Звіт про виробничу практику на Зіньківської райспоживспілки «Зіньківський хлібокомбінат»

  Непрямі витрати протягом місяця облічують окремо від прямих, а в кінці місяця їх розподіляють між видами продукції і включають до їх собівартості методом розподілу.

 Прямі витрати виробництва відповідно до П(С)БО 16 “Витрати”   включають:

• прямі матеріальні витрати;
• прямі витрати на оплату праці;
• інші прямі витрати.

Облік прямих витрат виробництва ведуть на активному калькуляційному рахунку 23 “Виробництво”, який призначений  для обліку витрат виробництва та визначення собівартості продукції (робіт, послуг). По Д-ту протягом місяця відображають всі прямі витрати, а в кінці місяця - списані розподілені непрямі витрати (загальновиробничі), по К-ту – фактична собівартість виготовленої готової продукції (робіт, послуг). С-до Д-тове – показує витрати незавершеного виробництва на звітну дату ( у кондцеху немає незавершеного виробництва, тому що процес виробництва складає 2-3 год).

Основна кореспонденція по цеху:

Д-т      К-т

23. 201 – списано сировину і матеріали на виробництво;
23. 201 – списано частину транспортно-заготівельних витрат, яка згідно розрахунку відноситься до вартості  списаної на виробництво сировини;
23. 631 – нараховано за воду, газ, енергію, використану для технологічних потреб виробництва;
23. 661 -  нараховано заробітну плату робітникам виробництва;
23. 65 – нараховано у соціальні фонди від зарплати робітників виробництва;
23. 131 – нарахована амортизація (знос) виробничого обладнання;
23. 91 – включено в кінці місяця розподілені непрямі (загальновиробничі витрати);
26. 23 – списана фактична собівартість виготовленої готової продукції.

Аналітичний облік облік за рахунком 23 в РайСТ ведуть в книзі ф. К-39 за статтями витрат та кореспондуючими рахунками на підставі меморіальних ордерів.

Непрямі (загальновиробничі) витрати згідно П(С)БО 16  включають витрати на управління і обслуговування виробничого процесу.

Непрямі (загальновиробничі) витрати  відповідно до П(С)БО 16    поділяються  на постійні і змінні, розподілені  та нерозподілені.

 Розподілені загальновиробничі  витрати підлягають розподілу  і списанню на витрати виробництва кожного виду продукції для включення у їх виробничу собівартість.  Розподіл їх здійснюється в кінці місяця і оформляється розрахунком.

Непрямі розподілені витрати розподіляються пропорційно до обраної підприємством  бази розподілу (певного показника). За базу розподілу можуть вибрати:

• години роботи;
• кількість випущеної продукції;
• суму прямих витрат;
• заробітну плату робітників виробництва тощо.

Нерозподілені витрати списуються на собівартість реалізованої продукції.

Облік непрямих витрат ведуть на активному збірно-розподільному рахунку 91 “ “Загальновиробничі витрати”.  По Д-ту – протягом місяця відображаються непрямі витрати (збираються), по К-ту – списуються розподілені непрямі витрати в кінці місяця на рахунок виробництва для включення їх у собівартість продукції. С-до закривається.

Кореспонденція:

Д-т    К-т 

91. 661  - нараховано заробітну плату загальновиробничим працівникам (майстрам цеху, обслуговуючим працівникам) ;
91. 65  - нараховано у соціальні фонди від зарплати  цих працівників;
91. 131 - нарахована амортизація (знос) загальновиробничого обладнання та споруд;
91. 22 – списано МШП (інструменти, спецодяг, спецвзуття)  використані для загальновиробничих потреб;
91. 631 – нараховано за воду, газ, енергію для утримання приміщень цехів;
91. 20 – списано виробничі запаси для утримання приміщень цехів;
91. 685 – нараховано за послуги нетоварного (некомерційного) характеру: медогляд працівників, санобробку приміщень, оренду тощо)
91. 372 – списано витрати по відрядженнях загальновиробничих працівників;
23. 91 – списано в кінці місяця розподілені непрямі витрати на витрати виробництва
901. 91 – списано нерозподілені непрямі витрати на собівартість реалізації продукції. 

Аналітичний облік загальновиробничих витрат в кондцеху ведеться в книзі форми К-25 за статтями змінних та постійних витрат.

       Внаслідок виробництва  виготовляють готову продукцію.

Готовою продукцією називається продукція виробничих підприємств, яка пройшла всі стадії технологічного процесу виробництва, відповідає всім вимогам і стандартам і призначена для реалізації.

 Формування собівартості готової  продукції здійснюється поступово,  протягом звітного місяця, шляхом  збирання (відображення) всіх прямих  витрат виробництва на калькуляційному  рахунку 23 “Виробництво” та списання  на цей рахунок в кінці місяця  розподілених непрямих (загальновиробничих) витрат для включення їх у собівартість.

Визначення собівартості готової  продукції здійснюється методом  калькулювання, тобто підрахунку всіх затрат, понесених на  її виробництво. Для цього підприємство встановлює статті калькуляції (статті витрат) і організовує ведення аналітичного обліку готової продукції за кожним її видом.

Готову продукцію передають з кондитерського цеху на підприємства громадського харчування та в магазини для їх реалізації.

Облік готової продукції ведуть на активному рахунку 26 “Готова продукція”, призначеному для обліку стану і руху готової продукції. По Д-ту – відображається надходження готової продукції з виробництва по фактичній собівартості, по К-ту – її відпуск, реалізація, списання. С-до Д-тове – показує залишок готової продукції на звітну дату.

Основна кореспонденція:

Д-т    К-т 

26. 23 – одержана готова продукція з виробництва по фактичній собівартості;

26. 719 – оприбутковані лишки готової продукції, виявлені при інвентаризації;

901. 26 – реалізована готова продукція покупцям і списана її собівартість;
947. 26 – списано бій, псування готової продукції та її нестача, виявлена при інвентаризації.

  Готова продукція підлягає реалізації покупцям для подальшого перепродажу або споживання.

Реалізація – це процес продажу (збуту) готової продукції (товарів, робіт, послуг).

Реалізація продукції покупцям здійснюється за гуртово-відпускними  цінами, які вищі ніж її собівартість і включають, крім собівартості рентабельність та ПДВ.

Облік реалізації готової продукції  ведеться на таких бухгалтерських рахунках:

701 “Дохід від реалізації готової  продукції” –  операційний,  тимчасовий, пасивний, по К-ту відображається  сума доходу, одержана за реалізовану  продукцію, по Д-ту суми, що  зменшують дохід (ПДВ, акцизний  збір) і списання суми доходу на фінансові результати.

901 “Собівартість реалізованої  готової продукції” –  операційний,  тимчасовий, активний. По Д-ту –  відображається собівартість реалізованої  готової продукції, по К-ту  – списання її на фінансові  результати.

Реалізація готової продукції  відображається  такими проведеннями:

Д-т        К-т 

361. 701 – відпущена готова продукція покупцям і відображено дохід від реалізації;
701. 641 – нараховано ПДВ з доходу (20% вилучено з доходу);
901. 26 – списана собівартість реалізованої готової продукції;
901. 91 – списана частина нерозподілених загальновиробничих витрат;
311. 361 – одержано кошти від покупців за реалізовану їм готову продукцію.

Аналітичний обік готової продукції в РайСТ ведеться в журналі ф. К-6 , записи до якого проводять на підставі звітів про рух готової продукції в експедиції. За підсумками звіту складають меморіальні ордери – по Д-ту рах. 26, по К-ту рах. 26 та по К-ту 701.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема 6. Облік  на автотранспортних підприємствах.

 

Однією з галузей Гощанського  районного споживчого товариства є дрібний автомобільний транспорт – в розпорядженні РайСТ  є   вантажні автомобілі ГАЗ, ЗІЛ-133 та легковий автомобіль – ВАЗ 21011, трактор ЮП6.

Основними показниками  діяльності транспортних підприємств  є:

1.Обсяг перевезень  в тоннах.

        2.Обсяг виконаних тонно-кілометрів.

На кожний автомобіль перед виїздом виписується подорожній лист (додаток    26-28). Лист видається водію під розписку в журналі при умові, що він повернув попередній. По закінченню робочого дня водій здає подорожній лист з товарно-транспортною накладною (додаток 29 бухгалтеру, який робить відмітку в журналі і здійснює його перевірку і опрацювання.

 На кожен автомобіль  ведуть особову картку обліку  роботи автомобіля. Для обліку роботи всіх автомобілів ведуть табель обліку вантажних автомобілів і зведену відомість роботи вантажних автомобілів, яка заповнюється на підставі особових карток.

 Основою роботи  транспорту є пальне, мастильні  та інші матеріали, запчастини, автогума.

Всі ці матеріальні цінності відносяться до запасів, тому їх облік і оцінка здійснюється відповідно до П(С)БО№9.

Надходять виробничі  запаси від постачальників по супровідних  документах: накладних, рахунках-фактурах, специфікаціях, товарно-транспортних накладних, до яких додають податкові  накладні з ПДВ.

  Пальне та мастила знаходяться під відповідальністю  водія, які заправляються на заправках.   Водій проставляє кількість заправленого пального в подорожній лист (додатки 26-28 ).

Відпуск запчастин на ремонт автомобілів здійснюється взамін на зношені і зняті з автомобіля по акту на зняття запчастини, згідно акту виписується вимога та нові запчастини і їх видають в ремонтникам  або водію по лімітно-забірній картці (додаток 25).

Облік експлуатаційних матеріалів, запчастин в складі ведеться в кількісно-сумових показниках в товарних книгах по назвах, видах і сортах. Списання пального на експлуатацію автомобіля проводиться по нормах, що встановлюється для кожного автомобіля на 100 км пробігу на підставі лімітно-забірної картки (додаток 25) та картки обліку витрат пального, що ведеться по кожному водію.

Порівнюючи фактичні витрати з  витратами по нормі, встановлюють економію або перевитрати пального .

Списання мастильних та інших матеріалів проводиться  також по нормах, що встановлені  у відсотках до витрат пального.

Облік пального та мастил ведеться на субрахунку 203 “Паливо”, запчастини - 207 “Запасні частини”.  Рахунки активні, інвентарні. Дт – надходження, Кт – вибуття. Сальдо дебетове.

Основна кореспонденція в РайСТ :

Дт               Кт

       203, 207     631           – одержано  запаси  від постачальника;

641. 631           – податковий кредит з ПДВ;

        203,207      631           – на суму транспортних витрат  по доставці запасів

                                               транспортом  постачальника, або найманим;           

642. 631           – податковий кредит з ПДВ;

203, 207      2331        — витрати по доставці власним  транспортом;

203, 207      66, 65       – нараховано  за вантажно-розвантажувальні роботи

                                        по доставці запасів;

203,207        203, 207  – внутрішнє переміщення  (видано водіям);

2331. 203, 207  – списане пальне, запчастини на експлуатацію

                                         транспорту.

Аналітичний облік ведуть:

а) сумовий – в журналі  форми К-8 по кожній МВО, на підставі звітів;

б) кількісно-сумовий  – в книзі К-27, К-30 на підставі документів, доданих до звітів.

За підсумками журналу  К-8 складають зведений журнал, звіряють і виключають зустрічні суми і  складають меморіальні ордери. За підсумками книги К-27 складають оборотну відомість, підсумки якої звіряють з журналом К-8 і даними складського обліку  запасів.

Витрати на утримання і експлуатацію транспортних засобів і отримання доходу від надання послуг замовникам або для власних потреб. Витрати поділяються: на прямі і накладні. Прямими є витрати на утримання автомобілів, причепів і інших транспортних засобів. Загальновиробничі (накладні) – це витрати на утримання приміщень гаражів, ремонтних майстерень, заробітна плата обслуговуючого персоналу.

 Облік витрат ведуть за  рахунками: 

Облік прямих витрат ведуть по рахунку 2331 «Витрати з експлуатації транспорту», який є активним, по ДТ – протягом місяця відображають прямі витрати, а в кінці місяця - списання розподілених між видами транспорту, загальновиробничих витрати, по КТ- списання собівартості реалізованих транспортних послуг.