

Під туристичними ресурсами спеціалісти  розуміють закономірні поєднання  компонентів природи та історико-культурних цінностей, які виступають як умова  задоволення рекреаційних і пізнавальних потреб людини. Специфічними характерними властивостями туристичних ресурсів є такі категорії, як усталеність, цілісність, місткість,привабливість.

 

Виділяють три типи туристичних  ресурсів:

 

-   природні;

 

-   Історико-культурні; 

 

-   соціально-економічні.

 

До природних ресурсів належать клімат, водні ресурси, мінеральні джерела  та лікувальні грязі, рельєф, печери, рослинний  і тваринний світ, національні  парки й заповідники, мальовничі краєвиди, унікальні природні об’єкти  тощо.

 

Кожний з них відіграє певну  роль у формуванні галузевої і  територіальної організації рекреаційних комплексів. Під природними туристичними ресурсами розуміють, речовину і  властивості компонентів природного середовища, які володіють сприятливими для рекреаційної діяльності якісними та кількісними параметрами і  служать або можуть служити для  організації відпочинку, туризму, лікування  і оздоровлення людей. До них належать лікувальні та оздоровчі фактори  багатоцільового призначення (ліси, лікувальні кліматичні місцевості, поверхневі води), лікувальні речовини (мінеральні води, грязі, озокерит), а також рекреаційні  властивості гірських і передгірських  ландшафтів, заповідних територій.

 

Серед природи України особливе місце посідають природні багатства  Київщини. Прозорі води озер, верби  під ставками (в області понад 1500 ставків),стрункі явори обабіч шляхів. Левади і Зелені долини, високі мальви степу,голубе сяйво рік, такими барвами і чарами наділила цей  край природа. Перлиною Київщини по праву  вважається знаменитий дендропарк «Олександрія» (м. Біла Церква), якому виповнилось 200 р. Саме такий природний потенціал Київщини надихав на творчість видатних митців: Сковороди, М. Гоголя, І. Нечуй – Левицький, О Довженка.

 

Природа цього краю є надбанням  прадавньої культури, приклад незабутніх талановитих попередників, безумовно, позначились на формуванні світогляду нашого сучасного та його духовного  світу, який відбито в багатій  та різноманітній творчості. За площею зелених насаджень Київ та його околиці  входить до трійки «найзеленіших» столиць  Європи. Місто виростало серед  лісів і, розростаючись, відвойовувало  у них усе нові території.

 

Річки Київщини належать переважно  до басейну Дніпра. По її території  протікає 177 річок (довжиною більше 10 км). Дніпро тече територією області в  межах 246 км. Основні притоки Дніпра: Прип’ять з Ужем, Тетерів із Здвижем, Ірпінь, Стугна, Красна, Рось з Роставицею, Горохуваткою, Протокою і Кам’янкою (праві), Десна, Трубіж, Сулій, Перевіз (ліві). На території області розташовано 55водосховищ, у тому числі й більша частина Київського та Канівського. У Київській області налічується  багато рукотворних об’єктів, а  саме: 2383 ставки та 55 водосховищ, серед  останніх найбільшими є Київське та Канівське, більша частина площі  яких розташована в межах території  Київщини.

 

Київщина має цінні курортологічні ресурси, що зумовило розвиток двох кліматичних  курортів загальнодержавного значення: Пуща-Водиця ( 13,3 тис. місць) та Конча-Заспа ( 14,7 тис. місць). Мережа санаторних закладів області представлена 46 об’єктами. Загальна місткість закладів курортного лікування складає близько10.2 тис. місць , площа – 382,8 га. Кількість  дитячих оздоровчих закладів, що розташовані  у місті, становить 237, де можуть відпочивати  понад 40 тис. дітей. Мережа закладів відпочинку ( з урахуванням тих, що функціонують періодично) включає 40 будинків та пансіонатів, 30 оздоровчих таборів, водноспортивних  і веслувальних баз, 13 спортивно-риболовецьких  баз. Загальна місткість закладів відпочинку ( без спортивних баз) становить 16,0 тис. місць.

 

Згідно з оцінкою ландшафтних  ресурсів (НДШ містобудування), потенційний  фонд природоохоронних, оздоровчих та рекреаційних територій становить 12,1 млн. га, тобто 20 % площі території  України, що відповідає міжнародним  показникам раціонального збереження природно-рекреаційних ресурсів. Одноразова місткість ландшафтів України, враховуючи допустимі природоохоронні норми, становить понад 40 млн. чоловік.

 

Найбільшу питому вагу територій і  об'єктів природно-заповідного фонду  мають:

 

від 8 до 13 % - Тернопільська, Херсонська, Закарпатська, Івано-Франківська, Хмельницька  області;

 

3-5 % - Чернігівська, Львівська області,  Республіка Крим;

 

до 1 % - Вінницька, Дніпропетровська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Харківська області.1

 

Сучасний природно-заповідний фонд Київської області (разом зі столицею) складається із 86 територій та об’єктів, із яких 16 мають загальнодержавне, а  решта – місцеве значення. Серед  них слід відзначити курорт Ворзель. За своїми природними даними Ворзель  – це красива місцевість з упорядкованим  парком, ставами, пляжем і човновою станцією. Курорт міститься на одній  із мальовничих північно-західних околиць  Києва і входить до зони Полісся.

 

Одним з головних курортів в Київській  області знаходиться в м. Біла Церква санаторій-профілакторій ”Діброва”. На думку автора курорт має вигідне  розташування, по-перше тому що він знаходиться в 78 км від столиці, по-друге він багатопрофільний.

 

Також, на території Київщини знаходиться  велика кількість санаторіїв, курортів та ін. Які є різними за своїм  призначенням і тому для відпочиваючих  завжди буде представлений великий  вибір. Ось головні з них: м. Ірпінь (Ірпінський регіон) спортивно-оздоровчий комплекс «SPA», м. Переяслав-Хмельницький ДОЗ «Переяславський»: загальнооздоровчий, Баришівський район обласний дитячий  санаторій “Поляна” та багато інших.

 

Загальна площа території об’єктів природно-заповідного фонду в  області становить близько 80 тис. га, а їх кількість наближається до 90. До їх складу входять: Дніпровсько-Тетерівське  заповідно-мисливське господарство, Заліське лісомисливське господарство, Дзвінківський  та Жуків хутір – лісові заказники, Ржищівський та Дніпровсько-Деснянський  – ландшафтні заказники, Жорнівський  орнітологічний заказник, Іллінський та Усівський гідрологічні заказники. Крім цього, об’єктами природно-заповідного  фонду є урочище Бабка, дендрологічний парк “Олександрія“, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва –  Згурівський та Кагарлицький і багато інших об’єктів.

 

Отже, маючи такий ресурсний  потенціал, туризм України повинен  сприяти зміцненню економіки  країни, наповненню державного бюджету, зростанню добробуту українських  громадян, збереженню історико-культурної спадщини, піднесенню духовного потенціалу суспільства.

 

ІІІ. ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ ПОТЕНЦІАЛ  КРАЮ

 

Важливу роль для задоволення пізнавальних потреб туристів відіграють історико-культурні  ресурси. Це, насамперед, пам’ятки історії  та культури,музеї, промислові та сільськогосподарські підприємства та ін., які використовуються для пізнавання краю, його історії, обрядів, звичаїв населення та інших культурних цінностей.

 

Усі історико-культурні об’єкти, які  зацікавлюють туристів і екскурсантів оцінюються в залежності від ступеня  їх пізнавального та виховного значення, природного оточення, сучасного використання. Як свідчить аналіз, роль пам’яток історії  та культури в туризмі зводиться  до виконання таких основних функцій:

 

1.  Виховної – виховання патріотичних  почуттів, любові до рідного краю;

 

2.  Просвітницької – поширення  відмінностей і знань у галузі  науки, культури, мистецтва;

 

3.  Містобудівної – формування  своєрідного художньо-виразного  середовища відпочинку, розкриття  історичної індивідуальності конкретного  населеного пункту, його архітектурної  традиції;

 

4.  Економічної – пом’якшення  сезонної нерівномірності завантаження  туристичних підприємств, підвищення  рентабельності туристичних послуг  шляхом організації екскурсійних  заходів, створення умов для  ефективного і змістовного цілорічного  відпочинку населення;

 

5.  Практичної – стосується  пам’яток архітектури, які мають  експлуатаційну цінність і можуть  служити базою для розгортання  постійних або тимчасових експозицій, туристичних закладів та ін.1

 

В Київській області діє розгалужена  мережа установ культури , до якої входять 848 клубів, 918 бібліотек, концертно-творча організація «Київщина», 237 музейних установ, зокрема всесвітньо відомий  Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» 1. Значна частина музеїв розташована в меморіальних садибах, будинках, квартирах, тобто безпосередньо в нерухомих пам’ятках історії та культури. Наприклад, музей –К. Стецька (Київська обл.), «Битва за Дніпро в районі Переяслава-Хмельницького» (відділ Переяслав – Хмельницького історико-культурного заповідника)

 

Київський обласний археологічний  музей розташований на дніпровській кручі у сю Трипілля. У музеї  представлені старожитності зарубинецької, черняхівської, пеньківської, колочинської, волинцівської та рогденської культур. За сучасними дослідженнями на території  Київського Подніпров’я відомо понад 100 пам’яток трипільської культури. До музейного комплексу входить  Дівич-гора де виявлено святилище і  могильник зарубинецької культури ІІ ст.. до н. е.1

 

На Київщині велика кількість пам’яток іcторії, архітектури та мистецтва. Багато з них мають загальнодержавне, а деякі – світове значення.

 

Музей народної архітектури та побуту Середньої Надніпрянщини- музей  просто неба, розташований в околицях Переяслав-Хмелицького. Входить до складу національного – етнографічного заповідника «Переяслав».

 

В музеї представлено українське село Середньої Наддніпрянщини, як кінця XIX, початку ХХ ст., так і будівлі  та стоянки з часів пізнього палеоліту  до часів Київської Русі. На території 30 га розміщено 13 тематичних музеїв, які  є органічним продовженням музею-села.

 

Музей ознайомлює з народною культурою, архітектурою та творчістю, звичаями та обрядами українців Середньої Наддніпрянщини. До уваги відвідувачів 122 пам’ятки народної архітектури, понад 30 тисяч  пам’яток матеріальної і духовної культури.

 

Пам’ятки народної архітектури, понад 30 тисяч пам’яток матеріальної і  духовної культури.

 

На території музею розташовано 185 об’єктів, з них 104 пам’ятки народної архітектури ХVII-XIX ст., в тому числі 20 дворів з хатами та господарськими будівлями, 23 різноманітні установки  та майстерні, більше 20тисяч витворів народного мистецтва, знарядь праці, речей побуту, зібраних в лісостеповій зоні України. Прикрасою музею є  два рукотворні ставки, дендропарк з десятками тисяч дерев та кущів, дбайливо доглянуті двори  та городи.

 

Музей українських обрядів та звичаїв. Музей знаходиться на території  музею просто неба,відкритий під  час святкування Зеленої Неділі у 1989 р. Експозиція складається із чотирьох кімнат, що розповідають про звичаї, обряди, традиції від давнього часу до наших днів.

 

Перша зала містить експонати, які  свідчать про звичаї наших пращурів у дохристиянський період. У другій залі можна побачити «ряжених», які  ходили під час різдвяних свят, вітаючи господарів з народженням  Ісуса Христа. Далі зображено святкування  Водохреща, Великодня, Зелених свят та ін.

 

У наступній залі розповідається про  родинно-побутові свята і звичаї пов’язані з ними. Це – весілля, народження дитини, вечорниці, поховальні обряди. В останній залі можна ознайомитися з з сучасними українськими обрядами і звичаями.

 

Музей історії української православної церкви. В унікальній пам’ятці дерев’яного  мистецтва (Сухоярській церкві) 1775 року, перевезеній до заповідника із села Сухий Яр Ставицького району Київської  області, знаходиться Музей історії Української православної церкви. Будівля трьохзрубна з трьома банями, середній зруб – довший і ширший.

 

В музеї експонується підбірка матеріалів, пов’язаних із життям Ісусу Христа, Богородиці та інших святих, ікона  «Хрещення Русі у 988 році».

 

У вітринах розміщено релігійну  літератур, стародруки, твори Василя Великого, Іоана златоуста, Григорія Богослова. На стіні висять ікони  з зображення митрополита Переяславського  Єфрема, день пам’яті якого відзначається 10 лютого.

 

У ХVI-XVII ст. церква стає національною. В експозиції показано портрет Слисся Плетенецького архімандрита Києво-Печерської Лаври, який заклав у Лаврі друкарню і в 1616 році видав «Часопис». Далі портрети гетьмана Сагайдачного, який переконав патріарха Феофана  відновити у Києві у 1620 році православну  митрополію , а також Перта Могили який зібрав Київський собор і  затвердив «Катахізіс» української  православної церкви;ікони 12-тинайголовніших  свят, пов’язаних із життям Ісуса Христа – (Різдво, Хрещення, Великдень, вознесіння).