Управлінський облік варіант 6

Облік відповідальності – система обліку, яка забезпечує контроль та оцінку діяльності кожного центру відповідальності. Ефективна система обліку по центрам відповідальності базується на таких принципах:

-       менеджери відповідають тільки за ту діяльність, яка знаходиться під їх контролем;

-       менеджери приймають участь у визначенні цілей, виходячи з яких буде оцінюватися їх діяльність;

-       звіти про виконання бюджетів складаються регулярно і використовуються практично для оцінки діяльності центрів відповідальності.

  Концепція центрів  та обліку відповідальності вперше була сформульована Дж. А. Хагинсом. завдання обліку по центрам відповідальності є не стільки контроль, скільки допомога в організації контролю, оскільки відомо, що ніхто з людей не буде порушувати вигідні для нього умови та критерії діяльності. Отже, головною ціллю є допомога менеджерам в складанні звітів по виконання бюджетів та оцінки результатів діяльності.

Створення і функціонування системи обліку по центрам відповідальності передбачає:

-       визначення центрів відповідальності;

-       складання бюджету для кожного центра відповідальності;

-       регулярне складання звітності про виконання;

-       аналіз причин відхилень звітності діяльності центра.

Оцінку діяльності центрів дискреційних витрат здійснюють на підставі результатів виконання бюджетів цих центрів. Для оцінки діяльності центрів технологічних витрат звичайно використовують стандартні витрати.

Стандартні витрати (Standard Cost) - витрати, необхідні для виробництва певної продукції або послуг за нормальних умов діяльності.

На відміну від бюджетів стандарти відображають заплановані витрати на одиницю продукції, величина яких базується на обґрунтованих нормах праці й інженерних розрахунках.

У літературі вирізняють три види стандартів: базисні, теоретичні та поточні.

Базисні стандарти - довготермінові стандарти витрат, які встановлюються на термін від двох до п'яти років, щоб вивчити динаміку цін і продуктивність праці.

Теоретичні стандарти - стандарти витрат, які можуть бути досягнуті лише за ідеальних умов діяльності. Ці стандарти є радше еталоном, аніж нормою, що відображає рівень, що його можна досягти за наявних умов діяльності.

Поточні стандарти  - стандарти, що відображають витрати, необхідні для виготовлення продукції у звітному періоді за наявних умов діяльності.

Ці стандарти встановлюють з урахуванням існуючої технології й організації виробництва, продуктивності праці, кваліфікації працівників, тарифних угод та динаміки цін.

Застосування поточних стандартів витрат дає можливість заздалегідь визначати собівартість продукції для встановлення цін, складати звіт про прибуток, оперативно виявляти й контролювати відхилення, оцінювати діяльність центрів відповідальності.

Отже, система калькулювання стандартних витрат  - це система обліку, яка використовує стандартні витрати задля: контролю витрат; прийняття рішень щодо цін; оцінки виконання бюджетів; усвідомлення витрат;  управління за відхиленнями.

Система калькулювання стандартних витрат охоплює:

       встановлення стандартів витрат; накопичення даних про фактичні витрати; аналіз відхилень та складання звітності;

       дослідження відхилень; внесення необхідних корективів.

Розробку стандартів витрат здійснюють підрозділи, які відповідають за ті чи інші статті витрат. Зазвичай технологічний відділ визначає стандарти використання матеріалів, а відділ постачання встановлює стандарти цін на матеріали. Виробничий відділ розробляє стандарти робочого часу за операціями, а відділ персоналу - тарифні ставки оплати праці відповідних категорій працівників.

Практичне завдання №1

          Розв’язок практичного завдання №1

При методі  калькулювання  повних  витрат у  витрати на  виробництво  включається  прямі  матеріали,  пряма  зарплата  і  виробничі накладні  витрати.  Собівартість  виробленої  продукції визначається   із  врахуванням  залишків  незавершеного  виробництва  за  формулою:

Незавершене              Витрати на        Незавершене        Собівартість

виробництво  на  +    виробництво  -  виробництво  =     виробленої

початок  періоду                               на  кінець  періоду    продукції

Витрати на

виробництво  = Прямі  матеріали + Пряма  зарплата + Виробничі накладні

                                                                                                                                            витрати

Витрати на виробництво = 16 000 + 21 000 + 19 000 = 56 000 грн.

Собівартість

виробленої = 5 000 + 56 000 – 9 000 = 52 000 грн.

продукції

Початковий  запас         Собівартість         Кінцевий            Собівартість

готової продукції    +     виробленої     -   запас готової  =    реалізованої

                                          продукції              продукції               продукції

Кінцевий               Початковий запас      Собівартість    Собівартість

запас готової  =   готової продукції   +  виробленої -    реалізованої

продукції                                                     продукції         продукції

Кінцевий

запас готової = 7 000 + 52 000 – 39 000 = 20 000 грн.

продукції

Валовий прибуток  визначається  як різниця  між  продажами  і  собівартістю  реалізованої  продукції.  З  валового  прибутку  виключаються  операційні  або  експлуатаційні  витрати  і  визначається  дійсний  прибуток  або  збиток  від  основної  діяльності.

До  операційних  (експлуатаційних)  витрат  відносяться  витрати  на  реалізацію,  включаючи  рекламу,  а  також  загальні  та адміністративні  витрати.

Валовий прибуток = 60 000 – 39 000 = 21 000 грн.

Прибуток (збиток) від основної діяльності = 21 000 – 23 000 = - 2000 грн.

Відповідь: підприємство отримало збиток у розмірі 2000 грн.

Практичне завдання №2

Фірма  “Форум”  має  такі  показники  діяльності  у  звітному  році:

Незавершеного  виробництва  на  початок  року  не  було.

Необхідно  розрахувати:

       змінні  витрати  на  збут;

       маржинальний  доход;

       змінні  виробничі  накладні  витрати;

       повну  виробничу  собівартість  реалізованої  продукції.

Розв’язок практичного завдання №2

Повна виробнича собівартість  = Продажі – Валовий прибуток

     реалізованої продукції

Повна виробнича собівартість  = 200 000 – 30 000 = 170 000 грн.

     реалізованої продукції

Маржинальний доход = Чистий прибуток (збиток) – Постійні витрати

Маржинальний = 0 + (40 000 + 15 000) = 0 + 55 000 = 55 000 грн.

доход

Змінні виробничі витрати = 70 000 + 40 000 = 110 000 грн.

Виробничий маржинальний доход = Продажі – Змінні виробничі витрати

Виробничий маржинальний доход = 200 000 – 110 000 = 90 000 грн.

Змінні                  =  Виробничий маржинальний доход – Маржинальний доход

витрати на збут

Змінні витрати на збут = 90 000 – 55 000 = 35 000 грн.

Відповідь: змінні витрати на збут становлять 35 000 грн.; маржинальний доход становить 55 000 грн.; змінні виробничі витрати становлять 110 000 грн.; повна виробнича собівартість реалізованої продукції становить 170 000 грн.

                                           Практичне завдання №3

Компанія  “Ера”  виробляє  один  вид  продукції,  який реалізує  по  ціні  за  одиницю 150 грн.

Витрати  компанії на  виробництво  складають:

       змінні  витрати  на  одиницю – 110 грн.;

       загальні  постійні  витрати – 50 000 грн.

Необхідно  визначити:

1.       Точку  беззбитковості  в  грошовому  і натуральному  вимірниках;

2.       Об’єм  реалізації,  необхідний для  одержання  прибутку  у  розмірі  6 000 грн.;

3.       Який  прибуток  одержить  компанія  при  об’ємі  реалізації  130 000 грн.

                            Розв’язок практичного завдання №3

1) Точка беззбитковості – це обсяг реалізації за якого доходи підприємства дорівнюють його витратам, а прибуток дорівнює нулю.

Точка беззбитковості може бути визначена в натуральному та грошовому вимірнику.

Тб (нат) = Постійні витрати / Маржинальний доход на одиницю

Тб (грош) = Тб (нат) х  Ціна

Тб (грош) = Постійні витрати / КМД

Маржинальний доход на одиницю = Ціна – Змінні витрати на одиницю

Маржинальний доход на одиницю = 150 – 110 = 40 грн.