Туристсько-рекреаційні ресурси Республіки Хорватія

 

 

 

 

 

Таблиця 2.2 Середня Далмація (Спліт). Середньомісячна температура.

Температура	Квітень	Травень	Червень	Липень	Серпень	Вересень	Жовтень
Повітря	18	22	27	30	30	26	21
Води	12	18	22	24	25	21	18

 

Таблиця 2.3 Південна Далмація (Дубровник). Середньомісячна температура.

Температура	Квітень	Травень	Червень	Липень	Серпень	Вересень	Жовтень
Повітря	19	25	29	30	30	26	22
Води	16	18	23	25	25	24	21

 

2.2 Аналіз політичного, економічного ті історичного розвитку Хорватії

Хорватія - одна з наймолодших держав у Європі, чия конституція була прийнята 22 грудня 1990 року, а незалежність від  Югославії проголошена 25 червня 1991 року. Міжнародне визнання країна отримала 15 січня 1992 року. Прийняттям республіки в ООН було завершено важливий етап у створенні нового статусу країни в європейських і світових відносинах. У 1996 Хорватія стала членом Ради Європи.

Хорватія парламентська  республіка. Глава держави - Президент. Виконавча влада в Хорватії належить президенту, яке обирається на п'ятирічний термін, і уряду, складеним з ради міністрів і прем'єр-міністра. Вищий законодавчий орган - Собор Хорватії (двопалатний парламент, що складається з Палати Представників, яка приймає всі закони, і Палати Округів, які можуть тільки запропонувати або попросити про повторний розгляд закону. Палата Представників складена з 127 безпосередньо обраних членів, але існують умови для того, щоб додаткові члени були додані, якщо безпосередньо обрані не включають представників спільнот меншин. Палата Округів має 68 членів, тобто 3 члена від кожного 21 округу країни. Члени Палати Округів обираються шляхом прямого голосування, а п'ятеро призначаються президентом. Члени обох палат призначаються на чотирирічний термін[14, c.53].

Орган місцевого  самоврядування жупанії (територіальної одиниці) - Жупанські збори (Ћupanijska skupљtina), виконавчо-розпорядчий орган - Ћupan, орган місцевого самоврядування громади - громадська рада (Opжinsko vijeжe), виконавчо-розпорядчий орган громади - общинний начальник (Opжinski naіelnik). 
Хорватія має систему випробувальних та апеляційних судів, які очолюються Верховним Судом Хорватії. Судді призначаються Вищою Судовим Радою, обраним Палатою Представників після призначення Палатою Округів. Конституційні проблеми вирішуються окремим Конституційним Судом, складеним з 11 суддів, обраних на восьмирічний термін Палатою Представників після призначення Палатою Округів[19].

Адміністративний  поділ: Хорватія складається з 21 жупанії (округа): Біловар-Білогора, місто Загреб, Дубровнік-Неретва, Істра, Карловак, Копрівніца-Крізевчі, Крапіна-Загор'є, Ліка-Сень, Медімур'є, Oсієк-Баранья, Пожега-Славонія, Прімор'є-Горскі Котар, Шибеник, Сісак-Мославіна, Славонскі Брод-Посавіна, Раскол-Далмація, Вараждін, Віровітіца-Подравіна, Вуковар-Срем, Задар-Kнін, Загреб.

В свою чергу  жупані поділяються на громади та міста. У Хорватії 6694 населених пунктів, 204 з яких - міста, а решта - села. Великі селища складаються з кількох громад, але у більшості випадків селище відповідає місцевій громаді. Крім того, існує два спеціальних самоврядувальних округи (котари), які перебувають під контролем сербської меншини, - Гліна та Кнін.

Столиця - Загреб (Zagreb) - 706,7 тис. жителів. Герб Республіки Хорватія - історичний хорватський герб, основою якого є 25 червоних і білих (срібних) полів, що чергуються.

Прапор Республіки Хорватія складається з трьох  рівних поперечних смуг червоного, білого і синього кольорів з історичним хорватським гербом у центрі.  Верхня частина герба (корона) накладається на червону частину прапора, а частина основи накладається на синю область прапора.

Прапор - символ прагнення хорватських національних реформаторів до об'єднання Хорватії.

Державний гімн Республіки Хорватія - "Lijepa Nasa Domovina" ("Наша гарна Батьківщина"). Автор віршів - Антун Міханович. Спочатку вірш був опублікований у журналі "Даніца" ("Ранкова зірка") у 1835 під назвою "Hrvatska Domovina" ("Хорватська Батьківщина"). У 1846р. Йосип Рунджанін під час служби в Гліні придумав мелодію на вірші Міхановича. А в 1861 році В.Ліхтенеггер скомпонував і записав музику Рунджаніна. Вперше як державний гімн пісню було виконано в 1891 році на виставці, що проводилася Хорватсько-Славонською Економічною Спілкою у Загребі.

Членство в  міжнародних організаціях - ООН, ОБСЄ, РЄ, участь у програмі НАТО "Партнерство  заради миру"[24].

Хорватія, яка  багато років розвивалася в єдиному  народногосподарському комплексі  колишньої Югославії, ставши самостійною, об'єктивно не могла уникнути болісного розірвання відносин зі своїми старими партнерами, змін у пріоритетах розвитку, формування нової експортно-імпортної структури і розробки нової економічної стратегії в цілому.

Багато проблем  пов'язані з тим, що самі хорвати називають особливостями "транзитної економіки" (перехід від централізованого бюрократичного планування та постачання до ринкових механізмів).

До того ж  розпад югославського господарського комплексу відбувається в умовах воєнних конфліктів з повним припиненням  взаємовідносин, що додатково ускладнювало становлення хорватської економіки.

Економічні відносини  з закордонними країнами також зазнали  істотних змін. Основними хорватськими партнерами стали країни - члени ЄС, а питома вага країн Східної Європи в товарооборот скоротилася в 3-4 рази. В результаті виникла тенденція до зниження експортного потенціалу Хорватії[7, c.44].

Війна, відповідно великі збитки, завдані інфраструктурі і промисловим об'єктам, а також чотирирічна окупація майже чверті державної території Хорватії, внаслідок якої 25 відсотків промислового потенціалу не було включено в державну економічну систему, значно посилили вплив проблем перехідного періоду на економіку країни. На початку процесу здобуття незалежності Хорватія була на вищому рівні розвитку, ніж інші республіки колишньої Югославії і навіть багато інших східноєвропейських країн. Сучасна західна технологія, якісні управлінські структури, досвідчені та освічені спеціалісти, високий рівень продуктивності праці і головне - готовність до ринкової конкурентоспроможності, як і раніше залишаються основними цінностями хорватської економіки. Маючи основними діловими партнерами такі країни, як Німеччина, Італія, Австрія, Словенія, Боснія і Герцеговина, Хорватія експортує нафтопродукти, продукцію хімічної, харчової і текстильної промисловості, вироби із шкіри та взуття, пластмасові вироби.

Провідними галузями економіки є: суднобудування, машинобудування, хімічна, харчова, текстильна, деревообробна, електротехнічна і електронна, фармацевтична промисловість. Важливою галуззю є туризм.

Переваги: стабільне зростання економіки. Під егідою МВФ запущена програма зниження державних витрат. Зростання туризму.

Слабкі сторони: що тягнеться з 2001 року приватизація і опір профспілок. Збиток від війни близько 50 мільярдів доларів. Високе безробіття (17,7% на січень 2010 року).

Грошова одиниця Хорватії - куна (Kn). Найменування національної валюти в Хорватії - «куни» - походить від звірка «куниця», чиї шкурки раніше використовувалися замість денег.1 куна = 100 ліпам.В зверненні банкноти гідністю в 5, 10, 20, 50, 100, 500 і 1000 кун; монети - 1, 2, 5 кун і 10, 20, 50 лип. Один долар США приблизно дорівнює 6,5 куни[14, c.97].

Економічна і політична ситуація в Республіці Хорватія демонструє тривалу стабільність, яка є нормальною основою для подальшого зростання економіки та отримання іноземних інвестицій. Макроекономічні показники свідчать про ефективність валютної політики: конвертованість національної валюти (куни), стабільно низька інфляція (3-4%, і 5,8 % у 1998р. за поданням СОТ) протягом кількох останніх років, постійна тенденція до зростання валового національного продукту (3,3% у 1998р.) і цінова стабільність.

Ремонетаристська  економіка завершилася значним  накопиченням запасів валюти у Хорватському Національному Банку, крім того, комерційні банки мають накопичення певних запасів валюти. У листопаді 1998 року запаси валюти ХНБ становили 4,6 мільярда доларів США. Бюджетний дефіцит протягом 1998 року - приблизно 1% ВНП. Що стосується доходів, то Хорватія - в числі країн, що розвиваються, ВНП яких - понад 3000 доларів США на душу населення. ВНП постійно збільшується протягом останніх років, у 1997 році становив 4226 доларів США на душу населення[30].

Республіка  Хорватія визначила зв'язки з Паризьким  і Лондонським клубами і погодилася на зобов'язання у зв'язку з боргами колишньої Югославії. Послідовність - основа цих відносин. У перші місяці 1996 року Хорватія отримала кредити провідних світових агентств, які розглядають країну в числі найбільш успішних країн перехідного періоду.

Структура економіки  демонструє різноманітність галузей: сільське господарство становить 10 %, промислове виробництво - 30 %, надання послуг - 60 %. Хорватія має хорошу основу, щоб  розвивати конкурентноспроможні позиції  серед інших центральноєвропейських держав, завдяки її географічному положенню і значним запасам природних ресурсів. Важливе місце займає туристична галузь: різноманітність, краса і близькість хорватських туристичних центрів до Європи - гарантія постійного збільшення кількості відвідувачів.

Мета хорватської  економічної політики - консолідація результатів стабілізації, досягнутих до цього часу; створення сприятливих  умов для подальшого стабільного  зростання економіки. У цьому  відношенні нове законодавство щодо банків було прийняте наприкінці 1998 року. Воно регулює банківську систему і дає більше повноважень Хорватському Національному Банку. Законодавство щодо митних вільних зон покликане також дати хороші результати. Одна із стратегічних цілей уряду в нинішній ситуації - увійти до Світової організації торгівлі[20].

Крім того, Хорватія прагне стати членом CEFTA і  підписати контракт про співробітництво з Європейським Союзом.

Значний інтерес  становить хорватська стабілізаційна програма 1994 року. Її автори насамперед розрізнили оперативні антиінфляційні заходи і стратегічні завдання стабілізації грошової системи. Як оперативні засоби використовувалися регулювання обмінного курсу, політика доходів, монетарні заходи. Засобами тривалої дезінфляції визначалися приватизація та демонополізація, реструктуризації банківської системи, скорочення бюджетного дефіциту. Слід відзначити активне регулювання діяльності банківського сектора як інструмент антиінфляційної політики. Наприкінці 1994 р., після зниження облікової ставки національного банку до 14%, ставки комерційних банків залишилися на рівні понад 50%. Терміново було введено спеціальний податок на доходи, отримані банками внаслідок перевищення облікової ставки національного банку. Якщо перевищення становило більше 3 пунктів, податок становив 80%. Завдяки вжитим заходам протягом місяця процентні ставки комерційних банків зменшилися до 23%, а за півроку - до 15,2%. Як засвідчує досвід, така стратегія скорочення інфляції була успішною, хоча і мала певний негативний вплив на економічну динаміку[26].

Діаграма 2.1 Відсоток робочої сили у промисловості (з 1.63 млн. чол.)

Індустрія - головна  галузь країни. Ще у ХІХ столітті тут з'являються перші компанії та підприємства. Виробляли скло, цемент, цеглу. Але харчова та текстильна промисловість все ж більше розвинуті у Хорватії. Після Другої світової війни починають дуже активно розвиватися хімічна, кораблебудівна, електрична індустрія та металургія. Енергетика залежить від нафти та природного газу (північна частина Хорватії), водних ресурсів (узбережжя Адріатичного моря), проте зараз ці галузі у стадії спаду. Шахти закриті, працюють лише окремі (в Істрії, поблизу Раша). Нафта нині видобувається (в малих обсягах) у Стужечі, Бенічанчі, Шандровасі та Делетовську, хоча з 1956 року природний газ почали качати у дуже великій кількості, цьому сприяло будівництво трубопроводів (у районі Ліки, поблизу Ліповіані, Загреба та на острові Крк).

Металургія  та інженерна індустрія найбільше  розвинуті у Загребі, Славонському Броді, Осієку, Беловарі, Карловачі, Пулі, Рієці, Задарі та Спліті.

Текстильна  промисловість розвинута у Загребі, Хорватському Загор'ї, Чаковечі. Харчова  промисловість добре розвинута  на всій території Хорватії.

Кораблебудівна  промисловість: великі верфі розташовані  у містах Пула, Рієка, Трагіч та Спліт.

Взуттєва - друга  дуже важлива галузь. Міста, де розташовані  найбільші фабрики: Загреб, Карловач, Спліт та Копрівниця.