Цели последовательности державного регулирования

     З урахуванням світової конкуренції  і соціального  спрямування

товару  масового попиту  -  продовольства,  сільське  господарство,

незалежно від форм власності, прямує до  спеціалізації  і  більшої

індустріалізації  за  рахунок  розвитку   сфери   агропромислового

комплексу, збереження, переробки та  збуту  продукції,  стимулюючи

виробництво  в  малозатратних  регіонах.  З цією  метою потрібно

оптимізувати  структуру агропромислового виробництва  в Україні.

     Важливість   цього   завдання   обумовлюється   і   тим,   що

сільськогосподарське   виробництво,   сільські   райони   взагалі,

спираючись  на менталітет народу та традиції укладу  життя  родини,

відтворюють  джерела  життєдіяльності   суспільства   і   держави,

поліпшують  демографічну ситуацію.

     Формування  енергетичної  політики  України  вбирає  в   себе

заходи   щодо   енергозбереження   та    поширення    використання

відновлюваних джерел енергоресурсів.

     Розвиток  наукоємних  галузей   спирається  на  експертизу

світових  тенденцій, досягнень і  можливостей  України,  визначення

стратегії   науково-технологічної   політики   держави.   Окремого

значення  набуває  розвиток  галузі  загального   машинобудування,

адаптованої до світових стандартів.

 

         Реформування відносин власності  та приватизація

 

     Здійснення приватизації повинно  передбачати:

     - формування  багатоукладної  економіки   України   з   чітким

розмежуванням державного і недержавного секторів економіки;

     - законодавче  визначення  галузей   і   об'єктів   державної

власності,  які  складають  фундамент  економіки  та   економічної

безпеки України і не підлягають приватизації;

     - захист   інтересів   великих   і  середніх  підприємств   від

руйнування  їх  як  цілісних  майнових  комплексів;   приватизацію

підприємств і об'єктів соціальної інфраструктури із збереженням їх

профілю та робочих місць;

     - регулювання   механізму   пріоритетного   права   трудового

колективу  на  вибір  форми  приватизації  і   забезпечення   його

реалізації  та одночасного забезпечення принципу однакового доступу

до власності  всіх громадян України;

     - визначення  умов  участі  іноземного  капіталу  в  процесах

приватизації;

     - методику оцінки об'єктів, що  приватизуються, за їх ринковою

вартстю та з урахуванням інфляційних процесів;

     - обов'зковий державний контроль за здійсненням приватизації

державного  майна, законодавче визначення порядку  одержання  коштів

від приватизації та напрямів їх використання;

     - вирішення питань соціального  захисту працюючих на об'єктах,

що приватизуються;

     - удосконалення методики оцінки  та  контролю  за  законністю

процесів  приватизації;

     - можливість приватизації державного  і комунального  майна  з

гарантованим   використанням    всіх    приватизаційних    паперів

працівників  бюджетної  сфери,  пенсіонерів,  молоді,  а  також  з

компенсацією  державним майном проіндексованих  вкладів  громадян  в

ощадному  банку (за їх згодою);

     - ліквідацію   можливостей   для  корупції  та  безконтрольної

приватизації.

     Реформування  відносин  власності   на   землю   виходить   із

визначення  землі  як  головного  національного  багатства  народу

України  і  спрямовується  на  створення  сприятливих   умов   для

розвитку  різних  форм  господарювання  на  землі,   раціонального

використання  та охорони   земельних   ресурсів,   при   державній

підтримці сільськогосподарських товаровиробників.

     Право  приватної  власності   на   землю   надається   шляхом

приватизації  земельних ділянок для ведення  особистого  підсобного

господарства  та  садівництва,  для   індивідуального   житлового,

дачного  і  гаражного  будівництва,   з   правом   купівлі-продажу

зазначених  ділянок. Право приватної власності  на  землю  надається

лише  громадянам України. Iноземним юридичним і фізичним особам  та

особам   без   громадянства   земля   може   надаватись   лише   у

користування, в тому числі на умовах оренди.

     Селянські (фермерські) господарства  використовують землю  для

виробничих  потреб на умовах  довгострокової  спадкової  оренди  чи

продажу її державі.

     Право  власності  громадян  на  житло  забезпечується   через

приватизацію  квартир  державного  житлового  фонду  та  форсування

кооперативного  та індивідуального житлового будівництва.

 

           ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМIЧНИМИ  ПРОЦЕСАМИ

 

     Основними важелями державного  регулювання економікою є:

     - ціноутворення;

     - фінансово-кредитна політика (податкова,  кредитна, бюджетна,

валютна);

     - політика заробітної плати;

     - інвестиційне регулювання;

     - науково-технічна політика;

     - зовнішньоекономічна діяльність.

 

                          Ціноутворення

 

     Державна   політика   полягає   у    припиненні    хаосу    у

ціноутворенні, здійсненні заходів щодо стримуванню  зростання  цін

та їх стабілізації, та усунення деформації усієї цінової  системи,

з тим, щоб ціни стали стимулюючим регулятором  виробництва,  обліку

та споживання товарів та послуг.

     Політика  ціноутворення   повинна   забезпечити   підтримання

міжгалузевого   цінового   паритету,   особливо   між    сільським

господарством та іншими галузями, тісний зв'язок цін  і тарифів  на

найважливіші  товари та послуги з рівнем мінімальної  оплати  праці

і пенсій. Регулювання  цін  на  товари  широкого  вжитку  потрібно

здійснювати через норму прибутку і  розмір  торгово-посередницьких

націнок, маючи на увазі потребу скорочення  зайвих  посередницьких

операцій.

 

         Фінансово-кредитна політика. Податкова  політика

 

     Реформування системи оподаткування   в  Україні  повинно  бути

спрямовано  на  стимулювання   розвитку   народного   господарства

(збільшення  виробництва ВВП), формування  повноцінного  бюджету  і

вирішення соціальних проблем.

     Об'єктами  оподаткування  повинні   стати   прибуток,   земля,

нерухоме  майно і доходи громадян.

     Ставки податків  повинні  бути  обгрунтовані.  Передбачається

вдосконалити  механізм  щорічного   декларування   доходів   всіма

суб'єктами  оподаткування,  здійснювати   жорсткий   контроль   та

посилити  відповідальність  за   повну   сплату   податків   всіма

юридичними  та фізичними особами.

 

                        Кредитна політика

 

     Кредитна  політика  має   на   меті   створення   сприятливих

економічних  умов  ефективного  використання  кредитних  ресурсів,

прискорення  структурної  перебудови  економіки,   її   соціальної

орієнтації.

     З цією метою передбачається:

     - проіндексувати   вклади   населення   відповідно  до

фактичних  темпів  інфляції,  з  наступним  використанням їх як

додаткових  вкладів  при  приватизації  майна  або  поверненням  на

інших умовах, які потрібно визначити законом;

     -  запровадити  жорсткі   економічні  санкції  за  несвоєчасні

розрахунки  за поставлену продукцію, виконані роботи та послуги;

     - відпрацювати механізм контролю  Національним банком політики

процентних  ставок;

     - підвищити економічну зацікавленість  комерційних  банків  у

кредитуванні  пріоритетних галузей  і  виробництв  шляхом  зниження

ставок  платежів у бюджет з їх доходів  від цього кредитування;

     - створити   спеціальні   фонди   в  державному  бюджеті  для

кредитування  і фінансування пріоритетних галузей  через  державний

контракт    та    державне   замовлення,   в   першу   чергу   на

сільськогосподарську  продукцію і сировину;

     - посилити     державний    контроль    і    відповідальність

Національного   банку   та   комерційних   банків   за    цільове

використанням кредитів.

 

                        Бюджетна політика

 

     У бюджетній  політиці  дії   держави  потрібно  спрямувати  на

раціональне  використання  бюджетних   коштів   при   стимулюванні