Київський національний університет імені  Тараса Шевченка

Економічний факультет 

Кафедра обліку і аудиту 
 
 
 
 
 

Самостійна  робота

з предмету  “Історія бухгалтерського обліку”

на тему:

“О.П. Рудановський: практик, вчений, педагог”          

 
 
 

                                                              
 
 

                           

                                                                                        
 
 
 
 
 
 

Київ  – 2011

Зміст 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

      Господарство  в його найбільш ефективних формах відродила нова економічна політика (НЕП). Формування облікових принципів в цей час мало величезні наслідки для подальшого розвитку і становлення бухгалтерського обліку в Росії. У цей час проявили себе Р.Я. Вейцман, Н.О. Блатов, А.М. Галаган, І.Р. Миколаїв і особливо О.П. Рудановский.

      Багато  століть бухгалтери, як це їм здавалося, точно відтворювали факти господарського життя. Рахунки і баланс тільки узагальнювали відображене. Найбільш повно це бачення закріпив у свідомості маси бухгалтерів видатний російський бухгалтер О.П. Рудановский. Він вчив, що баланс між вкладеними коштами (актив), їх джерелами (пасив) і господарським оборотом (витрати і доходи) існує об'єктивно, і бухгалтер через опис фактів господарського життя, що становлять економічні (актив), юридичні (пасив) і фінансові (оборот) процеси, відтворює те, що має місце в житті.

      Більшість бухгалтерів і користувачів фінансової звітності були згодні з таким  розумінням обліку, щиро вважаючи, що в  бухгалтерському обліку лише відтворюється, з максимальною точністю, те, що являє собою реальне життя. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Видатний вчений-методолог Рудановський О.П.

      Рудановський  Олександр Павлович (1863–1934 рр.) –  видатний вчений і практик, один із творців російської бухгалтерської школи, яким створені всебічні методологічні  концепції обліку. О.П. Рудановський вважав, що саме з подвійним записом пов’язане народження бухгалтерського обліку та його виділення із статистики.

      Олександр Павлович – син українського шляхтича, математик за освітою, яку отримав  в Харківському університеті. Все  життя пропрацював бухгалтером, спочатку на залізниці, а потім тривалі роки – головним бухгалтером Московської міської управи. За радянських часів він обіймав посади головних бухгалтерів в різних трестах, а також працював викладачем в Московському Комерційному інституті.  На початку ХХ ст. Рудановський належав до партії соціалістів-революціонерів і входив до її військової дружини, але це не заважало Олександру Павловичу залишатися видатним вченим-бухгалтером. [6, с. 283]

      Учнем О.П. Рудановського був Олександр  Михайлович Галаган (1879–1938). Отримавши гарну освіту, Галаган М.О. став впливовою людиною серед бухгалтерів за часи правління радянської влади, який підготував найважливіші нормативні документи в сфері рахівництва, а також намагався ввести подвійну бухгалтерію в національне господарство.

      Взагалі О.П. Рудановський був прихильником італійської облікової школи. В  своїх працях він широко цитував  праці наступних італійських  вчених: Ф.Бести – для пояснення  мети обліку, розуміючи її як оцінку результатів господарської діяльності; Дж. Чербоні – для пояснення принципів промислового обліку на базі логісмографії; Е. Пізані – вчення про рівнозначні сальдо в статичних (всі рахунки балансу, окрім рахунків прибутку і збитків) і динамічних рахунках (всі результативні рахунки); Дж. Россі – для виявлення предметів бухгалтерського обліку трьох виді відносин: економічних (актив), юридичних (пасив) і фінансових (бюджет). [1, с. 405]

      Вчений  вніс багато нових ідей в розуміння  предмету і мети бухгалтерського  обліку, а саме:

1. запропонував таке поняття як «фонд» на місце старого – «капітал»;
2. обґрунтував рахунок «Реалізація»;
3. вказав на підпорядкованість бухгалтера в питаннях методології своєму головному бухгалтеру, згодом це знайшло відображення в Положенні про головних і старших бухгалтерів;
4. відстояв порядок складання балансу тільки прямим шляхом, без практики застосування внутрішніх розрахунків;
5. запровадив принцип складання нагромаджуваних відомостей;
6. розробив методику обліку розрахунків по авансах. [3, с. 86]

      О.П. Рудановський протягом свого життя видав велику кількість облікових книг:

• «Общая теория учета» (1912);
• «Принципы общественного счетоведения» (1913);
• «Позитивная теория счетоведения» (1914);
• «Основания теории учета баланса в условиях падающей валюты» (1923);
• «Верстка введения к книге «Общие руководящие начала счетоведения» – Леоте и Гильбо» (1924);
• «Руководящие начала (принципы) по счетоводству и отчетности в государственных хозяйственных объединениях» (1924);
• «Анализ баланса» (1925);
• «Теория учета. Дебет и кредит как метод учета баланса» (1925);
• «Построение баланса» (1926); «Построение государственного баланса» (1928);
• «Теория балансового учета. Введение в теорию балансового учета. Баланс как объект учета» (1928).

      Рудановський  також брав активну участь у видавництві  журналу «Вестник счетоводства», який виходив у Москві у 1923–1926 рр. Журнал «Вестник счетоводства» видавали відомі бухгалтери-практики: І.А. Горбачов, М.М. Дудкін, І.І. Лапшов, П.П. Лобзін, Ф.І. Шишов. Статті, що публікувалися в журналі, носили суворо академічний характер. Читачів цікавили практичні поради, а журнал пропонував їм міркування про природу проблем, які їх мало цікавили. Для підтримки журналу Рудановский охоче друкував статті зарубіжних авторів, нормативні матеріали, хроніку і навіть, йдучи назустріч масовому читачеві, практичні рекомендації. Але останні носили довідковий характер і швидше відлякували, ніж залучали читачів. Багато друкувалося статей з проблем теорії бухгалтерського обліку.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Професійні погляди Руданського О.П. на бухгалтерський облік

      О.П. Рудановський, будучи практиком все  своє життя і проводячи свої наукові  розрахунки на основі дедуктивного методу, був твердим реалістом, а також  – представником однієї із буржуазних теорій, а саме – балансової теорії.

        Олександр Павлович, як провідний член твердих реалістів, зарекомендував себе противником будь-яких переоцінок балансових статей. Він вважав, що всі цінності мають отримувати відображення в обліку за тими оцінками (цінами), за якими відбувалися факти господарського життя. Сутність розбіжностей між реалістами і твердими реалістами полягала в розумінні ролі балансу. Перші бачили в балансі спосіб відображення господарських засобів та їх джерел і тому вимагали перманентної переоцінки, другі, по суті, розуміли під балансом спосіб зіставлення витрат (актив) і доходів (пасив) і тому наполягали на перманентної оцінці.

      Як  вже раніше зазначалося, вчений був яскравим представником балансової теорії. В своїх працях він неодноразово стверджував, що «баланс – об’єкт обліку». Олександр Павлович писав: «В основе учета лежит построение баланса, не зависимо от того, рассматривать баланс, как объект учета, или расширять представление о балансе до отождествления с хозяйством». [2, с. 88-91]

      Згідно поглядів Рудановського та його послідовників, предметом обліку є баланс, а не конкретні елементи соціалістичного виробництва. 

      Революцію і соціалістичні перетворення вчений вітав, але методи господарського керівництва, що склалися в епоху військового комунізму, засуджував. НЕП, з його точки зору, відродив справжній облік, який повинен бути вільний від старої вульгаризації. Турбота про продуктивний облік призвела Рудановського до створення цілком нового вчення про предмет і метод рахівництва. Під предметом він розумів баланс, який існує об'єктивно в самому господарстві. Метод О.П. Рудановський визначав по-різному. У більш ранній роботі виділяються: реєстрація; систематизація; координація. Оцінка тут розглядалася не як метод, а як мета обліку; надалі – систематизація; координація; оцінка. При цьому метод він трактував як засіб пізнання предмета. [6, с. 284-287]

• Реєстрація – найбільш традиційний і найпоширеніший метод обліку, відповідає за спостереження в статистиці, запис спостережуваного об'єкта.
• Систематизація – правила побудови рахунків бухгалтерського обліку, розглядаються ними лише як балансові рахунки. В цій моделі бухгалтерського балансу виділяють дві аксіоми: Пачолі – про рівнозначність дебету і кредиту та Пізані – про рівнозначність сальдо динамічних і статичних рахунків. Виходячи з цього, вчений прийшов до такої моделі балансу:

1. двобічна вертикальна форма (зліва дебет, справа кредит);

2. горизонтальна форма, яка складається з трьох частин: пасив, актив і бюджет (див.рис.2.1).

Рис. 2.1 Склад  горизонтальної форми*

*Розроблено  автором за даними джерела № 1

      Вчення  Рудановського про систематизацію і баланс включає ряд невдалих положень але, незважаючи на це, в цілому його теорія є великим досягненням облікової думки.

• Координація - розміщення господарських операцій за рахунками балансу – здійснюється спеціальним координуючим прийомом – подвійним записом.
• Оцінка – виявлення фінансового результату, який може виникнути тільки в процесі реалізації, оскільки всі цінності відображаються за собівартістю.

      О.П. Рудановський був творцем нормованого балансу, тобто такого, в якому виділені додаткові (умовні) рахунки, які мають виключно облікове значення. Нормування передбачає: а) фондування – розподіл власних коштів активу відповідно до норм, вказаних на пасивних рахунках; б) резервування – уточнення оцінки (знос, природне зменшення); в) бюджетування – нарахування нових оцінок, які створюються в процесі обороту.

      Треба зауважити, що вчений виступав проти  віднесення інвентаризації до методів  бухгалтерського обліку. Він вважав, що треба відрізняти натуральну інвентаризацію від рахункової, тому що в обліку можливо розглядати тільки останню.

      В працях О.П. Рудановського вперше отримала поглиблене трактування проблема горизонтального  поділу балансу з не функціональною ознакою, що привело до розкладу єдиного балансу на окремі аналітичні баланси, а саме: постачання, виробництва та збуту. Нова постанова питання про статику і динаміку балансу зробили відомим ім’я О.П. Рудановського далеко за межами Росії. Невипадково у 1921 р. швейцарський професор І.Ф. Шер в своїй праці «Бухгалтерія і баланс» зробив посилання на О.П. Рудановського, як на одного з тих, які по-новому поставили проблему статики і динаміки балансу. [1, с. 406]

      Взагалі під правилами побудови рахунків бухгалтерського обліку Олександр Павлович розумів тільки балансові рахунки, зазначаючи, що рахунок без балансу не має сенсу, і тому вчений категорично заперечував існування позабалансових рахунків, розглядаючи їх як пережиток юридичної теорії та вказуючи на недоцільність їх застосування.

      Також  треба відмітити, що цікавим у  вченні О.П. Рудановського є трактування  відмінностей між синтетичним та аналітичним обліком, які, на його думку, складали ліву і праву руки будь-якого  господарства. На його думку, синтетичний облік – це звичайний бухгалтерський облік, який є засобом ревізії облікової інформації, предмет якого знаходиться в сфері зовнішніх відносин господарства. Тоді як аналітичний облік – статистичний облік, який є засобом контролю економічної інформації, а його предмет є сфера внутрішніх відносин господарства. Даний облік фіксує дані і тому містить планові показники.

      В нашому бухгалтерському обліку завдяки  працям Олександра Павловича принцип  собівартості, як єдиний правильний, отримав  визнання і був закріплений в  нормативних документах.

      Згідно  вище сказаного, основні заслуги  О.П. Рудановського полягають в  тому, що він: